Мальська М.П., Худо В.В., Цибух B.I. Основи туристичного бізнесу: Навчальний посібник. - Київ: Центр навчальної літератури, 2004. - 272 с.
6.11. Попит та пропозиція в маркетингу
Функціонування будь-якого товарного ринку відображається за допомогою низки характеристик, основними з яких є попит та пропозиція. З позицій маркетингу, попит та пропозиція — головні об’єкти постійного спостереження, детального вивчення і, в окремих випадках, маніпулювання з боку фірми (наприклад, формування смаків споживачів, а, значить, і можливого попиту за допомогою реклами, паблік рілейшнз). Успіх фірми в усіх її починаннях залежить від того, наскільки точно і вчасно проводять маркетингові дослідження попиту та пропозиції на певному сегменті ринку, наскільки точно спрогнозировано їхні майбутні зміни.
Функції попиту та пропозиції характеризують залежність цих категорій від їхніх визначальних факторів. Функцію попиту чи пропозиції можна зобразити наступним чином:
У =(Х Х2і V-xn)
де у — попит (чи пропозиція) якого-небудь товару (послуги);
хр х2, х3...,хп — чинники, що впливають на попит (чи пропозицію).
Попит. Характеризує кількість продукції (товарів і послуг), які споживачі хочуть і можуть купити за певною ціною впродовж певного часу дії ціни. На попит, окрім ціни, впливають:
1) смаки споживачів;
2) доходи споживачів;
3) ціна на товари-замінники;
4) очікування споживачів.
Споживчий попит визначають за допомогою низки характеристик товарного споживання й опитувань покупців, а також експертного і кон’юнктурного оцінювання. Він також може бути кількісно виражений як потенційний обсяг покупки.
У господарській практиці зазвичай виокремлюють такі види попиту:
а) макропопит, тобто попит на великі, об’єднані за тією чи іншою ознакою групи товарів (послуг), і мікропопит — попит на окремі види товарів (послуги);
б) міський і сільський попит, тобто попит окремих соціальних груп населення;
в) задоволений і незадоволений попит;
г) умовно задоволений попит, коли товари (послуги) придбані, але вони нижчої якості або іншого виду;
д) відкладений попит, коли покупка відкладена до нагромадження певної суми грошей;
е) чітко сформульований попит;
ж) альтернативний попит;
з) імпульсивний або спонтанний попит і ін.
Для вивчення попиту використовують різні методи. Зокрема, один із практичних способів вивчення — ведення журналів обліку попиту, у які постійно записують незадоволені запити покупців. Зміст іншого полягає в порівнянні асортиментної структури продажу і надходження. Для вивчення попиту застосовують також опитування покупців (усні чи письмові), виставки-продажі й інші заходи.
Пропозиція. Характеризує кількість продукції (товарів і послуґ), яку виробники хочуть і можуть продати за певною ціною впродовж певного часу дії ціни.
На пропозицію також впливають:
а) технологія виробництва (якщо технологія прогресивна, то зменшується собівартість);
б) ціна на робочу силу, основні й обігові фонди, ресурси, при зниженні цін на які також зменшується собівартість продукції;
в) кількість виробників (що їх більше, то більше пропозицій товарів і послуг);
г) податки (підвищення податків знижує пропозицію).
Попит та пропозиція — основні характеристики ринку, що
впливають на стан ринку і є головними орієнтирами на всіх етапах маркетингу, завдання якого — точно „сигналізувати” про зміни попиту та пропозиції, використовуючи цю інформацію з максимальною вигодою для фірми.
Функції попиту та пропозиції характеризують залежність цих категорій від їхніх визначальних факторів. Функцію попиту чи пропозиції можна зобразити наступним чином:
У =(Х Х2і V-xn)
де у — попит (чи пропозиція) якого-небудь товару (послуги);
хр х2, х3...,хп — чинники, що впливають на попит (чи пропозицію).
Попит. Характеризує кількість продукції (товарів і послуг), які споживачі хочуть і можуть купити за певною ціною впродовж певного часу дії ціни. На попит, окрім ціни, впливають:
1) смаки споживачів;
2) доходи споживачів;
3) ціна на товари-замінники;
4) очікування споживачів.
Споживчий попит визначають за допомогою низки характеристик товарного споживання й опитувань покупців, а також експертного і кон’юнктурного оцінювання. Він також може бути кількісно виражений як потенційний обсяг покупки.
У господарській практиці зазвичай виокремлюють такі види попиту:
а) макропопит, тобто попит на великі, об’єднані за тією чи іншою ознакою групи товарів (послуг), і мікропопит — попит на окремі види товарів (послуги);
б) міський і сільський попит, тобто попит окремих соціальних груп населення;
в) задоволений і незадоволений попит;
д) відкладений попит, коли покупка відкладена до нагромадження певної суми грошей;
е) чітко сформульований попит;
ж) альтернативний попит;
з) імпульсивний або спонтанний попит і ін.
Для вивчення попиту використовують різні методи. Зокрема, один із практичних способів вивчення — ведення журналів обліку попиту, у які постійно записують незадоволені запити покупців. Зміст іншого полягає в порівнянні асортиментної структури продажу і надходження. Для вивчення попиту застосовують також опитування покупців (усні чи письмові), виставки-продажі й інші заходи.
Пропозиція. Характеризує кількість продукції (товарів і послуґ), яку виробники хочуть і можуть продати за певною ціною впродовж певного часу дії ціни.
На пропозицію також впливають:
а) технологія виробництва (якщо технологія прогресивна, то зменшується собівартість);
б) ціна на робочу силу, основні й обігові фонди, ресурси, при зниженні цін на які також зменшується собівартість продукції;
г) податки (підвищення податків знижує пропозицію).
Попит та пропозиція — основні характеристики ринку, що
впливають на стан ринку і є головними орієнтирами на всіх етапах маркетингу, завдання якого — точно „сигналізувати” про зміни попиту та пропозиції, використовуючи цю інформацію з максимальною вигодою для фірми.