Облік на підприємствах торгівлі та ресторанного господарства: Навч. посіб. / Л.В. Нападовська, А.В. Алексєєва, О.А. Бакурова. О.Г. Веренич. Ш. Морозова, А.П. Шаповалова, В.М. Горностаєва; та заг. ред. Л.В. Нападовської. - К.: Київ. над. торг.-екон. ун-т,
1.9. Облікова політика торговельного підприємства
Управління торговельним підприємством потребує безперервної, систематизованої інформації про стан матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, про господарські операції, що відбуваються на підприємстві, їх характер та обсяги, про фінансові результати діяльності тощо. Відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність" від 16.07.1999 p. № 996-XIV (далі - Закон про бухгалтерський облік) основним джерелом такої інформації є дані бухгалтерського обліку.
Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації.
Відповідальність за забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа) відповідно до законодавства та установчих документів.
Ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності базуються на сукупності певних принципів, методів і процедур, які отримали назву "облікової політики" підприємства.
Облікова політика, яка розроблена належним чином, дає змогу на підставі певної методики збору і обробки даних про підприємство забезпечити потреби менеджменту в доречній, достовірній та зіставній інформації для прийняття рішень.
Торговельному підприємству, як й іншим підприємствам, надано право самостійно визначати облікову політику, яка насамперед базується на застосуванні принципів бухгалтерського обліку, положень та нормативних актів з питань організації обліку в Україні.
Розпорядчим документом, що визначає напрямки облікової політики підприємства, який обов'язково мас бути складено та затверджено керівником, є наказ про облікову політику підприємства. Цей наказ містить конкретні підходи щодо окремих об'єктів та статей обліку, а також методи їх оцінки, які буде використано підприємством при складанні фінансових звітів.
Напрямки облікової політики підприємства: організація обліку; методологія обліку; технологія обліку; інші питання.
Організація обліку. При організації обліку визначаються: форми організації бухгалтерського обліку, функції бухгалтерії, форма бухгалтерського обліку, робочий план рахунків, створення інвентаризаційних комісій, правила документообігу, організація управлінського обліку, коло матеріально-відповідальних осіб тощо.
Відповідно до Закону про бухгалтерський облік формами організації бухгалтерського обліку на підприємстві є:
введення до штату підприємства посади бухгалтера або створення бухгалтерської служби на чолі з головним бухгалтером;
користування послугами спеціаліста з бухгалтерського обліку, зареєстрованого як підприємець, який здійснює підприємницьку діяльність без створення юридичної особи;
ведення на договірних засадах бухгалтерського обліку централізованою бухгалтерією або аудиторською фірмою; самостійне ведення бухгалтерського обліку та складання звітності безпосередньо власником або керівником підприємства (крім підприємств, звітність яких повинна оприлюднюватись). Якщо підприємство обрало першу організаційну форму обліку, то наступним етапом в організації обліку є розподіл функціональних обов'язків серед працівників бухгалтерії і складання посадових інструкцій, як правило, за кожною посадою із зазначенням кваліфікаційних вимог, обов'язків, прав та відповідальності. Посадові інструкції затверджуються керівником підприємства.
При створенні робочого плану рахунків підприємство повинно дотримуватись переліку рахунків і субрахунків першого порядку, які передбачені Планом рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій (наказ МФУ від 30.11.99 р. № 291) чи спрощеним Планом рахунків бухгалтерського обліку (наказ МФУ від 19.04.2001 р. № 186).
Підприємство має право, виходячи з виробничої потреби, в робочому плані рахунків передбачати додаткові субрахунки І порядку, не порушуючи затверджені Планом рахунки, а також вводити субрахунки II та III порядку.
При організації бухгалтерського обліку визначається порядок проведення інвентаризаційної роботи на підприємстві. За наказом про облікову політику слід затвердити склад постійно діючої інвентаризаційної комісії та періодичність проведення інвентаризацій грошових коштів і товарно-матеріальних цінностей у структурних підрозділах підприємства.
При розробці правил документообігу на підприємстві видаються накази, за якими: затверджується перелік осіб, відповідальних за видачу дозволів на відпуск товарно-матеріальних цінностей, за виписку довіреностей на отримання товарів, за зберігання і видачу бланків суворої звітності тощо. З метою раціональної організації документообігу, своєчасного надходження документів на перевірку і обробку до бухгалтерії, розробляються графіки документообігу як за кожним документом, так і в цілому по підприємству. У графіках документообігу вказуються: періодичність складання первинних документів, відповідальних осіб за складання і передачу документів до бухгалтерії та осіб, які контролюють та затверджують документи.
Важливим елементом організації обліку має бути розробка внутрішньогосподарського (управлінського) обліку. З цією метою визначається система показників внутрішньогосподарського обліку, методика їх формування, розробляються внутрішні звіти, в яких надається інформація, необхідна для управління підприємством.
Методологія обліку. Методологія обліку передбачає застосування принципів і правил отримання, обробки, реєстрації та передачі інформації, правил оцінки об'єктів обліку, критеріїв розмежування основних засобів і малоцінних необоротних матеріальних активів, методу нарахування амортизації, методу нарахування резерву сумнівних боргів, методу обліку транспортно-заготівельних витрат, порядку нарахування забезпечень тощо (табл. 1.14).
Таблиця 1.14
Основні вимоги національних П(С)БО щодо методології бухгалтерського обліку на підприємстві
Технологія обліку містить аспекти методики обліку визначених об'єктів, використання певної форми бухгалтерського обліку, технології перетворення даних на інформацію, отримання інформації та методи передачі для користувачів.
Форма бухгалтерського обліку являє собою певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених Законом про Бухгалтерський облік і технології обробки облікових даних.
Торговельне підприємство може самостійно обирати форму бухгалтерського обліку: журнально-ордерну, з використанням бухгалтерської програми, змішану тощо.
Відповідно до принципу послідовності підприємство повинно постійно (з року в рік) застосовувати обрану облікову політику
Зміна облікової політики може провадитися лише у випадках, передбачених пунктом 9 П(С)БО 6 "Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах", а саме при: зміні статутних вимог; зміні вимог органу, що затверджує П(С)БО;
зміні, яка забезпечить достовірне відображення подій чи операцій у фінансовій звітності підприємства.
Зміна облікової політики повинна бути обґрунтована і розкрита в Примітках до фінансової звітності.
Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації.
Відповідальність за забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа) відповідно до законодавства та установчих документів.
Ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності базуються на сукупності певних принципів, методів і процедур, які отримали назву "облікової політики" підприємства.
Облікова політика, яка розроблена належним чином, дає змогу на підставі певної методики збору і обробки даних про підприємство забезпечити потреби менеджменту в доречній, достовірній та зіставній інформації для прийняття рішень.
Торговельному підприємству, як й іншим підприємствам, надано право самостійно визначати облікову політику, яка насамперед базується на застосуванні принципів бухгалтерського обліку, положень та нормативних актів з питань організації обліку в Україні.
Розпорядчим документом, що визначає напрямки облікової політики підприємства, який обов'язково мас бути складено та затверджено керівником, є наказ про облікову політику підприємства. Цей наказ містить конкретні підходи щодо окремих об'єктів та статей обліку, а також методи їх оцінки, які буде використано підприємством при складанні фінансових звітів.
Напрямки облікової політики підприємства: організація обліку; методологія обліку; технологія обліку; інші питання.
Організація обліку. При організації обліку визначаються: форми організації бухгалтерського обліку, функції бухгалтерії, форма бухгалтерського обліку, робочий план рахунків, створення інвентаризаційних комісій, правила документообігу, організація управлінського обліку, коло матеріально-відповідальних осіб тощо.
Відповідно до Закону про бухгалтерський облік формами організації бухгалтерського обліку на підприємстві є:
введення до штату підприємства посади бухгалтера або створення бухгалтерської служби на чолі з головним бухгалтером;
користування послугами спеціаліста з бухгалтерського обліку, зареєстрованого як підприємець, який здійснює підприємницьку діяльність без створення юридичної особи;
ведення на договірних засадах бухгалтерського обліку централізованою бухгалтерією або аудиторською фірмою; самостійне ведення бухгалтерського обліку та складання звітності безпосередньо власником або керівником підприємства (крім підприємств, звітність яких повинна оприлюднюватись). Якщо підприємство обрало першу організаційну форму обліку, то наступним етапом в організації обліку є розподіл функціональних обов'язків серед працівників бухгалтерії і складання посадових інструкцій, як правило, за кожною посадою із зазначенням кваліфікаційних вимог, обов'язків, прав та відповідальності. Посадові інструкції затверджуються керівником підприємства.
При створенні робочого плану рахунків підприємство повинно дотримуватись переліку рахунків і субрахунків першого порядку, які передбачені Планом рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій (наказ МФУ від 30.11.99 р. № 291) чи спрощеним Планом рахунків бухгалтерського обліку (наказ МФУ від 19.04.2001 р. № 186).
Підприємство має право, виходячи з виробничої потреби, в робочому плані рахунків передбачати додаткові субрахунки І порядку, не порушуючи затверджені Планом рахунки, а також вводити субрахунки II та III порядку.
При розробці правил документообігу на підприємстві видаються накази, за якими: затверджується перелік осіб, відповідальних за видачу дозволів на відпуск товарно-матеріальних цінностей, за виписку довіреностей на отримання товарів, за зберігання і видачу бланків суворої звітності тощо. З метою раціональної організації документообігу, своєчасного надходження документів на перевірку і обробку до бухгалтерії, розробляються графіки документообігу як за кожним документом, так і в цілому по підприємству. У графіках документообігу вказуються: періодичність складання первинних документів, відповідальних осіб за складання і передачу документів до бухгалтерії та осіб, які контролюють та затверджують документи.
Важливим елементом організації обліку має бути розробка внутрішньогосподарського (управлінського) обліку. З цією метою визначається система показників внутрішньогосподарського обліку, методика їх формування, розробляються внутрішні звіти, в яких надається інформація, необхідна для управління підприємством.
Методологія обліку. Методологія обліку передбачає застосування принципів і правил отримання, обробки, реєстрації та передачі інформації, правил оцінки об'єктів обліку, критеріїв розмежування основних засобів і малоцінних необоротних матеріальних активів, методу нарахування амортизації, методу нарахування резерву сумнівних боргів, методу обліку транспортно-заготівельних витрат, порядку нарахування забезпечень тощо (табл. 1.14).
Таблиця 1.14
Основні вимоги національних П(С)БО щодо методології бухгалтерського обліку на підприємстві
| Елемент облікової політики | Варіанти методів (способів) ведення бухгалтерського обліку і оцінки його об'єктів v торгівлі |
| П(С)БО 1 Загальні вимоги до фінансової звітності | |
| Межа суттєвості | Визначається відповідними положеннями (стандартами) І бухгалтерського обліку та керівництвом підприємства |
| П(С)БО2 Баланс | |
| Тривалість операційного циклу | Встановлюється підприємством самостійно |
| П(С)БО 7 Основні засоби | |
| Термін корисного використання об'єкта основних засобів | Встановлюється підприємством самостійно при визнанні об'єкта активом |
| Елемент облікової політики | Варіанти методів (способів) ведення бухгалтерського обліку і оцінки його об'єктів у торгівлі |
| Вартісний критерій розмежування основних засобів і малоцінних необоротних матеріальних активів | Встановлюється підприємством самостійно |
| Метод амортизації основних засобів | Встановлюється підприємством самостійно із застосуванням одного з наступних методів: прямолінійного, зменшення залишкової вартості, прискореного зменшення залишкової вартості, кумулятивного та передбаченого податковим законодавством |
| Метод амортизації інших ; необоротних матеріальних активів | Встановлюється підприємством самостійно для малоцінних необоротних матеріальних активів із застосуванням одного з методів: методу нарахування 50% вартості об'єкта, що амортизується у першому місяці його використання, та решти 50% вартості, що амортизується у місяці його вилучення з активів, чи методу нарахування 100 % вартості у першому місяці використання об'єкта. Для інших необоротних матеріальних активів застосовується прямолінійний метод нарахування амортизації |
| Переоцінка основних засобів | Підприємство самостійно приймає рішення про переоцінку за умови, якщо залишкова вартість об'єкта, що підлягає переоцінці, суттєво відрізняється від його справедливої вартості на дату балансу |
| П(С)БО 8 "Нематеріальні активи" | |
| Термін корисного використання нематеріальних активів | Встановлюється підприємством самостійно при визнанні об'єкта активом, але не більше 20 років |
| Метод амортизації нематеріальних активів | Встановлюється підприємством самостійно із застосуванням одного з наступних методів: прямолінійного, зменшення залишкової вартості, виходячи з умов отримання майбутніх економічних вигод. Якщо такі умови визначити неможливо, амортизація нараховується із застосуванням прямолінійного методу |
| П(С)БО9 "Запаси" | |
| Одиниця обліку запасів | Облік запасів ведеться за найменуваннями чи однорідними групами (видами) |
| Метод оцінки запасів при придбанні Метод оцінки вибуття запасів | Придбані (отримані) або вироблені запаси зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю Встановлюються підприємством самостійно із застосуванням методів: ідентифікованої собівартості, середньозваженої собівартості, собівартості перших за часом надходження запасів (ФІФО) та ціни продажу |
| Елемент облікової політики | Варіанти методів (способів) ведення бухгалтерського обліку і оцінки його об'єктів у торгівлі |
| Метод обліку транспортно-заготівельних витрат | Встановлюється підприємством самостійно: чи ТЗВ включаються до собівартості придбаних запасів, чи ТЗВ загальною сумою відображаються на окремому субрахунку до рахунків запасів з наступним розподілом між сумою залишку запасів на кінець місяця і сумою запасів, що вибули (використані, реалізовані, безоплатно передані тощо) |
| П(С)БО 10 "Дебіторська заборгованість" | |
| Метод визначення величини резерву сумнівних боргів | Встановлюється підприємством самостійно із застосуванням одного з наступних методів: виходячи з платоспроможності окремих дебіторів; виходячи з питомої ваги безнадійних боргів у чистому доході від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг на умовах подальшої оплати; на підставі класифікації дебіторської заборгованості |
| П(С)БО 11 "Зобов'язання" | |
| Формування забезпечень для відшкодування майбутніх (наступних) витрат і платежів | Забезпечення створюються на: виплату відпусток працівникам, додаткове пенсійне забезпечення, виконання гарантійних зобов'язань, реструктуризацію, виконання зобов'язань щодо обтяжливих контрактів |
| П(С)БО 12 "Фінансові інвестиції" | |
| Метод оцінки фінансових інвестицій залежно від їх виду | Підприємство обирає наступні методи оцінки фінансових інвестицій залежно від їх виду : за справедливою вартістю, за собівартістю інвестиції з урахуванням зменшення корисності, участі в капіталі |
| П(С)БО 21 "Вплив змін валютних курсів | |
| Застосування чи «застосування для перерахунку доходів, витрат і руху грошових коштів середньозваженого валютного курсу відповідного місяця | Встановлюється підприємством самостійно |
Форма бухгалтерського обліку являє собою певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених Законом про Бухгалтерський облік і технології обробки облікових даних.
Відповідно до принципу послідовності підприємство повинно постійно (з року в рік) застосовувати обрану облікову політику
Зміна облікової політики може провадитися лише у випадках, передбачених пунктом 9 П(С)БО 6 "Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах", а саме при: зміні статутних вимог; зміні вимог органу, що затверджує П(С)БО;
зміні, яка забезпечить достовірне відображення подій чи операцій у фінансовій звітності підприємства.
Зміна облікової політики повинна бути обґрунтована і розкрита в Примітках до фінансової звітності.