Мальська М.П., Худо В.В., Цибух B.I. Основи туристичного бізнесу: Навчальний посібник. - Київ: Центр навчальної літератури, 2004. - 272 с.
4.4. Біологічні чинники
Біологічні чинники (патогенні мікроорганізми і продукти їхньої життєдіяльності, мікроорганізми, а також отруйні рослини, плазуни, комахи і тварини, що є переносниками інфекційних захворювань, викликають опіки, алергійні та інші токсичні реакції).
Щоб запобігти впливу цих чинників ризику на туристів, слід:
- дотримуватися установлених санітарних норм і правил обслуговування;
- застосовувати устаткування і препарати для дезінфекції, дезінсекції, стерилізації, дератизації, автоматизації виробничих процесів;
- використовувати знаки безпеки та маркування на предметах оснащення і спорудах, що використовуються в обслуговуванні туристів (посуду, кухонного інвентаря, у т.ч. для приготування їжі у поході, місць водозабору, колодязів та ін.);
- проводити попередні й періодичні медичні огляди персоналу обслуги;
- інформувати туристів про небезпечних тварин, плазунів, риб, рослин, ареали поширення яких збігаються з туристичним маршрутом, проте, як уникнути небажаних контактів, яких невідкладних заходів слід вжити, що зробили у випадку одержання травми (контакту).
У країнах тропічного поясу туристи, які прибувають з інших кліматичних зон, ще не мають належного імунітету до місцевих небезпечних інфекційних захворювань. До особливо небезпечних карантинних захворювань у міжнародному масштабі належать: чума, віспа, холера, жовта лихоманка і малярія. Характерні особливості цих хвороб такі:
1.ЧУМА (PLAGUE) - хвороба здебільшого з летальним наслідком, спричинена чумною паличкою. Передається через бліх і повітряно-крапельним шляхом (легенева форма). Вияви хвороби: лихоманка, інтоксикація, при легеневій формі - пневмонія.
За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), зона поширення чуми охоплює такі країни:
- в Африці: Мадагаскар, Мозамбік, Танзанія, Уганда, Заїр, Зімбабве;
- в Азії: Індія ї В’єтнам;
-у Південній Америці: Болівія, Бразилія, Перу.
Втім, це не означає, що в кожній з цих країн поширена чума, але потенційно ця інфекція там присутня.
Заразитися чумою досить легко, особливо легеневою формою. Тут навіть суворе дотримання правил особистої гігієни не порятує. Якщо хворий на легеневу форму чуми проїде у автобусі чи у вагоні трамваю або метро, то буде реальна загроза епідемії чуми у населеному пункті і подальше її непередбачуване поширення по країні. Вакцинація від чуми ефективна приблизно на 70%, тому прищеплюють так звані „групи ризику”, тобто осіб, що працюють у зонах можливої „появи” хвороби. Імунітет виробляється на 10-й день після щеплення і досягає свого максимуму після 21 дня.
ВІСПА (SMALLPOX) - спричинена вірусом, характеризується лихоманкою і висипкою, яка залишає рубці. Передається повітряно-крапельним шляхом і через предмети ужитку.
З 1981 р. ВООЗ скасувала однакову вимогу щодо щеплень проти віспи насамперед тому, що немає повної гарантії виробити імунітет, хоча вважають, що людство уже позбулося віспи.
ХОЛЕРА (CHOLERA) - кишкова інфекція, симптоми - нудота, блювота, рідкий стілець, зневоднення організму, судоми. Зараження від хворого або вібріононосія через воду, їжу, руки тощо.
За даними ВТО, зона поширення холери у країнах світу така (втім, це не означає, що там обов’язково будуть спалахи інфекції):
• в Африці: Ангола, Бенін, Буркіна-Фасо, Бурунді, Камерун, Кейп Верде, Чад, Кот-д-Івуар, Джібуті, Гана, Гвінея-Бісау, Гвінея, Кенія, Ліберія, Малаві, Малі, Мавританія, Мозамбік, Нігер, Нігерія, Руанда, Сан Томі і Прінсипі, Сьєрра Леоне, Сомалі, Свазіленд, Танзанія, Того, Уганда, Заїр, Замбія;
• в Азії: Афганістан, Бутан, Камбоджа, Китай, Газа, Індія, Індонезія, Іран, Ірак, Лаос, Малайзія, Майнмар, Непал, Філіппіни, Шрі-Ланка, В’єтнам;
• у Європі: Албанія, Росія, Україна й інші держави СНД;
• в Океанії: Тувалу;
• у Південній Америці: Аргентина, Беліз, Болівія, Бразилія, Колумбія, Коста-Ріка, Еквадор, Сальвадор, Французька Гайана, Гватемала, Гайана, Гондурас, Мексика, Нікарагуа* Панама, Перу, Сурінам, Венесуела.
З 1973 р. ВООЗ скасувала вимогу сертифіката щодо холери через те, що ні щеплення, ні які-небудь інші препарати не гарантують повного захисту організму від цього захворювання. Окремі спалахи холери трапляються все частіше і набули вже катастрофічного характеру, забираючи тисячі людських життів.
ЖОВТА ЛИХОМАНКА (YELLOW FEVER) - вірусне захворювання, що характеризується лихоманкою, жовтухою; переноситься комарами. Від неї у світі щорічно вмирають кілька тисяч осіб.
Існує спеціальний туристський (медичний) термін - „зона жовтої лихоманки”, що охоплює велику частину Південної Америки, Африки і Південно-Східної Азії (у цій же зоні трапляються захворювання на холеру, малярію, вірусний гепатит та інші небезпечні інфекції, включаючи паразитарні).
Країни „зони жовтої лихоманки”: Ангола, Бенін, Берег Слонової Кості, Болівія, Бразилія, Бурунді, Венесуела, Верхня Вольта, Габон, Гайана, Гана, Гвінея, Гвінея-Бісау, Гамбія, Гондурас, Заїр, Камерун, Кенія, Колумбія, Конго, Коста-Ріка, Ліберія, Мавританія, Малі, Нігер, Нігерія, Нікарагуа, Панама, зона Панамського каналу, Парагвай, Перу, Руанда, Сан-Томе і Прінсипі, Сенегал, Сомалі, Судан, Сурінам* Сьєрра-Леоне, Танзанія, Того, Тринідад і Тобаго, Уганда, Французька Гвіана, Чад, Еквадор, Екваторіальна Гвінея, Ефіопія.
Для поїздки в кожну з країн цієї зони потрібно зробити щеплення, для цього слід надати в медзаклад довідку від лікаря про те, що немає протипоказань, і паспорт (відповідно до вимог ВООЗ). Щеплення від жовтої лихоманки - це один укол (0,5 мл), що забезпечує імунітет протягом 10 років, починаючи з 10-го дня після вакцинації. Після щеплення видається сертифікат міжнародного зразка, у якому англійською та французькою мовами подають відомості про щепленого, прізвище лікаря, що зробив щеплення, дані про вакцину та її виробника. Без сертифіката про щеплення проти жовтої лихоманки туриста не допустять до поїздки (рейсу). І ніхто не зважатиме на аргументи про терміновість або невідкладність візиту. У країну відвідування без сертифіката також не пустять, або, відповідно до Міжнародних медико-санітарних правил ВООЗ від 1969 p., туриста-по- рушника можуть помістити у карантин-ізолятор на весь інкубаційний період. Зокрема через ці жорсткі заходи в Україні не було жодного смертельного випадку від жовтої лихоманки. За наявності протипоказання до щеплень (вагітність, застудні захворювання, алергія на яєчний жовток та інші) турпоїздка в країни „зони жовтої лихоманки” неможлива. Причому такі попередження клієнтам турфірми зобов’язані зробити на початку підготовки до поїздки.
МАЛЯРІЄЮ у закордонних поїздках у тропічні країни заразитися дуже легко. Захворювання передається малярійними комарами, яких понад 300 видів; у СНД (на Закавказзі та Середньоазіатських республіках) є дев’ять видів. Самка малярійного комара (анофелеса) потребує порцію крові, щоб забезпечити дозрівання свого потомства. При укусі комара в кров людини потрапляють не мікроби, а найпростіші - малярійні плазмодії. Достатньо одного укусу, щоб людина захворіла. КІЬЛйрія характеризується приступами лихоманки, головний болем, ломотою в тілі, нудотою, задухою, блідістю шкірного покрову, хворого кидає то в жар, то в холод.
Динаміка захворювань на малярію в СНД свідчить, що коли раніше малярією заражалися переважно в державах Екваторіальної Африки, то тепер „чорний список” поповнили країни Південно-Східної Азії, Полінезії, Південної Америки.
З малярійними комарами й іншими комахами в туристських районах ведуть активну боротьбу. Вранці та пізно ввечері всі чагарники біля готелів і місць перебування туристів обробляють хімічними препаратами.
За даними Інституту медичної паразитології і тропічної медицини ім. Є. І. Марциновського (Росія), відомі чотири види малярії: тропічна, триденна, чотириденна й овале. Назви „триденна” і „чотириденна” походять від кількості днів, через які трапляються напади хвороби. Смертельна тільки тропічна
малярія. Хоча на початковій стадії хвороби ознобу немає, протікає вона надзвичайно важко; основні симптоми: підвищена температура, быль суглобів і м’язів, розлади шлунку. Критичним днем є шостий. Якщо хворому відразу ж не надати кваліфікованої медичної допомоги, то на шостий-восьмий день він вмирає.
Деякі форми малярії виявляються тільки за рік-два після укусу комара.
За даними ВООЗ, летальний результат від малярії у туристів, які подорожують тропічними країнами, буває, здебільшого, з таких причин:
- туристи не були інформовані або не зважали на небезпеку зараження малярією під час поїздки;
- симптоми малярії (особливо Falciparum Malaria) схожі із симптомами багатьох інших хвороб, тому що починаються від застуди, і спочатку навіть кваліфікованому лікареві важко встановити правильний діагноз;
- лікареві не повідомили, що хворий недавно був у тропічних країнах.
Турфірми, відповідно до вимог органів Держсанепідем- нагляду, зобов’язані .попереджати туристів про те, що у країнах маршруту є малярія і повідомляти про загальні правила поведінки й профілактики. Захист від малярії залежить від поведінки самих туристів, тому вони повинні:
• зібрати максимально повну інформацію про захворювання і захист від нього перед поїздкою в тропічні країни;
• знати, що, незважаючи на вжиті заходи, вони можуть все ж занедужати, тому що жодні профілактичні заходи не дають стовідсоткової гарантії;
• подбати про захист від укусів комарів (не виходити з приміщення в темну пору доби, коли комарі особливо активні; носити одяг, що захищає від укусів комах; користуватися репелстрічками, мати захисні сітки на вікнах, дверях і додатково навколо ліжок, за узгодженням з лікарем вживати профілактичні протималярійні ліки за тиждень до і під час поїздки (делагіл, хлорохіл, метакельфін, фансидар).
Украй важливо, щоб туристи знали, що при найменших симптомах хвороби (головний біль, жар), слід негайно звернутися
до лікаря, зробити аналіз крові - тільки тоді є шанс врятуватися Самолікування в надії, що це застуда або грип, призводить де летального результату.
Щоб виробити імунітет до небезпечних інфекційню захворювань, туристів зобов’язують зробити щеплення і одержати медичний сертифікат, без якого в країну просто н( впустять (а в деяких випадках - навіть не продадуть авіаквитка) Ця вимога особливо актуальна при відвідуванні країн Африки Південної Америки і Південної Азії. У документах ВООЗ - Міжнародний сертифікат про щеплення (International Certificate; of Vaccination) дати обов’язково вказують у такому порядку: день місяць, рік, причому назва місяця повинна бути зазначена тільк* буквами, наприклад: „Січень 5,1990”. У сертифікаті англійськок і французькою мовами вказують відомості про щепленого прізвище лікаря, що зробив щеплення, дані про вакцину та і виробника.
У табл. 8.1 представлено дані за кількістю тих, хто захворів відвідавши країни зі спекотним кліматом.
Для того, щоб уникнути небезпечних інфекційних захворювань, у турпоїздках існують певні медико-санітарні правила: s вживати питну воду і напої гарантованої якості;
- використовувати в їжу тільки продукти промислового виготовлення; забороняється вживати в їжу нетрадиційні страви, включаючи гарячі бутерброди, купувати продукти з яток у
роздрібній вуличній торгівлі без сертифікаційних свідоцтв, а також із закінченим терміном придатності на упакуванні;
- проживати в приміщеннях, забезпечених централізованим водопостачанням і каналізацією;
- ретельно мити овочі і фрукти, а також руки, водою з водопроводу, користуватися тільки індивідуальним посудом;
- купаючись у водоймах, не допускати потрапляння води в ротову порожнину.
Із появою перших симптомів захворювання (зазвичай, це нудота, блювота, рідкий стілець, запаморочення і т.д.) слід негайно звернутися до лікаря. Самолікування в таких випадках тільки поглиблює хворобу і може призвести до найважчих наслідків.
Загальні рекомендації ВТО і ВООЗ з надання медичної допомоги такі:
- бажані угоди на двосторонній основі або багатосторонні договори з медичного страхування і медичної допомоги туристам;
- надавати невідкладну медичну допомогу всім туристам;
- при гострій формі хвороби або у випадку смерті туриста негайно сповістити консульство і родичів (у поїздці в одного з членів тургрупи обов’язково повинні бути їхні адреси і телефони, про це мають подбати самі турфірми);
- перевозити тіла чи здійснювати їх поховання (за оплату);
- швидко видавати всі потрібні у таких випадках документи.
Щоб запобігти впливу цих чинників ризику на туристів, слід:
- дотримуватися установлених санітарних норм і правил обслуговування;
- застосовувати устаткування і препарати для дезінфекції, дезінсекції, стерилізації, дератизації, автоматизації виробничих процесів;
- використовувати знаки безпеки та маркування на предметах оснащення і спорудах, що використовуються в обслуговуванні туристів (посуду, кухонного інвентаря, у т.ч. для приготування їжі у поході, місць водозабору, колодязів та ін.);
- проводити попередні й періодичні медичні огляди персоналу обслуги;
- інформувати туристів про небезпечних тварин, плазунів, риб, рослин, ареали поширення яких збігаються з туристичним маршрутом, проте, як уникнути небажаних контактів, яких невідкладних заходів слід вжити, що зробили у випадку одержання травми (контакту).
У країнах тропічного поясу туристи, які прибувають з інших кліматичних зон, ще не мають належного імунітету до місцевих небезпечних інфекційних захворювань. До особливо небезпечних карантинних захворювань у міжнародному масштабі належать: чума, віспа, холера, жовта лихоманка і малярія. Характерні особливості цих хвороб такі:
1.ЧУМА (PLAGUE) - хвороба здебільшого з летальним наслідком, спричинена чумною паличкою. Передається через бліх і повітряно-крапельним шляхом (легенева форма). Вияви хвороби: лихоманка, інтоксикація, при легеневій формі - пневмонія.
За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), зона поширення чуми охоплює такі країни:
- в Африці: Мадагаскар, Мозамбік, Танзанія, Уганда, Заїр, Зімбабве;
- в Азії: Індія ї В’єтнам;
-у Південній Америці: Болівія, Бразилія, Перу.
Втім, це не означає, що в кожній з цих країн поширена чума, але потенційно ця інфекція там присутня.
Заразитися чумою досить легко, особливо легеневою формою. Тут навіть суворе дотримання правил особистої гігієни не порятує. Якщо хворий на легеневу форму чуми проїде у автобусі чи у вагоні трамваю або метро, то буде реальна загроза епідемії чуми у населеному пункті і подальше її непередбачуване поширення по країні. Вакцинація від чуми ефективна приблизно на 70%, тому прищеплюють так звані „групи ризику”, тобто осіб, що працюють у зонах можливої „появи” хвороби. Імунітет виробляється на 10-й день після щеплення і досягає свого максимуму після 21 дня.
З 1981 р. ВООЗ скасувала однакову вимогу щодо щеплень проти віспи насамперед тому, що немає повної гарантії виробити імунітет, хоча вважають, що людство уже позбулося віспи.
ХОЛЕРА (CHOLERA) - кишкова інфекція, симптоми - нудота, блювота, рідкий стілець, зневоднення організму, судоми. Зараження від хворого або вібріононосія через воду, їжу, руки тощо.
За даними ВТО, зона поширення холери у країнах світу така (втім, це не означає, що там обов’язково будуть спалахи інфекції):
• в Африці: Ангола, Бенін, Буркіна-Фасо, Бурунді, Камерун, Кейп Верде, Чад, Кот-д-Івуар, Джібуті, Гана, Гвінея-Бісау, Гвінея, Кенія, Ліберія, Малаві, Малі, Мавританія, Мозамбік, Нігер, Нігерія, Руанда, Сан Томі і Прінсипі, Сьєрра Леоне, Сомалі, Свазіленд, Танзанія, Того, Уганда, Заїр, Замбія;
• в Азії: Афганістан, Бутан, Камбоджа, Китай, Газа, Індія, Індонезія, Іран, Ірак, Лаос, Малайзія, Майнмар, Непал, Філіппіни, Шрі-Ланка, В’єтнам;
• у Європі: Албанія, Росія, Україна й інші держави СНД;
• в Океанії: Тувалу;
• у Південній Америці: Аргентина, Беліз, Болівія, Бразилія, Колумбія, Коста-Ріка, Еквадор, Сальвадор, Французька Гайана, Гватемала, Гайана, Гондурас, Мексика, Нікарагуа* Панама, Перу, Сурінам, Венесуела.
З 1973 р. ВООЗ скасувала вимогу сертифіката щодо холери через те, що ні щеплення, ні які-небудь інші препарати не гарантують повного захисту організму від цього захворювання. Окремі спалахи холери трапляються все частіше і набули вже катастрофічного характеру, забираючи тисячі людських життів.
Існує спеціальний туристський (медичний) термін - „зона жовтої лихоманки”, що охоплює велику частину Південної Америки, Африки і Південно-Східної Азії (у цій же зоні трапляються захворювання на холеру, малярію, вірусний гепатит та інші небезпечні інфекції, включаючи паразитарні).
Країни „зони жовтої лихоманки”: Ангола, Бенін, Берег Слонової Кості, Болівія, Бразилія, Бурунді, Венесуела, Верхня Вольта, Габон, Гайана, Гана, Гвінея, Гвінея-Бісау, Гамбія, Гондурас, Заїр, Камерун, Кенія, Колумбія, Конго, Коста-Ріка, Ліберія, Мавританія, Малі, Нігер, Нігерія, Нікарагуа, Панама, зона Панамського каналу, Парагвай, Перу, Руанда, Сан-Томе і Прінсипі, Сенегал, Сомалі, Судан, Сурінам* Сьєрра-Леоне, Танзанія, Того, Тринідад і Тобаго, Уганда, Французька Гвіана, Чад, Еквадор, Екваторіальна Гвінея, Ефіопія.
Для поїздки в кожну з країн цієї зони потрібно зробити щеплення, для цього слід надати в медзаклад довідку від лікаря про те, що немає протипоказань, і паспорт (відповідно до вимог ВООЗ). Щеплення від жовтої лихоманки - це один укол (0,5 мл), що забезпечує імунітет протягом 10 років, починаючи з 10-го дня після вакцинації. Після щеплення видається сертифікат міжнародного зразка, у якому англійською та французькою мовами подають відомості про щепленого, прізвище лікаря, що зробив щеплення, дані про вакцину та її виробника. Без сертифіката про щеплення проти жовтої лихоманки туриста не допустять до поїздки (рейсу). І ніхто не зважатиме на аргументи про терміновість або невідкладність візиту. У країну відвідування без сертифіката також не пустять, або, відповідно до Міжнародних медико-санітарних правил ВООЗ від 1969 p., туриста-по- рушника можуть помістити у карантин-ізолятор на весь інкубаційний період. Зокрема через ці жорсткі заходи в Україні не було жодного смертельного випадку від жовтої лихоманки. За наявності протипоказання до щеплень (вагітність, застудні захворювання, алергія на яєчний жовток та інші) турпоїздка в країни „зони жовтої лихоманки” неможлива. Причому такі попередження клієнтам турфірми зобов’язані зробити на початку підготовки до поїздки.
МАЛЯРІЄЮ у закордонних поїздках у тропічні країни заразитися дуже легко. Захворювання передається малярійними комарами, яких понад 300 видів; у СНД (на Закавказзі та Середньоазіатських республіках) є дев’ять видів. Самка малярійного комара (анофелеса) потребує порцію крові, щоб забезпечити дозрівання свого потомства. При укусі комара в кров людини потрапляють не мікроби, а найпростіші - малярійні плазмодії. Достатньо одного укусу, щоб людина захворіла. КІЬЛйрія характеризується приступами лихоманки, головний болем, ломотою в тілі, нудотою, задухою, блідістю шкірного покрову, хворого кидає то в жар, то в холод.
Динаміка захворювань на малярію в СНД свідчить, що коли раніше малярією заражалися переважно в державах Екваторіальної Африки, то тепер „чорний список” поповнили країни Південно-Східної Азії, Полінезії, Південної Америки.
З малярійними комарами й іншими комахами в туристських районах ведуть активну боротьбу. Вранці та пізно ввечері всі чагарники біля готелів і місць перебування туристів обробляють хімічними препаратами.
За даними Інституту медичної паразитології і тропічної медицини ім. Є. І. Марциновського (Росія), відомі чотири види малярії: тропічна, триденна, чотириденна й овале. Назви „триденна” і „чотириденна” походять від кількості днів, через які трапляються напади хвороби. Смертельна тільки тропічна
малярія. Хоча на початковій стадії хвороби ознобу немає, протікає вона надзвичайно важко; основні симптоми: підвищена температура, быль суглобів і м’язів, розлади шлунку. Критичним днем є шостий. Якщо хворому відразу ж не надати кваліфікованої медичної допомоги, то на шостий-восьмий день він вмирає.
Деякі форми малярії виявляються тільки за рік-два після укусу комара.
За даними ВООЗ, летальний результат від малярії у туристів, які подорожують тропічними країнами, буває, здебільшого, з таких причин:
- туристи не були інформовані або не зважали на небезпеку зараження малярією під час поїздки;
- симптоми малярії (особливо Falciparum Malaria) схожі із симптомами багатьох інших хвороб, тому що починаються від застуди, і спочатку навіть кваліфікованому лікареві важко встановити правильний діагноз;
- лікареві не повідомили, що хворий недавно був у тропічних країнах.
Турфірми, відповідно до вимог органів Держсанепідем- нагляду, зобов’язані .попереджати туристів про те, що у країнах маршруту є малярія і повідомляти про загальні правила поведінки й профілактики. Захист від малярії залежить від поведінки самих туристів, тому вони повинні:
• зібрати максимально повну інформацію про захворювання і захист від нього перед поїздкою в тропічні країни;
• знати, що, незважаючи на вжиті заходи, вони можуть все ж занедужати, тому що жодні профілактичні заходи не дають стовідсоткової гарантії;
• подбати про захист від укусів комарів (не виходити з приміщення в темну пору доби, коли комарі особливо активні; носити одяг, що захищає від укусів комах; користуватися репелстрічками, мати захисні сітки на вікнах, дверях і додатково навколо ліжок, за узгодженням з лікарем вживати профілактичні протималярійні ліки за тиждень до і під час поїздки (делагіл, хлорохіл, метакельфін, фансидар).
Украй важливо, щоб туристи знали, що при найменших симптомах хвороби (головний біль, жар), слід негайно звернутися
до лікаря, зробити аналіз крові - тільки тоді є шанс врятуватися Самолікування в надії, що це застуда або грип, призводить де летального результату.
Щоб виробити імунітет до небезпечних інфекційню захворювань, туристів зобов’язують зробити щеплення і одержати медичний сертифікат, без якого в країну просто н( впустять (а в деяких випадках - навіть не продадуть авіаквитка) Ця вимога особливо актуальна при відвідуванні країн Африки Південної Америки і Південної Азії. У документах ВООЗ - Міжнародний сертифікат про щеплення (International Certificate; of Vaccination) дати обов’язково вказують у такому порядку: день місяць, рік, причому назва місяця повинна бути зазначена тільк* буквами, наприклад: „Січень 5,1990”. У сертифікаті англійськок і французькою мовами вказують відомості про щепленого прізвище лікаря, що зробив щеплення, дані про вакцину та і виробника.
У табл. 8.1 представлено дані за кількістю тих, хто захворів відвідавши країни зі спекотним кліматом.
| Країна | % тих, хто захворів | Країна | % тих, хто захворів |
| ІНДІЯ | 60 | Кенія | 49 |
| Єгипет | 53 | Туреччина | 46 |
| Марокко | 52 | Індонезія | 43 |
| Гамбія | 50 | Китай | 39 |
| Туніс | 49 | Таїпавд | 37 |
Для того, щоб уникнути небезпечних інфекційних захворювань, у турпоїздках існують певні медико-санітарні правила: s вживати питну воду і напої гарантованої якості;
- використовувати в їжу тільки продукти промислового виготовлення; забороняється вживати в їжу нетрадиційні страви, включаючи гарячі бутерброди, купувати продукти з яток у
роздрібній вуличній торгівлі без сертифікаційних свідоцтв, а також із закінченим терміном придатності на упакуванні;
- проживати в приміщеннях, забезпечених централізованим водопостачанням і каналізацією;
- ретельно мити овочі і фрукти, а також руки, водою з водопроводу, користуватися тільки індивідуальним посудом;
- купаючись у водоймах, не допускати потрапляння води в ротову порожнину.
Із появою перших симптомів захворювання (зазвичай, це нудота, блювота, рідкий стілець, запаморочення і т.д.) слід негайно звернутися до лікаря. Самолікування в таких випадках тільки поглиблює хворобу і може призвести до найважчих наслідків.
Загальні рекомендації ВТО і ВООЗ з надання медичної допомоги такі:
- бажані угоди на двосторонній основі або багатосторонні договори з медичного страхування і медичної допомоги туристам;
- надавати невідкладну медичну допомогу всім туристам;
- при гострій формі хвороби або у випадку смерті туриста негайно сповістити консульство і родичів (у поїздці в одного з членів тургрупи обов’язково повинні бути їхні адреси і телефони, про це мають подбати самі турфірми);
- перевозити тіла чи здійснювати їх поховання (за оплату);
- швидко видавати всі потрібні у таких випадках документи.