Круль Г. Я. Основи готельної справи. Навч. посіб.- К.: Центр учбової літератури, 2011. - 368 с.
4.1. Розвиток форми будівлі готелю впродовж всієї історії
В періоди її розквіту створювалися будівлі зі складною і багатою формою, в періоди застою - практично єдиною формою є примітивне укриття. Крім того, не всі наявні відомості про стан готельної справи в будь-яку епоху можуть бути доповнені планами і малюнками будівель постоялих дворів того періоду.
Виходячи з описів археологами найперших об’єктів розміщення - постоялих дворів, караван-сараїв, «странноприимных» будинків, дорожніх інн-готелів та ін., можна зробити певні висновки:
1. Внутрішні приміщення за їхнім функціональним призначенням поділялись на житлові (кімнати для сну), громадські (холи, вестибулі, коридори), підсобні (склади для зберігання товарів, конюшні), технічні (приміщення для підігрівання води в басей-
нах, де гості мили ноги й купались).
2. Послуги об’єктів розміщення не обмежувались вищезазначеними. Були також крамниці, де продавались товари першої необхідності; кухні, де готувалась їжа для клієнтів; майстерні з ремонту одягу і взуття. Тобто основна послуга (надання ночівлі) доповнювалась певним переліком інших.
3. Міцні стіни й обмежена кількість входів дозволяли за потреби витримати осаду, захиститися від грабіжників і розбійників, про що достеменно відомо з різноманітних письмових джерел. Ці ж джерела містять свідчення про нормативні акти, прийняті правителями держав, які покладали відповідальність за безпечне перебування мандрівників на об’єктах розміщення на їхніх власників.
4. Фрески, різні предмети декоративного оздоблення свідчать про залучення до оформлення інтер’єрів художників, садівників- декораторів та інших фахівців.
5. Розташування об’єктів розміщення поблизу пожвавлених шляхів, в населених пунктах, у місцях масового скупчення людей свідчить про цілеспрямовану орієнтацію на обслуговування широкого контингенту клієнтів.
Постоялі чи гостинні двори були тим місцем, де зустрічались місцеві мешканці і мандрівники, де обговорювались події і відбувався обмін думками, укладались різноманітні угоди. Очевидно, ця атмосфера невимушеного спілкування, що дозволяла швидко знайти спільну мову незнайомим людям, приваблювала тих, хто подорожував із метою розширення своїх знань про світ і людську природу.
Виходячи з описів археологами найперших об’єктів розміщення - постоялих дворів, караван-сараїв, «странноприимных» будинків, дорожніх інн-готелів та ін., можна зробити певні висновки:
1. Внутрішні приміщення за їхнім функціональним призначенням поділялись на житлові (кімнати для сну), громадські (холи, вестибулі, коридори), підсобні (склади для зберігання товарів, конюшні), технічні (приміщення для підігрівання води в басей-
нах, де гості мили ноги й купались).
2. Послуги об’єктів розміщення не обмежувались вищезазначеними. Були також крамниці, де продавались товари першої необхідності; кухні, де готувалась їжа для клієнтів; майстерні з ремонту одягу і взуття. Тобто основна послуга (надання ночівлі) доповнювалась певним переліком інших.
3. Міцні стіни й обмежена кількість входів дозволяли за потреби витримати осаду, захиститися від грабіжників і розбійників, про що достеменно відомо з різноманітних письмових джерел. Ці ж джерела містять свідчення про нормативні акти, прийняті правителями держав, які покладали відповідальність за безпечне перебування мандрівників на об’єктах розміщення на їхніх власників.
4. Фрески, різні предмети декоративного оздоблення свідчать про залучення до оформлення інтер’єрів художників, садівників- декораторів та інших фахівців.
5. Розташування об’єктів розміщення поблизу пожвавлених шляхів, в населених пунктах, у місцях масового скупчення людей свідчить про цілеспрямовану орієнтацію на обслуговування широкого контингенту клієнтів.
Постоялі чи гостинні двори були тим місцем, де зустрічались місцеві мешканці і мандрівники, де обговорювались події і відбувався обмін думками, укладались різноманітні угоди. Очевидно, ця атмосфера невимушеного спілкування, що дозволяла швидко знайти спільну мову незнайомим людям, приваблювала тих, хто подорожував із метою розширення своїх знань про світ і людську природу.