Банько В.Г. Будівлі, споруди та обладнання туристських комплексів: Навчальний посібник. 2-ге вид., перероб. та доп. — К.: Дакор, 2008. — 328 с.

Великий оздоровчий та профілактичний вплив на людину здійснюють плавання та купання.

Досвід створення купальних та купально-оздоровчих басейнів, показав, що вимоги до їх інженерного обладнання та санітарно-гігієнічного стану не відрізняються від аналогічних вимог до спортивних споруд.

Є відмінності у складі та площах приміщень, а також окремих елементів обладнання.

Обхідні доріжки в басейнах покривають металевими плитками та роблять з нахилом від ванни басейну, оснащуючи трапами для стоку води. Для уникнення охолодження ніг поверхню обхідних доріжок як і лавочок для відпочинку рекомендується підігрівати до 31°. На обхідній доріжці передбачається місце для інвентаря, який використовується під час занять, а також лавочки для відпочинку та відпрацювання окремих вправ.

Внутрішні площини ванни облицьовують кафельними плитками світлих тонів, при чому в місцях відштовхування плавців при поворотах вони повинні мати шерохувату поверхню, щоб уникнути ковзання рук. В продольних стінках ванни облаштовуються переливні желоби та драбини. Ніжні души влаштовують з піддонами, дно піддону повинно мати уклін 0,01 м в сторону трапа та не бути слизьким.

У сучасних купальних басейнах великим успіхом користуються табогани — уклінні площини для спуску у воду. Розрізняють два типи табоганів: малі — з висотою підйому до 3 м та прямолінійним напрямком руху, а також великі — з висотою старту більше 3 м та прямолінійним або криволінійним напрямком уклінної площини (від змієвидного до серпантини та спіралі). При великій висоті стартової площадки та на великих швидкостях спуску желоба роблять іноді у вигляді великої труби з прозорим верхом з пластику.

Для будівельних конструкцій застосовують в основному метал і бетон, а для елементів табогана— високоякісну сталь і пластмаси.

Декоративне оформлення зали вибирається в залежності від розмірів ванни, планувального рішення басейну та його призначення. Невеликі зали краще не перевантажувати декоративними елементами, достатньо підібрати для обхідних доріжок та стін плитки гармонічного кольору. В залах басейнів з широкими обхідними доріжками та гарною освітленістю бажано створювати зелені куточки з вологолюбних рослин. Стіни можна прикрашати декоративними елементами, мозаїками, фресками, розписами тощо, але використовувати елементи монументально-декоративного мистецтва слід дуже обережно.

Занадто великий розмір, дратуюча яскравість, багатофігур-ність композиції можуть викривити пропорції приміщення; відображаючись у воді, вони заважають спостерігати за особами, які займаються, розсіюють увагу. Слід пам'ятати і про оформлення допоміжних приміщень: пишна декорировна зала, басейну іноді занадто різко підкреслює низький рівень їх оформлення та облаштування.

Для дотримання санітарно-гігієнічного режиму в приміщеннях роздягалень, душових та туалетів, поверхню стін слід облицьовувати глазурованими плитками. Підлоги роблять з металічних плиток, в місцях проходів роздягалень та душевих кладуть гумові коврики.

В більшості басейнів спостерігається акустичний дискомфорт викликаний зуковідображенням води та облицьовкою стін повністю глазурованими плитками, які мають низький кофіціент звукопоглинання. Щоб уникнути такого шуму, рекомендується глибока пластична обробка стін та стелі або застосування оздоблювальних матріалів, які мають гарні звукопоглинаючі якості: пористої штукатурки, перфорированих плиток з мінеральної вати, стружкової або деревинно-волокнистої плити, які змащені водотривалими лаками, скло- та асбестоволокна. Плити з пінополіуретану, пінопластмаси та пінополівінілхлориду, крім всього служить чудовими теплоізолято-рами, вони міцні, легкі, негігроскопічні, довговічні.

У багатьох басейнах для стелі успішно застосовують перфори-ровані, гафрировані або гладкі панелі з алюмінію різних кольорів, передуючи їх з люмінісцентними світильниками.

Температура повітря у залах з ваннами повинна лише трохи відрізнятись від температури води, яка заповнює ванну, а при розміщенні ванн у підвалах будівель навіть бути більшою. Для запобігання огороджуючих конструкцій від конденсату необхідно, щоб перепад між температурою повітря в залі і температурою внутрішньої поверхні огороджуючих конструкцій був мінімальним. Це забезпечується наявністю ретельної пароізоляції та правильним здійсненням опалювання та вентиляцією.

Кращими пароізоляційними матеріалами для збереження зовнішніх стін басейнів від зволоження є штукатурки з холодними мастиками, а також тонкі пластикові та полівінілхлоридні плівки.

Використання цементно-вапнових, цементно-пісочних розчинів є недоцільним, оскільки сприяє утворенню конденсату під шаром зовнішньої штукатурки та цегляною кладкою. Пароізоляцію стін з внутрішньої сторони по всій їх висоті. Під вітражами та вікнами передбачають повну горизонтальну гідроізоляцію, яка виключає проникнення конденсату з простору між склом та атмосферних осадків в товщу стін.

Необхідно враховувати, що зайве засклення (більше визначеного світлотехнічним розрахунком) погіршує експлуатаційні якості залів, басейнів.

Серйозні вимоги виставляються до поверхні підлоги обхідної доріжки басейну: вона повинна бути теплою, неслизькою, міцною, водонепроникною та гігієнічною. Як правило, пбкрит-тям підлоги слугують рифльоні керамічні або бетонні плитки. Більш сучасна безкоштовна еластична полімерна підлога — полівінілацетатна, полімерцементна, пластбетонна, яка є гігієнічною, простою, водонепроникною, економічною. Таку підлогу можна настилати на грунт, який виключає їх деформацію. При цьому укладка гідроізоляційного шару не обов'язкова. Слід відмітити, що чим вище якість оздоблювальних робіт, тим менше витрати на обслуговування плавальних басейнів, і навіть значні капітальні витрати на високоякісну водонепроникну обробку, яка не вимагає частого ремонту та заміни, економічно виправдані.