1.1. Історія розвитку світового готельного господарства
Осередки з надання послуг гостинності подорожуючим виникли в період становлення сучасної цивілізації. Мандруючи з різною метою та намірами (паломництво, торгівля тощо), люди мали потребу в притулку, харчуванні та відпочинку.
Найдавніші згадки в писемностях Стародавнього Єгипту про місця для розміщення подорожуючих свідчать про те, що історія розвитку готельного бізнесу нерозривно пов’язана з подорожами.
В еволюції світового готельного господарства виділяють періоди, які відповідають історичним етапам розвитку суспільства:
• Стародавній світ;
• Середньовіччя;
• Новий час;
• Сучасний.
Стародавній світ (П тисячоліття до н. е. - 476 р. н. е.)
Активний розвиток торгівлі та пов’язаних з нею подорожей обумовили необхідність організації для подорожуючих не лише послуг харчування, але і ночівлі, безпеки, а також забезпечення відпочинку для в’ючних тварин. З метою задоволення потреб і надання гарантії для повторних приїздів подорожуючих городяни міст будували приміщення для ночівлі, склади для товарів, стійла для коней та верблюдів.
Перші пам’ятки організованого будівництва, знайдені на території Близького Сходу, датовано II тисячоліттям до н.е. Зокрема будинки для купців і мандрівників будували на транзитних шляхах біля водних джерел.
У цей період суспільного розвитку, як вважають історики, з’явилися перші гостині та постоялі двори - прообрази сучасних готелів і ресторанів. Наприклад, згадування про таверни містяться в античних манускриптах, одним із яких є Кодекс царя Вавилона Хамурапі, написаний приблизно в 1700 р. до н.е.
У Стародавній Греції в І тисячолітті до н.е. таверни відігравали велику роль у соціальному та релігійному житті. Водночас їх кількість була незначною, оскільки подорожуючі пересувалися по країні повільно та багатьом із них доводилося розраховувати на послуги гостинності в приватних оселях.
Розвиток торгівлі, особливо в таких містах, як Рим, Афіни, та пов’язані з нею тривалі мандрівки обумовили появу постоялих дворів - одно-, двоповерхових будинків з окремими кімнатами для подорожуючих. У деяких із них існувала кімната для умивання. Крім ночівлі за окрему плату подорожуючі могли харчуватися, замінити коней або полагодити упряж, вози.
Найбільша кількість постоялих дворів була на території Римської імперії. Давньоримські постоялі двори розташовувалися уздовж головних доріг у містах і поселеннях на відстані один від одного приблизно 25 миль (40,225 км).
У часи володарювання імператора Октавіана (63 рік до н.е. - 14 рік н.е.) з’явились так звані: mansiones і stationes. їх можна вважати першими осередками з надання готельних послуг. Вони були
власністю держави, одним із джерел державних доходів і надавали можливість здійснювати товарообмін у межах осередків розміщення. Під час перебування подорожуючим гарантували особисту безпеку та безпеку для їх товарів, що було занотовано в Кодексі Хамурапі. В цьому документі вперше сформульовані «Права гостинності».
Класова ієрархія Римської держави впливала на діяльність осередків розміщення. Розселяли подорожуючих за класовою ознакою. Плебеїв не мали права поселяти з представниками вищого стану. Засоби розміщення, в яких зупинялися аристократія та державні чиновники, споруджували за всіма правилами архітектурного мистецтва. Вони пропонували на той час широкий спектр послуг, скористатися якими можна було, маючи документ, який підтверджував особливий статус пред’явника.
Деякі багаті землевласники будували постоялі двори на кордонах своїх володінь. Постоялі двори і таверни, розташовані поблизу міст, часто відвідували заможні громадяни.
Таверни та постоялі двори, призначені для обслуговування громадян нижчого соціального статусу, пропонували лише мінімальні умови для ночівлі та відпочинку.
Неабияке значення мали лазні, в яких представники вищої верстви суспільства проводили вільний час. Зокрема цей вид дозвілля характерний для правління Калігули (37 р. н.е.).
При лазнях облаштовували розкішні обідні кімнати, де організовували банкети, та кімнати для ночівлі.
Велике значення для розвитку засобів гостинності мало розширення торгових шляхів на Близькому Сході, в Азії і Закавказзі. В цих регіонах проходили найбільші торгові шляхи. У Персії подорожували на верблюдах, великими караванами. Ночували зазвичай в наметах, які розбивали поруч із караванним шляхом, тому для задоволення потреб подорожуючих споруджували караван-сараї - будівлі, що складалися з приміщень для ночівлі людей і загону для верблюдів, Оточені фортечною стіною, яка захищала від стихій і нападників. У давні часи зручності для подорожуючих Азією були більш комфортними ніж ті, на які можна було розраховувати в Європі.
Середньовіччя (V-XVІ ст. н. е.)
На передумови розвитку готельної справи в епоху середньовіччя великий вплив мали релігійні традиції. У цей період значно збільшилася кількість паломників. Монастирі гостинно приймали прочан, організовували для них нічліг і харчування.
У цей період з’явилися й інші осередки, що здійснювали подібні функції. Наприклад, імператор Карл Великий (742-814 pp. до н.е.), як покровитель церкви, заснував спеціальні будинки для відпочинку паломників, де надавали безкоштовно нічліг, харчування, послуги цирульника та шевця, навіть освячували місце для поховання. Ці притулки для прочан утримувала чернеча католицька громада.
Надання монастирями безкоштовних послуг подорожуючим стримувало розвиток приватних підприємств готельного типу. В Англії розвиток приватних постоялих дворів і таверн розпочався в період пізнього середньовіччя, коли англійський король Генріх VIII здійснив секуляризацію монастирів1. Відповідно мандрівники не мали можливості отримувати безкоштовні послуги в монастирях і зупинялися в приватних постоялих дворах.
Зокрема у XVI ст. в Англії були створені каретні готелі, в яких надавалися послуги гінцям королівської пошти. Власники готелів облаштовували стайні для коней, організовували якісні умови проживання для мандрівників. Англійський закон проголосив готелі громадськими будинками. «Каретна ера» закінчилася в 1838 p., коли англійський парламент прийняв рішення про перевезення пошти залізницею.
У середньовіччя люди активно подорожували і відповідно збільшилася кількість пришляхових постоялих дворів, але рівень якості послуг ночівлі у них був низьким.
У ХІІ-ХІИ ст. постоялі двори - попередники перших готелів з’явилися і в Київській Русі (рис. 1.1).
їх називали ямами і розташовували один від одного на відстані кінного переходу (25 км). Подорожуючий мав змогу зупинитись на нічліг та за окрему плату отримати харчування. Окремі кімнати не передбачались, подорожуючі відпочивали на підлозі в одній загальній кімнаті, харчувались разом із господарями.
У XV ст. постоялі двори розташовували при поштових станціях, які були підпорядковані Ямському приказу2. У великих містах будували гостині двори, що відрізнялися від постоялих тим, що крім розміщення і харчування в них надавалися можливості для здійснення торгівлі. Як правило гостині двори були захищені стінами і вежами з в’їзними воротами.
Новий час (XVI ст. - початок XX ст.)
Характерною особливістю XVI ст. була поява кав’ярень, що стали центрами культурного та літературного життя того періоду. Цьому сприяло поширення в Західній Європі таких напоїв, як кава і чай. Перші кав’ярні з’явилися 1652 р. у м. Лондоні та 1683 р. у м. Відні.
До цього історичного періоду належить відкриття в 1553 р. Парижі першого ресторану «Тур Д’аржан», який впродовж двох століть залишався унікальним елітним закладом.
Під час Великої французької революції 1789-1799 pp. у зв’язку з еміграцією французьких шеф-кухарів в інші держави ресторанний бізнес почав розвиватися в усьому світі. Так, у 1898 р. в Лондоні відкрився готель «Савой», яким управляв Цезар Ритц (нині - це готелі мережі «Ритц-Карлтон»).
Особлива роль у розвитку підприємств готельного господарства належить СІЛА. На думку істориків, перший постоялий двір у цій країні з’явився значно пізніше, ніж в Європі (1607). Одну з перших таверн було відкрито в Бостоні в 1634 р. У Нью-Йорку таку таверну відкрили голландці в 1642 р. З того часу таверни стали центрами громадського життя. їх розташовували не тільки в містах, але й уздовж великих доріг.
Перший готель відкрито 1794 р. в США. Це був «Сіті-готель» номерів (м. Нью-Йорк). У 1829 р. почав функціонувати готель 1 Івршого класу «Тремонт» (м. Бостон). Потім з’явилися «готелі-палаци» інших містах: «Палмер Хауз» у м. Чикаго, «Святий Чарлі» 7«0віггий Луїс» у м. Новий Орлеан, «Планетарс Хотел» фешенебельні готелі у містах Балтиморі та Вашингтоні.
Характерним для цього історичного періоду є відкриття готелів при вокзалах. Зокрема в США з 1880 по 1890 р. кожних 100 км залізниці функціонували готельні ланцюги - Жг.яшпги Харвея».
Аналітики готельного бізнесу визначають XIX ст. як період інтен- фонюго розвитку індустрії гостинності. Зокрема набули поширення готельних підприємств, які відрізнялися за розмірами та рішеннями:
2 перший тип - великі за місткістю та розкішні. Деякі з них стали навіть архітектурними шедеврами; другий тип - малі за місткістю з обмеженим асортиментом послуг і низьким рівнем цін.
Наприкінці XIX - початку XX ст. індустрія гостинності стала ІМЯСІШВОЮ галуззю економіки. Будівництвом готельних підприємств, кадрів, питаннями ціноутворення займалися готельні синдикати, акціонерні товариства, корпорації. На початку найбільш відомими серед них були «Лондонський синдикат готелів» і французький «Союз господарів готелів». У 1906 р. Міжнародний союз власників готелів, що об’єднав 1700 готелів із різних країн світу.
Найбільш значні історичні етапи розвитку готельної справи табл. 1.1.
"пор.
Історичні
періоди
Суттєві події в розвитку та становленні світового готельної справи
1
1700 р. до н.е.
Виникнення постоялих дворів, таверн, які надавали
послуги ночівлі та харчування
Кодекс Хамурапі з організації послуг ночівлі
№
nop.
Історичні
періоди
Суттєві події в розвитку та становленні світового готельного господарства
2
I—III ст. H.e.
Перші правничі документи, які регулювали якість послуг ночівлі, відповідальність за особисті речі постояльців
3
60 p. н.е.
Впровадження державних контролюючих заходів («cursus publicus») при організації постоялих дворів у Римській імперії
4
ХШ-XV ст. дон.е.
Надання перших комплексних готельних послуг для купців, виникнення караван-сараїв
5
325 p.
Церква підгримувала розвиток постоялих дворів. Зокрема відзначена доцільність створення притулків при монастирях
6
XI-XII ст.
Створення рицарських господарств і хоспісів
1254 p.
Король Людвіг IX (Франція) видає правовий Акт про регулювання організації готельних господарств
7
1266 p.
У Магдебурзькому праві (Німеччина) врегульовані обов’язки власників готельних господарств
8
1407 p.
Король Карл VI (Франція) впроваджує обов’язкову реєстрацію гостей в готельних господарствах
\9'
XIX ст.
Створення транзитних готелів
10
1829 p.
Створено готель «Тремонт» (США) на 170 номерів, в якому вперше впроваджено послуги носильників і посильних; організовано службу рецепції; виокремлено одно-, двомісні номери з туалетними кімнатами
11
1841 p.
Створено перше бюро подорожей (Англія)
12
1907 p.
Створено перший готельний ланцюг «Буфало Статлер» (США)
13
1940-1952 pp.
Організовані перші готельні ланцюги «Sheraton», «Hilton», «Holiday»
