Банько В.Г. Будівлі, споруди та обладнання туристських комплексів: Навчальний посібник. 2-ге вид., перероб. та доп. — К.: Дакор, 2008. — 328 с.
18.1. Спортивні і видовищні споруди, їх розвиток та удосконалення
Будівництво спортивних споруд почалося задовго до нашої ери. В Стародавній Греції і Стародавньому Римі воно досягло високого ступеню розвитку і споруди, що частково збереглися і уціліли до нашого часу вражають своїм розмахом та доцільністю прийомів будівництва та інженерних конструкцій. Місткість деяких споруд досягала десятків тисяч людей. Після падіння Римської імперії в VI ст. будівництво спортивних споруд майже припинилося: на зміну античній культурі прийшло християнство, догми якого заперечували культ людського тіла і його гармонійний розвиток. Припинили проводити спортивні ігри і змагання. Тільки в X ст. з'являються перші майданчики для лицарських ігор і турніри, котрі з відомою умовністю можна віднести до спортивно-видовищних споруд. В XVI і XVII ст. в багатьох містах обладнуються майданчики для ігри в м'яч і стрільби по мішеням. В XVII ст. виникають перші спортивні зали для фехтування і гри в м'яч і тільки наприкінці XIX ст. почалося будівництво спортивних споруд, зумовлене відродженням Олімпійських ігор. З цією метою в 1896 р. був відновлений стадіон в Афінах. Першим стадіоном, котрий мав в своїй основі футбольне поле був, побудований в 1908 р. Олімпійський стадіон в Лондоні, на честь IV Олімпійських ігор. За першим стадіоном, який більш менш відповідав вимогам сьогодення, був Олімпійський стадіон в Стокгольмі, який побудовано в 1912 р.
На відміну від чисельних типів громадських споруд, які зазнали тривалої еволюції на протязі століть, спортивні споруди, в розвитку котрих була багатостолітня перерва, мають дуже невеликий досвід експлуатації, узагальнивши який можна укласти в межі XX ст. Тривалий застій в будівництві споруд для спорту змінився їх бурхливим розвитком. Збільшення питомої ваги категорії людей, котрі займаються розумовою працею зумовило необхідність компенсації їх малої рухливості шляхом займання спортом.
В США перший стадіон було побудовано в 1903 p., а в наступні десятиріччя виникло ще 5 великих спортивних споруд. З 1920 по
1926 pp. їх чисельність в США зросла в п'ять разів. В дореволюційній Росії спортивне будівництво в сучасному розумінні даного слова не відбувалося, існували окремі спортивні клуби для обраних.
З 1896 р. на даний момент Олімпійські ігри проводилися 22 рази. До кожної Олімпіади будувалися нові спортивні споруди. В осанні роки олімпійські ігри набули значення більшого ніж спортивні маніфестації і перетворилися в події великого суспільно-культурного значення. Якість спортивних споруд була в деякій мірі показником культурно-технічного рівня країни-організато-ра Олімпіади.
Помітними сторінками на шляху розвитку спортивних споруд за післявоєнний період можна назвати: Палаццо і Палацетто дель спорто в Римі, спортивні комплекси Йо йоги і Кома зава в Токіо, Університетський стадіон і Палац спорту в Мехіко, Спортивний комплекс Обервізенфільд в Мюнхені, олімпійський стадіон і велотрек під накриттям в Монреалі. В Росії це комплекс Центрального стадіону В . І. Леніна в Москві, стадіон С. М. Кірова в Ленінграді, НСК «Олімпійський» в Києві, стадіон в Красноярську, Льодовий стадіон «Медео» в Алма-Аті, стадіон «Раздан» в Єревані і багато інших споруд.
Належне місце серед найбільш цікавих спортивних споруд займають споруди XXII Олімпійських ігор в Москві серед яких особливо слід відмітити стадіон під накриттям «Олімпійський» (найбільший в Європі), Велотрек під накриттям, гребний канал в Крилатську і центр парусного спорту в Талліні.
Загальною тенденцією в спортивному будівництві є споруди під накриттям, чисельність яких постійно зростає. Згідно існуючого нині статусу проведення змагань, багато з них, які проводилися на відкритому повітрі проводяться нині в приміщенні. Окрім того, в приміщеннях можна займатися цілий рік.
Класифікація спортивних споруд. Спортивні споруди поділяються на основні споруди, допоміжні споруди і приміщення-об-ладнання для глядачів.
Основні споруди є головною частиною спортивних споруд, призначені для проведення спортивно-тренувальної, оздоровчої роботи і змагань. Вони повинні мати розміри, покриття, позначки і обладнання у відповідності з правилами змагань і діючим табелем спортивного обладнання і інвентарю.
Допоміжні приміщення і споруди призначені для обслуговування тих, хто займається і забезпечення спортивних споруд.
Облаштування для глядачів складаються з споруд для глядачів, розташованих поруч основної споруди і приміщень для обслуговування глядачів.
Основні споруди поділяються на відкриті, ті в яких основні заняття проводяться на відкритому повітрі і ті, що під накриттям в яких ці заняття проводяться в приміщеннях.
Спортивні споруди класифікуються в залежності від свого функціонального призначення. Тобто від видів спорту для яких вони призначені.
Відкриті і спортивні споруди під накриттям поділяються: на окремі споруди, які призначені як для одного так і кількох видів спорту (тобто універсальні) за умови трансформації їх обладнання; і комплексні, які складаються з кількох окремих споруд для різних видів спорту, які поєднуються спільністю території або розташуванням в одній будівлі.
Організація мережі і принципи розміщення фізкультурно-спортивних споруд. Мережу фізкультурно-спортивних споруд слід проектувати, як елемент загальної системи культурно-побутового обслуговування населення міста у відповідності до його планувальної структури. Норми і розрахункові показники фізкультурних і спортивних споруд, розміри окремих споруд, а також їх склад і кількість слід приймати по БНІП І 1-60-75; БНШІ 1-76-78: «Вказівками з проектування мережі фізкультурно-спортивних споруд міст і поселень міського типу» (ВСН 2-71 Держгро-мадбуду); «Вказівками з проектування мережі фізкультурно-спортивних споруд для сільських населених пунктів (ВСН 16-73 Д ержгромадбуду).
В залежності від того які планувальні підрозділи обслуговують фізкультурні і спортивні споруди, вони поділяються на: мікро-районні, районні, міжрайонні, загальноміські.
Мікрорайонні спортивні споруди будуються тільки площинними, їх слід проектувати комплексами: для дітей до 7 років, для дітей від 7 до 10 років, для підлітків від 11 до 17 років і дорослих.
Радіус обслуговування мікрорайонних споруд — в межах 7-хви-линної пішохідної доступності (від 50 до 500 м в залежності від вікової групи). Загальна площа мікрорайонних фізкультурно-спортивних споруд складає на кожну тисячу мешканців за норми житлової площі в 9 м2 на 1 чол. — 0,19 га (включаючи території комплексів для дітей), а на перспективу — 0,31 га.
До складу мікрорайонних облаштувань входять: для молодшого віку — майданчики для рухомих ігор і доріжки для їзди на велосипеді, а для підлітків і дорослих — майданчики для гімнастики і спортивних ігор, де обладнуються ковзанки для масового і фігурного катання і поля для хокею.
Ділянки комплексів майданчиків для дітей і підлітків від 11 до 17 років і для дорослих в мікрорайоні слід обирати на території садку мікрорайону суміжно зі спортивною зоною шкільної ділянки. Комплекси майданчиків для дітей молодшого віку слід розташовувати в житлових групах.
Районні фізкультурні і районні споруди обслуговують населення житлових районів і приймаються в розрахунку на кожну тисячу мешканців 0,18 га за норми житлової площі 9 м2 на 1 чол., а в перспективі — 0,3 га. їх склад і чисельність визначаються таблицею «Вказівками з проектування мережі фізкультурно-спортивних споруд» (ВСН 2-71). Районні споруди слід проектувати поєднаними в фізкультурно-спортивний центр житлового району, який дорівнює 20-хвилинній пішохідній доступності. До складу фізкультурно-спортивних споруд житлового району крім численних гральних майданчиків входять спортивне ядро, спортивний зал і відкритий плавальний басейн.
Міжрайонні споруди слід проектувати поєднаними в міжрайонний спортивний центр або в фізкультурну зону парку культури і відпочинку. До такого центру входять споруди фізкультурно-спортивного центру найближчого до нього житлового району. Його радіус дії — 20-хвилинна транспортна доступність. Склад і чисельність фізкультурно-спортивних споруд міжрайонних спортивних центрів приймається у розрахунку на кожну тисячу мешканців в 0,14 га і визначається таблицею «Вказівок» і характеризується проявою в складі даних споруд крім гральних майданчиків спортивного ядра, футбольного поля, спортивних залів, відкритих басейнів під покриттям.
Загальноміські фізкультурно-спортивні споруди за своєю площею і номенклатурою знаходяться в прямій залежності від чисельності населення міста і його планувальної структури. В містах з населенням до 500 тис. мешканців загальноміський спортивний центр слід, як правило поєднувати з найближчим до нього фізкультурно-спортивним центром житлового району або міжрайонним спортивним центром. У містах з населенням більше 500 тис. чол. загальноміський спортивний центр слід розміщувати від суспільного центру міста. Радіус обслуговування загальноміського фізкультурно-спортивного центру приймається до 30-хвилинної транспортної доступності. На кожну тисячу мешканців площа території фізкультурно-спортивних споруд загальноміського центру визначається 0,11 га (за норми житлової площі 9 м2 на 1 чол.) і 45 м2 в перспективі, а площа дзеркала води в басейнах під накриттям — 1,2 м2 (за тієї ж норми житлової площі) і 3 м2 в перспективі. Склад і кількість фізкультурно-спортивних споруд загальноміського спортивного центру визначається табл. 6 і 7 «Вказівок».
Фізкультурно-спортивні споруди районних, міжрайонних і загальноміських центрів повинні мати місця для глядачів. Число місць спортивних арен для легкої атлетики і футболу приймається для міст з населенням в 25 тис. чол. у розрахунку 150 місць на тисячу жителів, а для міст з населенням 500 тис. чол. — у розрахунку 40 місць на тисячу жителів.
Норми кількості місць для глядачів наведені в табл. 8 «Вказівок».
Відкриті площинні спортивні споруди. Площинними спорудами називаються майданчики, поля, бігові легкоатлетичні і ковзанярські доріжки для навчально-тренувальних занять і змагань на відкритому повітрі. Найбільш характерним видом площинної комплексної спортивної споруди є спортивне ядро, що являє собою поле для спортивних ігор, оточене коловою легкоатлетичною доріжкою з місцями для стрибків і штовхань, які розташовані в секторах бігової доріжки або поза зовнішнім периметром її прямих ділянок.
Велике значення має озеленення території навколо площинних спортивних споруд. Бажано створити уздовж периметру даних споруд вітро- і пило захисні смуги зелених насаджень шириною не менш 10 м. При групуванні спортивних майданчиків їх слід поєднати за видами спорту. Ті групи майданчиків, які в взимку передбачається використовувати для катання на ковзанах, слід розташовувати суміжно (блокувати) і на одній вертикальній позначці. Усі види майданчиків повинні бути орієнтовані своєю повздовжньою віссю у напрямку Пв-Пд з можливим відхиленням від даного напряму на 5 градусів на Пв-Сх і 10-на Пв-Зх. Поза межами розмежувальних ліній — вільний простір (забіги або зона безпеки), розміри якого регламентовані і покриття однорідні з покриттям майданчика.
Нижче наводяться габарити полів і майданчиків для різних спортивних ігор (з обов'язковими площами забігів): бадмінтон — 15x8 м; баскетбол — 28x16 м; волейбол — 24x15 м; городки — 30x15 м; ручний м'яч — 43x22 м; теніс — 40x20 м; теніс настільний — 15x6 м; (стіл 2,74х 1,525 м), футбол — 112x73 м; хокей з шайбою — 65x34 м.
Детальні розміри, конструкції, обладнання і штучне освітлення площинних спортивних споруд знаходяться в альбомі нормалей планувальних елементів спортмайданчиків НП 5.31-71. при проектуванні відкритих площинних спортивних споруд слід керуватися також розділом II БніП П-Л 11-70 «Спортивні споруди».
До спортивно-видовищних споруд відносять такі типи будівель і споруд: стадіони, спортивні зали, плавальні басейни, майданчики для зайняття окремими видами спорту (футбольне поле, бігові доріжки, тенісний корт, велотрек і т. д.). На сьогодні усе більше людей почали приділяти все більше часу з метою покращення свого здоров'я. У зв'язку з цим зростає значення спортивних споруд і комплексів. Усі спортивні споруди в залежності від виду спорту поділяються на дві групи: комплексні спорткомплекси і майданчики для конкретних окремих видів спорту.
Стадіон — спортивна комплексна споруда для проведення змагань і спортивних занять. Стадіон охоплює безпосередньо спортивне ядро, трибуни для глядачів, різноманітні майданчики для спортивних ігор і гімнастичне містечко, комплекс допоміжних споруд і приміщень. Спортивна арена літнього стадіону складається з футбольного поля (або поля для регбі), оточеного вісьмома кільцями бігових доріжок (1 коло = 400м), біля менших основ поля розташовані: сектор для штовхання ядра, доріжки для стрибків у довжину і з жердиною.
Місця глядачів розташовуються в 2-х ярусах (верхній і нижній), які в свою чергу поділяються на сектори (як правило, 40 секторів). Такий тип стадіону називається «олімпійським». Місткість такого стадіону сягає 103 тис.осіб — НСК «Олімпійський» у Києві. Найбільший стадіон у світі «Маракана» в Ріо-де-Жанейро. Він може розмістити 200 тис. глядачів. Туристські комплекси і оздоровчі заклади мають невеликі відкриті стадіони, як правило, без трибун для глядачів. Власні стадіони мають школи, навчальні заклади. В залежності від видів спорту стадіони поділяються на стадіони літніх видів спорту і стадіони зимових видів спорту (льодяні стадіони).
Внутрішніми приміщеннями стадіону є гімнастичні, атлетичні зали, роздягальні і душеві, санвузли і т. д., як правило вони розташовані місцями для глядачів або в окремих будівлях (для невеликих стадіонів).
Розмаїття видів спорту стимулювало виникнення чисельних спортивних майданчиків для конкретних правил певного виду спорту. Поле для кожного виду спорту має великі розміри, колір, позначки і необхідні спортивні снаряди. Найбільшою популярністю у туристів і відпочиваючих користуються теніс і оздоровчі види спорту. При санаторіях, готелях, кемпінгах, якщо завжди дозволяють умови, засновуються невеличкі спортмістеч-ка або майданчики.
Спортивним залом називається закрите приміщення, призначене для занять фізичними вправами, спортом і для змагань одним або кількома видами спорту. Зали, обладнані для кількох видів спорту називаються універсальними, а для одного або споріднених видів спорту — спеціалізованими.
За розмірами зали повинні повністю відповідати вимогам, котрі висуваються до проведення занять або змагань тим чи іншим видом спорту. Висота залу для спортивних ігор визначається, наприклад, безперешкодним польотом м'яча, а гімнастичного залу — умовою нормальної довжини підвіски кілець. Частіш за все споруджують за типовими проектами: ширина — 24 м, довжина — 24 м, висота — 8 м або ширина — 12 м, довжина — 24 м, висота — 6 м. До комплексу спортивного залу зазвичай входять також роздягальня, душеві кімнати, кабінет інструктора, комора спортивного інвентарю і ін.
Басейн — це спортивна споруда, призначена для занять водними видами спорту, по призначенню поділяється на плавальні, гребні. Плавальні басейни бувають природні та штучні. Гребні басейни створюють тільки в спеціальних приміщеннях. Басейни бувають закриті, відкриті, комбіновані і поділяються на дитячі, для масового купання і навчально-спортивні. Для ванни дитячих басейнів і для масового купання може бути різноманітною. Глибина суворо регламентується: для дітей 06-1,25 м, для масового купання 0,9-1,4 м. Довжина навчального-спортивних басейнів повинна бути 25 або 50 м, ширина від 11 до 25 м. Глибини таких басейнів від 2,2 м, а під вишками для стрибків від 3,5 до 5,5 м.
Вода, яка надходить до штучного басейну, повинна відповідати вимогам, які висуваються до питної води. Періодично її необхідно міняти. Розрізняють три зміни води: повна зміна (кожні 3-4 дні); проточна, коли безперервний потік свіжої води виштовхує в стічні води забруднену; рециркуляційна — трикратний обіг води за добу з додаванням 5-10% свіжої води і хлоруванням. ч
На відміну від чисельних типів громадських споруд, які зазнали тривалої еволюції на протязі століть, спортивні споруди, в розвитку котрих була багатостолітня перерва, мають дуже невеликий досвід експлуатації, узагальнивши який можна укласти в межі XX ст. Тривалий застій в будівництві споруд для спорту змінився їх бурхливим розвитком. Збільшення питомої ваги категорії людей, котрі займаються розумовою працею зумовило необхідність компенсації їх малої рухливості шляхом займання спортом.
В США перший стадіон було побудовано в 1903 p., а в наступні десятиріччя виникло ще 5 великих спортивних споруд. З 1920 по
1926 pp. їх чисельність в США зросла в п'ять разів. В дореволюційній Росії спортивне будівництво в сучасному розумінні даного слова не відбувалося, існували окремі спортивні клуби для обраних.
З 1896 р. на даний момент Олімпійські ігри проводилися 22 рази. До кожної Олімпіади будувалися нові спортивні споруди. В осанні роки олімпійські ігри набули значення більшого ніж спортивні маніфестації і перетворилися в події великого суспільно-культурного значення. Якість спортивних споруд була в деякій мірі показником культурно-технічного рівня країни-організато-ра Олімпіади.
Помітними сторінками на шляху розвитку спортивних споруд за післявоєнний період можна назвати: Палаццо і Палацетто дель спорто в Римі, спортивні комплекси Йо йоги і Кома зава в Токіо, Університетський стадіон і Палац спорту в Мехіко, Спортивний комплекс Обервізенфільд в Мюнхені, олімпійський стадіон і велотрек під накриттям в Монреалі. В Росії це комплекс Центрального стадіону В . І. Леніна в Москві, стадіон С. М. Кірова в Ленінграді, НСК «Олімпійський» в Києві, стадіон в Красноярську, Льодовий стадіон «Медео» в Алма-Аті, стадіон «Раздан» в Єревані і багато інших споруд.
Належне місце серед найбільш цікавих спортивних споруд займають споруди XXII Олімпійських ігор в Москві серед яких особливо слід відмітити стадіон під накриттям «Олімпійський» (найбільший в Європі), Велотрек під накриттям, гребний канал в Крилатську і центр парусного спорту в Талліні.
Загальною тенденцією в спортивному будівництві є споруди під накриттям, чисельність яких постійно зростає. Згідно існуючого нині статусу проведення змагань, багато з них, які проводилися на відкритому повітрі проводяться нині в приміщенні. Окрім того, в приміщеннях можна займатися цілий рік.
Класифікація спортивних споруд. Спортивні споруди поділяються на основні споруди, допоміжні споруди і приміщення-об-ладнання для глядачів.
Основні споруди є головною частиною спортивних споруд, призначені для проведення спортивно-тренувальної, оздоровчої роботи і змагань. Вони повинні мати розміри, покриття, позначки і обладнання у відповідності з правилами змагань і діючим табелем спортивного обладнання і інвентарю.
Допоміжні приміщення і споруди призначені для обслуговування тих, хто займається і забезпечення спортивних споруд.
Облаштування для глядачів складаються з споруд для глядачів, розташованих поруч основної споруди і приміщень для обслуговування глядачів.
Основні споруди поділяються на відкриті, ті в яких основні заняття проводяться на відкритому повітрі і ті, що під накриттям в яких ці заняття проводяться в приміщеннях.
Спортивні споруди класифікуються в залежності від свого функціонального призначення. Тобто від видів спорту для яких вони призначені.
Відкриті і спортивні споруди під накриттям поділяються: на окремі споруди, які призначені як для одного так і кількох видів спорту (тобто універсальні) за умови трансформації їх обладнання; і комплексні, які складаються з кількох окремих споруд для різних видів спорту, які поєднуються спільністю території або розташуванням в одній будівлі.
В залежності від того які планувальні підрозділи обслуговують фізкультурні і спортивні споруди, вони поділяються на: мікро-районні, районні, міжрайонні, загальноміські.
Мікрорайонні спортивні споруди будуються тільки площинними, їх слід проектувати комплексами: для дітей до 7 років, для дітей від 7 до 10 років, для підлітків від 11 до 17 років і дорослих.
Радіус обслуговування мікрорайонних споруд — в межах 7-хви-линної пішохідної доступності (від 50 до 500 м в залежності від вікової групи). Загальна площа мікрорайонних фізкультурно-спортивних споруд складає на кожну тисячу мешканців за норми житлової площі в 9 м2 на 1 чол. — 0,19 га (включаючи території комплексів для дітей), а на перспективу — 0,31 га.
До складу мікрорайонних облаштувань входять: для молодшого віку — майданчики для рухомих ігор і доріжки для їзди на велосипеді, а для підлітків і дорослих — майданчики для гімнастики і спортивних ігор, де обладнуються ковзанки для масового і фігурного катання і поля для хокею.
Ділянки комплексів майданчиків для дітей і підлітків від 11 до 17 років і для дорослих в мікрорайоні слід обирати на території садку мікрорайону суміжно зі спортивною зоною шкільної ділянки. Комплекси майданчиків для дітей молодшого віку слід розташовувати в житлових групах.
Районні фізкультурні і районні споруди обслуговують населення житлових районів і приймаються в розрахунку на кожну тисячу мешканців 0,18 га за норми житлової площі 9 м2 на 1 чол., а в перспективі — 0,3 га. їх склад і чисельність визначаються таблицею «Вказівками з проектування мережі фізкультурно-спортивних споруд» (ВСН 2-71). Районні споруди слід проектувати поєднаними в фізкультурно-спортивний центр житлового району, який дорівнює 20-хвилинній пішохідній доступності. До складу фізкультурно-спортивних споруд житлового району крім численних гральних майданчиків входять спортивне ядро, спортивний зал і відкритий плавальний басейн.
Міжрайонні споруди слід проектувати поєднаними в міжрайонний спортивний центр або в фізкультурну зону парку культури і відпочинку. До такого центру входять споруди фізкультурно-спортивного центру найближчого до нього житлового району. Його радіус дії — 20-хвилинна транспортна доступність. Склад і чисельність фізкультурно-спортивних споруд міжрайонних спортивних центрів приймається у розрахунку на кожну тисячу мешканців в 0,14 га і визначається таблицею «Вказівок» і характеризується проявою в складі даних споруд крім гральних майданчиків спортивного ядра, футбольного поля, спортивних залів, відкритих басейнів під покриттям.
Загальноміські фізкультурно-спортивні споруди за своєю площею і номенклатурою знаходяться в прямій залежності від чисельності населення міста і його планувальної структури. В містах з населенням до 500 тис. мешканців загальноміський спортивний центр слід, як правило поєднувати з найближчим до нього фізкультурно-спортивним центром житлового району або міжрайонним спортивним центром. У містах з населенням більше 500 тис. чол. загальноміський спортивний центр слід розміщувати від суспільного центру міста. Радіус обслуговування загальноміського фізкультурно-спортивного центру приймається до 30-хвилинної транспортної доступності. На кожну тисячу мешканців площа території фізкультурно-спортивних споруд загальноміського центру визначається 0,11 га (за норми житлової площі 9 м2 на 1 чол.) і 45 м2 в перспективі, а площа дзеркала води в басейнах під накриттям — 1,2 м2 (за тієї ж норми житлової площі) і 3 м2 в перспективі. Склад і кількість фізкультурно-спортивних споруд загальноміського спортивного центру визначається табл. 6 і 7 «Вказівок».
Фізкультурно-спортивні споруди районних, міжрайонних і загальноміських центрів повинні мати місця для глядачів. Число місць спортивних арен для легкої атлетики і футболу приймається для міст з населенням в 25 тис. чол. у розрахунку 150 місць на тисячу жителів, а для міст з населенням 500 тис. чол. — у розрахунку 40 місць на тисячу жителів.
Відкриті площинні спортивні споруди. Площинними спорудами називаються майданчики, поля, бігові легкоатлетичні і ковзанярські доріжки для навчально-тренувальних занять і змагань на відкритому повітрі. Найбільш характерним видом площинної комплексної спортивної споруди є спортивне ядро, що являє собою поле для спортивних ігор, оточене коловою легкоатлетичною доріжкою з місцями для стрибків і штовхань, які розташовані в секторах бігової доріжки або поза зовнішнім периметром її прямих ділянок.
Велике значення має озеленення території навколо площинних спортивних споруд. Бажано створити уздовж периметру даних споруд вітро- і пило захисні смуги зелених насаджень шириною не менш 10 м. При групуванні спортивних майданчиків їх слід поєднати за видами спорту. Ті групи майданчиків, які в взимку передбачається використовувати для катання на ковзанах, слід розташовувати суміжно (блокувати) і на одній вертикальній позначці. Усі види майданчиків повинні бути орієнтовані своєю повздовжньою віссю у напрямку Пв-Пд з можливим відхиленням від даного напряму на 5 градусів на Пв-Сх і 10-на Пв-Зх. Поза межами розмежувальних ліній — вільний простір (забіги або зона безпеки), розміри якого регламентовані і покриття однорідні з покриттям майданчика.
Нижче наводяться габарити полів і майданчиків для різних спортивних ігор (з обов'язковими площами забігів): бадмінтон — 15x8 м; баскетбол — 28x16 м; волейбол — 24x15 м; городки — 30x15 м; ручний м'яч — 43x22 м; теніс — 40x20 м; теніс настільний — 15x6 м; (стіл 2,74х 1,525 м), футбол — 112x73 м; хокей з шайбою — 65x34 м.
Детальні розміри, конструкції, обладнання і штучне освітлення площинних спортивних споруд знаходяться в альбомі нормалей планувальних елементів спортмайданчиків НП 5.31-71. при проектуванні відкритих площинних спортивних споруд слід керуватися також розділом II БніП П-Л 11-70 «Спортивні споруди».
До спортивно-видовищних споруд відносять такі типи будівель і споруд: стадіони, спортивні зали, плавальні басейни, майданчики для зайняття окремими видами спорту (футбольне поле, бігові доріжки, тенісний корт, велотрек і т. д.). На сьогодні усе більше людей почали приділяти все більше часу з метою покращення свого здоров'я. У зв'язку з цим зростає значення спортивних споруд і комплексів. Усі спортивні споруди в залежності від виду спорту поділяються на дві групи: комплексні спорткомплекси і майданчики для конкретних окремих видів спорту.
Стадіон — спортивна комплексна споруда для проведення змагань і спортивних занять. Стадіон охоплює безпосередньо спортивне ядро, трибуни для глядачів, різноманітні майданчики для спортивних ігор і гімнастичне містечко, комплекс допоміжних споруд і приміщень. Спортивна арена літнього стадіону складається з футбольного поля (або поля для регбі), оточеного вісьмома кільцями бігових доріжок (1 коло = 400м), біля менших основ поля розташовані: сектор для штовхання ядра, доріжки для стрибків у довжину і з жердиною.
Місця глядачів розташовуються в 2-х ярусах (верхній і нижній), які в свою чергу поділяються на сектори (як правило, 40 секторів). Такий тип стадіону називається «олімпійським». Місткість такого стадіону сягає 103 тис.осіб — НСК «Олімпійський» у Києві. Найбільший стадіон у світі «Маракана» в Ріо-де-Жанейро. Він може розмістити 200 тис. глядачів. Туристські комплекси і оздоровчі заклади мають невеликі відкриті стадіони, як правило, без трибун для глядачів. Власні стадіони мають школи, навчальні заклади. В залежності від видів спорту стадіони поділяються на стадіони літніх видів спорту і стадіони зимових видів спорту (льодяні стадіони).
Внутрішніми приміщеннями стадіону є гімнастичні, атлетичні зали, роздягальні і душеві, санвузли і т. д., як правило вони розташовані місцями для глядачів або в окремих будівлях (для невеликих стадіонів).
Розмаїття видів спорту стимулювало виникнення чисельних спортивних майданчиків для конкретних правил певного виду спорту. Поле для кожного виду спорту має великі розміри, колір, позначки і необхідні спортивні снаряди. Найбільшою популярністю у туристів і відпочиваючих користуються теніс і оздоровчі види спорту. При санаторіях, готелях, кемпінгах, якщо завжди дозволяють умови, засновуються невеличкі спортмістеч-ка або майданчики.
Спортивним залом називається закрите приміщення, призначене для занять фізичними вправами, спортом і для змагань одним або кількома видами спорту. Зали, обладнані для кількох видів спорту називаються універсальними, а для одного або споріднених видів спорту — спеціалізованими.
За розмірами зали повинні повністю відповідати вимогам, котрі висуваються до проведення занять або змагань тим чи іншим видом спорту. Висота залу для спортивних ігор визначається, наприклад, безперешкодним польотом м'яча, а гімнастичного залу — умовою нормальної довжини підвіски кілець. Частіш за все споруджують за типовими проектами: ширина — 24 м, довжина — 24 м, висота — 8 м або ширина — 12 м, довжина — 24 м, висота — 6 м. До комплексу спортивного залу зазвичай входять також роздягальня, душеві кімнати, кабінет інструктора, комора спортивного інвентарю і ін.
Басейн — це спортивна споруда, призначена для занять водними видами спорту, по призначенню поділяється на плавальні, гребні. Плавальні басейни бувають природні та штучні. Гребні басейни створюють тільки в спеціальних приміщеннях. Басейни бувають закриті, відкриті, комбіновані і поділяються на дитячі, для масового купання і навчально-спортивні. Для ванни дитячих басейнів і для масового купання може бути різноманітною. Глибина суворо регламентується: для дітей 06-1,25 м, для масового купання 0,9-1,4 м. Довжина навчального-спортивних басейнів повинна бути 25 або 50 м, ширина від 11 до 25 м. Глибини таких басейнів від 2,2 м, а під вишками для стрибків від 3,5 до 5,5 м.
Вода, яка надходить до штучного басейну, повинна відповідати вимогам, які висуваються до питної води. Періодично її необхідно міняти. Розрізняють три зміни води: повна зміна (кожні 3-4 дні); проточна, коли безперервний потік свіжої води виштовхує в стічні води забруднену; рециркуляційна — трикратний обіг води за добу з додаванням 5-10% свіжої води і хлоруванням. ч