У житлових і суспільних приміщеннях призначенням вентиляції є боротьба з теплотою, вологою і вуглекислотою, що виділяються людьми. Для ряду приміщень установлені розміри повітрообміну: а) для кухонь із плитою в 2 конфорки — 60 м3/г; б) для кухонь у 4 конфорки — 90 м3/г; в) ванних і уборних — 25 м3/г; г) сполученого санвузла — 50 м3/г; д) житлових кімнат — 3 м3/г. Системи вентиляції в залежності від створення прямування повітря бувають: а) із природним і б) із механічним спонуканням повітря.
Система вентиляції з природним спонуканням працює за принципом чим нижче температура зовнішнього повітря і нижче дане помешкання, тим більше природний тиск під дією якого зовнішнє повітря витискує більш легкий внутрішній. У житлових і побутових будинках для цього існують канали (рис. 4.9). Система з механічним спонуканням повітря діє тут. Вентилятори бувають відцентрові (а) осьові (б) (рис. 4.10). Конструкції вентиляційних каналів показані на (рис. 4.11).
Рис. 4.9. Приточно-витяжна вентиляція громадського будинку
а — цегельних стінах; б — приставні; в — умонтованих шафах; г —підвишині горизонтальні канали з гипсошлакових плит; д — чердачні коробковентиляційні панелі; 1 — монтажна петля; 2 — стінка; З — канал; 4 — штахета.
Системи кондиціювання повітря (СКП)
Для забезпечення температури, відносної вологості й швидкості руху повітря призначеної системи кондиціювання повітря, задачами яких у виробничих приміщеннях є створення й автоматичне підтримування заданих параметрів повітряної середи при метеорологічних умовах, що змінюються, й різноманітних тепло-й вологопоступах.
До складу СКП входять пристрої, що здійснюють необхідну обробку повітря (фільтрація, охолодження, підігрів, осушування, зволоження), транспортування його, роздачу в обслуговуванні приміщення, джерела тепло й холодозабезпечення, засоби автоматичного регулювання, контролю й управління, а також допоміжне устаткування. Основне устаткування для обробки й переміщення повітря, як правило, компонується в одному агрегаті-кондиціонері.
У залежності від розміщення кондиціонера стосовно приміщень, що обслуговуються, розрізняють центральні й місцеві ВКП.
Центральні ВКП обладнуються, як правило, неавтоматичними, розміщеними поза приміщенням, що обслуговується. Центральні УКП улаштовуються для обслуговування великих приміщень: театрів, залів для зборів, великих цехів, виробничих чи підприємств декількох однорідних цехів й приміщень. У більшості випадків центральні ВКП обладнуються неавтоматичними кондиціонерами, які забезпечуються теплом й холодом від зовнішніх джерел (рис. 4.12).
Загальний вид центрального кондиціонера приведений на рис. 4.12. Він складається з уніфікованих теплових секцій, призначених для виконання наступних основних операцій по обробці повітря:
• охолодження й осушення в камерах чи зрошення поверхонь повітроохолоджувача;
• нагрівання в повітронагрівачах;
• зволоження в камерах зрошення;
• очищення від атмосферного пилу повітряними фільтрами;
• регулювання повітря повітряними клапанами;
• переміщення повітря вентиляторними агрегатами. Продуктивність таких кондиціонерів складає від 10 до 250
тис. м3/г. Кондиціонери бувають автономні й неавтономні. Неавтономні кондиціонери забезпечуються ззовні електроенергією для живлення двигунів вентилятора й насосів, теплоносієм для підігріву повітря, що обробляється, й холодоносієм застосовують пару або гарячу воду, у якості холодоносія — холодну воду або розсіл першої рециркуляції.
Рис. 4.12. Загальний вигляд центральною кондиціонера із типових секцій
Автономні кондиціонери мають джерела тепла й холоду, за допомогою яких готується повітря необхідних параметрів. Ці кондиціонери обладнуються, як правило, електрокалориферами для підігріву повітря й холодильними машинами для його охолодження. Для автономних кондиціонерів потрібно підведення ззовні електроенергії для двигунів й калорифера, а також води для охолодження кондиціонерів холодильних машин.
