Екскурсія по Івано-Франківську
Площа незалежності
Пам'ятник Іванові Франку в Івано-Франківську — пам'ятник визначному українському письменнику Іванові Яковичу Франку. Автори пам'ятника — скульптори Леонід Яремчук та Микола Посікіра. Монументальний комплекс пам'ятника Іванові Франку в Івано-Франківську відображає високу постать Івана Франка, що крокує, встановлену на гранітному постаменті.
Автори намагалися виразно виділити у скульптурі обличчя, груди і руки, які разом з динамічною постаттю символізують задуманого поета і філософа, що в русі заглибився у свої думки. За спиною скульптури — два елементи — мов спалахи вогню, які одночасно є тлом для пам'ятника, що органічно вписується у ландшафт площі.
В Івано-Франківську за СРСР було погруддя Івана Франка по вулиці Івана Франка, 28. 1978 року здійснено реконструкцію пам'ятника з села Опришивців (1956 рік; автор А. Болюк). У місті, що носить ім'я Каменяра, постало питання про вшанування поета у більш монументальній пам'ятці, що було вирішено вже за незалежності України, причому в середмісті на великому майдані. Слід відмітити, що ще на початку 1960-х років тодішньою радянською владою на цьому місці було поставлено памятник Ульянову-Леніну, а 9 жовтня 1990 року його було демонтовано. Оскільки найбільша площа міста «осиротіла» й з архітектурного ансаблю випадала його центральна вісь, було висловлені різноманітні пропозиції по заповненню цієї ніші, але поряд з пропозиціями побудови величного фонтану, чи памятника Шевченкові, можновладці та громадськість схилилися до думки увічнити в місті з найменням Івано-Франківськ видатного українського письменника, просвітителя Івана Яковича Франка. Відтак, 26 серпня 1995 року в історії міста відбулася важлива подія — урочисте відкриття пам'ятника Іванові Франку на вулиці Незалежності.
У 2001 році провадились реставраційні роботи монумента (В. Каменщик).
Поруч з пам’ятником ви можете бачити Івано-франківський музично-драматичний театр ім великого каменаря. За декоративне оздоблення інтерєру архітектор Сосновому присуджено Державну премію ім. Шевченка.
А В будинку 23 який ми оглянемо проживав відомий літературознавець М.Мочульський (1875-1940) який працював у місті нотарем. Народився 13.11.1875 р. у м. Миколаєві. Помер 14.02.1940 р. у Станіславові (тепер Івано-Франківськ). Син корінного «копача» Михайла Мочульського з Ринку. Письменник і літературний критик, фольклорист. Закінчив початкову і нормальну школу в Миколаєві, гімназію у Львові і юридичний факультет Львівського ун -ту (1898). Довгий час працював юристом, навіть після захисту докторської дисертації, поєднуючи наукові дослідження з нотаріальною практикою (зокрема у судах Миколаєва, Сянока і Львова): У 1912 р. побував у Києві та Харкові, де зустрічався з композиторок М.Лисенком, літературознавцем Ф.Сумцовим, поетесою Х.Алчевською. У кінці 1914 р. як свідомий українець був заарештований російською жандармерією і засланий у Казанську губернію. На засланні надрукував на сторінках «Украинской жизни», яку редагував С.Петлюра, статтю «До біографії М.Коцюбинського». Після повернення з Росії працював у Городку, Тернополі та Станіславові. Дослідження М.Мочульського відзначають високий рівень фактографії і вміння подолати національну обмеженість. Вони виконані в дусі модерного мислення, досить незвичного для Галичини рубежу XIX - XX ст.
М.Мочульський вивчав творчість Т.Шевченка, І.Манжури, І.Франка, досліджував т. з. «українську школу» у польській літературі (С.Гощинський, В.Залєський, А.Мальчевський та іп.). Переклав польською мовою В.Стефапнка (збірка Кленові листочки», 1904). Товаришував з І.Франком (як видно з листа І.Франка до М.Павлика від 7-07.1907 р.), Вільгельмом Фельдманом (1868 — 1919) та ін. визначними діячами культури. Займався також дослідженнями з юриспуденції. Михайло Мочульський протягом всього життя любив свою маленьку батьківщину — Миколаївщину. Тут він збирав матеріали до своєї збірки народних приповідок, в Миколаєві та Демні збирав матеріали про вертепні ігри. Мочульському належить також перша і найповніша біографія і критичний огляд творчості іншого миколаївчанипа — передчасно згаслого поета Олександра Козловського. Цікавився М.Мочульський і історією рідного міста. Йому належать публікації грамот з міського архіву, а також документів родини Устияновичів.
Видавництво «Лілея-НВ» засноване в місті Івано-Франківську у 1995 році при Українській скаутській організації «Пласт». Видає пластову літературу, а також спеціалізується на сучасній українській літературі.
«Лілея-НВ» неодноразово отримувала нагороди в різних номінаціях на найпопулярнішому в Україні Форумі видавців у Львові (1997 р. - за роман Юрія Андруховича «Перверзія», 1998р. - за «Малу українську енциклопедію актуальної літератури. Плерома», 1999 р. - за альманах про сучасне візуальне мистецтво і культуру «Кінець кінцем», 2003 р. - три перших місця за книги «Мислителі німецького Романтизму», збірку поезій Олега Лишеги «Снігові і вогню» і серію інтерв´ю «Інший формат», друге місце за альбом «Наш Станиславів»), у 2003 році видавництво було третім в абсолютному рейтингу видавництв України. Видавництво нагороджене багатьма дипломами Всеукраїнської акції експертного опитування «Книжка року».
Серед наших авторів - популярні в Україні і за її межами письменники: Юрій Андрухович, Тарас Прохасько (автор за роман «Непрості» у 2003 році був нагороджений міською премією ім. Івана Франка, ця книга також була визнана найкращим прозовим твором в Україні у 2003 році.
Автори намагалися виразно виділити у скульптурі обличчя, груди і руки, які разом з динамічною постаттю символізують задуманого поета і філософа, що в русі заглибився у свої думки. За спиною скульптури — два елементи — мов спалахи вогню, які одночасно є тлом для пам'ятника, що органічно вписується у ландшафт площі.
В Івано-Франківську за СРСР було погруддя Івана Франка по вулиці Івана Франка, 28. 1978 року здійснено реконструкцію пам'ятника з села Опришивців (1956 рік; автор А. Болюк). У місті, що носить ім'я Каменяра, постало питання про вшанування поета у більш монументальній пам'ятці, що було вирішено вже за незалежності України, причому в середмісті на великому майдані. Слід відмітити, що ще на початку 1960-х років тодішньою радянською владою на цьому місці було поставлено памятник Ульянову-Леніну, а 9 жовтня 1990 року його було демонтовано. Оскільки найбільша площа міста «осиротіла» й з архітектурного ансаблю випадала його центральна вісь, було висловлені різноманітні пропозиції по заповненню цієї ніші, але поряд з пропозиціями побудови величного фонтану, чи памятника Шевченкові, можновладці та громадськість схилилися до думки увічнити в місті з найменням Івано-Франківськ видатного українського письменника, просвітителя Івана Яковича Франка. Відтак, 26 серпня 1995 року в історії міста відбулася важлива подія — урочисте відкриття пам'ятника Іванові Франку на вулиці Незалежності.
У 2001 році провадились реставраційні роботи монумента (В. Каменщик).
Поруч з пам’ятником ви можете бачити Івано-франківський музично-драматичний театр ім великого каменаря. За декоративне оздоблення інтерєру архітектор Сосновому присуджено Державну премію ім. Шевченка.
А В будинку 23 який ми оглянемо проживав відомий літературознавець М.Мочульський (1875-1940) який працював у місті нотарем. Народився 13.11.1875 р. у м. Миколаєві. Помер 14.02.1940 р. у Станіславові (тепер Івано-Франківськ). Син корінного «копача» Михайла Мочульського з Ринку. Письменник і літературний критик, фольклорист. Закінчив початкову і нормальну школу в Миколаєві, гімназію у Львові і юридичний факультет Львівського ун -ту (1898). Довгий час працював юристом, навіть після захисту докторської дисертації, поєднуючи наукові дослідження з нотаріальною практикою (зокрема у судах Миколаєва, Сянока і Львова): У 1912 р. побував у Києві та Харкові, де зустрічався з композиторок М.Лисенком, літературознавцем Ф.Сумцовим, поетесою Х.Алчевською. У кінці 1914 р. як свідомий українець був заарештований російською жандармерією і засланий у Казанську губернію. На засланні надрукував на сторінках «Украинской жизни», яку редагував С.Петлюра, статтю «До біографії М.Коцюбинського». Після повернення з Росії працював у Городку, Тернополі та Станіславові. Дослідження М.Мочульського відзначають високий рівень фактографії і вміння подолати національну обмеженість. Вони виконані в дусі модерного мислення, досить незвичного для Галичини рубежу XIX - XX ст.
М.Мочульський вивчав творчість Т.Шевченка, І.Манжури, І.Франка, досліджував т. з. «українську школу» у польській літературі (С.Гощинський, В.Залєський, А.Мальчевський та іп.). Переклав польською мовою В.Стефапнка (збірка Кленові листочки», 1904). Товаришував з І.Франком (як видно з листа І.Франка до М.Павлика від 7-07.1907 р.), Вільгельмом Фельдманом (1868 — 1919) та ін. визначними діячами культури. Займався також дослідженнями з юриспуденції. Михайло Мочульський протягом всього життя любив свою маленьку батьківщину — Миколаївщину. Тут він збирав матеріали до своєї збірки народних приповідок, в Миколаєві та Демні збирав матеріали про вертепні ігри. Мочульському належить також перша і найповніша біографія і критичний огляд творчості іншого миколаївчанипа — передчасно згаслого поета Олександра Козловського. Цікавився М.Мочульський і історією рідного міста. Йому належать публікації грамот з міського архіву, а також документів родини Устияновичів.
Видавництво «Лілея-НВ» засноване в місті Івано-Франківську у 1995 році при Українській скаутській організації «Пласт». Видає пластову літературу, а також спеціалізується на сучасній українській літературі.
«Лілея-НВ» неодноразово отримувала нагороди в різних номінаціях на найпопулярнішому в Україні Форумі видавців у Львові (1997 р. - за роман Юрія Андруховича «Перверзія», 1998р. - за «Малу українську енциклопедію актуальної літератури. Плерома», 1999 р. - за альманах про сучасне візуальне мистецтво і культуру «Кінець кінцем», 2003 р. - три перших місця за книги «Мислителі німецького Романтизму», збірку поезій Олега Лишеги «Снігові і вогню» і серію інтерв´ю «Інший формат», друге місце за альбом «Наш Станиславів»), у 2003 році видавництво було третім в абсолютному рейтингу видавництв України. Видавництво нагороджене багатьма дипломами Всеукраїнської акції експертного опитування «Книжка року».
Серед наших авторів - популярні в Україні і за її межами письменники: Юрій Андрухович, Тарас Прохасько (автор за роман «Непрості» у 2003 році був нагороджений міською премією ім. Івана Франка, ця книга також була визнана найкращим прозовим твором в Україні у 2003 році.