Кожен готель прагне до одержання можливо більшого доходу від своєї діяльності, намагається не лише продати свої послуги за вигідною високою ціною, але і скоротити свої витрати на надання послуг.
Забезпечення ефективного функціонування готелю вимагає економічно грамотного управління його діяльністю, що багато в чому визначається умінням аналізувати. За допомогою аналізу вивчаються тенденції розвитку, глибоко і системно досліджуються фактори зміни результатів діяльності, обґрунтовуються плани та управлінські рішення, здійснюється контроль за їхнім виконанням, виявляються резерви підвищення ефективності надання послуг, оцінюються результати діяльності готелю, виробляється економічна стратегія його розвитку.
Фінансовий менеджмент готелю — це система раціонального управління процесами фінансування і використання грошових фондів, забезпеченням обороту коштів у відтворювальному процесі господарської діяльності готелю. Фінансовий менеджмент спрямований на досягнення стратегічних і тактичних цілей готелю, він є невід'ємною частиною його загальної системи управління. Система фінансового менеджменту складається в свою чергу з двох підсистем: об'єкта управління (керована підсистема) і суб'єкта управління (керуюча підсистема).
Структура системи управління фінансами готелю
Фінансові служби займають важливе місце в загальній системі управління готелем. Не існує будь-якої установленої структури управління фінансами на рівні готелю: кожен з них сам визначає структуру управління і місце в ній фінансової служби залежно від своїх розмірів, правової форми організації, національних традицій тощо. Наприклад, у великому готелі заступнику генерального директора з фінансів підпорядковується фінансовий директор та головний бухгалтер.
До функцій фінансового директора входить:
• фінансовий аналіз і планування;
• фінансування;
• інвестиційнадіяльність;
• управління коштами;
• управління дебіторською заборгованістю і кредитною політикою готелю;
• управління податками і резервами;
• дивідендна політика.
До функцій головного бухгалтера входить:
• бухгалтерський (фінансовий) облік;
• управлінський облік;
• інформаційне забезпечення управлінської діяльності;
• складання фінансової та податкової звітності;
• організація внутрішнього аудиту.
Відзначимо, однак, що наведена схема не є типовою і вичерпною. Досить часто фінансовий директор виконує функції головного бухгалтера (наприклад, відстеження документообігу і контроль за результатами фінансової діяльності по минулих і поточних торговельних і фінансових операціях та ін.) У той же час у вітчизняній практиці управління податками традиційно здійснюється головним бухгалтером, що часто управляє і аналітичними службами [ 6].
Інформаційне забезпечення фінансового менеджменту
Основою інформаційного забезпечення системи управління фінансами є дані бухгалтерського обліку (як фінансового, так і управлінського). При цьому використовуються як звітні дані, так і дані, що носять поточний, оперативний характер. Як наслідок, істотно підвищуються вимоги до достовірності даних бухгалтерського обліку: використання перекручених даних з метою управління буде очевидно контрпродуктивним. Звідси випливає, що велика увага повинна приділятися дотриманню принципів і стандартів у обліку з метою, зокрема, досягнення порівнянності оцінок. Стандартизована і підтверджена незалежними аудиторами фінансова звітність залишається єдиним доступним масовому інвестору джерелом інформації про фінансовий і майновий стан готелю і результативність його фінансово-господарської діяльності. При цьому консерватизм і стандартизованість є головними достоїнствами фінансової звітності саме з погляду масового інвестора і кредитора.
До числа інших інформаційних ресурсів, що необхідні для забезпечення процесу управління фінансами готелю, входять нормативно-правові акти; блок фінансової інформації довідкового характеру, включаючи інформацію фондових, валютних, товарних ринків; кредитні рейтинги; статистичні дані; а також відомості, які прийнято відносити до «несистемних». Крім усього перерахованого, інформаційне забезпечення фінансового менеджменту включає і систему (способи) організації необхідних інформаційних ресурсів.
Основи фінансового менеджменту готелю
Фінансовий менеджмент (financial management) — це один
з видів професійної діяльності з управління готелем. Він містить
у собі:
• розробку і реалізацію фінансової політики готелю з використанням різних фінансових інструментів;
• прийняття рішень з фінансових питань, їхню конкретизацію і вироблення методів реалізації;
• інформаційне забезпечення шляхом складання та аналізу фінансової звітності готелю;
• оцінку інвестиційних проектів і формування портфеля інвестицій;
• оцінку витрат на капітал;
• фінансове планування і контроль;
• організацію апарату управління фінансово-господарською діяльністю готелю.
Методи фінансового менеджменту дозволяють оцінити ризик і вигідність того або іншого способу вкладення грошей; ефективність роботи готелю; швидкість оборотності капіталу і його продуктивність.
Метою фінансового менеджменту є вироблення і застосування методів, засобів та інструментів для досягнення цілей діяльності готелю в цілому або його окремих ланок — центрів прибутку. Такими цілями можуть бути:
• максимізація прибутку;
• досягнення сталої норми прибутку в плановому періоді;
• збільшення доходів керівного складу і вкладників (або власників) готелю;
• підвищення курсової вартості акцій готелю та ін.
В остаточному підсумку всі ці цілі орієнтовані на підвищення доходів вкладників (акціонерів) або власників готелю (власників капіталу).
До задач фінансового менеджменту входить знаходження оптимального співвідношення між короткостроковими і довгостроковими цілями розвитку готелю і прийнятими рішеннями у короткостроковому і довгостроковому фінансовому управлінні.
Так, у короткостроковому фінансовому управлінні, наприклад, приймаються рішення про поєднання таких цілей, як збільшення прибутку і підвищення курсової вартості акцій, оскільки ці цілі можуть протидіяти одна одній. Це виникає в тому випадку, коли готель, який є акціонерним товариством, що інвестує капітал у власний розвиток, несе поточні збитки, розраховуючи на одержання високого прибутку в майбутньому, що забезпечить зростання вартості його акцій. З іншого боку, готель може утримуватися від інвестицій у відновлення основного капіталу заради одержання високих поточних прибутків, що згодом відіб'ється на конкурентоздатності його послуг і призведе до зниження рентабельності їх надання, а згодом — до падіння курсової вартості його акцій і, отже, до погіршення стану на фінансовому ринку.
У довгостроковому фінансовому управлінні, що орієнтоване на ті самі кінцеві цілі, насамперед враховуються фактори ризику і невизначеності, зокрема, при визначенні передбачуваної ціни акцій як показника віддачі на вкладений капітал.
Завданням фінансового менеджменту є визначення пріоритетів і пошук компромісів для оптимального поєднання інтересів різних підрозділів готелю у прийнятті інвестиційних проектів і виборі джерел їхнього фінансування.
В остаточному підсумку основне завдання фінансового менеджменту - це прийняття рішень із забезпечення найбільш ефективного руху фінансових ресурсів між готелем і джерелами його фінансування, як зовнішніми, так і внутрішніми. Тому управління потоком фінансових ресурсів є центральним питанням у фінансовому менеджменті.
Потік фінансових ресурсів складають кошти:
• отримані в результаті фінансово-господарської діяльності готелю;
• отримані на фінансових ринках за допомогою продажу акцій, облігацій, одержання кредитів;
• повернені суб'єктам фінансового ринку як плата за капітал у вигляді відсотків і дивідендів;
• інвестовані і реінвестовані у розвиток діяльності готелю;
• спрямовані на сплату податкових платежів.
Функції та економічні методи фінансового менеджменту можна поділити на два блоки: блок з управління зовнішніми фінансами і блок з внутрішнього обліку і фінансового контролю.
Блок з управління зовнішніми фінансами передбачає реалізацію відносин готелю з юридично і господарсько-самостійними суб'єктами ринку, включаючи власні філії, що виступають як клієнти і позикодавці, а також з акціонерами і фінансовими ринками. Сюди входить:
• управління оборотними активами готелів: рухом грошових коштів, розрахунками з клієнтами, матеріальними запасами тощо;
• залучення короткострокових і довгострокових зовнішніх джерел фінансування.
Блок з внутрішнього обліку і фінансового контролю включає:
• контроль за веденням виробничого обліку;
• складання кошторису витрат, контроль за виплатою заробітної плати і податків;
• збір і оброблення даних бухгалтерського обліку для внутрішнього управління фінансами і для надання даних зовнішнім користувачам;
• складання і контроль за правильністю фінансової звітності: балансу, звіту про прибутки і збитки, звіту про рух грошових коштів та ін.;
• аналіз фінансової звітності і використання його результатів для внутрішнього і зовнішнього аудиту;
• оцінка фінансового стану готелю на поточний період і її використання для прийняття оперативних управлінських рішень і з метою планування.
До функцій фінансового менеджменту готелю входить:
• аналіз фінансової звітності;
• прогнозування коштів;
• випуск акцій;
• одержання позик і кредитів;
• операції з інвестиціями;
• оцінка операцій злиття і поглинання фірм.
Відповідальність за досягнення кінцевих цілей фінансового менеджменту звичайно покладається у великих готелях на віце-президента з фінансових питань (Chief Financial Officer), що входить до складу Ради директорів, а в невеликих готелях — на заступника директора з фінансів.
Віце-президенту з фінансових питань підпорядковуються скарбник і контролер з відповідним апаратом (службами, відділами, секторами). До функцій скарбника відноситься управління зовнішніми фінансами; до функцій контролера входить ведення внутрішнього обліку і фінансового контролю.
Найважливіші рішення, що приймаються в області фінансового менеджменту, відносяться до питань інвестування (investment decisions) і вибору джерел їхнього фінансування (financing decisions).
Інвестиційні рішення приймаються з таких питань, як:
• оптимізація структури активів, визначення потреб у їхній заміні або ліквідації;
• розробка інвестиційної політики, методів і засобів її реалізації;
• визначення потреб у фінансових коштах;
• планування інвестицій по готелю в цілому; розробка і затвердження інвестиційних проектів;
• управління портфелем цінних паперів.
Інвестиційні рішення передбачають виділення у фінансовому менеджменті двох видів фінансового управління: короткострокового і довгострокового, що мають свої специфічні риси.
Короткострокові інвестиційні рішення спрямовані на визначення структури капіталу готелю на поточний період, що відбивається в його балансі. Прийняття таких рішень вимагає від фінансових менеджерів глибоких професійних знань у сфері короткострокового фінансового управління готелем, уміння застосовувати обгрунтовані методи їхньої реалізації з урахуванням поточних тенденцій розвитку ринку.
Довгострокові інвестиційні рішення, що мають назву стратегічних, спрямовані на забезпечення успішного функціонування готелів у майбутньому і вимагають від фінансових менеджерів конкретних професійних знань, практичного досвіду і навичок у використанні сучасних методів аналізу для вибору оптимальних напрямків і шляхів розвитку готелів на перспективу з урахуванням об'єктивних закономірностей розвитку ринкової економіки.
Рішення щодо вибору джерел фінансування приймаються з таких питань, як:
• розробка і реалізація політики оптимального поєднання використання власних і позикових коштів для забезпечення найбільш ефективного функціонування готелів;
• розробка і реалізація політики залучення капіталу на найбільш вигідних умовах;
• дивідендна політика та ін.
Фінансова політика готелю
та її найважливіші інструменти
Розробка і здійснення єдиної фінансової політики займають істотне місце в загальному механізмі управління готелем. Роль фінансової політики в централізованому управлінні готелем визначається тим, що вона торкається всіх сторін його економічної діяльності: маркетингу, надання послуг, матеріально-технічного постачання, збуту — і відбиває в концентрованому вигляді вплив численних внутрішніх і зовнішніх факторів. У рамках єдиної фінансової політики, що розроблюється на вищому рівні управління, визначаються джерела фінансових ресурсів та їхній розподіл усередині готелю 170].
Досить важко однозначно визначити конкретні форми і методи проведення фінансової політики. Хоча в рамках окремих готелів і існують істотні відмінності у використанні конкретних форм і методів фінансової політики, можна, проте, говорити про загальні її риси і принципи, а також інструменти фінансової політики. Найважливіші з них: розподіл і перерозподіл прибутку; фінансування і кредитування діяльності різних підрозділів; визначення структури і характеру внутрішніх фінансових операцій і розрахунків по них.
Головна особливість фінансової політики готелів у сучасних умовах полягає в комплексному використанні інструментів, причому в залежності від конкретних умов переважне значення в окремі періоди може надаватися тому або іншому інструментові.
Гнучкість фінансової політики полягає в тому, що при централізованому формуванні вона, разом з тим, диференціюється відповідно до особливостей грошового ринку країни, податкового законодавства і валютного регулювання, валютно-фінансового стану і динаміки валютного курсу. Важливу роль при виробленні фінансової політики відіграє регулювання внутрішньоготельних фінансових потоків. На формування фінансової політики, особливо при визначенні джерел фінансування, впливає також зв'язок готелю з банками або його приналежність до певної фінансової групи. І, нарешті, вироблення і реалізація фінансової політики значною мірою визначаються вирішенням задач, пов'язаних із економічною діяльністю готелів.
Для ефективного управління фінансами готелю необхідне своєчасне отримання актуальної та повної фінансової інформації.
При цьому фінансова інформація повинна бути достовірна, своєчасна, мати необхідну кількість вихідних фінансових даних, достатньої точності.
Ці всі дані містяться в інформаційній базі даних бухгалтерії: оперативна звітність і статистична звітність готелю.
Аналіз ефективності управління фінансовою діяльністю готелю
Для аналізу ефективності управління фінансовою діяльністю готелю у сучасних умовах потрібне застосування нових методів і аналітичних підходів до оцінки економічного стану готелю в цілому і для вироблення стратегічних рішень в умовах невизначеності, ризику і неповноти інформації.
Методичні підходи поєднують факторний і маржинальний аналіз, реалізуючи своє головну завдання — структуризацію і концентрацію економічної інформації для прийняття управлінського рішення. Проведення аналізу фінансової діяльності відкриває можливості більш раціонального використання ресурсів готелю з метою підвищення ефективності, і є одним з важелів надання конкурентоздатних готельних послуг.
Даний підхід дає можливість оцінити економічні параметри, що впливають на розвиток готелю в перспективі.
Проблемі фінансового управління приділяється величезна увага в сучасній теорії управління . Щоб бути успішним з плином часу, вижити і досягти своїх цілей, готель повинний бути як результативним, такі ефективним.
Результативність є свідченням того, що готель надає потрібні послуги, на які є попит, а ефективність є наслідком того, що ці послуги правильно продаються. Ефективність можна виміряти і виразити кількісно. Результативністю є різниця між доходами і витратами, вона може бути позитивною, тобто діяльність готелю приносить прибуток, і іншому випадку — збиток.
Результативність означає, що послуги продаються правильно, і є чимось, невловимим, що важко визначити, особливо, якщо готель внутрішньо неефективний.
Для детального вивчення і розробки теоретичних і практичних проблем управління економічною ефективністю готелю необхідно уточнити, розширити і ретельніше проаналізувати його визначення.
Економічна ефективність - це відносний показник, що порівнює отриманий ефект із витратами або ресурсами, використаними для досягнення цього ефекту:
Ee=Bee/Bв
де: Ее - економічна ефективність, Bee — величина економічного ефекту; Вв — величина ресурсів або витрат.
Ефективність використання ресурсів готелем, у свою чергу, виявляється в трьох вимірах:
1) в обсязі та якості надання послуг;
2) у величині споживання або витрат ресурсів на надання послуг;
3) у величині вкладених коштів.
Економічну ефективність виражають через різні вартісні показники, що характеризують проміжні і кінцеві результати надання послуг у готелі. До таких показників належать: обсяг надання послуг, величина отриманого прибутку, рентабельність надання послуг, економія тих або інших видів ресурсів (матеріальних, трудових) або загальна економія від зниження собівартості послуг, продуктивність роботи тощо.
Наступна категорія, яку ми використовуємо і яка має потребу в поясненні, - рентабельність (прибутковість).
Коефіцієнти рентабельності (прибутковості), з одного ооку, являють собою окремий випадок показників ефективності, коли як показник ефекту в чисельнику дробу береться прибуток, а в знаменнику — величина ресурсів або витрат.
Коефіцієнти рентабельності є відносними характеристиками фінансових результатів і ефективності діяльності готелю. Вони вимірюють прибутковість підприємства з різних позицій і групуються відповідно до інтересів учасників економічного процесу, ринкового обміну.
Коефіцієнти рентабельності є важливими характеристиками факторного середовища формування прибутку (і доходу) готелю. З цієї причини вони є обов'язковими елементами порівняльного аналізу та оцінки фінансового стану готелю. При аналізі надання послуг показники рентабельності використовуються як інструмент інвестиційної політики і ціноутворення.
Основні коефіцієнти рентабельності можна об'єднати в такі групи:
1) показники рентабельності послуг;
2) показники рентабельності капіталу (активів);
3) показники, розраховані на основі потоків наявних коштів.
Коефіцієнти рентабельності показують, наскільки прибуткова діяльність готелю. Ці коефіцієнти розраховуються як відношення отриманого прибутку до витрачених коштів, або як відношення отриманого прибутку до обсягу наданих послуг.
Найчастіше використовуваними показниками в контексті фінансового менеджменту є коефіцієнти рентабельності всіх активів готелю, рентабельності реалізації, рентабельності власного капіталу. Коефіцієнт рентабельності всіх активів готелю (рентабельність активів) розраховується розподілом чистого прибутку на середньорічну вартість його активів. Він показує, скільки грошових одиниць було потрібно готелю для отримання однієї грошової одиниці прибутку, незалежно від джерела залучення цих коштів. Цей показник є одним з найбільш важливих індикаторів конкурентоздатності готелю. Рівень конкурентноздатності визначається за допомогою порівняння рентабельності всіх активів готелю із середньогалузевим коефіцієнтом.
Управління рентабельністю базується на концепції:
• управління грошовим потоком;
• тимчасова цінність грошових ресурсів;
• управління компромісом між ризиком і прибутковістю;
• вартість капіталу;
• ефективність ринку капіталу;
• асиметричність інформації;
• агентські відносини;
• альтернативні витрати.
Цілі управління рентабельністю готелю такі:
• забезпечення рентабельної діяльності готелю;
• мінімізація витрат, максимізація прибутку;
• підвищення обсягів надання основних тадодаткових послуг;
• підтримання сталих темпів зростання економічного потенціалу готелю;
• забезпечення максимізації ринкової вартості готелю;
• підтримання конкурентних послуг;
• мінімізація фінансових невдач і запобігання банкрутству
тощо.
Рентабельність — це відносний показник. Ми вважаємо що його потрібно розраховувати як суму середньорічної вартості отриманого прибутку та сукупного капіталу: основних і оборотних активів. В економічній літературі розглядаються два види рентабельності; перша розраховується на основі балансового (загального) прибутку, а друга — на основі чистого прибутку. Ми вважаємо, що рентабельність, розрахована на основі чистого прибутку, має точну і важливу функцію для готелю. Вона дає точну оцінку ефективності використання капіталу. Рентабельність характеризує рівень віддачі витрат, ступінь використання коштів у процесі надання послуг. Вона розраховується декількома способами: у чисельнику ставиться балансовий або чистий прибуток, а в знаменнику — один з трьох коефіцієнтів:
• коефіцієнт середньої величини власного капіталу;
• коефіцієнт середньої величини позикового капіталу;
• коефіцієнт середнього доходу від акцій.
Найважливіший фактор, що входить у розрахунок рентабельності, це - чистий прибуток. Прибуток - це економічна категорія, що виражає кінцевий фінансовий результат підприємницької діяльності.
При формуванні прибутку враховуються всі аспекти господарської діяльності готелю, рівень використання основного капіталу, технологія обладнання, організація надання послуг, праці і конкурентоздатність. Прибуток — це абсолютна величина, що відображає результати зниження собівартості і зростання обсягу надання послуг. Реалізовані (надані) послуги є одним з показників планування, оцінки господарської діяльності готелю та основних джерел доходів, що надходять до нього. Грошові кошти, що надходять на розрахунковий рахунок готелю за реалізовані послуги, називається виторгом від реалізації. Грошовий потік складає основу економічного розвитку. Зростання грошового потоку створює фінансову базу для самофінансування, розширеного відтворення, вирішення проблеми соціальних і матеріальних потреб трудового колективу; а також виконання зобов'язань готелю перед бюджетом, банками та іншими підприємствами і організаціями. Таким чином, показники прибутку є найважливішими для оцінки виробничої і фінансової діяльності готелю. Виторг від реалізації послуг у готелі характеризує завершення виробничого циклу в грошовій формі і початок нового витка в обороті всіх коштів. Зміни в обсязі реалізації найсуттєвіше впливають на фінансові результати діяльності готелю. Прибуток від реалізації визначається як різниця між виторгом від продажу послуг за відпускними цінами готелю (без податку на додану вартість, акцизів та інших непрямих податків і зборів) і витратами, що включаються до собівартості послуг. До собівартості послуг при визначенні брутто-прибутку включаються прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці та нарахування, а також непрямі витрати готелів з надання послуг. Брутто-прибуток є показником ефективності роботи підрозділів у готелі. Прибуток від реалізації послуг обчислюється з валового брутто-прибутку поточних періодичних витрат (комерційних і загальногосподарських, витрат), що приходяться на реалізовані послуги. Відзначимо, що відповідно до міжнародних бухгалтерських стандартів періодичні витрати в повному обсязі начисляються з валового прибутку від реалізації послуг, завдяки чому держава ніби розділяє ризик підприємця від можливої нереалізації послуг. Валовий прибуток являє собою показник економічної ефективності основної діяльності готелю, тобто виробництва і реалізації товарів і послуг, де визначаються результати фінансово-господарської діяльності. Результат — прибуток або збиток від фінансової діяльності визначається додаванням процесів одержання та сплати грошей від участі в інших організаціях, інших операційних доходів і витрат, у тому числі від іншої реалізації, тобто продажу основних коштів, нематеріальних активів та інших матеріальних коштів. Прибуток від основної і фінансової діяльності — це сума результатів продажу продукції і фінансової діяльності.
Прибуток звітного періоду, тобто загальний балансовий прибуток — це сума прибутку від основної та фінансової діяльності і результату інших позареалізаційних доходів і витрат. Звідси випливає, що балансовий прибуток показує економічну ефективність усієї господарської діяльності готелю.
Прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства (чистий прибуток) визначається відніманням збалансового прибутку величини податків. Для оподаткування балансовий прибуток коригується відповідно до податкових стандартів, тобто відповідно до положення про склад витрат, що включаються до собівартості послуг для оподаткування. Нерозподілений прибуток, що включається до бухгалтерського балансу, визначається відніманням з чистого прибутку коштів, використаних за звітний період.
Узагальнену характеристику господарської діяльності готелю в умовах ринкової економіки дають величина чистого прибутку і показники фінансового стану. Важливо не лише отримати якомога більший прибуток, але і правильно використовувати ту його частину, що залишилася в розпорядженні готелю, тобто забезпечити оптимальні темпи розширеного відтворювання. У динаміці темпів зростання власних коштів із розрахунку прибутку готелю виявляються в кінцевому рахунку успіхи або недоліки розвитку готелю в цілому.
Для обчислення факторів, що впливають на підвищення рівня рентабельності, і вирішальних для оцінки ефективності роботи готелю недостатньо використовувати лише показники прибутку, тому береться до уваги і вартість готельних фондів з надання послуг. Тобто середня вартість основного капіталу визначає ефективність використання оборотних коштів.
Більш ефективно працює той готель, у якого вартість фондів з надання послуг вище, а одержуваний прибуток збільшується
з геометричною прогресією, пропорційно збільшенню загального капіталу. Таким чином, для оцінки ефективності роботи готелю необхідно зіставити прибуток і фонди готелю, за допомогою яких він створений.
До факторів, що впливають на зростання прибутку належить асортимент послуг, що надаються. Асортимент послуг безпосередньо впливає на прибуток. При зміні складу асортименту в напрямку підвищення питомої ваги послуг з більш високою прибутковістю, забезпечується додатковий приріст прибутку. Якщо в результаті структурних зрушень збільшиться питома вага декількох високоприбуткових послуг, то загальний приріст прибутку збільшиться теж і навіть дозволить надавати збиткові або безкоштовні послуги.
Рис. 9.1. Сутність управління економічною ефективністю
Серед факторів, що впливають на приріст прибутку, провідна роль належить зниженню вартості послуг. Вибір шляхів скорочення поточних витрат з надання послуг грунтується на аналізі структури собівартості. При наданні послуг підвищеної якості, більш за все зростають поточні (перемінні) витрати, а при наданні послуг високої якості, що вимагає великих витрат, прибуток при нормальних цінах падає. Зате в готелі класу люкс ціна вища і якість, відповідно, теж.
Для цього потрібно чітко дотримуватися бажаної відповідності між цінами та якістю. Ціна впливає і на еластичність попиту. Коли ціна збільшується, попит падає, і навпаки. Проте в деяких готелях категорії «люкс» (4—5 зірок) ціна означає імідж, авторитет і престиж. Крім якості, ціни залежать і від кількості наданих послуг. Витрати при продажу одного пакета послуг нижчі від звичайного продажу.
Має значення обгрунтована оцінка запасів, що досліджується в зв'язку з наданням послуг, і визначення їхньої вартості. На практиці найчастіше вартість запасів визначають за трьома найбільш зручними методами: FIFO, LIFO, і метод середньозваженої вартості.
Відповідно до методу FIFO, при збільшенні рівня цін, облік товарно-матеріальних запасів ведеться за ціною першої партії, яка надійшла на склад, що викликає збільшення прибутку в звіті про прибутки і збитки в порівнянні з тим, що був би відзначений, якби товарно-матеріальні запаси були враховані в складі витрат за їх поточною ціною. Метод LIFO передбачає оцінку запасів наприкінці періоду за цінами останніх покупок. Основна мета цього полягає в максимальному наближенні собівартості реалізованих послуг до останніх витрат на придбання запасів для їх надання. При стабільному рівні цін, оцінки товарних запасів обома методами будуть сильно відрізнятися. Доход буде вищим при обчисленні за методом FIFO. Це фіктивний прибуток від використання тих партій товарно-матеріальних запасів, що надійшли першими, і тому,
дешевих.
При використанні середньозваженої вартості усувається коливання собівартості реалізованої продукції. Метод LIFO дає можливість більш обгрунтовано оцінити запаси, оскільки більш точно відображає реальні витрати. А метод FIFO встановлює
більш правильне співвідношення виторгу і витрат. Переваги і недоліки кожного методу повинні оцінювати менеджери і віддавати перевагу одному з них, переслідуючи певну мету.
На зростання рентабельності впливають амортизаційні відрахування і знос основного капіталу. При високих амортизаційних відрахуваннях збільшуються витрати на надання послуг і падає оподатковуваний прибуток. Але в кінцевому рахунку збільшується оборотний капітал.
При розрахунку рентабельності за чистим прибутком, додаткові фактори, що впливають на зростання рівня рентабельності, обумовлені зниженням абсолютної величини податку. Залежно від податкової політики держави — обмеження або стимуляції розвитку галузі, власне кажучи, і відбувається її розвиток або занепад. Податки прямо і побічно впливають на ціни, попит, прибуток, а також на майбутні інвестиції. Інший фактор, що впливає на прибутковість готелю, — це конкуренція та альтернативна пропозиція готельних послуг. Специфічною для готельного бізнесу є досить потужна монополізація цього ринку. Дотепер це не мало успіху. У ринковій економіці ринок сам регулює ціни і стимулює підвищення якості пропонованих послуг.
Коефіцієнти ефективності фінансової діяльності готелю поділяються на абсолютні і відносні. Абсолютні показують абсолютну вартість (прибуток), а відносні показують співвідношення чогось з чимось (наприклад, прибутку і витрат). На нашу думку, відносні показники достовірно показують, який прибуток приносить одиниця сукупного капіталу. Натуральні показники показують умовний обсяг обороту на 1 кв.м., на 1 койко-місце. Узагальнюючі показники характеризують використання активної частини готельних фондів. Усі ці показники дають можливість проаналізувати діяльність готелю. Вони подають інформацію для прийнятих поточних рішень. Головними тут є загальні економічні показники, до яких відноситься рентабельність господарської діяльності, що являє собою зіставлення результатів господарської діяльності до витрат, тобто усіх залучених ресурсів [80].
Рентабельність сукупного капіталу готелю визначається за такою формулою:
Рск=Пч/Вк
де Пч — сума чистого прибутку за звітний період;
Вк — середня вартість суми основного капіталу й оборотних коштів;
Рск- показник рентабельності сукупного капіталу (чистого прибутку). Цей показник вказує на ефективність використання оборотних і основних фондів готелю, тобто визначає, який доход припадає на одиницю сукупного капіталу готелю. Рентабельність сукупного капіталу залежить від продуктивності, обороту готельних фондів, ефективного використання основних фондів, податків та інших факторів. Дослідження подібних залежностей має велику важливість для оцінки вкладених у готель коштів.
Рентабельність проданих послуг у готелі:
Рпр=Пч/Вр (9.3)
де Пч — чистий прибуток; Вр — виторг від реалізації; Рпр — рентабельність проданих послуг. Даний показник вказує, який середній доход має готель на кожну одиницю реалізації, тобто вказує долю валового доходу, що припадає на грошову одиницю реалізованих послуг. Він дає можливість визначити величину доходів, які залишаються після відрахування собівартості і ПДВ, та інших витрат, відсотків за кредит, операційних витрат, сплати податків і утворення чистого прибутку. Даний показник також відображає взаємодію декількох факторів, таких, як ціни та обсяг надання послуг.
Рентабельність основної діяльності:
Ро.д. =Пч/Вн.п (9.4)
де Пч — чистий прибуток; Вн.п. — витрати на надання послуг; Ро.д. — рентабельність основної діяльності. Цей показник показує, який чистий прибуток виходить на одиницю витрат на надан-
ня послуг. Рівень рентабельності залежить від відносної частки доходу до реалізації і суми витрат на виробництво однієї послуги.
Рентабельність акції Рак:
Рак= Д1ак / Цр.ак (9.5)
де Діак - дивіденди на одну акцію; Цр.ак - ринкова ціна однієї акції, що котирується. Цей показник показує, які дивіденди припадають на одну акцію. Це важливий показник для акціонерів, майбутніх інвесторів і перспектив готелю. Рентабельність акції залежить від чистого прибутку і дивідендного фонду, з якого розподіляються дивіденди, а також залежить від мети управління готелем та його дивідендної політики.
Коефіцієнт ефективності використання основного капіталу:
Ке.ос.=Пр/Оск (9.6)
де Пр — прибуток (доход) від реалізації; Оск — основний капітал;
даний коефіцієнт показує обсяг доходу від реалізації, що припадає на одиницю основного капіталу.
Коефіцієнт сталості економічного зростання:
Кст.е.зр. =Пч-Дак./Вк (9.7)
де Пч — чистий прибуток; Вк — власний капітал; Дак —дивіденди, які виплачуються акціонерам. Цей коефіцієнт показує, з яким середнім зростанням буде розвиватися готель у наступному (тривалому) періоді.
Прибуток на одне койко-місце:
Пч
де Пч — чистий прибуток після оподаткування, що залишається на підприємстві не розподіленим в готельних фондах; Пркм — кількість проданих койко-місць за рік. Цей показник показує кількість чистого прибутку, що припадає на одне кой-ко-місце. Величина коефіцієнта залежить від кількості чистого прибутку мінус усі витрати і величина проданих койко-місць на добу (у звітний період).
Коефіцієнт місткості основного капіталу:
Км.осн.к =Оск/Вр. (9.9)
де Вр — виторг від реалізації послуг; Оск - середня вартість основного капіталу. Даний коефіцієнт показує кількість основного капіталу, що припадає на 1 грошову одиницю виторгу від реалізації послуг.
Коефіцієнт використання готельних номерів:
Квик.г.н.= Кпр.н./Кн (9-10)
де Кпр.н — кількість проданих номерів за день; Кн. — загальна кількість номерів. Даний коефіцієнт показує процентне використання готельних номерів.
Коефіцієнт періоду окупності основного капіталу:
Кок.ок.=Ок/Пч (9.11)
де Пч — чистий прибуток; Ок — основний капітал. Цей коефіцієнт показує кількість основного капіталу, що припадає на одиницю чистого прибутку.
Коефіцієнт фінансової залежності КФЗ:
КФЗ = В/Ск (9.12)
де Ск — середня вартість власного капіталу за звітний період; В - середня вартість усіх господарських коштів. Цей коефіцієнт показує, яка кількість усіх загальних коштів припадає на одну грошову одиницю власного капіталу. Чим більший коефіцієнт, тим більша залежність готелю від запозичених фінансових коштів. Коли його значення починає перевищувати 1,8-2, це означає, що обсяг запозичених додаткових фінансових коштів може досягти критичної величини.
Коефіцієнт структури довгострокових капіталовкладень:
Ксд.вк.= ДП/Вн.ак. (9.13)
де ДП— середня вартість довгострокових пасивів; Вн.ак. — середня вартість необоротних активів. Цей коефіцієнт показує частку учасників (акціонери, інвестори) у створенні бізнесу. Він розраховується як відношення довгострокових пасивів до середньої вартості позаоборотних активів готелю. За певних умов цей коефіцієнт показує частку основних коштів, яка сформована за допомогою запозичених кредитних коштів. Залежно від конкретних умов цей коефіцієнт може інтерпретуватися по-різному. У новому готелі на початковому етапі розвитку він може відображати пропорцію участі засновників, акціонерів, банкірів, інших позичальників у створенні бізнесу. При участі в створенні бізнесу банківського капіталу може свідчити про його перспективність і надійність засновників. Для готелів, що функціонують уже тривалий час, цей коефіцієнт може показувати масштаби здійснюваних заходів щодо розширення або технічного розвитку. У цьому плані досить змістовну інформацію може дати аналіз спільної динаміки довгострокових зобов'язань і обсягів незавершеного будівництва.
Коефіцієнт структури запозиченого капіталу:
КСЗк =ДП/Пк (9.14)
де ДП — середня вартість довгострокових пасивів; Пк — середня вартість позикового капіталу. Цей коефіцієнт відображає частку позикового капіталу, що припадає на довгострокові зобов'язання. Він показує частку зобов'язань, погашення яких має бути здійснене не в даний період, а в перспективі, тобто від якої частини своїх зобов'язань готель вільний в поточному періоді.
Доход (прибуток на акцію):
(915)
Д1ак= Пч-Дпр.акц / ЗК.зв.ак.
де Пч - чистий прибуток за звітний період; Дпр.акц - сума дивідендів за привілейовані акції; ЗК.зв.ак - загальна кількість звичайних акцій. Цей коефіцієнт показує кількість чистого прибутку, що приносить одна акція інвестованого капіталу. Розглядається як індикатор для фінансової стабільності та привабливості інвестицій.
Коефіцієнт оборотності запасів (у днях):
К"об.з. =Тр.ан.п/К"об.з (9.16)
де Тр.ан.п. - тривалість аналізованого періоду (у готельному бізнесі-365 днів); К'об.з. -коефіцієнт оборотності запасів в оборотах. Цей коефіцієнт визначає середню кількість днів, протягом яких запаси зберігаються в готелі. Свідчить про нагромадження (скорочення) запасів.
де. КЗ- кредиторська заборгованість; Тр.ан.п. - тривалість аналізованого періоду (у готельному бізнесі — 365 днів); Ср- собівартість реалізації послуг. Цей коефіцієнт показує тривалість кредиторської заборгованість у днях, а також її динаміку в днях.
Коефіцієнт погашення дебіторської заборгованості:
Кпд.з. =ДЗ/Вр (9.18)
де ДЗ — дебіторська заборгованість; Вр — виторг від реалізації. Даний коефіцієнт показує, яку частку має дебіторська заборгованість у доходах від реалізації послуг.
Частка запасів в оборотних активах:
ЗЧ3об.ак. = З/ОК (9.19)
де 3 - запаси; ОК - оборотні кошти. Цей коефіцієнт показує долю запасів в оборотних коштах. Має велике значення при проведенні аналізу фінансово-господарського стану готелю для внутрішнього користування і насамперед для розробки напрямку підвищення ефективності його поточноїдіяльності. При оцінці рівня платос-проможностііліквідності має допоміжне значення. Можна сказати, що показник обсягу запасів готелю має суперечливий характер. З одного боку незначний їх обсяг може свідчити про дефіцит оборотних коштів, труднощі з отриманням товарних кредитів тощо, а з іншого боку - наявність значного обсягу запасів може бути наслідком надмірних разових закупівель, нераціонального управління матеріально-технічним постачанням і складською діяльністю.
Продуктивність праці:
ПП= Вр/ЧП (9. 20)
де ВР — виторг від реалізації послуг; ЧП — середня чисельність персоналу. Цей показник відображає кількість проданих послуг, що припадає на одного працівника.
Трудомісткість виробництва:
Твир. = ЧП/Вр (9.21)
де ЧП — середня чисельність персоналу; Вр — виторг від реалізації. Даний показник відображає процентне співвідношення на продуктивності праці до отриманої реалізації.
Коефіцієнт ефективності обслуговування:
Кеоб. =Об/ЧП (9.22)
де Об - кількість обслугованих клієнтів перед звітним періодом; ЧП — середня чисельність персоналу. Даний коефіцієнт показує ефективність обслуговування і кількість обслугованих клієнтів, які припадають на одного працівникоа.
Запропонована система показників, на наш погляд, дає можливість повною мірою оцінити ефективність функціонування готелю і здійснити аналіз його рентабельності, а також дослідити фактори, що впливають на неї, і знайти шляхи та резерви її підвищення. Застосування цих показників вимагає перебудови звітності готелю. Різноманіття показників рентабельності визначає альтернативність пошуку шляхів її підвищення. Кожний з вихідних показників розкладається у фактурну систему з різним ступенем деталізації, яка задає межі виявлення та оцінки резервів надання послуг. При аналізі рентабельності і шляхів її підвищення важливо розділити вплив зовнішніх і внутрішніх факторів. Дані показники дають уявлення про ступінь здатності готелю забезпечити акціонерів, кредиторів, позичальників наявними коштами у зв'язку з використанням наявного потенціалу.
Витрати готелів та їхні види
Кожний готель прагне до отримання якомога більшого доходу від своєї діяльності. Він намагається не лише реалізувати свої послуги за вигідною високою ціною, але і скоротити свої витрати на надання послуг. Якщо перше джерело збільшення доходів готелю багато в чому залежить від зовнішніх умов його
діяльності, то друге - практично виключно від самого готелю, точніше, від ступеня ефективності організації процесу надання та реалізації послуг.
Категорія витрати обертання пов'язана з процесом реалізації послуг. Додатковими витратами обігу є витрати на розпаковування, сортування, транспортування та зберігання товарно-матеріальних запасів. Цей вид витрат обігу близький до витрат з надання послуг і, входячи у вартість послуг, збільшує її. Додаткові витрати відшкодовуються після реалізації послуг з отриманої суми виторгу. Чисті витрати обігу — витрати на обслуговування (зарплата персоналу тощо), маркетинг (вивчення споживчого попиту), рекламу тощо. Чисті витрати не збільшують вартості послуг, а відшкодовуються після продажу з прибутку, створеного в процесі їх надання.
Сучасні концепції витрат, розроблені економістами Заходу, багато в чому враховують обидва вищезазначених моменти. У центрі класифікації витрат — взаємозв'язок між обсягом надання послуг і витратами, ціною на даний вид послуг.
Витрати поділяються на незалежні і залежні від обсягу наданих послуг.
Постійні витрати не залежать від величини надання послуг, існують і при нульовому їх обсязі. Це попередні зобов'язання підприємства (відсотки по позиках та ін.), податки, амортизаційні відрахування, оплата охорони, орендна плата, витрати на обслуговування фондів та обладнання при нульовому обсязі надання послуг, зарплата управлінського персоналу тощо. Перемінні витрати залежать від кількості наданих послуг та складаються з витрат на сировину, матеріали, зарплату робітникам тощо. Сума постійних і перемінних витрат утворює валові витрати — суму грошових витрат на надання певного виду послуг. Для виміру витрат на надання одиниці послуг використовуються категорії середніх, середніх постійних і середніх перемінних витрат. Середні витрати дорівнюють відношенню валових витрат до кількості наданих послуг. Середні постійні витрати визначаються відношенням постійних витрат до кількості наданих послуг. Середні перемінні витрати утворюються діленням перемінних витрат на кількість наданих послуг.
Для досягнення максимального прибутку потрібно визначити необхідний розмір надання послуг. Інструментом економічного аналізу служить категорія граничних витрат. Граничні витрати
являють собою додаткові витрати на надання кожної додаткової послуги в порівнянні з певним обсягом їх надання. Вони розраховуються відніманням сусідніх значень валових витрат.
Однією з найважливіших категорій в аналізі діяльності готелів є собівартість, що являє собою сумарні витрати на надання послуг. Теоретично до собівартості повинні включатися нормативні витрати готелю на надання послуг, але на практиці до неї відносять понаднормативні витрати сировини, матеріалів тощо. Собівартість визначають на основі додавання економічних елементів (однорідних за економічним призначенням витрат) або шляхом підсумовування статей калькуляції, що характеризують безпосередні напрямки тих або інших витрат. Для калькулювання собівартості застосовується класифікація прямих і непрямих витрат. Прямі витрати - це витрати, безпосередньо пов'язані з наданням послуг. Непрямі витрати необхідні для загального здійснення процесів з надання послуг даного виду. Загальний підхід не виключає розходжень за конкретною класифікацією деяких статей.
Розподіл витрат на прямі і перемінні дозволяє одержати показник — додану вартість, обумовлену відніманням із загального доходу (виторгу) готелю перемінних витрат. Додана вартість складається, таким чином, з постійних витрат і чистого прибутку. Цей показник дозволяє оцінити загальну ефективність надання та реалізації послуг поза залежністю від прямо залежних від величини обсягу надання послуг перемінних витрат.
Розподіл витрат на умовно-постійні та умовно- перемінні, що розраховуються за економічними елементами, застосовується при розрахунку економії від впливу техніко-економічних факторів. Подібні розрахунки виконуються для визначення майбутньої планової собівартості послуг на основі наявної фактичної собівартості. Такі розрахунки не завжди доцільні, оскільки дозволяють лише визначити збільшення витрат у випадку, коли умовно-постійні витрати до зростання прямо пропорційно зростанню обсягу надання послуг (практично неможлива ситуація).
У реальній діяльності готелю необхідно враховувати не лише фактичні грошові витрати, але й альтернативні витрати. Останні виникають через можливість вибору між тими або іншими економічними рішеннями. Наприклад, власник може
витратити наявні гроші різним способом: направити їх на модернізацію готелю або витратити на особисте споживання тощо.
