Глобальний етичний кодекс туризму
Вступ
Члени Всесвітньої туристської організації (ВТО), представники світової туристської індустрії, делегати від держав, територій, підприємств, відомств і органів які зібралися на Генеральній асамблеї в м. Сантьяго (Чилі) 1 жовтня 1999 року підтвердили цілі, які були викладені у статті 3 Статуту Всесвітньої туристської організації щодо сприяння розвитку туризму.
Також підтвердили своє прагнення на економічний розвиток, міжнародний взаєморозуміння, мир, процвітання, загальну пошану і дотримання прав людини і основних свобод для всіх людей без відмінності раси, статі, мови і релігії.
Будучи глибоко переконаними, що прямими контактами, які здійснюються між чоловіками і жінками, що представляють різні культури і способи життя, туризм є могутнім чинником забезпечення миру і зміцнення дружби і взаєморозуміння між народами нашої планети.
Відповідно поставивши за мету, яку поставила Всесвітня туристська організація, прийнявши в 1997 році на своїй Генеральній асамблеї (м. Стамбул) Резолюцію 364 (XII), і бажаючи, щоб партнерство і співпраця цього характеру на відкритій і збалансованій основі розповсюдилися на відносини між направляючими і приймаючими країнами і їх відповідними туристськими індустріями, у розвиток Манільськіх декларацій 1980 року по світовому туризму і 1997 року по соціальній дії туризму, Хартії туризму і Кодексу туриста, прийнятих в 1985 році в Софії під егідою ВТО урочисто прийняли з цією метою принципи Глобального етичного кодексу туризму, який описаний в десяти статтях:
1. Внесок туризму у взаєморозуміння і пошану між народами і суспільствами;
2. Туризм - чинник індивідуального і колективного вдосконалення;
3. Туризм - чинник стійкого розвитку;
4. Туризм - сфера, що використовує культурну спадщину людства і вносяча свій внесок в його збагачення ;
5. Туризм - діяльність, вигідна для приймаючих країн і співтовариств;
6. Обов'язки учасників туристського процесу;
7. Право на туризм;
8. Свобода туристських подорожей;
9. Права працівників і підприємців туристської індустрії ;
10. Реалізація принципів Глобального етичного кодексу туризм.
Також підтвердили своє прагнення на економічний розвиток, міжнародний взаєморозуміння, мир, процвітання, загальну пошану і дотримання прав людини і основних свобод для всіх людей без відмінності раси, статі, мови і релігії.
Будучи глибоко переконаними, що прямими контактами, які здійснюються між чоловіками і жінками, що представляють різні культури і способи життя, туризм є могутнім чинником забезпечення миру і зміцнення дружби і взаєморозуміння між народами нашої планети.
Відповідно поставивши за мету, яку поставила Всесвітня туристська організація, прийнявши в 1997 році на своїй Генеральній асамблеї (м. Стамбул) Резолюцію 364 (XII), і бажаючи, щоб партнерство і співпраця цього характеру на відкритій і збалансованій основі розповсюдилися на відносини між направляючими і приймаючими країнами і їх відповідними туристськими індустріями, у розвиток Манільськіх декларацій 1980 року по світовому туризму і 1997 року по соціальній дії туризму, Хартії туризму і Кодексу туриста, прийнятих в 1985 році в Софії під егідою ВТО урочисто прийняли з цією метою принципи Глобального етичного кодексу туризму, який описаний в десяти статтях:
1. Внесок туризму у взаєморозуміння і пошану між народами і суспільствами;
2. Туризм - чинник індивідуального і колективного вдосконалення;
3. Туризм - чинник стійкого розвитку;
4. Туризм - сфера, що використовує культурну спадщину людства і вносяча свій внесок в його збагачення ;
5. Туризм - діяльність, вигідна для приймаючих країн і співтовариств;
6. Обов'язки учасників туристського процесу;
7. Право на туризм;
8. Свобода туристських подорожей;
9. Права працівників і підприємців туристської індустрії ;
10. Реалізація принципів Глобального етичного кодексу туризм.