Системою газопостачання називають інженерні пристрої для транспортування газу до місця спалювання, а також прилади й устаткування за допомогою якого газ використовується як паливо. Спалюється газ у газоспалювальних пристроях, конструкція яких залежить від призначення газового приладу (піч, газова плита, водонагрівач, пралі інфрачервоного випромінювання).
Перед тим, як визначити технічну експлуатацію систем газопостачання, необхідно відзначити, що основним споживачем газу є населення. Газова мережа складається з магістралей, відгалужень і введень. Магістралі підрозділяються на транзитні, з яких газ по шляху його руху не розбирається, і розподільні, відкіля газ передається окремим великим споживачам чи передається у розподільні лінії. Технічну експлуатацію систем газопостачання здійснюють спеціалізовані газові служби які регулярно, через визначені терміни роблять налагодження, регулювання і планові ремонти устаткування і газових мереж.
Найважливіша умова безвідмовної і безпечної експлуатації систем газопостачання є нормальна робота вентиляції і газоходів.
Найбільш ефективний метод попередження нещасних випадків при користуванні газовими приладами встановлення універсальної газової автоматики безпеки, що відключає подачу газу при відсутності тяги в димоходах (якщо вони використовуються на даному етапі).
Інженерно-технічні працівники експлуатаційних організацій, відповідальні за експлуатацію газового устаткування будинків, зобов'язані систематично перевіряти приміщення з метою контролю їх на загазованість, про що робиться відповідна відмітка в спеціальному журналі.
Трубопроводи і газові прилади повинні бути вільні для огляду, а ключі від приміщень, де проходять газопроводи чи встановлені їхні прилади, знаходяться в диспетчера.
Найбільш ретельно варто оглядати системи газопостачання в панельних багатоповерхових будинках, де через значні осадові деформації (прямо пропорційних висоті будинку) найбільш ймовірний розлад стиків газопроводів.
При виявленні витоків газу необхідно інтенсивно провітрити приміщення і негайно викликати аварійну службу газового підприємства. Забороняється палити і використовувати електроприлади.
При несправних газоходах користування газовими приладами негайно припиняють. Несправності в системах газопостачання усувають аварійно-диспетчерські служби газового господарства, а в димоходах і вентиляційних каналах — ремонтно-експлуатаційні служби власників будинків.
Технічна експлуатація систем опалення
Тепловий комфорт у приміщеннях будинків створюється системами опалення, що компенсують теплові втрати через огороджуючі конструкції, і зігріваючи повітря, що надходить через щілини віконних і дверних пристроїв, в приміщенні.
До систем центрального опалення відноситься комплекс інженерних пристроїв, які забезпечують опалення всіх приміщень будинку чи групи будинків від одного джерела опалення.
До місцевих систем опалення відносяться грубне газове й електричне опалення. Циркуляція в системах водяного опалення в системах водяного опалення з природним спонуканням відбувається під дією циркуляційного напору, створюваного різницею об'ємних мас охолодженої і нагрітої води в трубопроводі. Циркуляційний напір буде тим вище, чим більша різниця густин води і чим більша відстань від центра джерела теплоти до центра нагрівального приладу.
Циркулярний тиск визначають по формулі:
H=L (Vo.-Vr)
де: L — відстань від центра казана до центра нагрівального приладу в метрах;
Vo. — об'ємна маса охолодженої води в зворотньому трубопроводі, кг/м3;
Vr — об'ємна маса гарячої води в падаючому трубопроводі, кг/м3.
Циркуляція води, що відбуває в результаті різниці об'ємних мас, називається гравітаційною.
Для попередження розриву трубопроводу від збільшення обсягу води при нагріванні і підвищення напорів проти нормативних, а також для видалення повітря у вищій точці опалюваної системи встановлюють розширювальну судину.
Гравітаційні системи бувають одно- і двохтрубні. У двохт-рубній системі опалення в усі нагрівальні прилади надходить теплоносій з однаковою температурою. В однотрубній системі опалення температура води, що надходить в опалювальний прилад, більш низька, чим у вище розташованому.
Якщо однотрубні системи мають замикаючі ділянки, то часткове чи повне відключення вищерозташованих приладів призводить до підвищення тепловіддачі у нижчерозташованих приміщеннях. Штучна циркуляція, як і гравітаційні системи, буває однотрубна і двохтрубна, з верхнім і нижнім розведенням. Насоси використовують як побудник циркуляції (рис. 4.3). Число і потужність циркуляційних насосів визначають розрахунком. Для надійної роботи насосної установки ставлять додаткові насоси, що включаються в роботу автоматично при виході з ладу основних насосів. У випадку припинення подачі електроенергії і зупинки насосів опалювальна система може працювати як гравітаційна, для чого відкривають засувку на зворотній лінії, щільно зачинену в період роботи насосів. В експлуатації більш зручні системи опалення з нижнім розведенням: губиться менше теплоти через магістраль, простіше обслуговування спадаючих трубопроводів, тому що вони розташовуються в нижніх технічних поверхах чи підвалах.
Останнім часом у повнозбірному домобудівництві широко зас-тЬсовують однотрубні системи опалення з нижнім розведенням, у яких вода послідовно проходить через усі прилади. Надходження теплої води в опалювальні прилади регулюються триходовими кранами. На верхніх поверхах у підвищених точках системи для випуску повітря встановлюють автоматичні повітревидаляючі прилади. На кожному стояку ставлять пробочні крани для регулювання подачі в них води. Крім описаної схеми опалення застосовують також схему однотрубної системи з нижнім розведенням зі зміщеними нагрівальними приладами стосовно осі вікон, у результаті чого підводки до опалювальних приладів мають однакову довжину. У монтажі й експлуатації ця система прогресивна — можливість взаємозамінності елементів трубопроводів цих систем виключає необхідність ретельних обмірювань для замовлення централізованих заготівель при капітальному ремонті систем із заміною трубопроводів.
Рис. 4.3. Схема двотрубної системи з нижньою підводкою
У практиці експлуатації зустрічаються й інші системи: горизонтально-однотрубні, з «перекинутою» циркуляцією й іншим системам. Широке поширення в повнозбірних будинках має панельно-променисте опалення. Приміщення з центральними опалювальними системами, у яких як опалювальні прилади застосовані регістри, вмонтовані в бетонні панелі, обігріваються теплотою, випромінюваною гладкими поверхнями панелей, сполучених з конструкціями перегородок і підлоги.
Переваги центрального панельно-променистого опалення — Щдустріальність виготовлення і монтажу систем опалення, економія площі приміщень, порівняна простота очищення зовнішніх поверхонь панелей, підвищена комфортність приміщень, так як опалювальні панелі і тепловіддаючі поверхні обігріваються Рівномірно, на відміну від сталевих і чавунних нагрівальних при-ладів. До недоліків панельно-променистого опалення відноситься складність ремонту, труднощі у визначенні несправностей, незручності при розміщенні меблів у кімнатах, а також різна довговічність елементів панелі: довговічність бетону 120 років і більш, термін служби трубопроводів замонолітчених у панелях, не більш 30 років. Після зносу замонолітченого трубопроводу відновити чи замінити його практично неможливо, потрібно буде застосовувати пристрій опалення з відкритим розведенням трубопроводу й встановлювати опалювальні прилади у нових місцях.
Іноді в житлових будинках, готелях, навчальних закладах та інших суспільних будівлях роблять системи повітряного опалення, що, у залежності від способу одержання теплоносія, підрозділяються на місцеві і централізовані, з підігрівом повітря від одного джерела теплоти (рис. 4.4). Найбільше поширення одержали централізовані системи повітряного опалення, сполучені з вентиляцією. Повітряні системи мають ряд переваг у порівнянні з водяними, але труднощі рівномірного обігріву приміщень, особливо житлових, виникнення потоків повітря, що порушують комфортність приміщень, сухість повітря при невідрегульованій системі зволоження і таке інше стримують широке поширення повітряних систем опалення.
Нормальне забезпечення будинків теплотою можливо тільки при дотриманні правил технічної експлуатації опалювальних систем, що передбачають виконання цілого ряду заходів щодо технічного обслуговування і ремонту їхніх елементів. Планові ремонти повинні робитися у терміни, що попереджають передчасний знос опалювальних систем. Крім того, щорічно при підготовці будинків до опалювального сезону роблять налагодження і регулювання систем опалення, усувають дефекти, виявлені за минулий період у нагрівальних приладах, запірно-регулювальній арматурі і трубопроводі.
Після налагоджувальних робіт і ремонту систему промивають доти, поки з її не почне виходити чиста вода.
Систему заповнюють водою під тиском міського водопроводу, при цьому запірна арматура і повітряні крани в повітрозбірнику повинні бути відкриті. Систему опалення з верхнім розведенням наповняють через зворотну магістраль, одно- і двухтрубні системи з нижнім розведенням — одночасно через зворотну і постачальну магістраль.
Системи опалення після ремонту і налагодження випробують гідравлічним тиском, що перевищує робоче на 100000 Па, але не
менш 300000 Па в самій нижній точці системи. Для систем, підключених до теплових мереж ТЕЦ, іспитовий тиск призначають за узгодженням із представником служби тепломережі і зазвичай приймають 600000 Па — 700000 Па. Якщо за 5 хв. іспитів під гідравлічним тиском вона буде падати не більш, ніж на 20000 Па, система допускається до експлуатації в зимовий період. Для створення нормального теплового ефекту і рівномірного обігріву всіх приміщень систему регулюють при температурі теплоносія 60—70 градусів. Для визначення ефективності роботи систем опалення вимірюють температуру повітря в приміщенні на відстані 1 м від зовнішньої стіни, 1,5 м від підлоги і на поверхні нагрівальних приладів. Відхилення вимірюваної температури повітря від нормативної не повинно перевищувати 4-2...-1 у житлових 1 +2 градуси у виробничих приміщеннях.
Рис. 4.4. Система повітряного опалення (стрільцями показаний рух повітря)
Дефекти виявлені у процесі опалювального сезону усуває обслуговуючий персонал аварійно-диспетчерської служби чи експлуатаційної організації. У процесі експлуатації опалювальних систем через погане з'єднання трубопроводів опалення, дефектів фасонних частин чи занадто глибокої нарізки різьблення, можуть з'явитися течі, що усувають заміною ущільнювального матеріалу, а при відключених ділянках опалювальної системи — заміною непридатних фасонних частин новими. Нещільності в звареному з'єднанні усувають додатковою проваркою. При утворенні свищів у трубах як тимчасова міра може бути допущена накладка сталевих хомутів з еластичною і щільною прокладкою. Часто причиною порушення нормального опалення є контрухили трубопроводів, які утворюються через недостатньо надійне їх кріплення та внаслідок механічних ушкоджень. Цей дефект ліквідують або усуненням конт-рухилів, або установкою у верхній точці ділянки труби пов-розбірників для періодичного випуску назбираного повітря.
Непрогрів чи помітний недогрів може відбуватися через засмічення, для ліквідації якого потрібно прочищення опалювального приладу. Іноді причиною засмічення може виявитися зминання кінця надмірно довгої труби з різьбленням на кінці, що при монтажі перекриває перетину трубопроводу в місці з'єднань основного стояка і підводок до приладу. Засмічення може виникнути внаслідок нерівностей усередині труби, що утворюються в результаті зварювання трубопроводів, а також внаслідок великих опорів проходу теплої води надмірно довгим різьбленням, загорненої в трійник. При експлуатації систем водяного опалення необхідно звертати увагу, що часті зміни в них води сприяє проникненню усередину системи повітря і збільшенню в зв'язку з цим корозії труб.
У процесі експлуатації систем повітряного опалення необхідно стежити за роботою вентиляторів, калориферів і зволожувачів. Безвідмовній роботі повітряних систем сприяє періодичний випуск повітря з верхніх пунктів обов'язок калориферів, усунення теч, очищення калориферів та заборних пристроїв, забезпечення нормального розподілу вологи зволожувачем.
Джерелом теплоносія центрального опалення можуть бути ТЕЦ, районні, квартальні казанові спеціалізовані підприємства. Технічною експлуатацією дрібних котелень, що працюють на вугіллі або газі, а також теплових пунктів, розташованих у будинках, займається експлуатаційний персонал власників будинків. Центральні системи опалення підключають до теплових мереж через тепловий пункт. Існують три найбільші розповсюджені схеми підключення (рис. 4.5): без підмішування; з елеватором; з підігрівником. Експлуатація систем опалення, приєднаних до теплових мереж, повинна здійснюватися відповідно до вимог служб, що експлуатують ці мережі. Відключення систем, а також пуск теплоти виробляються з відома служб тепломережі. Про всі аварії і порушення нормального режиму опалення негайно повідомляється в аварійно-диспетчерські служби підприємств тепломережі.
Відповідальні за експлуатацію котелень зобов'язані контролювати своєчасність планово-попереджувального ремонту казанових установок і виконання заходів щодо їхнього технічного обслуговування, перевірку справності арматури і контрольно-вимірювальних приладів, здійснювати нагляд за виконанням операторами своїх обов'язків, інструкцій з експлуатації казанів, на кожній зміні перевіряти манометри і водовказівну арматуру, а щодоби — запобіжні клапани і живильні прилади.
