Ресурсний потенціал розвитку спортивно-оздоровчого туризму в Україні
Організаційна структура управління спорткомплексу „Каштан”
Ефективність діяльності підприємств багато в чому залежить від його організаційної структури, принципів її побудови та постійного вдосконалення.
Як визначено, під організаційною структурою управління підприємства розуміють, характер і порядок відносин і зв’язків між формально відокремленими підрозділами і рівнями управління. Причому, характерними рисами організаційної структури управління є сукупність підрозділів, окремих посадових осіб і взаємозв’язок між ними, що виникають в результаті виконання завдань для досягнення цілей підприємства.
Створення того чи іншого підрозділу (одиниці структури управління) залежить від обсягів робіт, необхідних для виконання завдань на підприємстві. Основними структурними підрозділами можуть бути відділи, секції, групи. Вони відрізняють між собою кількістю працівників і обсягом виконуваних управлінських функцій.
В нашому ж випадку, організаційна структура комплексу „Каштан” зображена на графологічній схемі (рис.1).
Отже, аналізуючи графологічну структуру комплексу „Каштан”, приходимо до висновку ,що це лінійно-функціональна структура управління, яка на сьогоднішній день притаманна більшості організаціям сфери послуг. Ми можемо простежити стійкі вертикальні зв’язки між керівником підприємства та функціональними керівниками (наприклад: директор → головний інженер чи директор → навчально спортивного відділу) та горизонтальні взаємозв’язки між функціональними керівниками основних підрозділів підприємства (наприклад, головний інструктор-методист → провідний фахівець з питань кадрової діяльності).На графологічній схемі одразу помітний поділ організації на функціональні підрозділи ,кожний з яких спеціалізується на виконанні певного виду робіт, що виконується більш якісно ,вчасно і систематично. Отже, начальник навчально-спортивного відділу організовує і координує діяльність тренерів-викладачів, провідний фахівець з кадрової діяльність здійснює роботу по підбору, навчанні, адаптації працівників підприємства, фахівець з фізичної реабілітації допомагає клієнтам комплексу в разі виникнення травм чи слідкує за навантаженням клієнтів після травм чи хвороби.
Проте поряд зі значними перевагами, що надає лінійно-функціональна структура управління існує також ряд недоліків, що характерні для цього типу організаційних структур, а саме :
- захоплення функціональними службами прямими вказівками, розпорядженнями, збільшення їх кількості;
- в умовах ринкових відносин, коли номенклатура пропонованих послуг невпинно змінюється така структура сповільнює терміни підготовки і прийняття управлінських рішень, що негативно впливає на конкурентоспроможність підприємства;
- складність у підтриманні зв’язків між різними функціональними службами;
- виникнення проблеми функціональної координації, можливість функціонального суперництва, конфліктів;
- зменшення рівня відповідальності виконавців за роботу через подвійне підпорядкування-лінійному і функціональному керівнику.
Як визначено, під організаційною структурою управління підприємства розуміють, характер і порядок відносин і зв’язків між формально відокремленими підрозділами і рівнями управління. Причому, характерними рисами організаційної структури управління є сукупність підрозділів, окремих посадових осіб і взаємозв’язок між ними, що виникають в результаті виконання завдань для досягнення цілей підприємства.
Створення того чи іншого підрозділу (одиниці структури управління) залежить від обсягів робіт, необхідних для виконання завдань на підприємстві. Основними структурними підрозділами можуть бути відділи, секції, групи. Вони відрізняють між собою кількістю працівників і обсягом виконуваних управлінських функцій.
В нашому ж випадку, організаційна структура комплексу „Каштан” зображена на графологічній схемі (рис.1).
Отже, аналізуючи графологічну структуру комплексу „Каштан”, приходимо до висновку ,що це лінійно-функціональна структура управління, яка на сьогоднішній день притаманна більшості організаціям сфери послуг. Ми можемо простежити стійкі вертикальні зв’язки між керівником підприємства та функціональними керівниками (наприклад: директор → головний інженер чи директор → навчально спортивного відділу) та горизонтальні взаємозв’язки між функціональними керівниками основних підрозділів підприємства (наприклад, головний інструктор-методист → провідний фахівець з питань кадрової діяльності).На графологічній схемі одразу помітний поділ організації на функціональні підрозділи ,кожний з яких спеціалізується на виконанні певного виду робіт, що виконується більш якісно ,вчасно і систематично. Отже, начальник навчально-спортивного відділу організовує і координує діяльність тренерів-викладачів, провідний фахівець з кадрової діяльність здійснює роботу по підбору, навчанні, адаптації працівників підприємства, фахівець з фізичної реабілітації допомагає клієнтам комплексу в разі виникнення травм чи слідкує за навантаженням клієнтів після травм чи хвороби.
Проте поряд зі значними перевагами, що надає лінійно-функціональна структура управління існує також ряд недоліків, що характерні для цього типу організаційних структур, а саме :
- захоплення функціональними службами прямими вказівками, розпорядженнями, збільшення їх кількості;
- в умовах ринкових відносин, коли номенклатура пропонованих послуг невпинно змінюється така структура сповільнює терміни підготовки і прийняття управлінських рішень, що негативно впливає на конкурентоспроможність підприємства;
- складність у підтриманні зв’язків між різними функціональними службами;
- виникнення проблеми функціональної координації, можливість функціонального суперництва, конфліктів;
- зменшення рівня відповідальності виконавців за роботу через подвійне підпорядкування-лінійному і функціональному керівнику.