Мальська М.П., Худо В.В., Цибух B.I. Основи туристичного бізнесу: Навчальний посібник. - Київ: Центр навчальної літератури, 2004. - 272 с.
9.1. Стратегія входження в новий бізнес
Входження в новий бізнес може мати одну з трьох форм: придбання компанії, створення нової компанії всередині старої і створення спільного підприємства. Придбання вже чинного бізнесу - це найпопулярніший спосіб диверсифікації в іншу галузь, перевага якого полягає в найшвидшому проникненні на цільовий ринок. Водночас цей спосіб допомагає компанії, яка проводить диверсифікацію, подолати такі бар’єри на вході, як потреба набути технологічний досвід, встановити взаємовідносини з постачальниками, зробити значні видатки на рекламу і просувати продукцію, щоб здобути популярність і визнання її на ринку, щоб забезпечити продукції належний обсяг збуту. Однак пошук саме тієї компанії, яку слід придбати, часто дуже складне завдання. Серйозна дилема, що постає перед компанією, яка має намір здійснити покупку, полягає у виборі між успішною, але дорогою компанією, і тією, яка ледь виживає, але є дешева. Якщо покупець мало проіформований про іншу галузь, але має солідний капітал, то найкращий вибір для нього - придбати надійні фірми з хорошими позиціями на ринку, якщо, звичайно, ціна не буде надміру високою. Однак, якщо покупець бачить перспективні шляхи перетворення слабкої фірми в сильну, має для цього гроші, ноу-хау і терпіння, то слабка компанія може виявитися найкращим об’єктом для довготермінових інвестицій. Тест на вартість входу вимагає, щоб очікуваний потік прибутку бізнесу, який купують, створював привабливий дохід на загальні затрати
на купівлю і на будь-які нові капіталовкладення, потрібні для підтримання і розширення його діяльності. Висока купівельна ціна може унеможливити або зробити дуже важкими для виконання умови тесту. Компанія, яка прагне до диверсифікації, не повинна розраховувати на те, що вона зможе придбати бажану фірму в привабливій галузі та ще й за ціною, яка допускатиме адекватні доходи на інвестиції.
Диверсифікація може здійснюватися через створення нової фірми „під парасолею” всієї корпорації для участі в конкуренції на бажаному ринку. Нова організація мусить не лише подолати бар’єри на вході, а й здійснити капіталовкладення в нові виробничі потужності, найняти і підготувати персонал, створити канали розподілу, розширити споживчу базу і т.д. Створення нової фірми для виходу на ринки нової галузі особливо сприятливе, якщо:
1) є достатньо часу для повного введення її в дію;
2) компанії, що працюють на ринку, будуть слабко або неефекттивно реагувати на спроби новачка розколоти ринок;
3) такий вихід на ринок вимагає менших затрат, ніж придбання нової фірми, бо фірма уже має все або більшу частину тих знань і досвіду, які потрібні для ефективної конкуренції;
4) створення нових виробничих потужностей не вплине гіЦгативно на баланс попиту і пропозиції в галузі;
5) у цільовій галузі є безліч відносно дрібних фірм, і тому новій фірмі не будуть протистояти великі й сильніші суперники.
Спільні підприємства - це вигідний спосіб отримати доступ до нових видів бізнесу, принаймні, в ситуаціях трьох типів. По- перше, спільні підприємства - це добра організаційна форма для здійснення такої діяльності, яка є неекономічною або надто ризикованою для однієї фірми. По-друге, спільні підприємства вигідні, якщо об’єднання ресурсів і досвіду двох або декількох незалежних фірм створює організацію, яка володіє усім необхідним, щоб стати потужним конкурентом. У цьому випадку кожний із партнерів вкладає знання і ресурси, яких нема в інших і які потрібні, щоб досягнути успіху. По-третє, спільні підприємства з іноземними партнерами є іноді єдиним або найкращим шляхом, щоб подолати імпортні квоти, тарифи, національні та політичні інтереси, культурні перешкоди. Економічні, конкурентні та політичні реалії національного довкілля часто вимагають того, щоб іноземна компанія для отримання доступу на національний ринок іншої країни об’єднувалася з компанією цієї країни. Місцеві партнери створюють для іноземних компаній переваги, які полягають в знанні місцевих умов, наданні керівного персоналу, а також доступу до каналів розподілу. Однак у таких спільних підприємствах часто виникають складні питання, а саме: як розподілити роботу між партнерами, хто повинен здійснювати ефективне керувництво. Конфлікти між іноземними і місцевими партнерами можуть виникнути, коли невідомо, чому мають відповідати технологічні процеси - стандартам іноземної компанії чи місцевим нормам; хто матиме контроль над грошовими потоками і як краще розподілити прибутки.
на купівлю і на будь-які нові капіталовкладення, потрібні для підтримання і розширення його діяльності. Висока купівельна ціна може унеможливити або зробити дуже важкими для виконання умови тесту. Компанія, яка прагне до диверсифікації, не повинна розраховувати на те, що вона зможе придбати бажану фірму в привабливій галузі та ще й за ціною, яка допускатиме адекватні доходи на інвестиції.
Диверсифікація може здійснюватися через створення нової фірми „під парасолею” всієї корпорації для участі в конкуренції на бажаному ринку. Нова організація мусить не лише подолати бар’єри на вході, а й здійснити капіталовкладення в нові виробничі потужності, найняти і підготувати персонал, створити канали розподілу, розширити споживчу базу і т.д. Створення нової фірми для виходу на ринки нової галузі особливо сприятливе, якщо:
1) є достатньо часу для повного введення її в дію;
2) компанії, що працюють на ринку, будуть слабко або неефекттивно реагувати на спроби новачка розколоти ринок;
3) такий вихід на ринок вимагає менших затрат, ніж придбання нової фірми, бо фірма уже має все або більшу частину тих знань і досвіду, які потрібні для ефективної конкуренції;
4) створення нових виробничих потужностей не вплине гіЦгативно на баланс попиту і пропозиції в галузі;
5) у цільовій галузі є безліч відносно дрібних фірм, і тому новій фірмі не будуть протистояти великі й сильніші суперники.
Спільні підприємства - це вигідний спосіб отримати доступ до нових видів бізнесу, принаймні, в ситуаціях трьох типів. По- перше, спільні підприємства - це добра організаційна форма для здійснення такої діяльності, яка є неекономічною або надто ризикованою для однієї фірми. По-друге, спільні підприємства вигідні, якщо об’єднання ресурсів і досвіду двох або декількох незалежних фірм створює організацію, яка володіє усім необхідним, щоб стати потужним конкурентом. У цьому випадку кожний із партнерів вкладає знання і ресурси, яких нема в інших і які потрібні, щоб досягнути успіху. По-третє, спільні підприємства з іноземними партнерами є іноді єдиним або найкращим шляхом, щоб подолати імпортні квоти, тарифи, національні та політичні інтереси, культурні перешкоди. Економічні, конкурентні та політичні реалії національного довкілля часто вимагають того, щоб іноземна компанія для отримання доступу на національний ринок іншої країни об’єднувалася з компанією цієї країни. Місцеві партнери створюють для іноземних компаній переваги, які полягають в знанні місцевих умов, наданні керівного персоналу, а також доступу до каналів розподілу. Однак у таких спільних підприємствах часто виникають складні питання, а саме: як розподілити роботу між партнерами, хто повинен здійснювати ефективне керувництво. Конфлікти між іноземними і місцевими партнерами можуть виникнути, коли невідомо, чому мають відповідати технологічні процеси - стандартам іноземної компанії чи місцевим нормам; хто матиме контроль над грошовими потоками і як краще розподілити прибутки.