Мальська М.П., Худо В.В., Цибух B.I. Основи туристичного бізнесу: Навчальний посібник. - Київ: Центр навчальної літератури, 2004. - 272 с.

8.2. Ефективність інвестиційних проектів в туризмі

З різних причин Україна зараз перебуває обабіч процесів інтеграції та інтернаціоналізації у світовій економіці. Це дуже стримує розвиток України як суб“єкта господарського механізму світу.

Сьогодні нам потрібно переглянути теоретичні основи і практику функціонування економіки України, і на цій підставі шукати шляхів входу молодої держави у світове співтовариство

не як сировинного додатку і ринку третьосортних товарів, а як повноправного учасника, на котрого потрібно зважати як у політичних, так і в економічних перипетіях сучасного життя.

Україна переживає важкий час. Головними диспропорціями в економіці Держави є дефіцит бюджету, порушення платіжного та торговельного балансів, істотне перевищення імпорту над експортом, що в сукупності визначає фінансові можливості держави, якій потрібно розв’язувати багато складних питань і виконувати національні та регіональні програми, що потребують високих інтелектуальних та матеріальних видатків.

Перехід України до відкритої економіки може стати неможливим без синхронізації її економічної структури та реформ, аналогічних до високорозвинених країн.

Нашій державі також важливо реалізувати комплекс заходів з розвитку підприємництва, що має прискорити інтегрування у міжнародний ринок.

Зважаючи на ситуацію, потрібно визначити пріоритети сучасної української економічної політики: реанімувати та стимулювати виробництва, створити сприятливий інвестиційний клімат, довести якість продукції (послуг) до рівня, на якому реальним стане вихід на основні світові ринки.

При сучасному рівні інтеграції світової господарської діяльності інвестиційна активність та, відповідно, економічне зростання у багатьох країнах, причому, не тільки тих, що розвиваються, а й розвинених, підтримується та посилюється участю іноземного інвестиційного капіталу.

В У країні досі основною формою участі іноземного капіталу в економіці було створення спільних підприємств. їх поки що небагато і обсяги реалізації товарів та послуг, вироблених ними, на внутрішньому та зовнішньому ринках незначна, а тому серйозно впливати на економіку нашої держави вони не можуть. Хочарже існують і досить переконливі приклади їх ефективної та прибуткової діяльності. Загалом же іноземний капітал в Україні робить поки що дуже обережці кроки.

Іноземний капітал сьогодні особливо важливий у тих сферах економіки, активізація яких допоможе вивести її з кризового стану, зняти соціальне напруження у суспільстві.

Потенційно Україна може бути однією з провідних країн для прямих та портфельних іноземних інвестицій. Цьому сприяє її величезний внутрішній ринок, порівняно кваліфікована й водночас дешева робоча сила, значний науково-технічний потенціал, великі природні ресурси, інфраструктура, хоч і не надто розвинена.

Україна дуже зацікавлена у притоці прямих інвестицій, оскільки вони не збільшують зовнішнього боргу (а навпаки, сприяють одержанню коштів для його погашення), забезпечують ефективну інтеграцію національної економіки у світову завдяки виробничій та науково-технічній кооперації, а водночас є джерелом капіталовкладень, залучають українських підприємців до передового господарського досвіду.

Утім, незважаючи на запрошення керівництва держави і привабливість українського ринку, іноземні інвестори з невеликим ентузіазмом вкладають свої капітали в українські підприємства. їхнє небажання пояснюється низкою проблем, а саме:

1) нестабільністю економічної та політичної ситуації;

2) недосконалим і суперечливим законодавством;

3) нечіткістю визначення прав власності;

4) відсутністю реальних пільг і привілеїв для іноземного капіталу;

5) нестабільністю гривневого простору;

6) непередбачуваністю змін у податковій системі.

Тому перед нашою державою постає складне і досить делікатне завдання: залучити в країну іноземний капітал, не позбавляючи його власних стимулів і направляючи його заходами економічного регулювання на досягнення суспільних цілей. Притягуючи іноземний капітал, не можна припускати дискримінації національних інвесторів. Не варто надавати підприємствам з іноземними інвестиціями податкові пільги, яких не мають українські підприємства, зайняті у тій же сфері діяльності. Як показує досвід, такі заходи практично не впливають на інвестиційну активність іноземного капіталу, але призводять до виникнення на місці колишніх вітчизняних підприємств фірм із формальною іноземною участю, що претендують на пільгове оподатковування.

Потрібно створити сприятливий інвестиційний клімат не тільки для іноземних інвесторів, а й для своїх. І мова не про те, щоб знайти їм кошти на здійснення інвестицій. Українському приватному капіталові також потрібні гарантії від примусових вилучень і свавілля влади, система страхування від некомерційних ризиків, а також стабільні умови роботи для здійснення довгострокових капіталовкладень.

На нашу думку, в Україні інвестиціям у туристичну індустрію приділять мало уваги, немає належних досліджень та поглибленого аналізу ефективності інвестиційних процесів туристичної індустрії.

Аналізуючи інвестиційний проект, передусім потрібно звернути увагу на прийнятність та гнучкість виробництва, суміщення і розвиток життєвих циклів продукту і товару (послуги).

Вирізняють такі основні показники ефективності інвестиційного проекту:

- комерційна (фінансова) ефективність, що враховує фінансові наслідки реалізації проекту для його учасників;

- бюджетна ефективність, що відображає фінансові наслідки проекту для державного, регіонального та місцевого бюджетів;

- народногосподарська ефективність, що враховує затрати і результати, які виходять за межі прямих фінансових інтересів учасників інвестиційного проекту у вартісному вираженні.

Вибір альтернативи (одного із варіантів інвестиційного проекту) здійснюють шляхом одного або декількох методів. Найкращим слід вважати оцінку інвестиційного проекту за кількома методами. У цьому випадку перевага надають проектові, значущість результатів якого підтверджена більшою кількістю використовуваних методів (NPV - чистий дисконтний дохід, РІ - індекс доходності, IRR - внутрішня норма доходності, термін окущюсті).

Управління проектами здійснюється на основі життєвого циклу продукту, враховуючи фазу в якій він перебуває.

Туризм, як одна із перспективних галузей економіки багатьох країн світу, розвивається і йде крок у крок з науково- технічним прогресом. Для кращої організації турів чи інших видів

діяльності, туристичні фірми намагаються впровадити в своїй роботі різноманітні новинки для поліпшення обслуговування, комфорту та швидкості доставки туристів і т.п. Сьогодні не кожна туристична фірма дозволить собі таку розкіш, а тому намагається залучити кошти зарубіжних і українських інвесторів, розробляючи різноманітні інвестиційні проекти та програми.

Реалізація інвестиційних програм може бути як на стадії створення фірми, так і після її кількарічної діяльності.

За видами інвестиційні проекти можна умовно поділити на декілька груп:

1) розроблення і впровадження продукту інтелектуальної власності;

2) розроблення і впровадження технічних засобів та елементів “ноу-Хау”;

3) реконструкція і будівництво;

4) підготовка кадрів та інше.

У диверсифікації діяльності туристичної фірми предметом інвестиції можуть бути будь-які інші проекти, не пов’язані безпосередньо з туризмом:

5) розроблення і впровадження малих виробництв;

6) організація нетрадиційних форм туризму та інше.

Інвестиційні проекти, пов’язані з розробленням і впровадженням інтелектуального продукту, реалізуються здебільшого на початковому етапі функціонування фірми, а більш капіталомісткі проекти - із накопиченням фінансових ресурсів.

Державна підтримка туризму в Україні не передбачає цільових бюджетних інвестицій в його розвиток. Поширеною формою інвестицій є підтримання його на місцевому або регіональному рівнях коштом місцевих бюджетів або спеціального податку.

Низку інтелектуальних інвестиційних програм фінансують різні зарубіжні фонди і банки: Європейський банк реконструкції і розвитку, фонд підтримки малого і середнього підприємництва, деякі благодійні фонди. У межах цих інвестицій проводять підготовка та підвищення кваліфікації кадрів, спеціалізовані конференції, симпозіуми, семінари та ін. Однак цільове фінансування капіталомістких проектів за рахунок цих джерел практично не здійснюється.

Потенційні джерела фінансування можна поділити на чотири групи:

1) власні засоби;

2) позичкові засоби;

3) цільове бюджетне фінансування;

4) інші джерела (зарубіжні фонди, благодійні засоби та інше).

Структура джерел фінансування зображена на рис.8.1.

Уряд України передбачив цільове інвестування різних програм у рамках підтримання малого підприємництва. Однак одержати такі пільги непросто. Для цього слід підготувати бізнес-план, отримати відповідні висновки експертів. Потім ці матеріали подають на конкурс інвестиційних проектів з пільговим кредитуванням.

Аналогічні дії потрібно виконати, щоб взяти участь у зарубіжних інвестиційних конкурсах.

Найбільш надійним джерелом фінансування є власні кошти. Утім, як показує досвід, капіталомісткі проекти реалізовуються переважно на базі позичкових коштів

Найкращим капіталом для інвестицій є безвідсотковий кредит. Ця форма фінансування може бути реалізована тільки за рахунок позичкових коштів, що належать засновникам.

Однією з форм залучення інвестора є передача йому частки у статутному фонді (товариство з обмеженою відповідальністю), або пакета акцій туристичного підприємства (акціонерне товариство), що відповідає розмірові його інвестиційного вкладу.

Залучення інвестора може бути реалізовано також і на інших умовах, задекларованих в інвестиційному договорі:

- частки власності після реалізації проекту;

- відсотка від майбутнього прибутку;

- квоти місць (при будівництві об’єктів розміщення туристів);

- пільгове представлення туристичних послуг та інше.

Особливо жорсткими умовами фінансування інвестиційного проекту є банківські кредити, серед них кредит під заставу майна, обладнання тощо. Часто, наприклад, купуючи обладнання, слід використовувати форму лізингу.

Урядові України варто розглянути також можливість надавати підприємствам податкові інвестиційні кредити у вигляді відтермінування за сплатою податків, обов’язкових платежів і зборів.

Використання інвестицій для технологічних нововведень суттєво вплинуло на ефективність туристичного бізнесу. Туризм виявився одним із секторів економіки, де сучасні комп’ютерні технології почали приносити великий прибуток. Це системи бронювання і резервування місць у готелях, авіаквитків, квитків на інші транспортні засоби, круїзи тощо. Сьогодні такі системи як „Amadeus”, „Gabriel”, „Sabre” та інші мають свої представництва в Інтернеті. Такі системи дають змогу бронювати місця в готелях всього світу, отримувати свіжу інформацію про умови бронювання, ціни, знижки, не виходячи із офісу. Колись на це витрачали значно більше часу і грошей.

Один із прикладів - система „ABC Travel Centre”, дозволяє бронювати місця в готелях в усьому світу, володіє інформацією пр^ авіакомпанії, віртуальні агентства з продажу квитків, графіки поїздів і схеми метро різних міст світу, а також інформацію про оренду машин, круїзи і багато іншого. Досить часто в подібних системах можна купити путівку або авіаквиток на 10-15 % дешевше.

Тепер навіть великі, стійкі й успішні організації вносять суттєві зміни у філософію довготермінового планування. Йде інтенсивна структуризація ринку туристичних послуг, зумовлена новою технологічною хвилею. Різко впала вартість звернення. Це дає можливість агентству з 2-3 осіб користуватися послугами, які раніше були для них недоступні. А це означає, що невеликі турагентства можуть скласти серйозну конкуренцію крупним організаціям. Яскравим прикладом може слугувати німецька фірма „TISS”. У 1997 році дві особи, що торгували авіаквитками, забезпечили обіг 140 млн. німецьких марок. За прогнозами (дані

„Herbald Tribun”) у наступні роки 90 % квитків реалізуватимуть посередники на кшталт „TISS” і такі ж internet-компанії.

Реалізація інвестиційного проекту в Україні пов'язана зі значним ризиком. Для отримання будь-якого (тим паче пільгового) кредиту, залучення інвестора, а також власної впевненості у правильності вибраної стратегії інвестиції потрібно зробити розрахунки комерційного виконання проекту або його Оцінка ефективності інвестиційного проекту - це математична задача пошуку оптимального розв’язання в умовах більшої кількості невизначеностей, до яких належать:

1) політична, соціальна і економічна нестабільність;

2) високий рівень інфляції;

3) недостатній правовий захист інтересів інвестора і його капіталу;

4) непередбачувані зміни нормативно-правової бази та інше.

У цих умовах реалізовувати інвестиційний проект потрібно у мінімальний термін окупності, який би мінімізував ризик інвестора.

Перш ніж приступити до оцінювання комерційної вартості інвестиційного проекту, потрібно дослідити динаміку поведінки основних чинників невизначеності на вибраному часовому відрізку. Це важливо для прогнозування ситуації з урахуванням перелічених чинників. У результаті, методом оцінки чутливості чинників визначається одна конкретна залежність при різних варіаціях решти змінних, у цьому випадку - зміни інфляції в часі. Цим можна досягнути поступового виходу зі стадії невизначеності для завдань конкретних вихідних даних і умов інвестиційної задачі.

Основні вихідні дані:

5) фінансові витрати в часі (графік кредитування проекту);

6) розміри відсотків за кредитом і графік погашення кредиту;

7) прогноз інфляції на весь період реалізації проекту;

8) вибір стабільної розрахункової грошової одиниці;

- визначення терміна „життя” проекту;

9) визначення величини обігових коштів на запровадження проекту;

1) потенційно можливі доходи від реалізації проекту;

2) сумарні витрати;

3) податки, обов’язкові платежі та збори;

4) величина резерву фінансових коштів на непередба- чувані витрати та інше.

Очікуваний результат: забезпечити максимальний прибуток при мінімальному терміні окупності проекту.

Якщо є вихідні дані, задачу розв’язуємо класичним методом - прогнозуванням надходжень і видатків грошових коштів у часі. Для цього вибраний термін реалізації проекту розбивають на етапи (місяці, квартали, роки).

Щоб оцінити визначеність розрахункових величин у часі, варто вибрати стабільну розрахункову одиницю (долар, євро). Вибір такої стабільної одиниці не означає відходу від прогнозування інфляції, тим паче, так званої, внутрішньої інфляції найбільш стабільної грошової одиниці.

Якщо вибраний часовий період розрахунку тривалий (понад рік), то можна вносити корективи за рахунок переоцінки основних засобів і сум амортизаційних нарахувань. Оцінювання комерційної вартості інвестиційного проекту на вимогу інвестора або кредитора проводять комплексно:

- за ліквідністю (фінансовою вартістю);

5) за ефективністю інвестування.

Термін погашення кредиту варто вибирати так, щоб розрахуватися з кредиторами тільки за рахунок власного майбутнього прибутку, не використовуючи нових позик. В іншому випадку, зростання внутрішньої заборгованості збільшує інвестиційний ризик. Слід зазначити, що такий ризик може додатково обумовлюватися:

6) вищими (порівняно з прогнозованими) темпами інфляції;

7) збільшенням періоду обертання обігових коштів;

- нижчою, ніж прогнозувалось, рентабельністю туристичного продукту або інших послуг;

8) збільшенням тривалості інвестиційної фази проекту (будівництва, монтажу обладнання, ведення в експлуатацію тощо).

Багатоваріантні розрахунки в стабільній грошовій одиниці слід прив’язати до національної валюти в гривнях за цей же часовий період розрахунку, тобто реалізувати „двовалютний” розрахунок. Потрібно також зробити певний запас фінансування (на рівні 5-10 %) для непередбачуваних ситуацій.

Розрахунки представити незалежним експертам, це збільшить об’єктивність оцінювання і довіру до проекту.

агентства з продажу квитків, графіки поїздів і схеми метро різних міст світу, а також інформацію про оренду машин, круїзи і багато іншого. Досить часто в подібних системах можна купити путівку або авіаквиток на 10-15 % дешевше.

Тепер навіть великі, стійкі й успішні організації вносять суттєві зміни у філософію довготермінового планування. Йде інтенсивна структуризація ринку туристичних послуг, зумовлена новою технологічною хвилею. Різко впала вартість звернення. Це дає можливість агентству з 2-3 осіб користуватися послугами, які раніше були для них недоступні. А це означає, що невеликі турагентства можуть скласти серйозну конкуренцію крупним організаціям. Яскравим прикладом може слугувати німецька фірма „TISS”. У 1997 році дві особи, що торгували авіаквитками, забезпечили обіг 140 млн. німецьких марок. За прогнозами (дані „Herbald Tribun”) у наступні роки 90 % квитків реалізуватимуть посередники на кшталт „TISS” і такі ж internet-компанії.

Реалізація інвестиційного проекту в Україні пов’язана зі значним ризиком. Для отримання будь-якого (тим паче пільгового) кредиту, залучення інвестора, а також власної впевненості у правильності вибраної стратегії інвестиції потрібно зробити розрахунки комерційного виконання проекту або його техніко- економічного обґрунтування.

Оцінка ефективності інвестиційного проекту - це математична задача пошуку оптимального розв’язання в умовах більшої кількості невизначеностей, до яких належать:

1) політична, соціальна і економічна нестабільність;

2) високий рівень інфляції;

3) недостатній правовий захист інтересів інвестора і його капіталу;

4) непередбачувані зміни нормативно-правової бази та інше.

У цих умовах реалізовувати інвестиційний проект потрібно у мінімальний термін окупності, який би мінімізував ризик інвестора.

Перш ніж приступити до оцінювання комерційної вартості інвестиційного проекту, потрібно дослідити динаміку поведінки основних чинників невизначеності на вибраному часовому відрізку. Це важливо для прогнозування ситуації з урахуванням перелічених чинників. У результаті, методом оцінки чутливості чинників визначається одна конкретна залежність при різних варіаціях решти змінних, у цьому випадку - зміни інфляції в часі. Цим можна досягнути поступового виходу зі стадії невизначеності для завдань конкретних вихідних даних і умов інвестиційної задачі.

Основні вихідні дані:

5) фінансові витрати в часі (графік кредитування проекту);

6) розміри відсотків за кредитом і графік погашення кредиту;

7) прогноз інфляції на весь період реалізації проекту;

8) вибір стабільної розрахункової грошової одиниці;

9) визначення терміна „життя” проекту;

10) визначення величини обігових коштів на запровадження

проекту;

10) потенційно можливі доходи від реалізації проекту;

11) сумарні витрати;

12) податки, обов’язкові платежі та збори;

13) величина резерву фінансових коштів на непередбачувані витрати та інше.

Очікуваний результат: забезпечити максимальний прибуток при мінімальному терміні окупності проекту.

Якщо є вихідні дані, задачу розв’язуємо класичним методом - прогнозуванням надходжень і видатків грошових коштів у часі. Для цього вибраний термін реалізації проекту розбивають на етапи (місяці, квартали, роки).

Щоб оцінити визначеність розрахункових величин у часі, варто вибрати стабільну розрахункову одиницю (долар, євро).

Вибір такої стабільної одиниці не означає відходу від прогнозування інфляції, тцм паче, так званої, внутрішньої інфляції найбільш стабільної грошової одиниці.

Якщо вибраний часовий період розрахунку тривалий (понад рік), то можна вносити корективи за рахунок переоцінки основних засобів і сум амортизаційних нарахувань. Оцінювання комерційної вартості інвестиційного проекту на вимогу інвестора або кредитора проводять комплексно:

1) за ліквідністю (фінансовою вартістю);

2) за ефективністю інвестування.

Термін погашення кредиту варто вибирати так, щоб розрахуватися з кредиторами тільки за рахунок власного майбутнього прибутку, не використовуючи нових позик. В іншому випадку, зростання внутрішньої заборгованості збільшує інвестиційний ризик. Слід зазначити, що такий ризик може додатково обумовлюватися:

вищими (порівняно з прогнозованими) темпами інфляції;

3) збільшенням періоду обертання обіговий коштів;

4) нижчою, ніж прогнозувалось, рентабельністю туристичного продукту або інших послуг;

5) збільшенням тривалості інвестиційної фази проекту (будівництва, монтажу обладнання, ведення в експлуатацію тощо).

Багатоваріантні розрахунки в стабільній грошовій одиниці слід прив’язати до національної валюти в гривнях за цей же часовий період розрахунку, тобто реалізувати „двовалютний” розрахунок. Потрібно також зробити певний запас фінансування (на рівні 5-10 %) для непередбачуваних ситуацій.

Розрахунки представити незалежним експертам, це збільшить об’єктивність оцінювання і довіру до проекту.