Банько В.Г. Будівлі, споруди та обладнання туристських комплексів: Навчальний посібник. 2-ге вид., перероб. та доп. — К.: Дакор, 2008. — 328 с.
5.1. Джерела електропостачання
Електроенергетика — прогресивна складова частина енергетики, яка забезпечує електрофікацію господарства країни на основі раціонального виробництва та розподілення електроенергії. Електроенергія має переваги над енергіями інших видів — легкістю передавання на великі відстані, розподілення між споживачами, перетворенням в інші види енергії (механічну, теплову, хімічну, світлову та інші). Основну частину електроенергії виробляють великі електростанції: державні міжрайонні електростанції (ДРЕС), теплові (ТЕС), гідравлічні (ГЕС), атомні (АЕС). Окрім електростанцій є ще електромережі — співкупність пристроїв, якими передають на відстань і розподіляють між споживачами електроенергію. Основні частини електромереж — кабелі або повітряні лінії електропостачання, розподільчі і трансформаторні підстанції. Розрізняють електромережі постійного і перемінного струму, низької, (до 1000 В) та високої (більше 1000 В) напруги, розімкнуті (радіальні), замкнуті (кільцьові), живлячі і розподільчі. Електромережі напругою 220 В живлять різні світлові та побутові прилади, напругою 380 В — силові електродвигуни (ліфти, холодильні установки, під'ємно-транспортні машини тощо).
Крім основних є ще допоміжні види електропостачання.
Енергія сонця — в останній час цікавість до проблеми використання сонячної енергії різко зросла, і хоча це джерело також відноситься до відновлювальних, увагу, віддаючу йому у всьому світі, змушує нас розглянути ці вимоги окремо. Потенційні вимоги енергетики, заснованій на використанні безпосередньо сонячного випромінювання, дуже великі. З тим, що використання всього лише 0,0125% цієї кількості енергії сонця могло б забезпечити усі сьогоднішні потреби всесвітньої енергетики, а використання 0,5% повністю покрити потреби на перспективу.
На превеликий жаль, навряд чи кому-небудь ці величезні потенціальні ресурси вдасться реалізувати у великих масштабах. Одним з найбільш серйозних перешкод такої реалізації виявляється низька інтенсивність сонячного випромінювання. Навіть
при найкращих атмосферних умовах (північні широти, чисте небо) плотність потоку сонячного випромінювання складає небіль-ше 250Вт/м2. Тому щоб колектори сонячного випромінювання «збирали» за рік енергію, необхідно для задовільнення усіх потреб людства потрібно розмістити їх на території 130000км2!
Необхідність використовувати колектори величезних розмірів, крім цього, тягне за собою значні матеріальні витрати. Поки ще електрична енергія, зароджена сонячними випромінюваннями, обходяться набагато дорожче, чим одержана традиційними способами. Вчені надіються, що випробування, які вони проведуть на дослідному устаткуванні і станціях, допоможуть вирішити не тільки технічні, а й економічні проблеми.
Повітряна енергетика — велика енергія рухаючих повітряних мас. Запаси енергії вітру більш ніж у сто разів перевищують запаси гідроенергії усіх річок планети.
Техніка 20 століття відкрила зовсім нові можливості для повітряної енергетики, задача, котра стала другою для отримання електроенергії. На початку століття Н. Е. Жуковський розробив теорію повітродвигуна, на основі якої могли бути створені високовиробничі установки, здатні отримувати енегрію від самого легкого вітру. З'явилося багато проектів вітроагрегатів, незрівнянно більш довершених, чим старі вітряні млини. У нових проектах використовуються досягнення багатьох відростків знання.
У наші дні до створення конструкції вітроколеса любої вітроенергетичної установки — приваблюються спеціалісти-літако-будівники, вміючи вибрати найбільш цілеспрямований профіль, вивчити його у аеродинамічній трубі. Зусиллями вчених та інженерів створені самі різноманітні конструкції сучасних повітряних установок.
Енергія річок — багато тисячоліть вірно слугує людині енергія, заточена в текучій воді. Запаси її на Землі колосальні. Недарма деякі вчені вважають, що нашу планету правильніше було б називати не Земля, а Вода — близько трьох четвертей поверхні планети вкрито водою. Великим акумулятором енергії служить Світовий океан, поглинаючий велику її частину, поступаючу від Сонця. Тут зароджуються могучі річки, несучі великі маси води в моря та океани.
Зрозуміло що людство у пошуках енергії не могло пройти мимо між гігантськими її запасами. Раніше всього люди навчилися використовувати енергію річок.
Переважність гідроелектростанцій очевидна — постійно поновлюючий запас енергії самої природи, простота експлуатації, відсутність забруднення довколишнього середовища. Так і досвід побудови та експлуатації водних коліс міг би допомогти електро-енергетикам. Щоб привести до оберту потужні гідротурбіни, потрібно накопити за плотиною великий запас води. Для побудування плотини потрібно укласти таку кількість матеріалів, що об'єм гігантських єгипетських пірамід по зрівнянню з ними здається незначним
Але поки що людям служить лише невелика частина гідроенергетичного потенціалу землі. Щорічно великі потоки води, створені від дощів та таїння снігів, стікають у моря невикористаними. Якщо б вдалося затримати їх з допомогою плотин, людство отримало б додатково колосальну кількість енергії.
Прикладом може служити Київська ГЕС, котра виробляє всього 150 тис. кв/г. А Трипольська ГРЕС — більш 1 млн. 200 тис. квт./г. за рік.
Крім основних є ще допоміжні види електропостачання.
Енергія сонця — в останній час цікавість до проблеми використання сонячної енергії різко зросла, і хоча це джерело також відноситься до відновлювальних, увагу, віддаючу йому у всьому світі, змушує нас розглянути ці вимоги окремо. Потенційні вимоги енергетики, заснованій на використанні безпосередньо сонячного випромінювання, дуже великі. З тим, що використання всього лише 0,0125% цієї кількості енергії сонця могло б забезпечити усі сьогоднішні потреби всесвітньої енергетики, а використання 0,5% повністю покрити потреби на перспективу.
На превеликий жаль, навряд чи кому-небудь ці величезні потенціальні ресурси вдасться реалізувати у великих масштабах. Одним з найбільш серйозних перешкод такої реалізації виявляється низька інтенсивність сонячного випромінювання. Навіть
при найкращих атмосферних умовах (північні широти, чисте небо) плотність потоку сонячного випромінювання складає небіль-ше 250Вт/м2. Тому щоб колектори сонячного випромінювання «збирали» за рік енергію, необхідно для задовільнення усіх потреб людства потрібно розмістити їх на території 130000км2!
Необхідність використовувати колектори величезних розмірів, крім цього, тягне за собою значні матеріальні витрати. Поки ще електрична енергія, зароджена сонячними випромінюваннями, обходяться набагато дорожче, чим одержана традиційними способами. Вчені надіються, що випробування, які вони проведуть на дослідному устаткуванні і станціях, допоможуть вирішити не тільки технічні, а й економічні проблеми.
Повітряна енергетика — велика енергія рухаючих повітряних мас. Запаси енергії вітру більш ніж у сто разів перевищують запаси гідроенергії усіх річок планети.
Техніка 20 століття відкрила зовсім нові можливості для повітряної енергетики, задача, котра стала другою для отримання електроенергії. На початку століття Н. Е. Жуковський розробив теорію повітродвигуна, на основі якої могли бути створені високовиробничі установки, здатні отримувати енегрію від самого легкого вітру. З'явилося багато проектів вітроагрегатів, незрівнянно більш довершених, чим старі вітряні млини. У нових проектах використовуються досягнення багатьох відростків знання.
У наші дні до створення конструкції вітроколеса любої вітроенергетичної установки — приваблюються спеціалісти-літако-будівники, вміючи вибрати найбільш цілеспрямований профіль, вивчити його у аеродинамічній трубі. Зусиллями вчених та інженерів створені самі різноманітні конструкції сучасних повітряних установок.
Енергія річок — багато тисячоліть вірно слугує людині енергія, заточена в текучій воді. Запаси її на Землі колосальні. Недарма деякі вчені вважають, що нашу планету правильніше було б називати не Земля, а Вода — близько трьох четвертей поверхні планети вкрито водою. Великим акумулятором енергії служить Світовий океан, поглинаючий велику її частину, поступаючу від Сонця. Тут зароджуються могучі річки, несучі великі маси води в моря та океани.
Зрозуміло що людство у пошуках енергії не могло пройти мимо між гігантськими її запасами. Раніше всього люди навчилися використовувати енергію річок.
Переважність гідроелектростанцій очевидна — постійно поновлюючий запас енергії самої природи, простота експлуатації, відсутність забруднення довколишнього середовища. Так і досвід побудови та експлуатації водних коліс міг би допомогти електро-енергетикам. Щоб привести до оберту потужні гідротурбіни, потрібно накопити за плотиною великий запас води. Для побудування плотини потрібно укласти таку кількість матеріалів, що об'єм гігантських єгипетських пірамід по зрівнянню з ними здається незначним
Але поки що людям служить лише невелика частина гідроенергетичного потенціалу землі. Щорічно великі потоки води, створені від дощів та таїння снігів, стікають у моря невикористаними. Якщо б вдалося затримати їх з допомогою плотин, людство отримало б додатково колосальну кількість енергії.
Прикладом може служити Київська ГЕС, котра виробляє всього 150 тис. кв/г. А Трипольська ГРЕС — більш 1 млн. 200 тис. квт./г. за рік.