Туризм і його розвиток в Україні
Державне регулювання у сфері туризму в Україні
На даному історичному етапі розвитку світового і українського туризму велика увага приділяється нау¬ковим розробкам в галузі туризму. В цьому напрямі вагомий внесок у наукове обґрунтування питань дер-жавного регулювання туризму, розвиток галузевої науки, підготовку кадрів внесли Ф. Франжіаллі (Іспа¬нія), Ф. Штатфельд (ФРН), С. Перро (Франція), Я. Ембле (Бельгія), Е. Ауербак (Австрія), В. Квартальнов (РФ). Я. Фечко, М. Борущак (Польща), О. Дурович (Білорусь), В. Федорченко, В. Євдокименко, В. Мацола (Україна) та інші.
Життя показує, шо успіх розвитку туристич¬ної галузі перш за все визначається досконалістю туристичного законодавства.
Треба зазначити, що, як свідчить світова практика, ефективність державного регулювання сферою туриз¬му значною мірою залежить від наявності в будь-якій країні органу центральної виконавчої влади, який би піклувався проблемами розвитку галузі.
11 квітня 2002 року Указом Президента України № 331 була утворена Державна туристична адміністрація України.
На сьогодні в Україні діє близько 600 законів, Указів Президента, Постанов Кабінету Міністрів, відомчих нормативних актів, що прямо або опосеред¬ковано відносяться до туристичної сфери. Основними проблемами у сфері нормативно-правової бази туриз¬му є: складність сприйняття, некоректність, невизна¬ченість, а іноді й відсутність окремих юридично вива¬жених важливих понять туристичного підприємницт¬ва; відсутність урахування специфіки туристичної галузі в системі оподаткування; наявність окремих податків, що стримують розвиток галузі.
Від стану правового забезпечення в Україні в ціло¬му і правового забезпечення функціонування турис¬тичної індустрії зокрема залежить і саме існування туризму з Україні.
До норм загального законодавства належать:
Конституція України, якою закріплені основні пра¬ва і свободи людини, їх гарантії, вона визначає, що: "Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недотор¬каність і безпека визнаються з Україні найвищою со-ціальною цінністю".
Закони України:
- "Про захист прав споживачів", що є основою державного регулювання безпеки товарів і послуг з метою захисту людини, її майнового
та природного середовища;
- "Про порядок здійснення розрахунків в іно¬земній валюті";
- "Про страхування";
- "Про рекламу";
- "Про державний кордон України";
- "Про охорону навколишнього середовища";
- "Про охорону культурної спадщини" тощо.
Правову базу діяльності туристичної галузі країни було закладено Законом України "Про туризм", прийнятим Верховною Радою 15 вересня 1995 р., №324/95 - ВР, який констатував: "Держава проголо¬шує туризм одним з пріоритетних напрямів розвитку національної культури та економіки і створює спри¬ятливі умови для туристичної діяльності".
Нормативні акти в Україні створювалися відпові¬дно до світових стандартів у галузі туризму, а саме:
1) Загальної декларації прав людини (1948 р.);
2) Статуту Всесвітньої туристичної організації (Мехіко, 1970 р.);
3) Манільської декларації з світового туризму (Маніла, 1980 р.);
4) Документу Акапулько (Мексика, 1982 р.);
5) Хартії туризму та Кодексу туриста (1985 р.);
6) Гаагської декларації з туризму (Гаага, 1989 р.);
7) Балійської декларації з туризму (Індонезія, 1996 р.);
8) Глобального етичного кодексу туризму (Сантьяго, 1999 р.);
9) Осакської декларації тисячоліття (Осака, 2001 р.);
10) Сеульської декларації "Світ і туризм" (Сеул, 2001 р.).
За останні роки відбулися революційні зміни в нашій державі щодо створення підґрунтя, у першу чергу формування нормативно-правової бази, функ¬ціонування галузі туризму в нашій державі у XXI столітті.
Прийнято нову редакцію Закону України "Про туризм". Ця, без перебільшення доленосна, подія відбулася на заключному засіданні сесії Верховної Ради України 11 липня 2003 року. Закон України "Про туризм" у новій редакції формувався і сприймався нелегко, тому що були різні думки, як на підтримку цієї ініціативи, так і проти. Проте нова редакція Зако¬ну є логічним наслідком, що випливає з положень Указів Президента України:
- "Про Основні напрями розвитку туризму в Україні до 2010 року" від 10.08.99р.;
- "Про підтримку розвитку туризму в Україні" від 02.03.01 р.;
- "Про заходи щодо забезпечення реалізації державної політики у галузі туризму" від 14.12.01р.;
- "Про деякі заходи щодо розвитку туристич¬ної та курортно-рекреаційної сфер України"від 11.03.03 р.;
а також "Державної програми розвитку туризму на 2002-2010 роки", затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.02 р. № 583.
Законом передбачається запровадження ме¬ханізмів фінансових гарантій, що мають надаватися користувачам туристичних послуг суб'єктами турис¬тичної діяльності на випадок їх банкрутства або форс-мажорних обставин, з метою запобігання можливих випадків шахрайства, ухилення від оподаткування та забезпечення прав споживачів туристичних послуг. Застосування механізмів фінансових гарантій відпо¬відає світовому досвіду та використовується в усіх туристично розвинених країнах.
Закон також визначає місце і процедуру започаткування діяльності закладів, що надають послуги з розміщення (незалежно від назви, форми власності, організаційної структури тощо) в структурі туристич¬ної галузі, а також їх взаємодію з іншими суб'єктами туристичної діяльності.
З метою захисту від недобросовісної конкуренції в туристичній галузі запроваджується механізм запо¬бігання тотожності назв суб'єктів туристичної діяль¬ності.
Життя показує, шо успіх розвитку туристич¬ної галузі перш за все визначається досконалістю туристичного законодавства.
Треба зазначити, що, як свідчить світова практика, ефективність державного регулювання сферою туриз¬му значною мірою залежить від наявності в будь-якій країні органу центральної виконавчої влади, який би піклувався проблемами розвитку галузі.
11 квітня 2002 року Указом Президента України № 331 була утворена Державна туристична адміністрація України.
На сьогодні в Україні діє близько 600 законів, Указів Президента, Постанов Кабінету Міністрів, відомчих нормативних актів, що прямо або опосеред¬ковано відносяться до туристичної сфери. Основними проблемами у сфері нормативно-правової бази туриз¬му є: складність сприйняття, некоректність, невизна¬ченість, а іноді й відсутність окремих юридично вива¬жених важливих понять туристичного підприємницт¬ва; відсутність урахування специфіки туристичної галузі в системі оподаткування; наявність окремих податків, що стримують розвиток галузі.
Від стану правового забезпечення в Україні в ціло¬му і правового забезпечення функціонування турис¬тичної індустрії зокрема залежить і саме існування туризму з Україні.
До норм загального законодавства належать:
Конституція України, якою закріплені основні пра¬ва і свободи людини, їх гарантії, вона визначає, що: "Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недотор¬каність і безпека визнаються з Україні найвищою со-ціальною цінністю".
Закони України:
- "Про захист прав споживачів", що є основою державного регулювання безпеки товарів і послуг з метою захисту людини, її майнового
та природного середовища;
- "Про порядок здійснення розрахунків в іно¬земній валюті";
- "Про страхування";
- "Про рекламу";
- "Про державний кордон України";
- "Про охорону навколишнього середовища";
- "Про охорону культурної спадщини" тощо.
Правову базу діяльності туристичної галузі країни було закладено Законом України "Про туризм", прийнятим Верховною Радою 15 вересня 1995 р., №324/95 - ВР, який констатував: "Держава проголо¬шує туризм одним з пріоритетних напрямів розвитку національної культури та економіки і створює спри¬ятливі умови для туристичної діяльності".
Нормативні акти в Україні створювалися відпові¬дно до світових стандартів у галузі туризму, а саме:
1) Загальної декларації прав людини (1948 р.);
2) Статуту Всесвітньої туристичної організації (Мехіко, 1970 р.);
3) Манільської декларації з світового туризму (Маніла, 1980 р.);
4) Документу Акапулько (Мексика, 1982 р.);
5) Хартії туризму та Кодексу туриста (1985 р.);
6) Гаагської декларації з туризму (Гаага, 1989 р.);
7) Балійської декларації з туризму (Індонезія, 1996 р.);
8) Глобального етичного кодексу туризму (Сантьяго, 1999 р.);
9) Осакської декларації тисячоліття (Осака, 2001 р.);
10) Сеульської декларації "Світ і туризм" (Сеул, 2001 р.).
За останні роки відбулися революційні зміни в нашій державі щодо створення підґрунтя, у першу чергу формування нормативно-правової бази, функ¬ціонування галузі туризму в нашій державі у XXI столітті.
- "Про Основні напрями розвитку туризму в Україні до 2010 року" від 10.08.99р.;
- "Про підтримку розвитку туризму в Україні" від 02.03.01 р.;
- "Про заходи щодо забезпечення реалізації державної політики у галузі туризму" від 14.12.01р.;
- "Про деякі заходи щодо розвитку туристич¬ної та курортно-рекреаційної сфер України"від 11.03.03 р.;
а також "Державної програми розвитку туризму на 2002-2010 роки", затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.02 р. № 583.
Законом передбачається запровадження ме¬ханізмів фінансових гарантій, що мають надаватися користувачам туристичних послуг суб'єктами турис¬тичної діяльності на випадок їх банкрутства або форс-мажорних обставин, з метою запобігання можливих випадків шахрайства, ухилення від оподаткування та забезпечення прав споживачів туристичних послуг. Застосування механізмів фінансових гарантій відпо¬відає світовому досвіду та використовується в усіх туристично розвинених країнах.
Закон також визначає місце і процедуру започаткування діяльності закладів, що надають послуги з розміщення (незалежно від назви, форми власності, організаційної структури тощо) в структурі туристич¬ної галузі, а також їх взаємодію з іншими суб'єктами туристичної діяльності.
З метою захисту від недобросовісної конкуренції в туристичній галузі запроваджується механізм запо¬бігання тотожності назв суб'єктів туристичної діяль¬ності.