15.1. Поняття, сутність і значення вдосконалення технології руху товарів від постачальників до споживачів
Виготовлені в процесі виробництва товари надходять в сферу споживання, інакше виробництво було б безглуздим.
Саме процес продажу товару дозволяє відшкодувати виробничі витрати шляхом перетворення товару в гроші.
Процес виробництва товарів втрачає сенс поза процесом реалізації. Іншими словами, виробничий цикл можна вважати закінченим лише після того, як продукт знайшов загальне визнання.
Кожного дня у країнах СНД переміщується понад 90 мільйонів тонн різноманітних товарів. Якщо їх розмістити у вагони, знадобиться 2 мільйони вагонів. їх ланцюг опоясав би половину земної кулі по екватору.
Тільки в Україні в рік реалізується ЗО мільйонів тонн товарів. А якщо вони перекладаються від 8 до 10 разів, то обіг вантажу складе 300 млн. т. Ця кількість вантажу більша ніж загальний річний видобуток вугілля та виробіток на Україні сталі та прокату. 25% всіх витрат складають витрати на доставку. В цьому випадку проблема організації руху товарів народного споживання від постачальників до споживачів є головною народногосподарською задачею.
Що ж уявляє собою процес руху товарів?
Рух товарів не треба ототожнювати з транспортним процесом. Рух товарів включає процес транспортування, але на відміну від останнього має більш складний зміст. В сучасній економічній літературі рух часто ототожнюють з товаропостачанням. Але це різні поняття.
Крім того, більше 72 тис. торгових підприємств розподілені по території України, в котрі повинні безперебійно поставлятися товари і підготовлятися більше ніж 400 найменувань товарів, а із врахуванням різновидів більше 1 млн.
Вантажообіг товарів на залізничних шляхах України в 1987 р. склав 400 млрд. тонно-кілометрів. У наш час він зменшився в два рази. Проте до 2010 р. він досягне 350 млрд. тонно-кілометрів. Залізничний транспорт завжди був монопольним.
Товаропостачання представляє собою систему заходів по доведенню товарів до роздрібної торговельної мережі в достатній кіль-
кості та повному асортименті, що відповідає попиту туристів. Ця система включає також оптові та інші проміжні ланки при постачанні магазинів цими товарами.
Рух товарів — це процес просторового переміщення товарів народного споживання (літаком, залізничним вагоном і т. д.) від поточної технологічної лінії постачальників (виробників чи оптових баз) до торговельної зали магазину, що включає навантажувально-розвантажувальні та транспортно-складські (НРТС) операції на оптових та інших перевальних пунктах (водні пристані, залізничні та ін.). За критерії оцінки різних транспорто-техно-логічних варіантів руху товарів прийняті приведені народногосподарські витрати всіх учасників цього процесу в гривнях на тонну (нетто) товару, що постачається. Рух товарів, як технологічний процес, уявляє собою операції по доведенню товарів народного споживання від виробництва до споживача, що послідовно виконуються. Він включає переміщення, зберігання, дозування, комплектування, сортування, запаковування, зваження, відбір, відпуск та ін. операції в залежності від особливостей самого товару, ступеню підготовленості його до продажу споживачу, способу руху та прийнятих комерційних рішень. В Німеччині, ще з 1990 року, процес руху товарів називають логістикою, навіть почала вивчатися така дисципліна — «ЛОГІСТИКА». До того ж, логістика є основною статтею витрат, пов'язаних з доведенням товарів від постачальника до споживача, а отже і найбільш великим резервом з погляду раціоналізації.
Створені відділи руху товарів, які працюють в тісному зв'язку з відділами маркетингу. В загальному ланцюгу руху товарів від виробництва до споживача приймають участь декілька ланок: промисловість, транспорт, оптова та роздрібна торгівля. До того ж, процес руху товарів складається з декількох етапів: рух товарів від виробництва до складів оптової торгівлі, внутрішньоскладський рух товарів, рух товарів в роздрібній торговельній мережі, відпуск товару покупцям. Всі стадії процесу зв'язані між собою транспортними «містками», що являють собою єдиний неперервний технологічний ланцюг в системі руху товарів, до того ж, процес супроводжується потоками комерційної, звітнонаказової та ін. інформації.
Схематично стадії технологічного процесу руху товарів від виробника до у споживача представлені на рис. 15. 1.
Технологічний зв'язок усіх ланок і потоків є необхідною умовою підвищення ефективності всього ланцюга руху товарів. Вся система руху товарів повинна переслідувати ціль мінімізації витрат.
Для того, щоб технологічно зв'язати між собою всі операції і ланки, що приймають участь у русі товарів, необхідні наступні основні заснування:
• наявність великих торговельних підприємств;
• централізація фасування, пакування;
• пакетування, контейнеризація;
• уніфікація обладнання, тари, транспортних засобів;
• масові застосування високоефективних машин, торгово-технологічного обладнання.
В системі маркетингу, система збуту займає одне з центральних місць. Основне завдання раціональної організації руху товарів, полягає в тому, щоб звести до мінімуму витрати засобів та часу на рух товарів від виробництва до споживача, забезпечити безперебійне, ритмічне забезпечення туристів товарами з урахуванням попиту. В цьому випадку, великий вплив на прискорення руху товарів з пунктів виробництва в роздрібну мережу має правильний вибір його форми.
Існує дві форми руху товарів: складська та транзитна.
При складській формі товари проходять через проміжні складські ланки, що сповільнює швидкість руху товарів і збільшує витрати на зберігання та продаж товарів. З цієї точки зору складська форма руху товарів є не раціональною. Проте, більшість товарів складного асортименту — взуття, швейні вироби, бакалійно-кондитерські товари та ін. перед відправкою до роздрібної мережі потребують підсортировки, підборі моделей, фасонів і т. д. Крім того, постачання різної торговельної мережі із застосуванням складської форми здійснюється через обмеженості районів виробництвами, сезонності виробництва, що потребує створення відповідних товарних запасів для безперебійного гарантованого постачання торгової мережі.
Транзитна форма руху товарів сприяє прискоренню доставки товарів в роздрібну мережу так як тут відсутні посередницькі ланки. У результаті скорочуються витрати на перевезення та зберігання, скорочуються втрати товарів, прискорюється обіг.
При реалізації гумового взуття зі складів, рівень рентабельності в три рази нижче, ніж при транзитній формі обігу, а по кож-
ному взуттю в 14 разів. Складська форма реалізації валяного взуття закінчується значними витратами, а при транзитній формі забезпечується нормальний прибуток.
Проте застосування транзитної форми руху товарів без урахування широти асортименту товарів та об'єму товарообігу може призвести до сповільнення товарообігу та створенню наднормативних товарних запасів в роздрібній мережі. Отже, застосування транзитної форми руху товарів доцільно до товарів простого асортименту, які не потребують підсортування, чи до швидкопсувних товарів.
Існує два види транзитного товарообігу:
З участю в розрахунках (із вкладенням засобів) — підприємство розраховується з постачальниками за відвантажені товари та пред'являє рахунки для оплати роздрібним організаціям та підприємствам.
Без участі у розрахунках (організований) — розрахунки за відвантажені товари ведуться безпосередньо між постачальником та підприємством роздрібної торгівлі. Оптові підприємства в розрахунках між ними і покупцями, узгоджують специфікації і організовують контроль за ходом відвантаження товарів.
На вибір форм руху товарів істотний вплив мають наступні форми:
• виробничі: розміри, розміщення та спеціалізація промислових підприємств; сезонність виробництва окремих товарів;
• транспортні: наявність і стан транспортних шляхів; ванта-жепідйом; норми відвантаження товарів; наявність контейнерів та контейнерних майданчиків;
• торговельні: міць магазину та оптових торговельних підприємств, їх розмір та розміщення; складність та специфіка асортименту; фізико-хімічні властивості товарів; об'єм потреби товарів; рівень організаційно-господарської та комерційної роботи, економічна доцільність;
• соціальні: кількість туристів; рівень грошових доходів; розмір роздрібного товарообігу на 1 кв. м. території. Раціональний вибір тієї чи іншої форми руху товарів значно впливає на ланковість, чи як за кордоном в світовій практиці прийнято називати — канали руху товарів.
Ланковість — це кількість складських посередницьких ланок в процесі руху товарів.
В ринковій економіці слід звертати увагу не тільки на довжину руху товарів чи кількість ланок, але й на широту.
Скорочення ланковості чи довжини каналу руху товарів є важливою народногосподарською проблемою. Ліквідація надлишкових ланок між промисловістю та магазинами торгівлі — основна умова раціонального руху товарів у сфері обігу. Ланковість руху товарів може бути простою, складною чи непрямою. Для вимірювання ланковості руху всіх товарів чи товарів окремих груп слугує коефіцієнт ланковості руху товарів, який вимірюється як відношення складського товарообігу (оптової та роздрібної торгівлі) до роздрібного.
Необхідно також враховувати технологічну ланковість на рівні з організаційно-господарською.
Під технологічною (транспортною) ланковістю слід розуміти кількість транспортно-технологічних операцій, що виконуються з товаром на шляху його руху від виробництва до споживання. Тоді при прямій доставці товарів, завод (фабрика) — магазин, де проста ланковість буде слідуючою технологічною схемою.
Завод (фабрика) — транспорт — магазин. Схеми руху товарів з участю посередницьких оптових підприємств є складними. Отак, наявність одного оптового підприємства на шляху руху товару викликає необхідність узгодження технологічного рішення з 5 учасниками:
Рис. 15.1. Схема технологічного процесу товароруху
Слід відрізняти технологічний транспорт — для перевезення конкретного товару та магістральний, який обслуговує різні галузі народного господарства. Для магістрального транспорту вигідною є максимальна уніфікація технологічних робіт з вантажем незалежно від його специфічних особливостей. На схемах транспорт (2), як правило, є магістральним, а транспорт (4) — технологічним.
Рух товарів від постачальників до споживачів може відбуватись і за більш складною схемою. Це сповільнює процес руху товарів і негативно впливає на товарообіг. Проте ланковість сама по собі завжди визначає загальну ефективність технологічного процесу, так як навіть при самій простій — транзитній схемі руху товарів — технологія робіт може бути працемісткою і призводить до підвищенних витрат 7. Якщо урахувати, що по каналам мережі, шо проводить товар, кожен рік, з урахуванням багатьох перевалів, переміщується до 2 млрд. тонн різних товарів. В зв'язку з цим, велика армія робітників в промисловості, на транспорті та в торгівлі зайняті пакуванням, укладкою в різноманітну тару, завантаженням, розвантаженням і переміщенням товарів, як правило, з великими витратами фізичної праці.
Проведенні дослідження і практика роботи торговельних підприємств підтверджують, що більше 60% робітників зайняті на технологічних процесах підготовки товарів до реалізації (фасуван-ня, пакування, укладання і т.д.) на допоміжних операціях (викладання товарів, обслуговування процесів фасування, транспортування і т.д.) і на навантажувально-розвантажувальних роботах.
Тому впровадження НТП саме в цих технологічних процесах є основним напрямком підвищення ефективності торговельних підприємств.
Скорочення витрат засобів та часу руху товарів від постачальників до споживачів є головною ціллю руху товарів.
Рух товарів повинен базуватись на наступних принципах:
• планомірність;
• сучасна доставка товарів;
• оптимальна ланковість руху товарів;
• уніфікація технологічних схем;
• коротші шляхи руху;
• охайне відношення з товарами при НРТС;
• ефективне використання транспортних засобів, обладнання, робочої сили;
• впровадження НТП;
• раціональне розподілення функцій між учасниками процесів руху товарів.
Система руху товарів в ринковій економіці повинна бути жорсткою і продуманою, підтримуючи баланс інтересів як виробників, так і споживачів.
