Для стадіону добре озеленену ділянку бажано поблизу парку. Безпосередня близькість парку не тільки покращує мікроклімат, але і створює ряд зручностей для спортсменів і відвідувачів: спортсмени отримують додаткову базу для занять легкою атлетикою, а взимку лижами; розширюється зона відпочинку.
Наявність водоймища дозволяє включати до складу стадіону споруди для водних видів спорту. Ділянка стадіону повинна бути віддалена від джерел шуму і забруднення повітря, а також транспортних магістралей з інтенсивним рухом. Зелені насадження на території спортивного комплексу повинні займати не менш ніж 30% його площі.
Рел'єф ділянки дуже впливає на планування території, а також на вартість будівництва і експлуатації стадіону. Ідеальною з цієї точки зору вважається територія, яка дозволяє розмістити трибуни на природних схилах, а спортмайданчиків на — рівних ділянках біля їх підніжжя. Сприятливі умови і рел'єф окремих ділянок змушують інколи припускатися деяких відхилень від нормативної орієнтації арени по країнам світу.
Транспортне обслуговування, що має велике значення для загальноміських стадіонів повинно враховувати, по-перше, доставку спортсменів в дні навчально-тренувальної роботи; по-друге, доставку і евакуацію великого числа відвідувачів в дні проведення спортивно-видовищних заходів. В останньому випадку місткість трибун здійснює безпосередній вплив на планування території. Так, площа перед трибунами, яка слугує для розосередження глядачів по різним напрямкам, облаштовується у розрахунку 0,3 м2 на особу при місткості трибун більш 5000 глядачів. Розвантажувальні площі перед виходами і входами поза межами комплексу приймається з розрахунку 0,5-0,75 м2 на одне глядацьке місце. Число входів на територію стадіону повинне бути не менше двох.
Тривалість евакуації людей із стадіону залежить від відстані між трибунами і пунктами зупинки транспорту. Слід диференціювати рішення евакуаційних шляхів, що дозволяє в звичайні дні скорочувати відстань між транспортними зупинками і трибунами. Загальноміський стадіон слід розташовувати недалеко від місця перетину принаймні двох магістралей. Це дає можливість евакуювати відвідувачів в чотирьох напрямах.
Функціональне зонування території, планування ділянки і вся об'ємно-просторова композиція стадіону залежить від типу споруди, місцезнаходження і форми ділянки, його орієнтації, рел'єфу, функціонального зв'язку споруд, розташування головного входу, під'їздів до стадіону, а також інших умов, які визначають розташування елементів комплексу.
У зв'язку з різноманітними функціональними вимогами в обслуговуванні спортсменів і глядачів територія стадіону поділяється на дві основні зони: навчально-тренувальну і демонстраційну. Навчально-тренувальна зона складається з спортивних майданчиків і споруд для повсякденних занять з виділеною територією для занять з дітьми і реабілітації. Демонстраційна зона поміж арен і трибун охоплює частину території, яка відведена для відпочинку відвідувачів, розміщення буфетів, туалетів, кіосків і ін. Крім цих двох зон, як правило, виділяється зона обслуговування і експлуатаційні служби стадіону, майстерні, склади, оранжереї, заводи спецсумішей і для покриття майданчиків і ін.
Розміщення демонстраційної зони знаходиться в прямій залежності від місткості трибун.
Розподіл на функціональні зони виявляється в планувальному рішенні ділянки. Арену найраціональніше розміщувати поближче до вхідної площі, враховуючи необхідні відстані для зупинок. Тоді на частині, що залишилася легше розмістити основні навчально-тренувальні споруди.
Розподіл території стадіону на зони повинен забезпечити розподіл руху потоків спортсменів і глядачів, що досягається шляхом належного розташування входів і трибун для глядачів, приміщень обслуговування і спортивних споруд для занять. Приміщення обслуговування спортсменів можуть розташовуватися в спеціальних павільйонах — роздягальнях, спортивних корпусах або під трибунами. Віддалення спортивних полів і майданчиків для приміщень, які обслуговують спортсменів не повинно перевищувати 300 м. Віддалення від зупинок транспорту показано в табл. 18.2.
Таблиця 18.2 Мінімальне віддалення трибун від зупинок транспорту
Територія може мати регулярне, вільне або змішане планування.
Регулярне планування застосовується частіш за все на ділянках з рівною поверхнею. Вона надає певну урочистість просторовій композиції і дозволяє відвідувачам легко орієнтуватися.
Вільне планування характерне для стадіонів, розташованих на пересічному рел'єфі. Даний прийом дає можливість раціональніше розташувати основні споруди.
При змішаному плануванні стадіону демонстраційна зона зазвичай має регулярну схему, а навчально-тренувальна — вільну, що краще відповідає характеру експлуатації кожної зони.
Прикладами регулярних прийомів композиції фізкультурно-спортивних комплексів можуть слугувати:
• Центральний стадіон ім. В. І. Леніна в Москві;
• Спортивний комплекс ім. М. С. Кірова в Санкт-Петербурзі;
• Олімпійський стадіон в Берліні. Прикладами вільних композицій є:
• Олімпійський комплекс в Токіо в парку Мейджу; s
• Стадіон ім. десятиріччя ПНР у Варшаві;
• Олімпійський комплекс в Мюнхені, Мехіко, Красноярську.
