2.1. Фактори, що впливають на типізацію підприємств готельного господарства
На підприємствах готельного господарства послуги розміщення, групування та інші додаткові послуги є взаємозалежними і формують комплексний готельний продукт. Залежно від того, як вони скомбіновані в єдиному комплексі, визначають тип підприємства готельного господарства.
Типізація - метод наукового узагальнення, основою якого є групування об’єктів за допомогою узагальненої моделі або типу. У процесі типізації обирається об’єкт, найбільш характерний для цієї оптимальними властивостями.
Типізація підприємств готельного господарства - об’єднання готельних підприємств за загальними ознаками залежно від їх функціонального призначення.
Тип підприємства готельного господарства - одиниця класифікації підприємств готельного господарства за функціональним. Призначенням, уточнена і доповнена іншими характерними ознаками.
На сьогодні не існує єдиного визначення типів підприємств готельного господарства та відповідно застосування узагальнених термінів понятійного апарату, що ускладнює вирішення як наукових, так і практичних завдань, пов’язаних з організацією готельного господарства. У зв’язку з тенденціями щодо постійної появи на ринку готельних послуг нових видів додаткових послуг і форм обслуговування типізація підприємств готельного господарства є умовною.
Водночас такий поділ важливий не тільки стосовно особливостей функціонування кожного типу підприємств, але і для прийняття рішення споживачами готельних послуг і турагенствами (туроператорами) щодо обрання готельного підприємства та визначення очікуваного рівня комфорту. Умовна типізація підприємств готельного господарства в деяких європейських країнах проілюстрована на рис. 2.1.
Рис. 2.1. Закордонний досвід типізації підприємств готельного господарства
У межах визначеного типу підприємств готельного господарства, правило, існує багато їхніх різновидів.
На ідентифікацію типу готельних підприємств впливає низка Нпємопов’язаних факторів. У кожній державі формуються певні типи підриємств, що враховують особливості географічного місце розташування, кліматичні умови, ряд інших факторів і, найголовніше, особливості сформованого попиту.
Визначальними факторами для типізації підприємств готельного господарства є:
• місцезнаходження;
• термін перебування;
• режим експлуатації;
• місткість номерного фонду;
• забезпечення харчуванням;
• цінова політика;
• ціль перебування обслуговуваного контингенту споживачів.
Типи підприємств готельного господарства залежно від місцезнаходження відображено на рис. 2.2.
Рис. 2.2. Вплив фактора «місцезнаходження підприємств готельного господарства» на тип підприємства готельного господарства
Місцезнаходження підприємства готельного господарства визначається відстанню від аеропорту, ділового центра міста, узбережної зони моря, інших об’єктів і туристичних ресурсів.
Аналізуючи вплив вищезазначеного фактора на типи підприємств готельного господарства, доцільно виділити деякі особливості.
Так, в основному всі підприємства, що розташовані в межах міста (у центрі, на околиці), є готельними підприємствами, призначеними для сегмента туристичного ринку - «ділові туристи».
Для підприємств готельного господарства, що розташовані на
морському узбережжі, на цінову політику впливає відстань до моря.
Підприємства, розташовані у горах на туристичному маршруті,
повинні мати необхідний інвентар, спорядження для літнього та зимового відпочинку.
Вплив фактора термін перебування споживачів готельних послуг, наведено На рис. 2.3.
Термін перебування на підприємствах готельного господарства є різним, що з обумовлюється їх функціональним призначенням.
Як Свідчать тенденції розвитку готельного господарства, терміни перебування відрізняються і від мети подорожуючих.
Наприклад, організований туризм, пов’язаний з відпочинком, може тривати 6-7 ночівель. До європейських столиць та інших історичних місць туристи приїжджають на вихідні (2-3 ночівлі в засобах розміщення). В організованих туристів підвищеним попитом користуються готелі категорій одна-дві зірки. Туристи можуть не користуватися послугами підприємств ресторанного господарства обраного готелю.
Діловий туризм (участь у конгресах, виставках, переговорах тощо) значно відрізняється від організованих культурно-пізнавальних поїздок. Різняться і терміни перебування (від однієї ночівлі до півроку), і категорії підприємств готельного господарства (перевага надається категоріям ,
Цей сегмент туристів вимагає підвищеного сервісу та комфорту, їм необхідний широкий спектр додаткових послуг. Ділові туристи користуються послугами закладів ресторанного господарства. Пік прибуття (і відповідно завантаження готелю) припадає на вівторок- середу. Це означає, що потоки ділових туристів практично не перетинаються з організованими турами, а взаємодоповнюють один одного. Крім того, терміни перебування туристів з діловою метою не мають різких спадів.
Залежно від експлуатації режим функціонування готельних господарств може бути цілорічним, літнім або_змішаним.
Наприклад, готелі ділового призначення функціонують цілорічно, кемпінги призначені тільки для літньої експлуатації; туристичні готелі можуть збільшувати влітку свою місткість до 50% за рахунок спорудження літніх спальних будинків або палаток, без збільшення приміщень для обслуговування.
Вплив фактора на типізацію підприємств готельного господарства залежно від режиму функціонування наведено на рис. 2.4.
Залежно від місткості номерного фонду (кількість місць) підприємства готельного господарства поділяють на:
• великі (понад 300 номерів, більше 400 місць);
• середні (до 300 номерів від 150 до 400 місць);
• малі (до 100 номерів, 150 місць).
Рис. 2.5. Вплив фактора «місткість номерного фонду» на типізацію підприємств готельного господарства
Структура готельного господарства України характеризується тим, що типи підприємств, які належать до різних форм малого підприємництва (мотелі, кемпінги, молодіжні бази тощо) і надзвичайно в поширені в світовій готельній індустрії, у вітчизняному готельному бізнесі не розвинені.
Основою для віднесення до типу малих вітчизняних готельних |підприємств є прийняті українським законодавством такі кількісні критерії, як чисельність працюючих, обсяг виручки від реалізації продукції за рік. Для готельного господарства вони є відносними, оскільки не характеризують усієї специфіки функціонування готельних підприємств цього типу. В готельному господарстві, де капіталомісткість виробництва послуг і фондомісткість основних фондів вищі ніж у г торгівлі та ресторанному господарстві, а швидкість обігу капіталу значно нижча, малі підприємства не матимуть можливості відшкодувати витрати. Отже, для готельного господарства ці показники є відноними, оскільки не характеризують усієї специфіки функціонування готельних підприємств цього типу.
Аналізуючи форми державної статистичної звітності щодо результатів фінансово-господарської діяльності малих готельних підприємств, було виявлено, що до цієї групи відносять також середні за потужністю підприємства, а це є неправомірним, так як збільшує їхню частку в макроекономічних показниках.
Існуючі критерії до визначення малих готельних підприємств доцільно доповнити рядом додаткових характеристик. Такими можуть бути показники:
• кількості номерів (кількості місць);
• вартість основних фондів;
• характер організації й управління, який відрізняється від існуючого на великих готельних підприємствах.
Як свідчить світовий досвід, з практичної точки зору більш суттєвим критерієм для малих підприємств є місткість номерного фонду, під якою розуміється кількість одночасно пропонованих клієнтам місць або номерів.
Водночас у кожній країні до цього підходять по-різному, враховуючи конкретні особливості соціально-економічного та історичного розвитку. Так, за класифікацією ВТО під малим готелем рекомендовано розуміти підприємство з кількістю номерів до тридцяти. Слід визнати, що це визначення є пріоритетним для кожної окремої держави.
У Росії критерієм для віднесення підприємств до малих є чіткість місць. До малих відносять готельні підприємства від 10 до 100 місць; до середніх від - 101 до 500 місць; до великих - понад 500 місць.
За класифікацією американських міжгалузевих балансів засоби розміщення поділяють залежно від кількості працюючих на 4 групи: великі (до 50 осіб і більше), середні (10-49), малі (9) і малі - без найманих працівників. У Німеччині малим вважається підприємство місткістю до 40 місць.
У контексті проблеми, що розглядається, буде доречно навести думку науковця Г. Папіряна, який вважає, що розмір готелю - це не проста змінна. Його можна визначати за допомогою кількості номерів у співвідношенні з чисельністю персоналу або кількістю додаткових засобів, що пропонуються. Наприклад, готель може мати невеликий номерний фонд, але пропонувати велику територію для прогулянок, мати велику кількість спортивних майданчиків тощо. Тому серед
Наведених вище критеріїв щодо визначення малих готельних підприємств, існуючих у законодавчій нормативній документації України, щільно використовувати показник кількості місць у засобах розміщення, керуючись при цьому рекомендаціями ВТО.
Вік обслуговуваного контингенту споживачів готельних послуг
впливає на ідентифікацію типу підприємства готельного господарства. Залежно від цього показника розрізняють готелі для: віком до ЗО років; туристів середнього віку від 31 до 50 років; туристів віком від 51 року; батьків з дітьми; змішаного контингенту туристів.
Прийом, розміщення та обслуговування кожного контингенту є специфічні особливості.
Молодь, наприклад, надає перевагу подорожам з мінімальним вибором додаткових послуг і водночас вибирає різноманітні за екскурсійні програми, що передбачають активне дозвілля. Туристи цієї вікової категорії активно користуються послугами підприємств готельного господарства, які мають назву хостели.
Хостели - це молодіжні готелі або бази відпочинку, в яких розміщується переважно молодь, але віковий ценз чітко не визначено. Ну деяких країнах Західної Європи хостели - це пансіони для людей середнього рівня статку.
Споживачі готельних послуг середнього віку вимагають більших зручностей в номері та комплексі обслуговування, змістовних екскурсійних програм.
В усьому світі швидко зростає чисельність споживачів готельних послуг віком від 50 років. Туристи цієї вікової категорії вимогливі до сервісу і потребують не тільки комфортних умов перебування, але й персональної уваги з боку обслуговуючого персоналу, отримання медичної допомоги, дієтичного харчування, більше вільного часу, розташування готельних підприємств у затишній місцевості.
Наприклад деякі готелі Лас-Вегаса враховують потреби споживачів з обмеженими можливостями. Номери готелю обладнані: великими ванними кімнатами для обслуговування відвідувачів у інвалідних кріслах; галогенними лампочками, що приєднані до телефонного апарата та дверного дзвінка; телефонними апаратами з великими кнопками, годинниками-будильниками з великим циферблатом, поручнями у ванних кімнатах та іншими спеціальними пристосуваннями 3 цих пристроїв подається звук, спалахують вогники, щоб привернути увагу гостей, які недочувають, або глухих.
За рівнем цін на проживання підприємства готельного господарства умовно поділені на типи:
