Лужанська Т. Ю., Махлинець С. С., Тебляшкіна Л. І. Сільський туризм: історія, сьогодення та перспективи: Навчальний посібник./ За редакцією д. г. н., професора Волошина І. М. - К.: Кондор, 2008. — 385 с.
3.2. Рекреаційна складова розвитку сільського туризму
Сільський туризм і екотуризм є чільними субгалузями спеціалізації туристичного сектора Карпатського регіону. Перспективи розвитку сільського відпочинку у Карпатському регіоні виглядають потенційно сприятливими з огляду на наявність значних рекреаційних ресурсів. Українські Карпати — рекреаційний регіон України, в якому зосереджено третину рекреаційного потенціалу країни. Так, за даними В. П. Ру- денко частка рекреаційних ресурсів в сумарному природно-ресурсному потенціалі по областях регіону наступна: Закарпатська область — 21,6%, Івано-Франківська — 17,4%, Львівська — 14,3%, Чернівецька — 13,7%, що є одними із найбільших показників по Україні.
Тут нараховується понад 800 джерел і свердловин мінеральних вод із добовим дебітом 57,5 млн. л. Дебіт розвіданих і затверджених запасів лікувальних вод становить 4,6 млн. л/добу. В наявності також озокерит (Бориславське — найбільше на Україні) та лікувальні грязі [183, с. 88]. Ці ресурси у поєднанні з сприятливими кліматичними умовами є природною базою розвитку стаціонарно-курортної справи. На території Карпатського регіону розташовано 236 рекреаційних закладів тривалого перебування та 39 самостійних закладів одно-дво-денного перебування.
Рекреаційний потенціал Карпатського регіону характеризується наступними факторами:
— вигідне географічне положення (регіон розташований в центрі Європи, через нього проходять значні транспортні шляхи);
— наявність значної природно-ресурсної бази;
— велике естетичне та релігійне розмаїття населення (понад ЗО національних груп та 26 релігійних напрямків);
— фактор територіальної забезпеченості суспільних потреб в рекреаційних послугах (функціонування різноманітних служб сервісу, розвиток громадського харчування і побутового обслуговування, організація культурно-розважального відпочинку);
— екологічний феномен території (в деяких місцях природа зберегла свій первісний стан).
Існуючі в минулому методи рекреаційного господарювання в регіоні обумовили низьку ефективність рекреації, призвели до різкого загострення екологічних і соціально-економічних проблем в краї. В сучасних умовах назріла гостра потреба розробки нових підходів до розвитку напрямків рекреаційної діяльності в регіоні, формування перспективних схем (територіального, соціально-економічного та екологічного розвитку).
Нова стратегія реформування і розвитку рекреації в Карпатському регіоні має базуватися на принципово нових наукових методах:
— відмова від концепцій і практичних рекомендацій, які базувались на вихідних умовах — необмеженості природних ресурсів і необмеженості їх до самовідтворення;
— Карпатський регіон розглядається як цілісний рекреаційно-туристичний об’єкт без поділу на адміністративні утворення;
— в центрі моделі поставлено людину, інтереси і проблеми місцевого населення (соціально орієнтована рекреація);
— пропозиція нових моделей організації рекреаційної діяльності в регіоні (приватна, елітарна, мала, мобільна, етнографічна рекреація, екотуристична та ін.);
— запозичення досвіду зарубіжних країн з ефективної організації рекреаційної діяльності з подібними природно-ландшафтними умовами;
— досягнення якісно нового фінансово-економічного механізму регулювання розвитку рекреаційної індустрії регіону, що базується на диференціальній податковій політиці, стимулюванні підприємницької діяльності в рекреаційній сфері, створення досконалих форм інвестиційної і кредитної політики;
— створення науково-реабілітаційних центрів для оздоровлення населення (насамперед дітей) з Чорнобильської зони.
В цілому Карпатський регіон на сьогодні посідає друге місце в Україні за обсягом доходів від рекреаційної сфери (22% від сумарного показника по Україні) і поступається лише Криму (42%), випереджаючи Причорноморський регіон (17%) та При- азов’я (13%). Розвиток рекреації в Карпатському регіоні є багатогранною проблемою, яка стосується різноманітних сторін соціально-економічного життя краю. За прогнозами фахівців, попит на зимовий туризм очікується в обсязі понад 4 млн. осіб на рік, і це лише для потреб відпочинку і туризму. Разом з потребами в санаторно-ку- dodthomv лікуванні на базі мінеральних вод попит на оекоеашйні послуги в пегіоні
складає не менше, як 6 млн. осіб. Проте сумарна місткість рекреаційних об’єктів регіону у 8—10 разів менша, ніж в аналогічних регіонах за кордоном.
Дві третини туристських об’єктів Карпатського регіону і майже половина місць (45%) припадає на Закарпаття. На другому місці як за кількістю туристських закладів — 23%, так і за кількістю місць — 31%, знаходиться Львівщина. У Чернівецькій та Іва- но-Франківській областях розташована приблизно однакова кількість об’єктів. [187, с. 15-16].
Загальна структура основного природно-ресурсного потенціалу Карпатського пегіону 1183. с. 2601 навелена в таблиці 3.2.1.
Природно-ресурсний потенціал Карпатського регіону
Українські Карпати характеризуються багатими рекреаційними ресурсами. Важливою складовою цих ресурсів є ліси з наявними з них мінеральними джерелами. Найбільш поширеними видами лісової рекреації в Карпатах є лікувальна, оздоровча, спортивно-туристична, утилітарна та пізнавальна.
Особливе значення має лікувальна рекреація, яка базується на використанні оздоровчих властивостей лісів у комплексі з мінеральними водами, грязями, ваннами та кліматотерапією. Особливу рекреаційну цінність мають лікувальні мінеральні води, найбільш інтенсивно з яких використовується мінеральна вода «Нафтуся», сірководневі типу «Мацеста», азотні, метанові і вуглекислі типу «Єсентуки-17», Трускавець- ке, Моршинське, Полянське, Шаянське, Соймовське родовища [111, с. 151—155]. Так, у Закарпатській області на базі використання гідрокарбонатно-натрієвих,
натрієво-кальцієвих та хлоридно-натрієвих вод функціонують бальнеологічні санаторії «Синяк», «Сонячне Закарпаття», «Поляна», «Квітка полонини», «Шаян», «Гірська Тиса», «Верховина» та кліматична здравниця «Карпати». В Івано-Франківській області найбільше значення мають кліматичні санаторно-курортні комплекси Ярем- че, Ворохта, Косів та бальнеологічно-грязевий курорт Черче. Кліматичні санаторії є також у Чернівецькій області. Лікувальні торф’яні грязі, прикарпатський озокерит, разом із сприятливими умовами для кліматолікування, дають можливість розвивати мережу бальнеологічних і кліматичних курортів, пансіонатів, баз відпочинку.
Не менш важливе значення має оздоровча рекреація, яка базується виключно на використанні цілющих властивостей лісів, її мета — відновлення працездатності людей, зняття фізичних і нервових навантажень. Здійснюється як у стаціонарній, так і у нестаціонарній формах. У Карпатському регіоні нараховується 60 санаторіїв, 17 пансіонатів з лікуванням, 3 курортні поліклініки, будинки відпочинку більш ніж на 2,5 тис. місць. Для оздоровлення переважно міського населення знаходиться 70 сана- торїїв-профілакторіїв, 120 баз відпочинку, 1150 таборів праці і відпочинку для старшокласників, понад 180 заміських дитячих таборів.
Провідне місце в Карпатах займає спортивно-туристична рекреація, яка поєднує заняття спортом, туризмом, мисливством і рибальством. Основними зонами гірськолижного спорту є Славська і Розлуцька (Львівська область), Воловецька, Рахівська, Ясінянська (Закарпатська область), Ворохтянська (Івано-Франківська область). Для організації альпінізму придатні деякі вершини Чорногори (Шпиці, Ребра, південні схили Говерли та Петрова), окремі скелі в Івано-Франківській, Закарпатській областях, Мармароський кристалічний масив на Закарпатті. Карпатські ріки (Черемош, Прут, Тиса, Латориця, Ріка, Теребля, Уж, Стрий, Дністер) мають сприятливі умови для організації водних видів спорту, в першу чергу сплав на каяках і каное.
До послуг спортсменів і туристів 14 спортивних баз і таборів, 36 туристичних баз, їх філій та притулків. Крупною спортивною базою державного значення є «Україна» у Ворохті. Провідні туристичні бази — «Прикарпаття», «Гуцульщина», «Сріблясті водоспади», «Карпатські зорі» на Івано-Франківщині; «Світанок», «Латориця», «Нарцис», «Трембіта», «Тиса», «Говерла» — на Закарпатті. Туристичні маршрути державного значення проходять через мальовничі гірські ліси до найвищої гори Говерла.
Найбільш масовою і неорганізованою є утилітарна рекреація, яка поєднує аматорський збір грибів, дикоростучих ягід, горіхів, лікарських рослин і квітів з відпочинком у лісі. У періоди дозрівання ягід, горіхів, появи грибів десятки тисяч мешканців міст і сіл виїжджають в ліси, нерідко на значну відстань від населених пунктів.
Досить поширена в Карпатах пізнавальна рекреація, головна мета якої — духовний розвиток людини, збагачення її знань щодо живої і неживої природи, рослинного і тваринного світу. Вона здійснюється переважно шляхом організованих екскурсій у дендрарії, дендропарки, меморіальні лісопарки, до пам’яток природи, на особливо цінні природні об’єкти і комплекси. Великий інтерес виявляють відпочиваючі до краєзнавства, історичних та архітектурних пам’яток, на які багаті Карпати. Для пізнавальної рекреації в окремих лісових масивах створюються пізнавальні або навчальні стежки. Перші такі стежки створені в Трускавецькому та Івано-Франківському лісництвах.
Важливе значення для пізнавальної рекреації мають пам ятки живої і неживої природи, заказники, заповідні урочища та інші цінні природні і штучно створені об’єкти. Сьогодні в Карпатах налічується 39 державних заказників, 29 місцевого значення загальною площею понад 44 тис. га, 99 заповідних урочищ (8,8 тис. га), 22 пам’ятки природи державного (0,8 тис. га) і 142 пам’ятки природи місцевого значення (1,2 тис. га). Багато дендраріїв, дендропарків і арборетумів, де зібрані цінні колекції не тільки представників місцевої дендрофлори, але й з інших регіонів країни і зарубіжних країн.
Зупинимося коротко на найбільш визначних пам’ятках природи та інших об’єктах, які інтенсивно використовуються для пізнавальної рекреації.
Скелі Довбуша. В урочищі Бубнище неподалік від Болехова на Івано-Франківщині на висоті близько 600 м над рівнем моря височать химерні громади кам’яних скель заввишки 25—30 м. Величезні камені-велети — Монах, Піка, Ведмідь та Одинець — ніби вишикувалися півколом у веселому гуцульському танку. В скелях видовбані печери, походження яких по-різному трактується в легендах. Достовірне те, що вони служили людині захистом від ворогів, лихоліття. В 1744 р. під час походу на Дрогобич і Турку тут перебував легендарний Довбуш зі своїми опришками, тому й названі скелі його іменем. Скелі Довбуша — одне з найпопулярніших місць масового відпочинку і туризму.
Скит Манявський. На правому березі річки Манявки, притоки Бистриці Солот- винської, в околиці с. Маняви, що на Івано-Франківщині, у 1982 р. створений державний лісовий заказник «Скит Манявський» площею 358 га. Свою назву він одержав від пам’ятника старовини — Манявського скита, заснованого у 1612 р. Іваном Княгиницьким. Понад півтора століття скит служив опорним пунктом у боротьбі православної церкви проти засилля католицизму й унії на західноукраїнських землях. За указом імператора Йосипа II у 1785 р. скит був ліквідований.
Цінний пам’ятник історії і культури Манявський скит у 1970—1980 pp. був реставрований. Нині тут щорічно бувають десятки тисяч відвідувачів з різних куточків нашої країни, знайомляться з історією і культурою карпатського краю. Неподалік від скиту мальовничо виглядає збудоване в традиціях гуцульської архітектури Манявсь- ке лісництво з найкращим на Прикарпатті зоологічним музеєм.
Довкола Манявського скиту розкинулися лісові насадження заказника, в переважній більшості мішані, штучного походження, віком від 15 до 70 pp. Цінним у заказнику є невеликий масив (1 га) старого 300-річного насадження модрини польської. Висота окремих дерев модрини, які входять до складу першого ярусу, досягає 35—40 м. Модринове насадження цінне як лісонасіннєва ділянка й одна з найдавніших пам’яток лісокультурної справи в Українських Карпатах. Навколо старого модринового деревостану на площі близько 3 га виростає молоде 40-річне модринове потомство. Мальовничий рельєф місцевості, стрімкі гірські потоки і водоспади — все це приваблює сюди туристів і відпочиваючих.
Долина нарцисів. В околиці Хуста на Закарпатті біля підніжжя Замкової гори щовесни манить туристів і відпочиваючих білизна килима квітучого нарциса вузьколистого, який зростає в цьому заповідному масиві на площі 256 га. Ще порівняно недавно майже вся долина Тиси від Хуста до Тячева кожної весни вкривалася білим цвітом
нарцисів. З розвитком сільського господарства більшість масиву була розорана. Ділянки, що залишилися, взято під охорону держави. Долина нарцисів — унікальний природний комплекс, рекреаційне використання якого необхідно обмежити лише організованими екскурсіями з суворим дотриманням вимог охорони природи.
Тисовий заказник «Княж-Двір». Унікальною живою пам’яткою історії рослинності на Прикарпатті є Княждвірський державний тисовий заказник. Розташований він у Печеніжинському лісництві неподалік від Коломиї. Це один з найбільших в Україні природних осередків тиса ягідного. Заказник розташований на правому березі Прута і займає частину лісового масиву площею 208 га. Але основна маса дерев тиса розташована на площі близько 60 га. Інженером М. І. Луцаком підраховано, що в заказнику зростає зараз 15 123 екземпляри тиса заввишки більше 1,5 м. Переважна більшість його має в діаметрі 2—10 см, а в висоту від 1,5 до 6,5 м. Окремі екземпляри досягай в діаметрі 30 см, а в висоту до 13 м. У минулому тис був досить поширений в Карпатах, про що свідчать назви рік і окремих населених пунктів (с. Тисів, ріка Тиса), наявність окремих дерев тиса в лісах Ворохтянського, Вигодського та Надвірнянського лісокомбінатів в Івано-Франківській та Путильського лісокомбінату в Чернівецькій області, а також осередок його на площі 10 га в Угольському заповідному пралісі.
Арборетум «Діброва» має пізнавально-рекреаційне і науково-практичне значення. Це пам’ятка садово-паркового мистецтва державного значення. Закладений арборетум у 1972—1973 pp. науковцями К. К. Смаглюком та В. І. Ступаром разом з працівниками Солотвинського лісокомбінату в Богородчанському лісництві на Івано-Франківщині.
В арборетумі (8 га) є чотири відділення, в яких вирощуються різноманітні листяні й шпилькові деревні породи та чагарники. Наприклад, у відділенні листяних порід налічується понад 3 тис. дерев і чагарників — 60 родів і 230 видів. Тут широко представлені різні екотипи з Європи, Азії та Північної Америки. В арборетумі зібрана найбільша в Карпатах колекція кедрових сосен. Постійні спостереження, які проводяться тут, дали змогу визначити найбільш перспективні для впровадження в рекреаційні ліси деревні породи: сосну чорну, густоцвіту, ялину сербську і канадську, модрину японську і даурську, дугласію сизу, дуб бореальний, тюльпанове дерево, платан тощо. Арборетум уже відвідують сотні екскурсантів з пізнавальною метою.
Культурно-історичний потенціал Карпатського регіону представлений [180, с. 151] в таблиці 3.2.2.
Рекреаційну індустрію в Карпатському регіоні потрібно розглядати і як важливий фактор піднесення соціально-економічного рівня гірських районів. Світовий досвід засвідчує, що гірські райони можуть конкурувати з рівними в економічному відношенні завдяки розвитку індустрії відпочинку. Інші галузі економіки при цьому відіграють роль доповнюючих, дозволяючи розширювати сферу прикладання праці, використовувати лісові, мінерально-сировинні ресурси.
У гірських районах Карпатського регіону проживає близько 1,3 млн. чол., тобто близько 20% усього населення. З них третя частина — на висоті 500 м і більше. Гори створюють специфічні надзвичайно складні умови проживання та господарювання, тому гостро стоїть проблема зайнятості населення жителів гір. Стабілізації цих та інших негативних процесів за рахунок розширення сфер зайнятості, розвитку інфраструктури сприятиме туризм з відповідним сервісом та організацією обслуговування, в яких може бути задіяне місцеве населення.
В Карпатському регіоні виділяють ряд оздоровчих зон, які мають загальнодержавне значення. В першу чергу, — це приміські зони навколо обласних центрів та деяких великих міст, які переважно використовуються для організації відпочинку вихідного дня. З інших оздоровчих зон виділяються Сколівська, Верхньодністровська, Роз- тоцька в межах Львівської області; Косівська, Верховинська, Яремчансько-Ворох- тянська в межах Івано-Франківської області; Рахівсько-Ясінська, Великоберез- нянська в межах Закарпатської області. Крім цього, виділяють Дністровську зону в межах Львівської, Івано-Франківської та Чернівецької областей.
У Карпатському регіоні виділяють декілька рекреаційних районів з різною спеціалізацією, ступенем освоєння, перспективами розвитку, значенням їх для народногосподарського комплексу як регіону, так і України в цілому.
Славсько-Сколівський рекреаційний район. Площа району складає приблизно 1,0 тис. км2. Максимальна рекреаційна місткість: влітку — 200 тис. чол., взимку — 100 тис. чол.
Поділяється на два підрайони з яскраво вираженою спеціалізацією. Південна частина у межах смт. Славське і навколишніх населених пунктів має необхідні умови для організації зимових видів спорту і відпочинку. Тут сформувався один з основних центрів гірськолижного спорту в Україні. Північна частина має всі умови для оздоровлення, відпочинку, туризму. З освоєнням великого родовища лікувальної мінеральної води у смт. Верхнє Синьовидне сформується санаторно-курортний комплекс. Основними рекреаційними центрами району є: Славське, Сколе, Верхнє Синьовидне, Гребенів, Дубина, Климець, Коростів, Корчин, Тухля, Тисовець.
Функціонують: пансіонат, туркомплекс, туристична база, гірськолижна база, 41 база відпочинку, ряд спортивно-оздоровчих баз, дитячих таборів.
Верхньодністровський рекреаційний район. Площа району складає приблизно 1,0 тис. км2, максимальна рекреаційна місткість: влітку — 200 тис. чол.; взимку — 100 тис. чол.
Займає західну частину Українських Карпат. Простягається вздовж долин Дністра і Стрия від Старого Самбора до Борині. Через територію району проходять міжнародні залізничні та автомобільні магістралі Львів-Прага. Дана територія охоплює частини Старосамбірського та Турківського районів у межах Верхньодністровських Бескид на півночі та Стрийсько-Санської Верховини на півдні.
Основними галузями спеціалізації Верхньодністровського району є гірськолижний спорт і оздоровлення. Наявність значної кількості пам’яток історії та культури, природоохоронних об’єктів, мальовничих ландшафтів дозволяють організувати пізнавальні види рекреаційної діяльності. Ріки Стрий і Дністер придатні для занять водними видами спорту і туризму. На базі запасів мінеральних вод в Розлучі, Боберці, Грозевій можливе створення санаторно-курортних центрів. Певні можливості район має для розвитку спортивного полювання та рибальства.
У районі функціонують турбази, спортивно-оздоровча та гірськолижна бази в Розлучі, бази відпочинку в Розлучі, Ясениці-Замковій, Стрілках. У Тершові будується туристичний, а в с.Смерічка — санаторний комплекси.
Рекреаційне навантаження у районі (за винятком Розлуча) низьке, ресурси використовуються недостатньо, тому тут є значні резерви для подальшого розвитку.
Прикарпатський рекреаційний район.
Район простягається смугою із північного заходу на південний схід і частково охоплює Старосамбірський, Самбірський, Дрогобицький, Сколівський та Стрийсь- кий райони. У фізико-географічному відношенні це відповідає Самбірсько-Жирівсь- кому, Дрогобицькому, Стрийсько-Жидачівському і Моршинському районам на півночі та низькогірним Верхньодністровським Бескидам на півдні.
Основним видом рекреаційної діяльності Прикарпатського району є санаторно- курортне лікування. Тут функціонують курорти загальнонаціонального значення - Трускавець і Моршин.
Гологоро-Вороняцький рекреаційний район. Площа району — біля 2,6 тис. км2. Рекреаційна місткість району: влітку — 185 тис. чол.; взимку — 62 тис. чол.
Один з найбільших та найперспективніших районів. Розташований у центрально- східній частині області. На заході обмежується р. Зубра. На півдні границі району проходять по Дністру через села Березівці, Горішнє, Бориничі, Баківці до межі з Івано-Франківською та Тернопільською областями. На півночі умовною межею може служити траса Львів-Золочів: від Золочева через населені пункти Білий Камінь, Ожидів, Олесько, Пониква, Суховоля до границі з Рівненською областю. Даний рекреаційний район повністю охоплює Перемишлянський, південні частини Бродівсь- кого та Пустомитівського, південно-східну частину Золочівського, північну Жидачівського, східну Миколаївського та крайній південно-східний кут Буського адміністративних районів.
Основним напрямком спеціалізації району виступає туризм, найбільшими центрами якого є Олесько, Золочів, Підгірці, Підкамінь, Поморяни, Унів, Перемишляни, Свірж, Бібрка, Миколаїв, П’ятничани, Сасів, Висоцьке та ін. Перспективним є створення туристичних комплексів у районі населених пунктів Золочів, Сасів, Підгірці, Олесько, Підлисся, Білий Камінь, Стільське, Ілів, Свірж, Романів. Для оздоровлення найбільш придатними є місцевості в районі Тростянця, Гологір, Свіржа, Плугова,
Колтова, Сасова. Поряд з Розтоцьким даний район має всі необхідні умови для організації короткотривалого відпочинку для жителів Львова.
Дністровський рекреаційний район. Площа району приблизно 2,0 тис. км2, рекреаційна місткість: влітку — 400 тис. чол.; взимку — 240 тис. чол. Для рекреаційних потреб дана територія майже не використовується.
Займає найбільш мальовничу частину середньої течії Дністра від м. Галич до м. Новодністровськ у межах Івано-Франківської, Чернівецької, Тернопільської, Хмельницької та Вінницької областей.
Основна галузь рекреаційної діяльності — оздоровлення, водні види спорту і туризму, найбільші туристичні центри — Галич, Хотин, Новодністровськ.
Берегівський рекреаційний район. Площа району 0,8 тис. км2. Рекреаційна місткість: влітку — 60—80 тис. чол.; взимку — 15—20 тис. чол.
Займає територію рівнинної частини Закарпатської області в межах Берегівського та Виноградівського районів. Рельєф рівнинний з залишками колишніх вулканів, які підносяться на висоту 400—500 м.
Територія придатна для організації оздоровлення, туризму (Берегово, Виноградів), а також санаторно-курортного лікування (родовища мінеральної води в с. Велика Бігань).
Рекреаційні ресурси району майже не використЛуються. Район має значні перспективи розвитку у зв’язку з вигідним географічним положенням на стику України, Угорщини, Румунії.
Рахівсько-Ясинянський рекреаційний район. Площа району — 1,2 тис. км2. Рекреаційна місткість: влітку — 220 тис. чол.; взимку — 100 тис. чол.
Займає територію вздовж берегів Чорної і Білої Тиси, а також масивів Свидівця і Чорногори в Рахівському районі Закарпатської області.
Рекреаційні ресурси представлені лікувальними мінеральними водами (Кваси, Кобилецька Поляна, Косівська Поляна та ін.), унікальними ландшафтами, пам’ятками історії та культури. На території району розташований Карпатський природний національний парк.
Основна галузь рекреаційної діяльності — зимові види спорту і відпочинку (Яси- ня, Рахів), санаторно-курортне лікування (Квасівська Поляна, Кобилецька Поляна, Кваси), спелеолікування (соляні шахти смт. Солотвина).
Район непогано освоєний у рекреаційному відношенні, проте є можливості подальшого розширення рекреаційного господарства.
Воловецько-Міжгірський рекреаційний район. Площа регіону — 1,0 тис. км2. Рекреаційна місткість: влітку — 180 тис. чол.; взимку — 70 тис. чол.
Розташований у межах Воловецького та Міжгірського районів Закарпатської області. Рекреаційні ресурси представлені лікувальними мінеральними водами (Сой- ми, Келечин, Синевірська Поляна), унікальними середньогірськими ландшафтами, старими лісами, цілющим кліматом. Збережені численні пам’ятки історії та культури, народні звичаї. Озеро Синевир оголошено природним національним парком.
Основні види рекреаційної діяльності — санаторно-курортне лікування, зимові види спорту і відпочинку, пізнавальний туризм. Найбільші рекреаційні центри — Сойми, Келечин, Пилипець, Синевірська Поляна, Міжгір’я, Воловець.
Свалявсько-Мукачівський рекреаційний район. Площа району 2,0 тис. км2. Рекреаційна місткість: влітку — 400 тис. чол.; взимку — 180 тис. чол.
Розташований вздовж долини р. Латориця у Свалявському та Мукачівському районах Закарпатської області. Найціннішим рекреаційним ресурсом району є лікувальні мінеральні води різних типів. Велику цінність мають пам’ятки історії та культури у Мукачево, Чинадієві, Сваляві.
Район спеціалізується на санаторно-курортному лікуванні і оздоровленні. Тут функціонує п’ять курортів (Карпати, Квітка Полонини, Плоска, Поляна, Синяк). Є значні можливості для туристичної діяльності.
Великоберезнянський рекреаційний район. Площа району — 1,0 тис. км2. Рекреаційна місткість: влітку — 100 тис. чол.; взимку — 40 тис. чол.
Розташований на крайньому північному заході Закарпатської області. Рекреаційні ресурси представлені лікувальними мінеральними водами (Ужок), мальовничими ландшафтами. Тут створений міжнародний біосферний заповідник «Стужиця».
Значні рекреаційні ресурси, вигідне географічне положення на стику України, Польщі, Словаччини, екологічно чисте природне середовище, вигідне сполучення дозволяють сформувати у даному районі рекреаційні центри європейського значення.
Мізунський рекреаційний patirfft. Площа району — 0,6 тис. км2. Рекреаційна місткість: 100 тис. чол. влітку, 40—50 тис. чол. взимку.
Розташований у гірській частині Долинського району Івано-Франківської області вздовж рік Мізунська та Свічі. У районі є родовища лікувальних мінеральних вод, на базі яких функціонують санаторії і пансіонати відпочинку в Н. Мізуні. В рекреаційному відношенні район освоєний слабо.
Косівський рекреаційний район. Площа району — 1,0 тис. км2. Рекреаційна місткість: влітку — 180 тис. чол.; взимку — 50—90 тис. чол.
Займає територію однойменного адміністративного району Івано-Франківської області. Основний вид рекреаційної діяльності — туризм, а також санаторно-курорт- не лікування і оздоровлення. Функціонують санаторій у Косові, численні бази відпочинку в Шешорах, Космачі, Брустурові, Яворові.
Верховинський рекреаційний район. Площа району — 1,0 тис. км2. Рекреаційна місткість: влітку — 50—90 тис. чол.; взимку — 180 тис. чол.
Розташований на крайньому південному сході Івано-Франківської області у межах гірських масивів Чорногори та Гринявських гір. У районі є родовища лікувальних мінеральних вод (Буркут), збережена матеріальна і духовна культура гуцулів. На території району розташований Карпатський природний національний парк.
Є значні можливості для організації зимових видів спорту і відпочинку, оздоровлення, туризму, санаторно-курортного лікування. Основними рекреаційними центрами є Верховина, Криворівня.
Яремчансько-Ворохтянський рекреаційний район. Площа району — 2,0 тис. км2. Рекреаційна місткість: влітку — 400—500 тис. чол., взимку — 200 тис. чол.
Розташований на території, підпорядкованій Яремчанській міськраді Івано- Франківської області. Значну частину території району займає Карпатський природний національний парк.
Один з найбільш освоєних у рекреаційному відношенні рекреаційних районів Карпатського регіону. Функціонують численні санаторії, пансіонати, турбази, бази відпочинку в Яремче, Микуличині, Кременцях, Ворохті. Галузями спеціалізації є оздоровлення, туризм (в тому числі гірськолижний), санаторно-курортне лікування. Ріка Прут придатна для організації водних видів спорту і туризму.
Чернівецький рекреаційний район. Рекреаційна місткість: влітку — 100 тис. чол.; взимку — 25—30 тис. чол.
Займає територію м. Чернівці та його околиць. Основний вид рекреаційної діяльності — туризм і оздоровлення. У Чернівцях — численні пам’ятки історії та культури, в околицях є родовища лікувальних мінеральних вод. Для рекреаційних потреб використовується мало.
Вижницько-Путильський рекреаційний район. Площа району приблизно 1,3 тис. км2, рекреаційна місткість: влітку — 200 тис. чол.; взимку — 100 тис. чол.
Розташований на території однойменних адміністративних районів Чернівецької області. Рекреаційні ресурси представлені лікувальними мінеральними водами, унікальними ландшафтами, пам’ятками історії та культури.
Район найбільш сприятливий для організації зимових видів спорту і туризму, оздоровлення, санаторно-курортного лікування. Основні рекреаційні центри — Виж- ниця, Путала, Вашківці. Рекреаційні ресурси району використовуються недостатньо [228, с. 40-43].
Таким чином, рекреаційна складова відіграє провідну роль у забезпеченні розвитку сільського туризму Карпатського регіону. Також створення організаційних формувань інноваційного типу із правами спеціальних економічних зон і територій пріоритетного розвитку, об’єктивно обумовлюється потребою в створенні більш ефективних умов для оздоровлення за рахунок наявності унікальних природно-ресурсних можливостей території і найбільш повно відповідають концепції розвитку туризму. Такі новоутворення інноваційного типу передбачають перехід на сучасні методи управління та впровадження нових технологій рекреації та лікування, відкриття нових можливостей для залучення вітчизняних за закордонних інвестицій, входу у світову мережу курортних охоронно-оздоровчих закладів тощо.
Рекреаційний кластер на Україні діє на Хмельниччині, де створено та ефективно функціонує громадське об’єднання власників агроосель і організаторів атракцій — Грицівський кластер сільського зеленого туризму «Оберіг» (смт. Гриців Шепетівсько- го району Хмельницької області), та вивчається можливість ефективного функціонування туристичного кластеру «Кам’янець» (м. Кам’янець-Подільський). На сьогодні розроблено основні положення концепції створення кластеру рекреаційно-турис- тичного профілю в межах єврорегіону «Верхній Прут», зокрема на території Чернівецької та Івано-Франківської областей України та Сучавського і Ботошансь- кого повітів Румунії.
Основною метою діяльності рекреаційного кластеру повинно стати активне сприяння розвитку рекреаційного бізнесу, об’єднання можливостей та потужностей партнерів, створення єдиного туристично-рекреаційного продукту, участь в розробці проектів та програм розвитку туристичної індустрії, участь у грантових програмах та всебічна підтримка процесів транскордонної співпраці між країнами.
Тут нараховується понад 800 джерел і свердловин мінеральних вод із добовим дебітом 57,5 млн. л. Дебіт розвіданих і затверджених запасів лікувальних вод становить 4,6 млн. л/добу. В наявності також озокерит (Бориславське — найбільше на Україні) та лікувальні грязі [183, с. 88]. Ці ресурси у поєднанні з сприятливими кліматичними умовами є природною базою розвитку стаціонарно-курортної справи. На території Карпатського регіону розташовано 236 рекреаційних закладів тривалого перебування та 39 самостійних закладів одно-дво-денного перебування.
Рекреаційний потенціал Карпатського регіону характеризується наступними факторами:
— вигідне географічне положення (регіон розташований в центрі Європи, через нього проходять значні транспортні шляхи);
— наявність значної природно-ресурсної бази;
— велике естетичне та релігійне розмаїття населення (понад ЗО національних груп та 26 релігійних напрямків);
— фактор територіальної забезпеченості суспільних потреб в рекреаційних послугах (функціонування різноманітних служб сервісу, розвиток громадського харчування і побутового обслуговування, організація культурно-розважального відпочинку);
— екологічний феномен території (в деяких місцях природа зберегла свій первісний стан).
Існуючі в минулому методи рекреаційного господарювання в регіоні обумовили низьку ефективність рекреації, призвели до різкого загострення екологічних і соціально-економічних проблем в краї. В сучасних умовах назріла гостра потреба розробки нових підходів до розвитку напрямків рекреаційної діяльності в регіоні, формування перспективних схем (територіального, соціально-економічного та екологічного розвитку).
Нова стратегія реформування і розвитку рекреації в Карпатському регіоні має базуватися на принципово нових наукових методах:
— відмова від концепцій і практичних рекомендацій, які базувались на вихідних умовах — необмеженості природних ресурсів і необмеженості їх до самовідтворення;
— Карпатський регіон розглядається як цілісний рекреаційно-туристичний об’єкт без поділу на адміністративні утворення;
— в центрі моделі поставлено людину, інтереси і проблеми місцевого населення (соціально орієнтована рекреація);
— пропозиція нових моделей організації рекреаційної діяльності в регіоні (приватна, елітарна, мала, мобільна, етнографічна рекреація, екотуристична та ін.);
— запозичення досвіду зарубіжних країн з ефективної організації рекреаційної діяльності з подібними природно-ландшафтними умовами;
— створення науково-реабілітаційних центрів для оздоровлення населення (насамперед дітей) з Чорнобильської зони.
В цілому Карпатський регіон на сьогодні посідає друге місце в Україні за обсягом доходів від рекреаційної сфери (22% від сумарного показника по Україні) і поступається лише Криму (42%), випереджаючи Причорноморський регіон (17%) та При- азов’я (13%). Розвиток рекреації в Карпатському регіоні є багатогранною проблемою, яка стосується різноманітних сторін соціально-економічного життя краю. За прогнозами фахівців, попит на зимовий туризм очікується в обсязі понад 4 млн. осіб на рік, і це лише для потреб відпочинку і туризму. Разом з потребами в санаторно-ку- dodthomv лікуванні на базі мінеральних вод попит на оекоеашйні послуги в пегіоні
складає не менше, як 6 млн. осіб. Проте сумарна місткість рекреаційних об’єктів регіону у 8—10 разів менша, ніж в аналогічних регіонах за кордоном.
Дві третини туристських об’єктів Карпатського регіону і майже половина місць (45%) припадає на Закарпаття. На другому місці як за кількістю туристських закладів — 23%, так і за кількістю місць — 31%, знаходиться Львівщина. У Чернівецькій та Іва- но-Франківській областях розташована приблизно однакова кількість об’єктів. [187, с. 15-16].
Загальна структура основного природно-ресурсного потенціалу Карпатського пегіону 1183. с. 2601 навелена в таблиці 3.2.1.
Природно-ресурсний потенціал Карпатського регіону
| Територія | Сумарний потенціал.% від сумарною по Україні | Потенціал ресурсів, % | |||||
| мінеральних | водних | земельних | лісових | фауністич них | природ- аційних | ||
| Закарпатська область | 2,5 | 3,0 | 31,5 | 19,4 | 17,4 | 0,1 | 28,6 |
| Івано- Франківська області. | 2,2 | 7,5 | 33,3 | 24,1 | 17,6 | 0,1 | 17,4 |
| Львівська область | 3.7 | 22.5 | 22,7 | 29,2 | 11,1 | 0,2 | 14,3 |
| Чернівецька область | 1,3 | 5,2 | 18,3 | 50,0 | 12,6 | 0,2 | 13,7 |
| Регіон в цілому | 2,4 | 9,6 | 26,5 | 30,7 | 14,7 | 0,2 | 18,5 |
Особливе значення має лікувальна рекреація, яка базується на використанні оздоровчих властивостей лісів у комплексі з мінеральними водами, грязями, ваннами та кліматотерапією. Особливу рекреаційну цінність мають лікувальні мінеральні води, найбільш інтенсивно з яких використовується мінеральна вода «Нафтуся», сірководневі типу «Мацеста», азотні, метанові і вуглекислі типу «Єсентуки-17», Трускавець- ке, Моршинське, Полянське, Шаянське, Соймовське родовища [111, с. 151—155]. Так, у Закарпатській області на базі використання гідрокарбонатно-натрієвих,
натрієво-кальцієвих та хлоридно-натрієвих вод функціонують бальнеологічні санаторії «Синяк», «Сонячне Закарпаття», «Поляна», «Квітка полонини», «Шаян», «Гірська Тиса», «Верховина» та кліматична здравниця «Карпати». В Івано-Франківській області найбільше значення мають кліматичні санаторно-курортні комплекси Ярем- че, Ворохта, Косів та бальнеологічно-грязевий курорт Черче. Кліматичні санаторії є також у Чернівецькій області. Лікувальні торф’яні грязі, прикарпатський озокерит, разом із сприятливими умовами для кліматолікування, дають можливість розвивати мережу бальнеологічних і кліматичних курортів, пансіонатів, баз відпочинку.
Не менш важливе значення має оздоровча рекреація, яка базується виключно на використанні цілющих властивостей лісів, її мета — відновлення працездатності людей, зняття фізичних і нервових навантажень. Здійснюється як у стаціонарній, так і у нестаціонарній формах. У Карпатському регіоні нараховується 60 санаторіїв, 17 пансіонатів з лікуванням, 3 курортні поліклініки, будинки відпочинку більш ніж на 2,5 тис. місць. Для оздоровлення переважно міського населення знаходиться 70 сана- торїїв-профілакторіїв, 120 баз відпочинку, 1150 таборів праці і відпочинку для старшокласників, понад 180 заміських дитячих таборів.
Провідне місце в Карпатах займає спортивно-туристична рекреація, яка поєднує заняття спортом, туризмом, мисливством і рибальством. Основними зонами гірськолижного спорту є Славська і Розлуцька (Львівська область), Воловецька, Рахівська, Ясінянська (Закарпатська область), Ворохтянська (Івано-Франківська область). Для організації альпінізму придатні деякі вершини Чорногори (Шпиці, Ребра, південні схили Говерли та Петрова), окремі скелі в Івано-Франківській, Закарпатській областях, Мармароський кристалічний масив на Закарпатті. Карпатські ріки (Черемош, Прут, Тиса, Латориця, Ріка, Теребля, Уж, Стрий, Дністер) мають сприятливі умови для організації водних видів спорту, в першу чергу сплав на каяках і каное.
До послуг спортсменів і туристів 14 спортивних баз і таборів, 36 туристичних баз, їх філій та притулків. Крупною спортивною базою державного значення є «Україна» у Ворохті. Провідні туристичні бази — «Прикарпаття», «Гуцульщина», «Сріблясті водоспади», «Карпатські зорі» на Івано-Франківщині; «Світанок», «Латориця», «Нарцис», «Трембіта», «Тиса», «Говерла» — на Закарпатті. Туристичні маршрути державного значення проходять через мальовничі гірські ліси до найвищої гори Говерла.
Найбільш масовою і неорганізованою є утилітарна рекреація, яка поєднує аматорський збір грибів, дикоростучих ягід, горіхів, лікарських рослин і квітів з відпочинком у лісі. У періоди дозрівання ягід, горіхів, появи грибів десятки тисяч мешканців міст і сіл виїжджають в ліси, нерідко на значну відстань від населених пунктів.
Досить поширена в Карпатах пізнавальна рекреація, головна мета якої — духовний розвиток людини, збагачення її знань щодо живої і неживої природи, рослинного і тваринного світу. Вона здійснюється переважно шляхом організованих екскурсій у дендрарії, дендропарки, меморіальні лісопарки, до пам’яток природи, на особливо цінні природні об’єкти і комплекси. Великий інтерес виявляють відпочиваючі до краєзнавства, історичних та архітектурних пам’яток, на які багаті Карпати. Для пізнавальної рекреації в окремих лісових масивах створюються пізнавальні або навчальні стежки. Перші такі стежки створені в Трускавецькому та Івано-Франківському лісництвах.
Важливе значення для пізнавальної рекреації мають пам ятки живої і неживої природи, заказники, заповідні урочища та інші цінні природні і штучно створені об’єкти. Сьогодні в Карпатах налічується 39 державних заказників, 29 місцевого значення загальною площею понад 44 тис. га, 99 заповідних урочищ (8,8 тис. га), 22 пам’ятки природи державного (0,8 тис. га) і 142 пам’ятки природи місцевого значення (1,2 тис. га). Багато дендраріїв, дендропарків і арборетумів, де зібрані цінні колекції не тільки представників місцевої дендрофлори, але й з інших регіонів країни і зарубіжних країн.
Зупинимося коротко на найбільш визначних пам’ятках природи та інших об’єктах, які інтенсивно використовуються для пізнавальної рекреації.
Скелі Довбуша. В урочищі Бубнище неподалік від Болехова на Івано-Франківщині на висоті близько 600 м над рівнем моря височать химерні громади кам’яних скель заввишки 25—30 м. Величезні камені-велети — Монах, Піка, Ведмідь та Одинець — ніби вишикувалися півколом у веселому гуцульському танку. В скелях видовбані печери, походження яких по-різному трактується в легендах. Достовірне те, що вони служили людині захистом від ворогів, лихоліття. В 1744 р. під час походу на Дрогобич і Турку тут перебував легендарний Довбуш зі своїми опришками, тому й названі скелі його іменем. Скелі Довбуша — одне з найпопулярніших місць масового відпочинку і туризму.
Скит Манявський. На правому березі річки Манявки, притоки Бистриці Солот- винської, в околиці с. Маняви, що на Івано-Франківщині, у 1982 р. створений державний лісовий заказник «Скит Манявський» площею 358 га. Свою назву він одержав від пам’ятника старовини — Манявського скита, заснованого у 1612 р. Іваном Княгиницьким. Понад півтора століття скит служив опорним пунктом у боротьбі православної церкви проти засилля католицизму й унії на західноукраїнських землях. За указом імператора Йосипа II у 1785 р. скит був ліквідований.
Цінний пам’ятник історії і культури Манявський скит у 1970—1980 pp. був реставрований. Нині тут щорічно бувають десятки тисяч відвідувачів з різних куточків нашої країни, знайомляться з історією і культурою карпатського краю. Неподалік від скиту мальовничо виглядає збудоване в традиціях гуцульської архітектури Манявсь- ке лісництво з найкращим на Прикарпатті зоологічним музеєм.
Довкола Манявського скиту розкинулися лісові насадження заказника, в переважній більшості мішані, штучного походження, віком від 15 до 70 pp. Цінним у заказнику є невеликий масив (1 га) старого 300-річного насадження модрини польської. Висота окремих дерев модрини, які входять до складу першого ярусу, досягає 35—40 м. Модринове насадження цінне як лісонасіннєва ділянка й одна з найдавніших пам’яток лісокультурної справи в Українських Карпатах. Навколо старого модринового деревостану на площі близько 3 га виростає молоде 40-річне модринове потомство. Мальовничий рельєф місцевості, стрімкі гірські потоки і водоспади — все це приваблює сюди туристів і відпочиваючих.
Долина нарцисів. В околиці Хуста на Закарпатті біля підніжжя Замкової гори щовесни манить туристів і відпочиваючих білизна килима квітучого нарциса вузьколистого, який зростає в цьому заповідному масиві на площі 256 га. Ще порівняно недавно майже вся долина Тиси від Хуста до Тячева кожної весни вкривалася білим цвітом
нарцисів. З розвитком сільського господарства більшість масиву була розорана. Ділянки, що залишилися, взято під охорону держави. Долина нарцисів — унікальний природний комплекс, рекреаційне використання якого необхідно обмежити лише організованими екскурсіями з суворим дотриманням вимог охорони природи.
Тисовий заказник «Княж-Двір». Унікальною живою пам’яткою історії рослинності на Прикарпатті є Княждвірський державний тисовий заказник. Розташований він у Печеніжинському лісництві неподалік від Коломиї. Це один з найбільших в Україні природних осередків тиса ягідного. Заказник розташований на правому березі Прута і займає частину лісового масиву площею 208 га. Але основна маса дерев тиса розташована на площі близько 60 га. Інженером М. І. Луцаком підраховано, що в заказнику зростає зараз 15 123 екземпляри тиса заввишки більше 1,5 м. Переважна більшість його має в діаметрі 2—10 см, а в висоту від 1,5 до 6,5 м. Окремі екземпляри досягай в діаметрі 30 см, а в висоту до 13 м. У минулому тис був досить поширений в Карпатах, про що свідчать назви рік і окремих населених пунктів (с. Тисів, ріка Тиса), наявність окремих дерев тиса в лісах Ворохтянського, Вигодського та Надвірнянського лісокомбінатів в Івано-Франківській та Путильського лісокомбінату в Чернівецькій області, а також осередок його на площі 10 га в Угольському заповідному пралісі.
Арборетум «Діброва» має пізнавально-рекреаційне і науково-практичне значення. Це пам’ятка садово-паркового мистецтва державного значення. Закладений арборетум у 1972—1973 pp. науковцями К. К. Смаглюком та В. І. Ступаром разом з працівниками Солотвинського лісокомбінату в Богородчанському лісництві на Івано-Франківщині.
В арборетумі (8 га) є чотири відділення, в яких вирощуються різноманітні листяні й шпилькові деревні породи та чагарники. Наприклад, у відділенні листяних порід налічується понад 3 тис. дерев і чагарників — 60 родів і 230 видів. Тут широко представлені різні екотипи з Європи, Азії та Північної Америки. В арборетумі зібрана найбільша в Карпатах колекція кедрових сосен. Постійні спостереження, які проводяться тут, дали змогу визначити найбільш перспективні для впровадження в рекреаційні ліси деревні породи: сосну чорну, густоцвіту, ялину сербську і канадську, модрину японську і даурську, дугласію сизу, дуб бореальний, тюльпанове дерево, платан тощо. Арборетум уже відвідують сотні екскурсантів з пізнавальною метою.
Культурно-історичний потенціал Карпатського регіону представлений [180, с. 151] в таблиці 3.2.2.
Рекреаційну індустрію в Карпатському регіоні потрібно розглядати і як важливий фактор піднесення соціально-економічного рівня гірських районів. Світовий досвід засвідчує, що гірські райони можуть конкурувати з рівними в економічному відношенні завдяки розвитку індустрії відпочинку. Інші галузі економіки при цьому відіграють роль доповнюючих, дозволяючи розширювати сферу прикладання праці, використовувати лісові, мінерально-сировинні ресурси.
У гірських районах Карпатського регіону проживає близько 1,3 млн. чол., тобто близько 20% усього населення. З них третя частина — на висоті 500 м і більше. Гори створюють специфічні надзвичайно складні умови проживання та господарювання, тому гостро стоїть проблема зайнятості населення жителів гір. Стабілізації цих та інших негативних процесів за рахунок розширення сфер зайнятості, розвитку інфраструктури сприятиме туризм з відповідним сервісом та організацією обслуговування, в яких може бути задіяне місцеве населення.
| Область | Кількість пам’яток архітектури, од. | ||||||
| фортифіка ційної | культової | /КИ глової | громадської | виробничої | садово- паркової | малих форм | |
| Закарпатська | 12 | 85 | 23 | 22 | 6 | - | — |
| І на по-Франкове і, ка | 16 | 521 | 443 | 95 | 29 | 1 | - |
| Львівська | 46 | 959 | 2011 | 188 | 44 | 9 | 15 |
| Чернівецька | 12 | 97 | 189 | 46 | 8 | 1 | 1 |
| Всього по регіону | 86 | 1662 | 2666 | 351 | 87 | 11 | 16 |
| У % до показника по Україні | 14,9 | 49,5 | 43.3 | 20,6 | 14,0 | 11,3 | 3,7 |
У Карпатському регіоні виділяють декілька рекреаційних районів з різною спеціалізацією, ступенем освоєння, перспективами розвитку, значенням їх для народногосподарського комплексу як регіону, так і України в цілому.
Славсько-Сколівський рекреаційний район. Площа району складає приблизно 1,0 тис. км2. Максимальна рекреаційна місткість: влітку — 200 тис. чол., взимку — 100 тис. чол.
Поділяється на два підрайони з яскраво вираженою спеціалізацією. Південна частина у межах смт. Славське і навколишніх населених пунктів має необхідні умови для організації зимових видів спорту і відпочинку. Тут сформувався один з основних центрів гірськолижного спорту в Україні. Північна частина має всі умови для оздоровлення, відпочинку, туризму. З освоєнням великого родовища лікувальної мінеральної води у смт. Верхнє Синьовидне сформується санаторно-курортний комплекс. Основними рекреаційними центрами району є: Славське, Сколе, Верхнє Синьовидне, Гребенів, Дубина, Климець, Коростів, Корчин, Тухля, Тисовець.
Функціонують: пансіонат, туркомплекс, туристична база, гірськолижна база, 41 база відпочинку, ряд спортивно-оздоровчих баз, дитячих таборів.
Верхньодністровський рекреаційний район. Площа району складає приблизно 1,0 тис. км2, максимальна рекреаційна місткість: влітку — 200 тис. чол.; взимку — 100 тис. чол.
Займає західну частину Українських Карпат. Простягається вздовж долин Дністра і Стрия від Старого Самбора до Борині. Через територію району проходять міжнародні залізничні та автомобільні магістралі Львів-Прага. Дана територія охоплює частини Старосамбірського та Турківського районів у межах Верхньодністровських Бескид на півночі та Стрийсько-Санської Верховини на півдні.
Основними галузями спеціалізації Верхньодністровського району є гірськолижний спорт і оздоровлення. Наявність значної кількості пам’яток історії та культури, природоохоронних об’єктів, мальовничих ландшафтів дозволяють організувати пізнавальні види рекреаційної діяльності. Ріки Стрий і Дністер придатні для занять водними видами спорту і туризму. На базі запасів мінеральних вод в Розлучі, Боберці, Грозевій можливе створення санаторно-курортних центрів. Певні можливості район має для розвитку спортивного полювання та рибальства.
У районі функціонують турбази, спортивно-оздоровча та гірськолижна бази в Розлучі, бази відпочинку в Розлучі, Ясениці-Замковій, Стрілках. У Тершові будується туристичний, а в с.Смерічка — санаторний комплекси.
Рекреаційне навантаження у районі (за винятком Розлуча) низьке, ресурси використовуються недостатньо, тому тут є значні резерви для подальшого розвитку.
Прикарпатський рекреаційний район.
Район простягається смугою із північного заходу на південний схід і частково охоплює Старосамбірський, Самбірський, Дрогобицький, Сколівський та Стрийсь- кий райони. У фізико-географічному відношенні це відповідає Самбірсько-Жирівсь- кому, Дрогобицькому, Стрийсько-Жидачівському і Моршинському районам на півночі та низькогірним Верхньодністровським Бескидам на півдні.
Основним видом рекреаційної діяльності Прикарпатського району є санаторно- курортне лікування. Тут функціонують курорти загальнонаціонального значення - Трускавець і Моршин.
Гологоро-Вороняцький рекреаційний район. Площа району — біля 2,6 тис. км2. Рекреаційна місткість району: влітку — 185 тис. чол.; взимку — 62 тис. чол.
Один з найбільших та найперспективніших районів. Розташований у центрально- східній частині області. На заході обмежується р. Зубра. На півдні границі району проходять по Дністру через села Березівці, Горішнє, Бориничі, Баківці до межі з Івано-Франківською та Тернопільською областями. На півночі умовною межею може служити траса Львів-Золочів: від Золочева через населені пункти Білий Камінь, Ожидів, Олесько, Пониква, Суховоля до границі з Рівненською областю. Даний рекреаційний район повністю охоплює Перемишлянський, південні частини Бродівсь- кого та Пустомитівського, південно-східну частину Золочівського, північну Жидачівського, східну Миколаївського та крайній південно-східний кут Буського адміністративних районів.
Основним напрямком спеціалізації району виступає туризм, найбільшими центрами якого є Олесько, Золочів, Підгірці, Підкамінь, Поморяни, Унів, Перемишляни, Свірж, Бібрка, Миколаїв, П’ятничани, Сасів, Висоцьке та ін. Перспективним є створення туристичних комплексів у районі населених пунктів Золочів, Сасів, Підгірці, Олесько, Підлисся, Білий Камінь, Стільське, Ілів, Свірж, Романів. Для оздоровлення найбільш придатними є місцевості в районі Тростянця, Гологір, Свіржа, Плугова,
Колтова, Сасова. Поряд з Розтоцьким даний район має всі необхідні умови для організації короткотривалого відпочинку для жителів Львова.
Дністровський рекреаційний район. Площа району приблизно 2,0 тис. км2, рекреаційна місткість: влітку — 400 тис. чол.; взимку — 240 тис. чол. Для рекреаційних потреб дана територія майже не використовується.
Займає найбільш мальовничу частину середньої течії Дністра від м. Галич до м. Новодністровськ у межах Івано-Франківської, Чернівецької, Тернопільської, Хмельницької та Вінницької областей.
Основна галузь рекреаційної діяльності — оздоровлення, водні види спорту і туризму, найбільші туристичні центри — Галич, Хотин, Новодністровськ.
Берегівський рекреаційний район. Площа району 0,8 тис. км2. Рекреаційна місткість: влітку — 60—80 тис. чол.; взимку — 15—20 тис. чол.
Займає територію рівнинної частини Закарпатської області в межах Берегівського та Виноградівського районів. Рельєф рівнинний з залишками колишніх вулканів, які підносяться на висоту 400—500 м.
Територія придатна для організації оздоровлення, туризму (Берегово, Виноградів), а також санаторно-курортного лікування (родовища мінеральної води в с. Велика Бігань).
Рекреаційні ресурси району майже не використЛуються. Район має значні перспективи розвитку у зв’язку з вигідним географічним положенням на стику України, Угорщини, Румунії.
Рахівсько-Ясинянський рекреаційний район. Площа району — 1,2 тис. км2. Рекреаційна місткість: влітку — 220 тис. чол.; взимку — 100 тис. чол.
Займає територію вздовж берегів Чорної і Білої Тиси, а також масивів Свидівця і Чорногори в Рахівському районі Закарпатської області.
Рекреаційні ресурси представлені лікувальними мінеральними водами (Кваси, Кобилецька Поляна, Косівська Поляна та ін.), унікальними ландшафтами, пам’ятками історії та культури. На території району розташований Карпатський природний національний парк.
Основна галузь рекреаційної діяльності — зимові види спорту і відпочинку (Яси- ня, Рахів), санаторно-курортне лікування (Квасівська Поляна, Кобилецька Поляна, Кваси), спелеолікування (соляні шахти смт. Солотвина).
Район непогано освоєний у рекреаційному відношенні, проте є можливості подальшого розширення рекреаційного господарства.
Воловецько-Міжгірський рекреаційний район. Площа регіону — 1,0 тис. км2. Рекреаційна місткість: влітку — 180 тис. чол.; взимку — 70 тис. чол.
Розташований у межах Воловецького та Міжгірського районів Закарпатської області. Рекреаційні ресурси представлені лікувальними мінеральними водами (Сой- ми, Келечин, Синевірська Поляна), унікальними середньогірськими ландшафтами, старими лісами, цілющим кліматом. Збережені численні пам’ятки історії та культури, народні звичаї. Озеро Синевир оголошено природним національним парком.
Основні види рекреаційної діяльності — санаторно-курортне лікування, зимові види спорту і відпочинку, пізнавальний туризм. Найбільші рекреаційні центри — Сойми, Келечин, Пилипець, Синевірська Поляна, Міжгір’я, Воловець.
Свалявсько-Мукачівський рекреаційний район. Площа району 2,0 тис. км2. Рекреаційна місткість: влітку — 400 тис. чол.; взимку — 180 тис. чол.
Розташований вздовж долини р. Латориця у Свалявському та Мукачівському районах Закарпатської області. Найціннішим рекреаційним ресурсом району є лікувальні мінеральні води різних типів. Велику цінність мають пам’ятки історії та культури у Мукачево, Чинадієві, Сваляві.
Район спеціалізується на санаторно-курортному лікуванні і оздоровленні. Тут функціонує п’ять курортів (Карпати, Квітка Полонини, Плоска, Поляна, Синяк). Є значні можливості для туристичної діяльності.
Великоберезнянський рекреаційний район. Площа району — 1,0 тис. км2. Рекреаційна місткість: влітку — 100 тис. чол.; взимку — 40 тис. чол.
Розташований на крайньому північному заході Закарпатської області. Рекреаційні ресурси представлені лікувальними мінеральними водами (Ужок), мальовничими ландшафтами. Тут створений міжнародний біосферний заповідник «Стужиця».
Значні рекреаційні ресурси, вигідне географічне положення на стику України, Польщі, Словаччини, екологічно чисте природне середовище, вигідне сполучення дозволяють сформувати у даному районі рекреаційні центри європейського значення.
Мізунський рекреаційний patirfft. Площа району — 0,6 тис. км2. Рекреаційна місткість: 100 тис. чол. влітку, 40—50 тис. чол. взимку.
Розташований у гірській частині Долинського району Івано-Франківської області вздовж рік Мізунська та Свічі. У районі є родовища лікувальних мінеральних вод, на базі яких функціонують санаторії і пансіонати відпочинку в Н. Мізуні. В рекреаційному відношенні район освоєний слабо.
Косівський рекреаційний район. Площа району — 1,0 тис. км2. Рекреаційна місткість: влітку — 180 тис. чол.; взимку — 50—90 тис. чол.
Займає територію однойменного адміністративного району Івано-Франківської області. Основний вид рекреаційної діяльності — туризм, а також санаторно-курорт- не лікування і оздоровлення. Функціонують санаторій у Косові, численні бази відпочинку в Шешорах, Космачі, Брустурові, Яворові.
Верховинський рекреаційний район. Площа району — 1,0 тис. км2. Рекреаційна місткість: влітку — 50—90 тис. чол.; взимку — 180 тис. чол.
Розташований на крайньому південному сході Івано-Франківської області у межах гірських масивів Чорногори та Гринявських гір. У районі є родовища лікувальних мінеральних вод (Буркут), збережена матеріальна і духовна культура гуцулів. На території району розташований Карпатський природний національний парк.
Є значні можливості для організації зимових видів спорту і відпочинку, оздоровлення, туризму, санаторно-курортного лікування. Основними рекреаційними центрами є Верховина, Криворівня.
Яремчансько-Ворохтянський рекреаційний район. Площа району — 2,0 тис. км2. Рекреаційна місткість: влітку — 400—500 тис. чол., взимку — 200 тис. чол.
Розташований на території, підпорядкованій Яремчанській міськраді Івано- Франківської області. Значну частину території району займає Карпатський природний національний парк.
Один з найбільш освоєних у рекреаційному відношенні рекреаційних районів Карпатського регіону. Функціонують численні санаторії, пансіонати, турбази, бази відпочинку в Яремче, Микуличині, Кременцях, Ворохті. Галузями спеціалізації є оздоровлення, туризм (в тому числі гірськолижний), санаторно-курортне лікування. Ріка Прут придатна для організації водних видів спорту і туризму.
Чернівецький рекреаційний район. Рекреаційна місткість: влітку — 100 тис. чол.; взимку — 25—30 тис. чол.
Займає територію м. Чернівці та його околиць. Основний вид рекреаційної діяльності — туризм і оздоровлення. У Чернівцях — численні пам’ятки історії та культури, в околицях є родовища лікувальних мінеральних вод. Для рекреаційних потреб використовується мало.
Вижницько-Путильський рекреаційний район. Площа району приблизно 1,3 тис. км2, рекреаційна місткість: влітку — 200 тис. чол.; взимку — 100 тис. чол.
Розташований на території однойменних адміністративних районів Чернівецької області. Рекреаційні ресурси представлені лікувальними мінеральними водами, унікальними ландшафтами, пам’ятками історії та культури.
Район найбільш сприятливий для організації зимових видів спорту і туризму, оздоровлення, санаторно-курортного лікування. Основні рекреаційні центри — Виж- ниця, Путала, Вашківці. Рекреаційні ресурси району використовуються недостатньо [228, с. 40-43].
Таким чином, рекреаційна складова відіграє провідну роль у забезпеченні розвитку сільського туризму Карпатського регіону. Також створення організаційних формувань інноваційного типу із правами спеціальних економічних зон і територій пріоритетного розвитку, об’єктивно обумовлюється потребою в створенні більш ефективних умов для оздоровлення за рахунок наявності унікальних природно-ресурсних можливостей території і найбільш повно відповідають концепції розвитку туризму. Такі новоутворення інноваційного типу передбачають перехід на сучасні методи управління та впровадження нових технологій рекреації та лікування, відкриття нових можливостей для залучення вітчизняних за закордонних інвестицій, входу у світову мережу курортних охоронно-оздоровчих закладів тощо.
Рекреаційний кластер на Україні діє на Хмельниччині, де створено та ефективно функціонує громадське об’єднання власників агроосель і організаторів атракцій — Грицівський кластер сільського зеленого туризму «Оберіг» (смт. Гриців Шепетівсько- го району Хмельницької області), та вивчається можливість ефективного функціонування туристичного кластеру «Кам’янець» (м. Кам’янець-Подільський). На сьогодні розроблено основні положення концепції створення кластеру рекреаційно-турис- тичного профілю в межах єврорегіону «Верхній Прут», зокрема на території Чернівецької та Івано-Франківської областей України та Сучавського і Ботошансь- кого повітів Румунії.
Основною метою діяльності рекреаційного кластеру повинно стати активне сприяння розвитку рекреаційного бізнесу, об’єднання можливостей та потужностей партнерів, створення єдиного туристично-рекреаційного продукту, участь в розробці проектів та програм розвитку туристичної індустрії, участь у грантових програмах та всебічна підтримка процесів транскордонної співпраці між країнами.