Екскурсія по Івано-Франківську
Коротке повідомлення про тему, протяжність тривалість і тривалості маршруту, часу відправлення і прибуття назад, і місце закінчення екскурсії.
Зародження та розвиток літератури Тривала традиція на цьому шляху пов'язана із зіставленням поезії (літератури) з історією (наукою) та іншими видами мистецтва. Виходячи з теорії наслідування, можна, йдучи за Арістотелем, специфіку літератури вбачати, на відміну від історії, яка наслідує те, що було, в тому, що література показує те, що могло бути за ймовірності, і головну увагу в дослідженні специфіки літератури зосереджувати на співвідношенні, діалектиці об'єктивного і суб'єктивного, дійсного та уявного, реального і вимисленого. Ця традиція тривка і до сьогодні живить традиційне літературознавство. Вона доповнюється порівняльними студіями науки і літератури, в основі яких лежить понятійне та образне мислення. Головна теза, що диференціює науку і мистецтво звучить так: вчений мислить поняттями, митець — образами. З неї випливає висновок: наука і мистецтво мають спільний предмет пізнання — об'єктивну дійсність. Відмінність між ними починається з форми пізнання (відображення, освоєння) об'єктивної дійсності. Нерозривна єдність образно-понятійного мислення людини спонукала прихильників такого підходу до вивчення специфіки мистецтва свідчити про домінанту одного з елементів (поняття чи образу) у духовній діяльності людини і шукати специфічного предмета освоєння для науки і
Тема нашої сьогоднішньої екскурсії є “ Літературний Івано-Франківськ” Ця екскурсія розроблена по маршруту , на яких, я розповім про ті місця, де жили, працювали чи у зв`язку з різними причинами перебувати українські класики, письменники сучасності та польські письменники і кого цікавить туризм, хто не байдужий до літератури.
Франківська публіка до літературних зірок звикла так само, як у Лос-Анджелесі народ звик до голівудських, для гостей міста інша ситуація. Коли вулицями проходить відомий український письменник, ніхто не витріщається на нього й не тицяє пальцем. Ну, пройшов письменник, то хай собі йде далі. І не тому що ми не знаємо їх в обличчя, якраз навпаки. У нас їх просто багато. З часом меморіальні дошки про те, що тут жив і творив такий-то, будуть на більшості будинків нашого міста.
Якщо ви в Івано-Франківську вперше - боронь Боже говорити, як вам приємно опинитися в місті, колисці «станіславського феномена». Можуть накопати ногами - самі ж колишні представники колишнього феномена. У нас уже навіть ніхто не вирішує й не сперечається, а чи був отой феномен насправді?
Пише у нас майже кожен другий. А якщо не пише, то критикує те, що написали інші. Повітря, певно, таке. І ви пишіть на здоров’я, коли до нас приїдете. Якщо вашу писанину не беруть у місцевий часопис, можна й на паркані залишити нетлінні рядки. Головне не результат, а процес.
У нас є обласна премія імені Василя Стефаника й міська імені Івана Франка. Чому не навпаки, не знаю. Їх дають незалежно від того, до якої партії чи спілки належить письменник. Дають хорошим людям за хороші твори. Але проблема в тому, що всім, кому можна було, її вже дали, отже, виникає питання, кому даватимуть її надалі? Проте організатори тим не переймаються й говорять, що премії все молодшатимуть і молодшатимуть і слугуватимуть підтримкою молодим. До речі, премія Івана Франка цього року становить 5 тисяч гривень. Непогано, правда?
Як то і має бути в порядному літературному процесі, у нас два покоління письменників (наймолодші, звичайно, можуть кричати, що вони – окреме нове покоління, але...) – старше і... нестарше.
На цій екскурсії я пропоную оглянути такі об’єкти як Польська гімназія ( нині корпус медакадемії) з 1919 року була названа ім.. Романовського а також, що тут навчалися поет Карпінський (1741-1825), український письменники І.Вагилевич, (1811-1866) А. Могильницький (1811-1873) О.Терлецький (1850 -1902) які були тісно пов’язані громадсько-культурне угруповання демократичного спрямування “Руська Трійця”, а Вагилевич навіть був співавтором цієї організації. І був великий вплив на їхню літературну діяльність. На будинку є меморіальна дошка, відкрита на початку 1988 р., яка засвідчує. У 60 роках ХІХ ст. у гімназії вчилися український публіцист В. Навроцький ( 1847-1882), фольклорист М. Бучинський а також Український письменник Д.Лукіянович, навчаючись у гімназії у 1889-1890 рр., Денис був активним, радикально настроєним гімназистом, керував тут таємним соціалістичним гуртком “Поступ”,.
Розглянемо ми також площу ринок вулиці Цікавим для історії є будинок під номером 6. Тут на другому поверсі 9 листопада 1844 року було відкрито Українську читальню. А також ми завітаємо до Площі Міцкевича - одна із мальовничих площ міста І-В. центрі якої стоїть пам’ятник великому польському поетові.
Галицька Вулиця цей будинок пов’язує трагічну і радісну подію у житті творчій діяльності І.Франка. , в якому проживала українська родина Заклинських. Кожного року у Шевченські дні тут відбувалися вечори, присвячені Кобзарю. Лепкого Від площі біля готелю Україна бере свій початок вулиця Лепкого( колись називалася Кілінського, В. Леніна).
Богдан Лепкий (1872-1941) – відомий український поет і прозаїк, критик і літературознавець, громадсько-культурний діяч. Який у своїх творах описував народне життя періоду Київської Русі, козаччини, Першої Світової війни, національно-визвольних рухів,українського народу за незалежність. літературний музей Прикарпаття.
Січових стрілців, де 26 листопада 1911 р. в залі „Руської Бесіди” (тепер вул. Січо¬вих Стрільців, 24) видатний поет Франко читав для станіславської інтелігенції свою поему „Мойсей”. про українську державність саме в час ще існування нації у бездержавному статусі, донині залишається у серцях українців, які впродовж кількох століть відчували тугу за власною державою і каралися в „єгипетській неволі“, вихід з котрої ставав невмолимим, палючим заповітом. Виконати його мусили цілі покоління українців.
Вулиця Франка У 1978 р. на одно¬йменній вулиці у сквері встановили погруддя письменника І.Франка , що немов виростає зі скелі.
На вулиці Шевченка привертає увагу номер будинку 44. В цьому будинку у 1908-1939 року була пера сталінська гімназія .В цій гімназії навчались українські письменники Я. Кондра (1910-1944) С.Масляк (195-1960рр.), По цій вулиці (Шевченка 82) було створено жіночу українську гімназію. В цій гімназії вчилася Дарія Макогон, пізніше відома українська письменниця під псевдонімом Ірина Вільде.
Протилежній сторони будинку 20 бронзову меморіальну дошку відкриту у 1989 році , до 175 –річчя від дня народження великого Кобзаря .
21 листопада 2006 р. на фасаду будинку 22 Обласної універсальної наукової бібліотеки ім. Івана Франка урочисто відкрито пам’ятну дошку Іванові Франку та польському письменникові уродженцеві села Слободи Рунгурської Станіславу Вінцензу.
Пам'ятник Іванові Франку в Івано-Франківську — пам'ятник визначному українському письменнику Іванові Яковичу Франку.
Отже наша екскурсія буде тривати екскурсія 2 з половиною години.
Тема нашої сьогоднішньої екскурсії є “ Літературний Івано-Франківськ” Ця екскурсія розроблена по маршруту , на яких, я розповім про ті місця, де жили, працювали чи у зв`язку з різними причинами перебувати українські класики, письменники сучасності та польські письменники і кого цікавить туризм, хто не байдужий до літератури.
Франківська публіка до літературних зірок звикла так само, як у Лос-Анджелесі народ звик до голівудських, для гостей міста інша ситуація. Коли вулицями проходить відомий український письменник, ніхто не витріщається на нього й не тицяє пальцем. Ну, пройшов письменник, то хай собі йде далі. І не тому що ми не знаємо їх в обличчя, якраз навпаки. У нас їх просто багато. З часом меморіальні дошки про те, що тут жив і творив такий-то, будуть на більшості будинків нашого міста.
Якщо ви в Івано-Франківську вперше - боронь Боже говорити, як вам приємно опинитися в місті, колисці «станіславського феномена». Можуть накопати ногами - самі ж колишні представники колишнього феномена. У нас уже навіть ніхто не вирішує й не сперечається, а чи був отой феномен насправді?
Пише у нас майже кожен другий. А якщо не пише, то критикує те, що написали інші. Повітря, певно, таке. І ви пишіть на здоров’я, коли до нас приїдете. Якщо вашу писанину не беруть у місцевий часопис, можна й на паркані залишити нетлінні рядки. Головне не результат, а процес.
У нас є обласна премія імені Василя Стефаника й міська імені Івана Франка. Чому не навпаки, не знаю. Їх дають незалежно від того, до якої партії чи спілки належить письменник. Дають хорошим людям за хороші твори. Але проблема в тому, що всім, кому можна було, її вже дали, отже, виникає питання, кому даватимуть її надалі? Проте організатори тим не переймаються й говорять, що премії все молодшатимуть і молодшатимуть і слугуватимуть підтримкою молодим. До речі, премія Івана Франка цього року становить 5 тисяч гривень. Непогано, правда?
Як то і має бути в порядному літературному процесі, у нас два покоління письменників (наймолодші, звичайно, можуть кричати, що вони – окреме нове покоління, але...) – старше і... нестарше.
На цій екскурсії я пропоную оглянути такі об’єкти як Польська гімназія ( нині корпус медакадемії) з 1919 року була названа ім.. Романовського а також, що тут навчалися поет Карпінський (1741-1825), український письменники І.Вагилевич, (1811-1866) А. Могильницький (1811-1873) О.Терлецький (1850 -1902) які були тісно пов’язані громадсько-культурне угруповання демократичного спрямування “Руська Трійця”, а Вагилевич навіть був співавтором цієї організації. І був великий вплив на їхню літературну діяльність. На будинку є меморіальна дошка, відкрита на початку 1988 р., яка засвідчує. У 60 роках ХІХ ст. у гімназії вчилися український публіцист В. Навроцький ( 1847-1882), фольклорист М. Бучинський а також Український письменник Д.Лукіянович, навчаючись у гімназії у 1889-1890 рр., Денис був активним, радикально настроєним гімназистом, керував тут таємним соціалістичним гуртком “Поступ”,.
Розглянемо ми також площу ринок вулиці Цікавим для історії є будинок під номером 6. Тут на другому поверсі 9 листопада 1844 року було відкрито Українську читальню. А також ми завітаємо до Площі Міцкевича - одна із мальовничих площ міста І-В. центрі якої стоїть пам’ятник великому польському поетові.
Галицька Вулиця цей будинок пов’язує трагічну і радісну подію у житті творчій діяльності І.Франка. , в якому проживала українська родина Заклинських. Кожного року у Шевченські дні тут відбувалися вечори, присвячені Кобзарю. Лепкого Від площі біля готелю Україна бере свій початок вулиця Лепкого( колись називалася Кілінського, В. Леніна).
Богдан Лепкий (1872-1941) – відомий український поет і прозаїк, критик і літературознавець, громадсько-культурний діяч. Який у своїх творах описував народне життя періоду Київської Русі, козаччини, Першої Світової війни, національно-визвольних рухів,українського народу за незалежність. літературний музей Прикарпаття.
Січових стрілців, де 26 листопада 1911 р. в залі „Руської Бесіди” (тепер вул. Січо¬вих Стрільців, 24) видатний поет Франко читав для станіславської інтелігенції свою поему „Мойсей”. про українську державність саме в час ще існування нації у бездержавному статусі, донині залишається у серцях українців, які впродовж кількох століть відчували тугу за власною державою і каралися в „єгипетській неволі“, вихід з котрої ставав невмолимим, палючим заповітом. Виконати його мусили цілі покоління українців.
Вулиця Франка У 1978 р. на одно¬йменній вулиці у сквері встановили погруддя письменника І.Франка , що немов виростає зі скелі.
На вулиці Шевченка привертає увагу номер будинку 44. В цьому будинку у 1908-1939 року була пера сталінська гімназія .В цій гімназії навчались українські письменники Я. Кондра (1910-1944) С.Масляк (195-1960рр.), По цій вулиці (Шевченка 82) було створено жіночу українську гімназію. В цій гімназії вчилася Дарія Макогон, пізніше відома українська письменниця під псевдонімом Ірина Вільде.
Протилежній сторони будинку 20 бронзову меморіальну дошку відкриту у 1989 році , до 175 –річчя від дня народження великого Кобзаря .
21 листопада 2006 р. на фасаду будинку 22 Обласної універсальної наукової бібліотеки ім. Івана Франка урочисто відкрито пам’ятну дошку Іванові Франку та польському письменникові уродженцеві села Слободи Рунгурської Станіславу Вінцензу.
Пам'ятник Іванові Франку в Івано-Франківську — пам'ятник визначному українському письменнику Іванові Яковичу Франку.
Отже наша екскурсія буде тривати екскурсія 2 з половиною години.