Облік на підприємствах торгівлі та ресторанного господарства: Навч. посіб. / Л.В. Нападовська, А.В. Алексєєва, О.А. Бакурова. О.Г. Веренич. Ш. Морозова, А.П. Шаповалова, В.М. Горностаєва; та заг. ред. Л.В. Нападовської. - К.: Київ. над. торг.-екон. ун-т,
1.6. Порядок ціноутворення в торгівлі
Передумовою забезпечення ефективності діяльності торговельного підприємства є його виважена цінова політика.
Ціна як економічна категорія є формою грошового виразу вартості товарів, які реалізують суб'єкти господарювання. За Господарським кодексом України ціна є суттєвою умовою господарського договору. Ціна вказується в договорі у гривнях. Ціни у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) можуть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін.
Згідно з Законом України від 03.12.90 р. № 507-ХІІ "Про ціни та ціноутворення" в Україні використовуються вільні, державні фіксовані та регульовані ціни - граничні рівні цін або граничні відхилення від державних фіксованих цін.
При здійсненні експортних та імпортних операцій в розрахунках із зарубіжними партнерами застосовуються контрактні (зовнішньоторговельні) ціни, які формуються відповідно до цін і умов світового ринку.
Вільні ціни встановлюються на всі види товарів, за винятком тих, з якими здійснюється державне регулювання. Вільні ціни визначаються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін, а у внутрішньогосподарських відносинах - також за рішенням суб'єкта господарювання.
Державні фіксовані і регульовані ціни встановлюються на ресурси, які значно впливають на загальний рівень і динаміку цін, а також на товари, які мають суттєве соціальне значення для населення. Перелік таких товарів затверджує Кабінет Міністрів України. Державні ціни встановлюються на імпортні товари, придбані за рахунок коштів Держбюджету України.
Державне регулювання цін здійснюється шляхом встановлення фіксованих цін, граничних рівнів цін, граничних рівнів торговельних надбавок і винагород постачальників, граничних нормативів рентабельності чи шляхом введення обов'язкового декларування зміни цін.
Політика ціноутворення, порядок встановлення і застосування цін, повноваження органів державної влади і органів місцевого самоврядування по встановленню і регулюванню цін, а також контролю за цінами і ціноутворенням визначаються Законом про ціни та ціноутворення, іншими законодавчими актами.
Переважна більшість товарів у торгівлі реалізується за вільними цінами, які поділяються на договірні і на ціни, що їх підприємство встановлює самостійно.
Під час ціноутворення на торговельному підприємстві враховуються як зовнішні чинники, які впливають на ціни (співвідношення між попитом і пропозицією, споживчі властивості товару, конкурентні відносини, місцерозташування підприємства тощо), так і внутрішні чинники (інформація про витрати підприємства, можливість їх покриття). Правильна цінова політика підприємства має вплив на покращення важливих показників його діяльності: обсяг товарообігу і розмір валового прибутку від реалізації товарів.
Торговельні підприємства використовують такі види цін: ціна виробника (продавця); ціна покупця (купівельна); оптова ціна; роздрібна ціна; закупівельна ціна тощо.
Оптова ціна - це ціна продажу партії товару, який надходить у торговий обіг у порядку оптової купівлі-продажу. Складається з ціни виробника і оптової надбавки.
Роздрібна ціна - це ціна продажу одиниці товару, який надходить у торговий обіг у порядку роздрібної купівлі-продажу. За роздрібними цінами продають товари невиробничого використання незалежно від форми розрахунків безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання. Роздрібна ціна складається з ціни виробника чи оптової ціни і роздрібної торгової націнки.
Торгова надбавка (націнка), як різниця між ціною продажу і ціною закупівлі товару, забезпечує продавцю покриття витрат обігу з продажу даного товару та одержання прибутку.
За закупівельними цінами придбавається сільськогосподарська продукція у сільській місцевості чи на ринках.
Визначення вільних цін в оптовій, роздрібній торгівлі та підприємствах ресторанного господарства, за якими реалізуються товари, передбачає:
визначення первісної вартості (собівартості) товару; визначення торгових націнок;
визначення у ціні товару податку на додану вартість . Визначення первісної вартості товарів
Порядок формування первісної вартості товарів визначено нормами Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 "Запаси", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 р. № 246 зі змінами та доповненнями (табл. 1.12).
Таблиця 1.12
Визначення первісної вартості (собівартості) товарів залежно від джерел надходження на підприємство
1. Склад первісної вартості товарів, придбаних за плату суми, що сплачуються
Ціна як економічна категорія є формою грошового виразу вартості товарів, які реалізують суб'єкти господарювання. За Господарським кодексом України ціна є суттєвою умовою господарського договору. Ціна вказується в договорі у гривнях. Ціни у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) можуть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін.
Згідно з Законом України від 03.12.90 р. № 507-ХІІ "Про ціни та ціноутворення" в Україні використовуються вільні, державні фіксовані та регульовані ціни - граничні рівні цін або граничні відхилення від державних фіксованих цін.
При здійсненні експортних та імпортних операцій в розрахунках із зарубіжними партнерами застосовуються контрактні (зовнішньоторговельні) ціни, які формуються відповідно до цін і умов світового ринку.
Вільні ціни встановлюються на всі види товарів, за винятком тих, з якими здійснюється державне регулювання. Вільні ціни визначаються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін, а у внутрішньогосподарських відносинах - також за рішенням суб'єкта господарювання.
Державні фіксовані і регульовані ціни встановлюються на ресурси, які значно впливають на загальний рівень і динаміку цін, а також на товари, які мають суттєве соціальне значення для населення. Перелік таких товарів затверджує Кабінет Міністрів України. Державні ціни встановлюються на імпортні товари, придбані за рахунок коштів Держбюджету України.
Державне регулювання цін здійснюється шляхом встановлення фіксованих цін, граничних рівнів цін, граничних рівнів торговельних надбавок і винагород постачальників, граничних нормативів рентабельності чи шляхом введення обов'язкового декларування зміни цін.
Політика ціноутворення, порядок встановлення і застосування цін, повноваження органів державної влади і органів місцевого самоврядування по встановленню і регулюванню цін, а також контролю за цінами і ціноутворенням визначаються Законом про ціни та ціноутворення, іншими законодавчими актами.
Переважна більшість товарів у торгівлі реалізується за вільними цінами, які поділяються на договірні і на ціни, що їх підприємство встановлює самостійно.
Під час ціноутворення на торговельному підприємстві враховуються як зовнішні чинники, які впливають на ціни (співвідношення між попитом і пропозицією, споживчі властивості товару, конкурентні відносини, місцерозташування підприємства тощо), так і внутрішні чинники (інформація про витрати підприємства, можливість їх покриття). Правильна цінова політика підприємства має вплив на покращення важливих показників його діяльності: обсяг товарообігу і розмір валового прибутку від реалізації товарів.
Торговельні підприємства використовують такі види цін: ціна виробника (продавця); ціна покупця (купівельна); оптова ціна; роздрібна ціна; закупівельна ціна тощо.
Оптова ціна - це ціна продажу партії товару, який надходить у торговий обіг у порядку оптової купівлі-продажу. Складається з ціни виробника і оптової надбавки.
Роздрібна ціна - це ціна продажу одиниці товару, який надходить у торговий обіг у порядку роздрібної купівлі-продажу. За роздрібними цінами продають товари невиробничого використання незалежно від форми розрахунків безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання. Роздрібна ціна складається з ціни виробника чи оптової ціни і роздрібної торгової націнки.
Торгова надбавка (націнка), як різниця між ціною продажу і ціною закупівлі товару, забезпечує продавцю покриття витрат обігу з продажу даного товару та одержання прибутку.
За закупівельними цінами придбавається сільськогосподарська продукція у сільській місцевості чи на ринках.
визначення первісної вартості (собівартості) товару; визначення торгових націнок;
визначення у ціні товару податку на додану вартість . Визначення первісної вартості товарів
Порядок формування первісної вартості товарів визначено нормами Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 "Запаси", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 р. № 246 зі змінами та доповненнями (табл. 1.12).
Таблиця 1.12
Визначення первісної вартості (собівартості) товарів залежно від джерел надходження на підприємство
1. Склад первісної вартості товарів, придбаних за плату суми, що сплачуються