Сало Я. М. Організація обслуговування населення на підприємствах ресторанного сервісу. Ресторанна справа : Довідник офіціанта. — Львів : Афіша, 2010. — 304 с.

До гарячих закусок відносять страви, що мають вагу порції до 100 г і подаються без гарніру в спеціальному посуді.

Існує дві традиції подання гарячих закусок:

— після холодних закусок (в слов’янських країнах);

— після перших страв перед другими з риби (західно-європейські країни).

Гарячі закуски подають для збудження апетиту, як своєрідну підготовку перед

споживанням гарячих страв. Для їх приготування використовують розмаїті продукти: гриби, м’якоть курки і дичини, краби, морепродукти, м’ясні гастрономічні вироби, субпродукти тощо.

За технологією приготування їх можна розділити на дві групи: запечені в соусі і натуральні. Гарячі закуски запечені з риби та морепродуктів подають в металевих кокільницях, а гарячі закуски запечені з м’яса, субпродуктів та грибів — в кокот- ницях. Перед запіканням поверхню посипають потертим твердим сиром. Подають так. На закусочну тарілку кладуть серветку, складену фігурним конвертом, в центрі ставлять кокільницю або кокотницю ручкою вліво. Перед нею кладуть чайну ложку або кокотну виделку ручкою вправо. Щоб гість не попік собі пальці, на ручку кокільниці або кокотниці одягають паперову папільотку. Підготовлену таким чином до подання гарячу закуску ставлять кожному гостю з правої сторни. Соусні закуски згідно етикету їдять з того посуду, в якому вони приготовлені. Якщо до сніданку подаємо як гарячу закуску яєчню, порційну сковорідку ставлять на закусочну тарілку і подають з правої сторони.

Гарячі закуски натуральні (домашня ковбаса смажена, ковбаски гриль, шашлик з осетрини тощо) подаємо в металевих тарелях відповідної порційності одним із способів подавання (французький, англійський) на стіл.