Правик Ю.М. Маркетинг туризму : підручник / Ю.М. Правик. — К. : Знання, 2008. — 303 с. — (Вища освіта XXI століття). Частина 2
7.2. Визначальні чинники конкурентоспроможності туристичної фірми
Основні чинники, які впливають на рівень конкурентоспроможності фірми, представлені на рис. 7.1:
• рівень технології виробництва, використання новітніх винаходів, упровадження сучасних засобів механізації й автоматизації виробництва;
• комерційні умови продажу, які використовує фірма: можливість різного роду знижок, комерційного або споживчого кредиту, різноманітність форм розрахунків і засобів платежів, можливість використання товарообмінних операцій тощо;
• доступність і зручність придбання товару споживачами, який досягається: створенням відповідних вимог ринку збутової сітки, організацією доставки, технічного обслуговування продукції, зокрема гарантійного і післягарантійного, обсягом післяпродажних послуг, які надаються тощо;
• ефективність проведення рекламних кампаній: надання необхідної інформації про товар, демонстрація виробів у дії на виставках, ярмарках, у демонстраційних залах фірми або в її торгових посередників, використання “PR” тощо;
• можливості та методи цінової і нецінової конкуренції: поліпшення споживчих властивостей товару, упаковки, маркування, стимулювання продажу тощо;
• рівень підтримки і сприяння, які фірма одержує з боку національних державних органів і громадських організацій: гарантії кредитів, страхування, звільнення від податків, зборів, надання експортних субсидій або пільг, забезпечення інформацією про кон’юнктуру ринку тощо.
Комплексна оцінка конкурентоспроможності підприємства досягається зіставленням показників, які характеризують діяльність фірм-конкурентів.
Рис. 7.1. Основні чинники, які впливають на рівень конкурентоспроможності фірми
Показники конкурентоспроможності відображаються в річних звітах фірм і фірмових довідниках.
Крім прибутку, показниками конкурентоспроможності є:
• обсяги продажу у вартісному і кількісному вираженням. Якщо вартість проданої продукції (послуги) зростає швидше, ніж її фізичний обсяг, то попит на неї зростає. Звичайно, необ-
хідно враховувати інфляцію. Якщо вартість проданої продукції зростає повільніше, ніж її фізичний обсяг, то попит на неї падає, і фірма повинна знижувати ціни;
• відношення прибутку до обсягів продажу (profit to sales). ПІД час зростання цього показника конкурентоспроможність збільшується;
• відношення обсягів продажу до вартості матеріально-виробничих запасів (sales to inventories). Якщо цей показник зменшиться, то сповільнюється оборот запасів, а це означає зниження попиту на готову продукцію (у нашому випадку туристичний пакет). З’ясувати, що саме відбувається, вирішує показник частини вартості нереалізованої продукції (комплексу пропонованих послуг) (finished goods to inventories). Під час його зростання спостерігається надлишок готової продукції, оскільки на неї знижується попит;
• відношення обсягу продажу до вартості нереалізованої продукції (sales to finished goods). Зменшення цього показника означає зниження попиту на виготовлену продукцію. Цей показник доповнює два попередні;
• відношення обсягів продажу до дебіторської заборгованості (sales to receivables) показує обсяг комерційного кредиту, який фірма надає своїм клієнтам. Кредит, звичайно, зменшується, якщо попит на товар (послугу) зростає. Знижується продаж у кредит. І, навпаки, підвищення темпів зростання обсягу кредиту показує, що фірма вимушена надати більш пільгові умови клієнтам під час продажу своєї продукції;
• портфель замовлень. Високий рівень попиту на продукцію фірми забезпечує великий портфель замовлень;
• витрати на наукові дослідження. Цей показник свідчить про потенційні можливості фірми.
У цілому, аналіз господарської діяльності підприємства, конкурентоспроможності продукції, яка випускається, і самого підприємства необхідний для того, щоб оцінити потенційні можливості в конкурентній боротьбі на тому або іншому ринку і розробити заходи і засоби, за допомогою яких можна підвищити конкурентоспроможність та забезпечити власний успіх.
Управління конкурентоспроможністю — найважливіше завдання управління зовнішньоекономічною діяльністю на рівні підприємства.
Чинники конкурентних переваг організації поділяють на зовнішні, прояв яких меншою мірою залежить від організації, і внутрішні, які практично цілком визначені керівництвом організації.
Внутрішні чинники конкурентних переваг організації, що організовуються і здобуваються персоналом, в якому важливу роль відіграють керівники, можна поділити на шість груп:
1) структурні, які виникають під час проектування організації;
2) ресурсні, що з’являються під час проектування, функціонування і розвитку підприємства;
3) технічні, які виникають під час проектування, функціонування і розвитку підприємства;
4) управлінські;
5) ринкові;
6) ефективності.
У табл. 7.1 наведений перелік зовнішніх чинників конкурентної переваги організації.
Таблиця 7.1. Перелік зовнішніх чипників конкурентної переваги організації
Перераховані внутрішні та зовнішні чинники конкурентної переваги є максимально можливими для будь-якої організації. Значення кожної переваги можна розраховувати кількісно в ди
наміці. Проте інтегрувати всі переваги в один показник навряд чи можливо. Чим більше організація має конкурентних переваг перед наявними і потенційними конкурентами, тим вища її конкурентоспроможність, ефективність, перспективність.
• рівень технології виробництва, використання новітніх винаходів, упровадження сучасних засобів механізації й автоматизації виробництва;
• комерційні умови продажу, які використовує фірма: можливість різного роду знижок, комерційного або споживчого кредиту, різноманітність форм розрахунків і засобів платежів, можливість використання товарообмінних операцій тощо;
• доступність і зручність придбання товару споживачами, який досягається: створенням відповідних вимог ринку збутової сітки, організацією доставки, технічного обслуговування продукції, зокрема гарантійного і післягарантійного, обсягом післяпродажних послуг, які надаються тощо;
• ефективність проведення рекламних кампаній: надання необхідної інформації про товар, демонстрація виробів у дії на виставках, ярмарках, у демонстраційних залах фірми або в її торгових посередників, використання “PR” тощо;
• можливості та методи цінової і нецінової конкуренції: поліпшення споживчих властивостей товару, упаковки, маркування, стимулювання продажу тощо;
• рівень підтримки і сприяння, які фірма одержує з боку національних державних органів і громадських організацій: гарантії кредитів, страхування, звільнення від податків, зборів, надання експортних субсидій або пільг, забезпечення інформацією про кон’юнктуру ринку тощо.
Комплексна оцінка конкурентоспроможності підприємства досягається зіставленням показників, які характеризують діяльність фірм-конкурентів.
Рис. 7.1. Основні чинники, які впливають на рівень конкурентоспроможності фірми
Конкурентоспроможність фірми і конкурентоспроможність її товару взаємозалежать. Чим вища конкурентоспроможність товару (послуги), тим більший попит на цей товар, і економічний ефект одержує фірма від його реалізації. Економічний ефект виражається у першу чергу в одержаному прибутку. Підвищення попиту приводить до підвищення норми прибутку. І, навпаки, зниження попиту призводить до зниження норми прибутку. |
Крім прибутку, показниками конкурентоспроможності є:
• обсяги продажу у вартісному і кількісному вираженням. Якщо вартість проданої продукції (послуги) зростає швидше, ніж її фізичний обсяг, то попит на неї зростає. Звичайно, необ-
хідно враховувати інфляцію. Якщо вартість проданої продукції зростає повільніше, ніж її фізичний обсяг, то попит на неї падає, і фірма повинна знижувати ціни;
• відношення прибутку до обсягів продажу (profit to sales). ПІД час зростання цього показника конкурентоспроможність збільшується;
• відношення обсягу продажу до вартості нереалізованої продукції (sales to finished goods). Зменшення цього показника означає зниження попиту на виготовлену продукцію. Цей показник доповнює два попередні;
• відношення обсягів продажу до дебіторської заборгованості (sales to receivables) показує обсяг комерційного кредиту, який фірма надає своїм клієнтам. Кредит, звичайно, зменшується, якщо попит на товар (послугу) зростає. Знижується продаж у кредит. І, навпаки, підвищення темпів зростання обсягу кредиту показує, що фірма вимушена надати більш пільгові умови клієнтам під час продажу своєї продукції;
• портфель замовлень. Високий рівень попиту на продукцію фірми забезпечує великий портфель замовлень;
• витрати на наукові дослідження. Цей показник свідчить про потенційні можливості фірми.
У цілому, аналіз господарської діяльності підприємства, конкурентоспроможності продукції, яка випускається, і самого підприємства необхідний для того, щоб оцінити потенційні можливості в конкурентній боротьбі на тому або іншому ринку і розробити заходи і засоби, за допомогою яких можна підвищити конкурентоспроможність та забезпечити власний успіх.
Управління конкурентоспроможністю — найважливіше завдання управління зовнішньоекономічною діяльністю на рівні підприємства.
Чинники конкурентних переваг організації поділяють на зовнішні, прояв яких меншою мірою залежить від організації, і внутрішні, які практично цілком визначені керівництвом організації.
Внутрішні чинники конкурентних переваг організації, що організовуються і здобуваються персоналом, в якому важливу роль відіграють керівники, можна поділити на шість груп:
1) структурні, які виникають під час проектування організації;
3) технічні, які виникають під час проектування, функціонування і розвитку підприємства;
4) управлінські;
5) ринкові;
6) ефективності.
У табл. 7.1 наведений перелік зовнішніх чинників конкурентної переваги організації.
Таблиця 7.1. Перелік зовнішніх чипників конкурентної переваги організації
№ | Зовнішні чинники конкурентної переваги організації | Основні заходи щодо досягнення і використання конкурентної переваги |
1 | Рівень конкурентоспроможності країни | Організація в країні високого рівня конкурентоспроможності або підвищення конкурентоспроможності своєї країни |
2 | Рівень конкурентоспроможності регіону | Заходи щодо підвищення конкурентоспроможності регіону або виходу з нього в інший, більш конкурентоспроможний |
3 | Відвертість суспільства і ринків | Розвиток міжнародної співпраці та інтеграції, міжнародної вільної конкуренції |
4 | Науковий рівень управління економікою країни, області, регіону тощо | Застосування економічних законів функціонування ринкових відносин, законів організації у статистиці, підходів до управління різноманітними об’єктами, методів управління на всіх рівнях ієрархії |
5 | Національна система стандартизації та сертифікації | Активізація роботи в цій сфері, посилення контролю дотримання міжнародних стандартів і угод, правове забезпечення гармонізації з міжнародною системою |
6 | Державна підтримка розвитку людини | Створення єдиних національних інформаційних центрів за сферами або галузями народного господарства, які відповідають новітнім вимогам науки і техніки |
7 | Якість інформаційного забезпечення управління на всіх рівнях ієрархії | Оберігати навколишнє природне середовище, підвищувати якість середовища проживання і розвивати конкурентні переваги в цій сфері. Комплексно формувати і реалізовувати ринкові відносини |
8 | Виробнича структура організації | Проектувати організації на основі гнучких виробничих систем, автоматизованих модулів і систем |
9 | Місія організації | Місія повинна включати оригінальну ідею, ексклюзивну сферу діяльності, конкурентоспроможний продукт |
10 | Організаційна структура організації | Організаційна структура повинна ґрунтуватися на основі дерева цілей організації з горизонтальною координацією всіх робіт менеджером з конкретного товару (проблемно-цільова організаційна структура) |
11 | Спеціалізація і концентрація виробництва | Здійснювати проектування організації на основі принципів раціоналізації структур і процесів, використовуючи методи моделювання |
12 | Постачальники | Постійно аналізувати конкурентне середовище, кількість постачальників, силу конкуренції між ними, їх конкурентоспроможність |
13 | Облік і аналіз використання всіх видів ресурсів за всіма стадіями життєвого циклу великих об’єктів організації | Стимулювати проведення подібного аналізу, оскільки в майбутньому економія ресурсів у споживачів своїх товарів буде пріоритетним напрямом діяльності організації, чинником конкурентної переваги |
14 | Прогнозування політики ціноутворення і ринкової інфраструктури | Для збереження цієї переваги необхідно за своїми товарами аналізувати дію законів попиту, пропозиції, конкуренції тощо |
наміці. Проте інтегрувати всі переваги в один показник навряд чи можливо. Чим більше організація має конкурентних переваг перед наявними і потенційними конкурентами, тим вища її конкурентоспроможність, ефективність, перспективність.
Під конкурентоспроможністю продукції (послуги), як правило, розуміють сукупність її властивостей, яка відображає міру задоволення конкретної потреби проти репрезентуючої на ринку аналогічної продукції. Вона визначає здатність витримувати конкуренцію на ринку, тобто мати якісь вагомі переваги над виробами інших товаровиробників. |