Чорненька Н. В. Організація туристичної індустрії: Навчальний посібник,- К.: Атіка, 2006.- 264 с.
5.1. Санаторно-курортний комплекс у системі туристичної діяльності: сутність і значення
Останнім часом відбувається інтенсивний розвиток науки й тех ніки, пришвидшується темп життя людства, що тією чи іншою мі рою охоплює майже всі країни. Особливо необхідно підкреслити і значення інформаційної революції у цьому процесі. Ці фактори без посередньо виливають на людину, у тому числі психологічно. Лю дина перебуває в постійному емоційному напруженні, на неї тисне потік інформації, сучасний темп життя вимагає постійного руху і вирішення проблем в екстремальних умовах. Тому не дивно, що в розвинутих країнах велику увагу приділяють соціальній сфері. Важливою частиною політики соціального захисту, що спрямована на підтримання людини в сучасних умовах, є туризм. Можна ствер джувати, що він впливає не тільки на емоційні почуття та здоров’я людини, а й на формування особистості в цілому.
Домінантою лікувально-оздоровчого туризму є прагнення суб’єкта оздоровитися в процесі лікування.
Подорожуючи, турист може з різною метою підходити до сана торно-курортного туризму (залежно від лікувального фактора):
• із загальнооздоровчою метою (клімат, відпочинок, корисні для здоров’я дії повітря, сонця, води (морської та річкової) фізичних дій;
• лікування - як супутня програма, тобто не як основна мета;
• лікування за призначенням лікаря - як основна мета туризму (відвідання курорту, водо-, грязелікарні, спеціалізованого санато рію, клініки тощо).
Для організованого надання лікувально-оздоровчих послуг не обхідна наявність рекреаційно-туристичних ресурсів, тобто сукуп ності об’єктів і явищ природного та антропогенного походження; природні та культурно-історичні комплекси, які використовуються для туризму, лікування та відпочинку. Вони поділяються на при родні та соціальні. До першої групи належать: кліматичні особли вості території, водні ресурси (річки, озера, мінеральні та грязеві джерела, штучні водойми, моря, океани), мальовничі ландшафти, рослинний та тваринний світ тощо. Вони є визначальними для лі кувального туризму. Друга група соціально-економічних ресурсів (культурні об’єкти, пам’ятки історії, етнографії, архітектури) не є визначальними для цього виду туризму.
Із цього зрозуміло, що суб’єкти санаторно-курортного туризму (а саме контрагенти чи виконавці послуг): санаторії, пансіонати, бу динки відпочинку тощо повинні бути розташовані у відповідних місцевостях, які володіють необхідними природними ресурсами. Такі місцевості, як правило, і є курортами.
Згідно із Законом України «Про курорти», курорт - це освоєна природна територія на землях оздоровчого призначення, що має природні лікувальні ресурси, необхідні для їх експлуатації будівлі та споруди з об’єктами інфраструктури, які використовуються з ме тою лікування, медичної реабілітації, профілактики захворювань та для рекреації, підлягає особливій охороні. Курорт повинен мати: офіційне визнання, необхідне для встановлення в межах відповід ної місцевості визначеного правового режиму, наприклад, на охоро ну природних лікувальних ресурсів, що забезпечують нормальне функціонування курорту та його розвиток; спеціальні прилади, бу дівлі та заклади для раціонального застосування курортних факто рів (бурові свердловини, кювети, водолікарні, грязелікарні, пляжі, в тому числі лікувальні, аеросолярії, кліматопавільйони тощо); ліку вально-профілактичні заклади, що забезпечують медичне обслуго вування хворих, а па кліматичних курортах, крім того, оздоровчі заклади (для організації відпочинку та туризму); спортивні спору ди та майданчики, культурні заклади, заклади громадського харчу вання та побутове обслуговування.
Кожна природна курортна територія - це унікальне ландшафт не, геологічне, економіко-географічне утворення, що є основною са мостійною структурною одиницею курортно-рекреаційної галузі як складової туристичної індустрії.
Сучасна курортологія - це медична наукова дисципліна, яка вивчає цілющі властивості природних фізичних факторів, характер їх дії на організм людини, можливості їх застосування з лікуваль ною та профілактичною метою під час санаторно-курортного ліку вання й методи застосування курортних факторів при різних захво рюваннях.
У курортному відношенні в Україні розрізняють декілька кліма тичних районів. У Західній Україні (обласні центри - Львів, Івано-Франківськ, Чернівці, Ужгород) виділяють дві зони - Прикарпаття
й Закарпаття, які трохи відмінні одна від одної кліматичними влас тивостями. Тут є курорти: Верховина, Ворохта, Косів, Любінь Ве ликий, Морілин, Трускавець, Немирів, Свалявська грума курортів, Синяк, Східниця, Черче, Шкло, Яремча.
Більшість курортів використовує два і більше курортних факто рів, які є в наявності, адже важливим принципом санаторно-курорт ного лікування є комплексний підхід. Під комплексним підходом (комплексністю) розуміють використання різних природних ліку вальних факторів у поєднанні з дієтотерапією, фізико-терапевтичними процедурами, ліками та іншими лікувальними засобами й ме тодами. При цьому важливим є природність лікувальної дії, природ ні фактори, які в процесі еволюції справляли постійний вплив на людину. Крім того, людина під час санаторно-курортного лікування зазнає позитивного впливу від того, що змінює звичайну обстанов ку: звільняється від щоденних турбот, пов’язаних із роботою і побу том, уникає несприятливих подразнюючих виливів, які часто є чин никами, що викликали або підтримували процес тривання хвороби. На курорті турист має можливість перебувати тривалий час на сві жому повітрі. Комфорт, затишок, увага з боку персоналу, культурні заходи сприяють створенню в рекреанта добрих емоцій, необхідних для відновлення організму, психологічного здоров’я.
Основним типовим для санаторно-курортного лікування закла дом є санаторії. Це - медичний заклад, в якому з лікувально-профі лактичними цілями використовуються природні фактори (клімат, мінеральні води, лікувальні грязі) у поєднанні з фізіотерапією, діє тотерапією, лікувальною фізкультурою та іншими методами ліку вання при обов’язковому дотриманні хворим санаторного та ку рортного режимів, адже в санаторії направляють хворих із початко вими стадіями захворювання або після перенесення тяжких хвороб, операцій.
Функціонують санаторії для дорослих, дітей, підлітків, а також для батьків із дітьми. Поряд із санаторіями розташованими на ку рортах, існують так звані приміські санаторії або санаторії місцево го значення, розташовані поза курортами. Вони призначені для хво рих, яким рекомендується бути у звичних кліматичних умовах, протипоказані далекі поїздки, для хворих, які страждають на ранні стадії захворювання, або тих, хто доліковується після виписки з лі карні.
В основному санаторії спеціалізовані, можуть бути однопрофільні (для лікування однорідних захворювань, наприклад, хвороб органів дихання нетуберкульозного характеру, при більш вузькому
медичному профілі - наприклад, тільки для хворих на бронхіальну астму), або багатопрофільні - із двома і більше спеціалізованими відділеннями для лікування, наприклад, хвороб органів кровообігу (кардіологічний профіль) і функціональних порушень нервової системи (неврологічний профіль).
Типи спеціалізованих санаторіїв для хворих:
• із захворюваннями органів кровообігу;
• із захворюваннями органів травлення;
• із порушенням обміну речовин;
• із захворюваннями нервової системи;
• із захворюваннями органів дихання нетуберкульозного харак теру;
• із захворюваннями органів руху;
• із гінекологічними захворюваннями;
• із захворюваннями шкіри;
• із захворюваннями нирок та сечовивідних шляхів.
Терміни лікування хворих у санаторіях різні. На бальнеологіч них і грязевих курортах, а також у приміських санаторіях для ліку вання хворих із захворюваннями органів кровообігу, травлення, ру ху, шкіри, гінекології, периферійної та центральної нервової систе ми, із порушенням обміну речовин установлений термін 26 днів. На кліматичних курортах та приміських санаторіях, де показане ліку вання хворих із нетуберкульозними захворюваннями органів ди хання і функціональними порушеннями нервової системи, встанов лено термін лікування 24 дні. В санаторіях для лікування хворих із запаленнями нирок - 48 днів, у санаторіях та відділеннях для ліку вання хворих із наслідками травм і захворювань спинного мозку - 52 дні.
Крім лікування в санаторіях, на багатьох курортах організову ється амбулаторне лікування. Лікувально-діагностичне обслугову вання хворих здійснюється курортними поліклініками. Розміщу ють амбулаторних хворих у пансіонатах, готелях, на квартирах. Харчування для них організовується в дієтичних їдальнях курор тів. Можливе прикріплення таких приїжджих на лікування й хар чування до санаторію.
При направленні на амбулаторне лікування необхідно врахову вати, що туристи можуть бути розміщені на квартирах, що віддале ні від загальнокурортного лікувального закладу та їдальні, але таке житло рекомендується тим, хто не потребує санаторних умов.
Дитячі санаторії призначені для доліковування в них дітей після тяжких захворювань і операцій. Профіль дитячих санаторіїв, їх
структура й організація роботи базується на загальноприйнятих для санаторіїв принципах.
Втім, вони мають і свою специфіку: лікування поєднується з навчально-виховним процесом за програмою, затвердженою Мініс терством науки та освіти України. Розрізняють санаторії для дітей раннього (1-3 роки), дошкільного (до 7 років) і шкільного (до 14 років) віку, із терміном лікування від 45 днів до 4-х місяців. їх створюють у приміських зонах (ліспі дитячі НІКОЛИ) і на курортах, де вони, як правило, розташовані поза зоною санаторіїв для дорос лих та подалі від транспортних магістралей, на зазеленених ділян ках із майданчиками для спорту.
У системі санаторно-курортного туризму свою нішу мають і пан сіонати. В пансіонатах, розташованих на бальнеологічних курортах, розміщуються туристи, які користуються амбулаторним лікуван ням. Пансіонати, розташовані на кліматичних курортах, у примісь ких і дачних місцевостях, в основному призначені для відпочинку. Тут відпочиваючим надається харчування та житло, що забезпечує необхідні побутові умови. При пансіонатах є медпункти. Туристи користуються загальною курортною інфраструктурою. В пансіона тах, розташованих у місцевостях, де є курортні поліклініки або са наторії, за бажанням відпочиваючих та за наявності медичного ви сновку за окрему плату може надаватися необхідне лікування.
Санаторії-профілакторії - це медичні заклади санаторного типу для проведення лікувально-оздоровчих заходів без відриву праців ників від виробничої діяльності (перебування в санаторії-гірофілакторії у нічний та вільний від виробничої діяльності час). Термін лікування 24 дні. Великі санаторії-профілакторії мають кабінети електроопромінення, водогрязелікарні, аеросолярії, інгаляторій ка бінети та ін.
Курортна поліклініка - це лікувально-профілактичний заклад, що здійснює амбулаторно-курортне лікування на курорті. Перша така поліклініка в колишньому СРСР була створена в Кисловод ську в 1925 році. В курортних поліклініках є спеціалізовані відді лення: терапевтичне, хірургічне, неврологічне, гінекологічне, фізіо терапевтичне та інші, а також вузькоспеціалізовані кабінети - уро лог, дерматолог та інші. Згідно з путівкою туриста в поліклініці проводять діагностичне обстеження, комплексне лікування хворих; надаються кваліфіковані консультації спеціалістів. Усі лікувальні процедури базуються на застосуванні курортних факторів та прово дяться відповідно до встановлених нормативів, що діють у загальнокурортних закладах. При поліклініці функціонує цілодобово
швидка допомога, на великих курортах діє дитяче відділення. Хво рі, які приїжджають лікуватися на курорт без путівок, отримують у поліклініці платні консультації у спеціалістів. Невеликих курор тах лікарі можуть користуватися лікувально-діагностичними кабі нетами санаторію.
Будинок відпочинку - це оздоровчий заклад із регламентованим режимом, призначений для відпочинку практично здорових людей. Перший будинок відпочинку на території колишнього СРСР був відкритий у травні 1920 року в Петрограді, у графському будинку. Більшість будинків відпочинку розташована в місцевостях із спри ятливими кліматичними умовами, на берегах річок, озер, морів, лісових масивів. Режим тут засновано на чергуванні активного й пасивного відпочинку та передбачає можливе більш довготривале перебування туристів на свіжому повітрі, а також прогулянки, екс курсії, заняття спортом, катання на човнах, в зимовий час - на ли жах та ковзанах.
У будинках відпочинку є спортивні майданчики, зали, інші спо руди, приміщення для загартування та кліматичних процедур. Усю спортивно-оздоровчу роботу організовує інструктор із фізичного виховання. В кожному будинку відпочинку працює медпункт (за лежно від пропускної здатності), його очолює лікар (якщо 400 і більше місць) або фельдшер (від 200 до 350 місць), які призначають та контролюють режим активного відпочинку з врахуванням віку, професії, стану здоров’я відпочиваючих.
У великих будинках відпочинку функціонує стоматологічний кабінет, а також кабінети лікувального масажу та фізіотерапії. Хар чування в більшості розраховане на здорових людей, які не потре бують спеціальних дієт. Термін відпочинку від 12 до 24-х днів.
Розрізняють будинки відпочинку загального типу та спеціалізо вані - для батьків з дітьми, вагітних жінок та молоді. Існують також «плаваючі будинки відпочинку» - на річкових та морських суднах. У будинках відпочинку для батьків із дітьми працюють лікарі-педіатри та вихователі, обладнуються приміщення та майданчики для ігор і занять спортом.
Бази відпочинку служать для розміщення, харчування, відпочин ку, туристично-екскурсійного, культурно-побутового та фізкультурно-оздоровчого обслуговування туристів та екскурсантів. Від мінність туристичної бази від інших закладів відпочинку полягає у тому, що тут проводяться спеціальні туристичні заходи, походи, по дорожі, змагання, навчання прийомам та навичкам спортивного ту ризму й орієнтування на місцевості. Як правило, туристичні бази
розміщуються в будинках готельного типу. Залежно від місцезна ходження та спеціалізації, бази можуть мати певний комплекс спортивних споруд та майданчиків, пункти прокату спортивного спорядження та інвентарю для різних видів спорту. На базах, де пе редбачено відпочинок з дітьми, створюють дитячі майданчики.
Бальнеолікарня - медичний заклад для проведення процедур (ванн, душів, промивань, зрошень, інгаляцій тощо) переважно з ви користанням природних мінеральних вод. На курортах, поряд із са мостійними бальнеолікарнями, розташованими в банній будівлі, функціонує бальнеологічний відділ у складі санаторію. Якщо в од ній будівлі розташовують бальнеолікарню і грязелікарню, то заклад називається бальнеогрязелікарнею. Будують їх, як правило, на базі джерел мінеральних вод. Загальнокурортні бальнеолікарні звичай но розраховані на 20-70 ванн, відділення при санаторіях - на 5-6 ванн. До складу основних приміщень входять: кабінет лікаря, ванний зал або ванні кабінети, процедурні кабінети тощо. При де яких бальнеолікарнях облаштовують лікувальні басейни.
Грязелікарня - медичний заклад для проведення процедур із застосуванням лікувальних грязей. Поряд із самостійною грязелі карнею функціонує відділення у складі санаторію.
Різноманітність структури санаторно-курортного туризму ви кликана специфікою призначення кожного структурного підрозді лу, який має свою мету, ресурс та особливості.
Домінантою лікувально-оздоровчого туризму є прагнення суб’єкта оздоровитися в процесі лікування.
Подорожуючи, турист може з різною метою підходити до сана торно-курортного туризму (залежно від лікувального фактора):
• із загальнооздоровчою метою (клімат, відпочинок, корисні для здоров’я дії повітря, сонця, води (морської та річкової) фізичних дій;
• лікування - як супутня програма, тобто не як основна мета;
• лікування за призначенням лікаря - як основна мета туризму (відвідання курорту, водо-, грязелікарні, спеціалізованого санато рію, клініки тощо).
Для організованого надання лікувально-оздоровчих послуг не обхідна наявність рекреаційно-туристичних ресурсів, тобто сукуп ності об’єктів і явищ природного та антропогенного походження; природні та культурно-історичні комплекси, які використовуються для туризму, лікування та відпочинку. Вони поділяються на при родні та соціальні. До першої групи належать: кліматичні особли вості території, водні ресурси (річки, озера, мінеральні та грязеві джерела, штучні водойми, моря, океани), мальовничі ландшафти, рослинний та тваринний світ тощо. Вони є визначальними для лі кувального туризму. Друга група соціально-економічних ресурсів (культурні об’єкти, пам’ятки історії, етнографії, архітектури) не є визначальними для цього виду туризму.
Із цього зрозуміло, що суб’єкти санаторно-курортного туризму (а саме контрагенти чи виконавці послуг): санаторії, пансіонати, бу динки відпочинку тощо повинні бути розташовані у відповідних місцевостях, які володіють необхідними природними ресурсами. Такі місцевості, як правило, і є курортами.
Згідно із Законом України «Про курорти», курорт - це освоєна природна територія на землях оздоровчого призначення, що має природні лікувальні ресурси, необхідні для їх експлуатації будівлі та споруди з об’єктами інфраструктури, які використовуються з ме тою лікування, медичної реабілітації, профілактики захворювань та для рекреації, підлягає особливій охороні. Курорт повинен мати: офіційне визнання, необхідне для встановлення в межах відповід ної місцевості визначеного правового режиму, наприклад, на охоро ну природних лікувальних ресурсів, що забезпечують нормальне функціонування курорту та його розвиток; спеціальні прилади, бу дівлі та заклади для раціонального застосування курортних факто рів (бурові свердловини, кювети, водолікарні, грязелікарні, пляжі, в тому числі лікувальні, аеросолярії, кліматопавільйони тощо); ліку вально-профілактичні заклади, що забезпечують медичне обслуго вування хворих, а па кліматичних курортах, крім того, оздоровчі заклади (для організації відпочинку та туризму); спортивні спору ди та майданчики, культурні заклади, заклади громадського харчу вання та побутове обслуговування.
Кожна природна курортна територія - це унікальне ландшафт не, геологічне, економіко-географічне утворення, що є основною са мостійною структурною одиницею курортно-рекреаційної галузі як складової туристичної індустрії.
Сучасна курортологія - це медична наукова дисципліна, яка вивчає цілющі властивості природних фізичних факторів, характер їх дії на організм людини, можливості їх застосування з лікуваль ною та профілактичною метою під час санаторно-курортного ліку вання й методи застосування курортних факторів при різних захво рюваннях.
У курортному відношенні в Україні розрізняють декілька кліма тичних районів. У Західній Україні (обласні центри - Львів, Івано-Франківськ, Чернівці, Ужгород) виділяють дві зони - Прикарпаття
й Закарпаття, які трохи відмінні одна від одної кліматичними влас тивостями. Тут є курорти: Верховина, Ворохта, Косів, Любінь Ве ликий, Морілин, Трускавець, Немирів, Свалявська грума курортів, Синяк, Східниця, Черче, Шкло, Яремча.
Більшість курортів використовує два і більше курортних факто рів, які є в наявності, адже важливим принципом санаторно-курорт ного лікування є комплексний підхід. Під комплексним підходом (комплексністю) розуміють використання різних природних ліку вальних факторів у поєднанні з дієтотерапією, фізико-терапевтичними процедурами, ліками та іншими лікувальними засобами й ме тодами. При цьому важливим є природність лікувальної дії, природ ні фактори, які в процесі еволюції справляли постійний вплив на людину. Крім того, людина під час санаторно-курортного лікування зазнає позитивного впливу від того, що змінює звичайну обстанов ку: звільняється від щоденних турбот, пов’язаних із роботою і побу том, уникає несприятливих подразнюючих виливів, які часто є чин никами, що викликали або підтримували процес тривання хвороби. На курорті турист має можливість перебувати тривалий час на сві жому повітрі. Комфорт, затишок, увага з боку персоналу, культурні заходи сприяють створенню в рекреанта добрих емоцій, необхідних для відновлення організму, психологічного здоров’я.
Основним типовим для санаторно-курортного лікування закла дом є санаторії. Це - медичний заклад, в якому з лікувально-профі лактичними цілями використовуються природні фактори (клімат, мінеральні води, лікувальні грязі) у поєднанні з фізіотерапією, діє тотерапією, лікувальною фізкультурою та іншими методами ліку вання при обов’язковому дотриманні хворим санаторного та ку рортного режимів, адже в санаторії направляють хворих із початко вими стадіями захворювання або після перенесення тяжких хвороб, операцій.
В основному санаторії спеціалізовані, можуть бути однопрофільні (для лікування однорідних захворювань, наприклад, хвороб органів дихання нетуберкульозного характеру, при більш вузькому
медичному профілі - наприклад, тільки для хворих на бронхіальну астму), або багатопрофільні - із двома і більше спеціалізованими відділеннями для лікування, наприклад, хвороб органів кровообігу (кардіологічний профіль) і функціональних порушень нервової системи (неврологічний профіль).
Типи спеціалізованих санаторіїв для хворих:
• із захворюваннями органів кровообігу;
• із захворюваннями органів травлення;
• із порушенням обміну речовин;
• із захворюваннями нервової системи;
• із захворюваннями органів дихання нетуберкульозного харак теру;
• із захворюваннями органів руху;
• із захворюваннями шкіри;
• із захворюваннями нирок та сечовивідних шляхів.
Терміни лікування хворих у санаторіях різні. На бальнеологіч них і грязевих курортах, а також у приміських санаторіях для ліку вання хворих із захворюваннями органів кровообігу, травлення, ру ху, шкіри, гінекології, периферійної та центральної нервової систе ми, із порушенням обміну речовин установлений термін 26 днів. На кліматичних курортах та приміських санаторіях, де показане ліку вання хворих із нетуберкульозними захворюваннями органів ди хання і функціональними порушеннями нервової системи, встанов лено термін лікування 24 дні. В санаторіях для лікування хворих із запаленнями нирок - 48 днів, у санаторіях та відділеннях для ліку вання хворих із наслідками травм і захворювань спинного мозку - 52 дні.
Крім лікування в санаторіях, на багатьох курортах організову ється амбулаторне лікування. Лікувально-діагностичне обслугову вання хворих здійснюється курортними поліклініками. Розміщу ють амбулаторних хворих у пансіонатах, готелях, на квартирах. Харчування для них організовується в дієтичних їдальнях курор тів. Можливе прикріплення таких приїжджих на лікування й хар чування до санаторію.
При направленні на амбулаторне лікування необхідно врахову вати, що туристи можуть бути розміщені на квартирах, що віддале ні від загальнокурортного лікувального закладу та їдальні, але таке житло рекомендується тим, хто не потребує санаторних умов.
Дитячі санаторії призначені для доліковування в них дітей після тяжких захворювань і операцій. Профіль дитячих санаторіїв, їх
структура й організація роботи базується на загальноприйнятих для санаторіїв принципах.
Втім, вони мають і свою специфіку: лікування поєднується з навчально-виховним процесом за програмою, затвердженою Мініс терством науки та освіти України. Розрізняють санаторії для дітей раннього (1-3 роки), дошкільного (до 7 років) і шкільного (до 14 років) віку, із терміном лікування від 45 днів до 4-х місяців. їх створюють у приміських зонах (ліспі дитячі НІКОЛИ) і на курортах, де вони, як правило, розташовані поза зоною санаторіїв для дорос лих та подалі від транспортних магістралей, на зазеленених ділян ках із майданчиками для спорту.
У системі санаторно-курортного туризму свою нішу мають і пан сіонати. В пансіонатах, розташованих на бальнеологічних курортах, розміщуються туристи, які користуються амбулаторним лікуван ням. Пансіонати, розташовані на кліматичних курортах, у примісь ких і дачних місцевостях, в основному призначені для відпочинку. Тут відпочиваючим надається харчування та житло, що забезпечує необхідні побутові умови. При пансіонатах є медпункти. Туристи користуються загальною курортною інфраструктурою. В пансіона тах, розташованих у місцевостях, де є курортні поліклініки або са наторії, за бажанням відпочиваючих та за наявності медичного ви сновку за окрему плату може надаватися необхідне лікування.
Санаторії-профілакторії - це медичні заклади санаторного типу для проведення лікувально-оздоровчих заходів без відриву праців ників від виробничої діяльності (перебування в санаторії-гірофілакторії у нічний та вільний від виробничої діяльності час). Термін лікування 24 дні. Великі санаторії-профілакторії мають кабінети електроопромінення, водогрязелікарні, аеросолярії, інгаляторій ка бінети та ін.
Курортна поліклініка - це лікувально-профілактичний заклад, що здійснює амбулаторно-курортне лікування на курорті. Перша така поліклініка в колишньому СРСР була створена в Кисловод ську в 1925 році. В курортних поліклініках є спеціалізовані відді лення: терапевтичне, хірургічне, неврологічне, гінекологічне, фізіо терапевтичне та інші, а також вузькоспеціалізовані кабінети - уро лог, дерматолог та інші. Згідно з путівкою туриста в поліклініці проводять діагностичне обстеження, комплексне лікування хворих; надаються кваліфіковані консультації спеціалістів. Усі лікувальні процедури базуються на застосуванні курортних факторів та прово дяться відповідно до встановлених нормативів, що діють у загальнокурортних закладах. При поліклініці функціонує цілодобово
швидка допомога, на великих курортах діє дитяче відділення. Хво рі, які приїжджають лікуватися на курорт без путівок, отримують у поліклініці платні консультації у спеціалістів. Невеликих курор тах лікарі можуть користуватися лікувально-діагностичними кабі нетами санаторію.
Будинок відпочинку - це оздоровчий заклад із регламентованим режимом, призначений для відпочинку практично здорових людей. Перший будинок відпочинку на території колишнього СРСР був відкритий у травні 1920 року в Петрограді, у графському будинку. Більшість будинків відпочинку розташована в місцевостях із спри ятливими кліматичними умовами, на берегах річок, озер, морів, лісових масивів. Режим тут засновано на чергуванні активного й пасивного відпочинку та передбачає можливе більш довготривале перебування туристів на свіжому повітрі, а також прогулянки, екс курсії, заняття спортом, катання на човнах, в зимовий час - на ли жах та ковзанах.
У будинках відпочинку є спортивні майданчики, зали, інші спо руди, приміщення для загартування та кліматичних процедур. Усю спортивно-оздоровчу роботу організовує інструктор із фізичного виховання. В кожному будинку відпочинку працює медпункт (за лежно від пропускної здатності), його очолює лікар (якщо 400 і більше місць) або фельдшер (від 200 до 350 місць), які призначають та контролюють режим активного відпочинку з врахуванням віку, професії, стану здоров’я відпочиваючих.
У великих будинках відпочинку функціонує стоматологічний кабінет, а також кабінети лікувального масажу та фізіотерапії. Хар чування в більшості розраховане на здорових людей, які не потре бують спеціальних дієт. Термін відпочинку від 12 до 24-х днів.
Розрізняють будинки відпочинку загального типу та спеціалізо вані - для батьків з дітьми, вагітних жінок та молоді. Існують також «плаваючі будинки відпочинку» - на річкових та морських суднах. У будинках відпочинку для батьків із дітьми працюють лікарі-педіатри та вихователі, обладнуються приміщення та майданчики для ігор і занять спортом.
Бази відпочинку служать для розміщення, харчування, відпочин ку, туристично-екскурсійного, культурно-побутового та фізкультурно-оздоровчого обслуговування туристів та екскурсантів. Від мінність туристичної бази від інших закладів відпочинку полягає у тому, що тут проводяться спеціальні туристичні заходи, походи, по дорожі, змагання, навчання прийомам та навичкам спортивного ту ризму й орієнтування на місцевості. Як правило, туристичні бази
розміщуються в будинках готельного типу. Залежно від місцезна ходження та спеціалізації, бази можуть мати певний комплекс спортивних споруд та майданчиків, пункти прокату спортивного спорядження та інвентарю для різних видів спорту. На базах, де пе редбачено відпочинок з дітьми, створюють дитячі майданчики.
Бальнеолікарня - медичний заклад для проведення процедур (ванн, душів, промивань, зрошень, інгаляцій тощо) переважно з ви користанням природних мінеральних вод. На курортах, поряд із са мостійними бальнеолікарнями, розташованими в банній будівлі, функціонує бальнеологічний відділ у складі санаторію. Якщо в од ній будівлі розташовують бальнеолікарню і грязелікарню, то заклад називається бальнеогрязелікарнею. Будують їх, як правило, на базі джерел мінеральних вод. Загальнокурортні бальнеолікарні звичай но розраховані на 20-70 ванн, відділення при санаторіях - на 5-6 ванн. До складу основних приміщень входять: кабінет лікаря, ванний зал або ванні кабінети, процедурні кабінети тощо. При де яких бальнеолікарнях облаштовують лікувальні басейни.
Грязелікарня - медичний заклад для проведення процедур із застосуванням лікувальних грязей. Поряд із самостійною грязелі карнею функціонує відділення у складі санаторію.
Різноманітність структури санаторно-курортного туризму ви кликана специфікою призначення кожного структурного підрозді лу, який має свою мету, ресурс та особливості.