Чорненька Н. В. Організація туристичної індустрії: Навчальний посібник,- К.: Атіка, 2006.- 264 с.

Формування державної стратегії розвитку рекреаційного госпо дарства України і курортно-рекреаційного природокористування є актуальною проблемою у зв’язку з необхідністю масового оздоров лення населення. Державна стратегія є також основою для кон структивної взаємодії органів державної влади щодо забезпечення комплексного використання природних рекреаційних ресурсів і по тенціалу рекреаційного господарства. Збереження і розвиток сана торно-курортної галузі як складової туристичної індустрії має ста ти частиною державної політики у справі охорони і зміцнення здоров’я населення і пріоритетним напрямом у формуванні соціальних програм, передбачаючи реалізацію прав людини на відпочинок, лі кування, сприятливе навколишнє середовище, реалізацію прав майбутніх поколінь на користування рекреаційним природно-ре сурсним потенціалом з метою підтримки високої якості життя, а

також вирішення поточних завдань масового оздоровлення насе лення і нерозривного зв’язку із здійсненням заходів щодо збере ження і відновлення природних рекреаційних ресурсів.

Стратегічне управління - це адаптивний процес, за допомогою якого здійснюються регулярна розробка та корекція системи пла нів, організації діяльності, мотивація та контроль за результатами на основі моніторингу та аналізу стану зовнішнього і внутрішнього середовища санаторно-курортного підприємства.

Стратегічне управління в санаторно-курортній галузі передба чає організацію власного потенціалу з чіткою орієнтацією на ринко ву ситуацію, що забезпечуватиме розвиток санаторно-курортних закладів. Суть його - в переорієнтації від практики путівки й нор мативно-безособового обслуговування потоку відпочиваючих - до усвідомлення єдності процесу і результату спільної роботи лікарів, обслуговуючого персоналу у конкуренції за туриста.

Основним продуктом санаторно-курортної діяльності можна вважати задоволення відпочиваючого, а доказом цього є - повтор ний приїзд на оздоровлення.

Категорія задоволення має два аспекти: психологічний і функ ціональний.

Психологічний аспект задоволення забезпечується пропозицією індивідуального обслуговування та урізноманітнення форм і засо бів лікування, орієнтацією досягти оздоровлення переважно природними факторами, передбачає також розвиток індустрії гос тинності та створення житлових умов, наближених за рівнем до ку рортних готелів, високу якість харчування та обслуговування у ку рортних їдальнях, чуйність, уважність, люб’язність обслуговуючого персоналу.

Функціональне задоволення відпочиваючого залежить від про філю санаторно-курортного підприємства і забезпечується шляхом інтенсивного лікування, широкої пропозиції медикаментів та мед препаратів, організації масового харчування та створення сприят ливих житлових умов.

Лише на основі новітнього бачення та підходів до організації курортної справи можна сформулювати, впровадити та виконати плани та стратегії, забезпечивши тим самим не лише виживання оздоровниці, а й її невпинний розвиток.

У структурі стратегічного управління визначають такі етапи:

• бачення ситуації:

- місія організації;

- мета організації;

- завдання організації щодо досягнення мети;

- стратегічні наміри щодо розвитку організації;

• аналіз зовнішніх факторів:

- соціальні (демографічні зміни, ступінь захворюваності тощо);

- економічні (макроекономічна політика, рівень інфляції, дохо ди споживачів, конкуренція тощо);

- технологічні (зміна технологій, вилив технологій на довкілля тощо);

- регулятивні (антимонопольне законодавство, захист прав спо живачів, податкова політика тощо);

- природний фактор;

- постачальники (медикаментів, продовольства тощо);

- споживачі (купівельна поведінка, характер прийняття рішень, оцінка зусиль, надання санаторно-курортних послуг);

• оцінка стану розвитку організації за внутрішніми факторами:

- організаційна структура санаторію;

- штатний розклад та визначення обов’язків працюючих;

- система комунікацій всередині організації;

- делегування повноважень та відповідальності;

- зворотний зв'язок виконавців з управлінцями;

- виробнича культура;

- система контролю;

• організація як передумова організації стратегічного плану вання:

- постійні та тимчасові структурні утворення;

- мобільність організації та управління;

- гнучкість для прийняття рішень;

- підвищення кваліфікації управлінського елементу;

• організаційна культура:

- культура обслуговування споживачів;

- соціальна культура;

- культура прийняття рішень, спілкування;

- фірмовий стиль;

- корпоративний дух;

• ресурси:

- природні;

- фінансові;

- матеріальні;

- людські;

- інформаційні;

• процеси, які відбуваються в організації:

- операційні (пошук та залучення курортника, приїзд та розсе лення, проживання, лікування, харчування, дозвілля та розваги, безпека особи та майна, від’їзд);

- функціональні (дослідження ринків, планування, організація, мотивація, контроль);

- технологічні (авторські розробки обладнання методик ліку вання).

На шляху формування стратегії розвитку санаторно-курортного комплексу важливим є аналіз внутрішнього середовища - самої ор ганізації, визначення сильних та слабких сторін діяльності, потенціалу розвитку. Аналіз організації передбачає оцінку дієздатнос ті існуючої структури управління, системи комунікацій між підроз ділами та відділами оздоровниці, чітке визначення та дотримання у роботі функціональних обов’язків працюючих, створення ділової атмосфери в колективі та налагодження системи зворотного зв’яз ку між управлінцями та виконавцями, делегування повноважень та відповідальності, формування корпоративної поведінки, цілеспря мованості всіх та кожного на досягнення результату.

Для вдосконалення організації санаторно-курортного лікування та забезпечення стійкого розвитку курорту необхідно досконало знати зовнішнє оточення оздоровниці, враховуючи вплив сукуп ності факторів та прийняття рішень. Вивчення ринку постійних і нових споживачів, аналіз їх споживацьких уподобань, сегментація визначеного цільового ринку за географічними та демографічними ознаками, параметрами купівельної поведінки, визначення марке тингових комунікацій для кожного сегмента є передумовою ефек тивного функціонування санаторно-курортного комплексу на пер спективу. Аналіз зовнішнього середовища та можливостей санатор но-курортного комплексу дозволяє визначити ринкові шанси - потенціал попиту, що не задовольняється сформованою на ринку пропозицією.

Для керівників курортів особливо важливе значення має розроб лення ринкової стратегії, для чого необхідно обрати довгострокову модель поведінки лікувальних закладів на ринку лікувальних по слуг, виходячи з особливостей (природних, економічних, соціаль них) даного курорту.

Існують чотири основних стратегічних підходи до можливого розвитку курортів:

• стратегія кардинальної зміни - застосовується у разі зменшен ня завантаженості курорту, що вимагає з’ясування причин цього та віднайдення методів підтримки здравниці з метою залучення

суспільних і приватних інвестицій. При цьому можливий варіант перепрофілювання здравниці;

• стратегія збереження зростання, спрямована на підтримку низького рівня зростання за несприятливих зовнішніх умов, на за лучення відпочиваючих завдяки введенню нових послуг (медичних і анімаційних);

• стратегія досягнутого зростання - застосовується для утри мання досягнутого рівня у разі, коли курорт має у своєму розпоряд женні лише обмежений набір нового продукту і нездатний задо вольнити новий ринок;

• стратегія вибіркового зростання, обрана курортом, орієнтова ним на визначений сегмент ринку. Цей принцип розвитку припус кає наявність двох компонентів: плану санаторно-курортного розвитку і структурного комплексу методу фінансової підтримки. Даний принцип застосовується при визначенні стратегії розвитку як конкретного закладу, так і галузі в цілому.

Програма розвитку санаторно-курортної системи на рівні дер жави чи регіону повинна передбачати:

• визначення відповідних типів (моделей) розвитку;

• установлення пріоритету територій і місць розвитку;

• визначення обсягів майбутнього розвитку і фінансування;

• позначення рамок розподілу ресурсів. Комплекс фінансових методів вартості спрямовувати на підтримку сектору розміщення на курортах, малої інфраструктури курортів, проектів поліпшення системи обслуговування.