Мальська М.П., Худо В.В., Цибух B.I. Основи туристичного бізнесу: Навчальний посібник. - Київ: Центр навчальної літератури, 2004. - 272 с.
6.8. Кон’юнктура ринку
Термін „кон’юнктура” походить від латинського слова conjungere — з’єднувати, зв’язувати. Кон’юнктура ринку або ринкова кон’юнктура — це певна економічна ситуація, яка склалася на ринку на даний час або в якийсь обмежений відрізок часу і яка відображає реальне співвідношення попиту та пропозиції. Кон’юнктура визначає комерційну цінність і конку- • рентоспроможність товарів і послуг.
Поняття ринкової ситуації містить:
• ступінь збалансованості ринку (співвідношення попиту та пропозиції);
• сформовані тенденції його розвитку чи ті, що намітилися;
• рівень стійкості або коливання його основних параметрів;
• масштаби ринкових операцій і ступінь ділової активності;
• рівень комерційного (ринкового) ризику;
• силу і розмах конкурентної боротьби;
• ситуацію на ринку у певній точці економічного або сезонного циклу.
Проте в економічній літературі, окрім наведених нами визначень, існують також й інші поняття ринкової кон’юнктури:
• кон’юнктура ринку — це сукупність умов, що визначають ринкову ситуацію;
• кон’юнктура ринку — результат взаємодії різних чинників (економічних, соціальних, природних), що визначають на даний час становище фірми на ринку;
• кон’юнктура ринку — це стан економіки на даний час, зумовлений змінами різних економічних чинників і ін.
Кон’юнктуроутворюючі чинники згруповані таким чином:
• постійно діючі (зміна умов розвитку економіки країни, регіону; вплив монополій; НТП; вплив державного сектора економіки; інфляція), які можна з певною ймовірністю передбачити і спрогнозувати;
• не постійно діючі (хаотична зміна зовнішніх економіко- по^іТйчних умов, сезонність виробництва або завезення продукції; стихійні лиха, локальні конфлікти; вплив конкурентів і ін.), котрі передбачати важко і котрі враховують за фактом.
У практиці маркетингу виокремлюють загальногосподарську кон’юнктуру і кон’юнктуру окремих галузей економіки або окремих товарних ринків. Перша характеризує стан економіки країни в цілому в той чи інший відтинок часу, а друга вивчає поточні зміни і коливання в сфері виробництва і збуту окремих конкретних товарів.
Завдання дослідника кон’юнктури, від рішень якого залежить повнота аналізу і точність прогнозу, полягає у встановленні значимості, сили дії окремих чинників на формування кон’юнктури, у виявленні основних чинників, що визначають кон’юнктуру кожного окремого моменту і в перспективі. Успішно розв’язати ці завдання можна дише тоді, коли дослідження
вестиметься з урахуванням нових явищ і процесів, що відбуваються передовсім у сфері виробництва та обігу.
Комплексне дослідження кон’юнктури складається з п’яти аспектів: аналізу виробництва; попиту і споживання; запасу товарів; умов торгівлі; цін. Вивчаючи кон’юнктуру товарного ринку потрібно не лише визначити його стан у той чи інший момент, але й спрогнозувати ймовірний характер розвитку кон’юнктури (прогнозування). Прогнозування дає змогу оцінити перспективи розвитку ринку і стає основою для вироблення стратегії і тактики діяльності підприємства на ринку. Якість прогнозу визначає те, наскільки глибоко і комплексно проведено аналіз і оцінку чинників формування і розвитку кон’юнктури.
Поняття ринкової ситуації містить:
• ступінь збалансованості ринку (співвідношення попиту та пропозиції);
• сформовані тенденції його розвитку чи ті, що намітилися;
• рівень стійкості або коливання його основних параметрів;
• масштаби ринкових операцій і ступінь ділової активності;
• рівень комерційного (ринкового) ризику;
• силу і розмах конкурентної боротьби;
• ситуацію на ринку у певній точці економічного або сезонного циклу.
Проте в економічній літературі, окрім наведених нами визначень, існують також й інші поняття ринкової кон’юнктури:
• кон’юнктура ринку — це сукупність умов, що визначають ринкову ситуацію;
• кон’юнктура ринку — результат взаємодії різних чинників (економічних, соціальних, природних), що визначають на даний час становище фірми на ринку;
• кон’юнктура ринку — це стан економіки на даний час, зумовлений змінами різних економічних чинників і ін.
Кон’юнктуроутворюючі чинники згруповані таким чином:
• постійно діючі (зміна умов розвитку економіки країни, регіону; вплив монополій; НТП; вплив державного сектора економіки; інфляція), які можна з певною ймовірністю передбачити і спрогнозувати;
У практиці маркетингу виокремлюють загальногосподарську кон’юнктуру і кон’юнктуру окремих галузей економіки або окремих товарних ринків. Перша характеризує стан економіки країни в цілому в той чи інший відтинок часу, а друга вивчає поточні зміни і коливання в сфері виробництва і збуту окремих конкретних товарів.
Завдання дослідника кон’юнктури, від рішень якого залежить повнота аналізу і точність прогнозу, полягає у встановленні значимості, сили дії окремих чинників на формування кон’юнктури, у виявленні основних чинників, що визначають кон’юнктуру кожного окремого моменту і в перспективі. Успішно розв’язати ці завдання можна дише тоді, коли дослідження
вестиметься з урахуванням нових явищ і процесів, що відбуваються передовсім у сфері виробництва та обігу.
Комплексне дослідження кон’юнктури складається з п’яти аспектів: аналізу виробництва; попиту і споживання; запасу товарів; умов торгівлі; цін. Вивчаючи кон’юнктуру товарного ринку потрібно не лише визначити його стан у той чи інший момент, але й спрогнозувати ймовірний характер розвитку кон’юнктури (прогнозування). Прогнозування дає змогу оцінити перспективи розвитку ринку і стає основою для вироблення стратегії і тактики діяльності підприємства на ринку. Якість прогнозу визначає те, наскільки глибоко і комплексно проведено аналіз і оцінку чинників формування і розвитку кон’юнктури.