Бойко М.Г., Гопкало Л.M. Організація готельного господарства: Підручник. - К.: Київ, нац. торг.-екон. ун-т, 2006. - 448 с.
1.5. Сучасні тенденції розвитку готельного господарства України
Мережа підприємств готельного господарства активно формувала в Україні в період масового туризму наприкінці 70-х і впродовж років XX ст. Більшість готелів, мотелів, кемпінгів, санаторіїв, Ниристських та баз відпочинку будували за проектами, які не сучасним міжнародним стандартам.
Інтенсивна їх експлуатація, а також несвоєчасне проведення поточних ремонтів призвели до значного зносу будівель устаткування. Тому пріоритетним напрямом зміцнення матеріальної бази туристичних підприємств має бути реконструкція, модернізації та будівництво об’єктів туристської сфери за рахунок власних підприємств і через залучення інвестицій, у тому числі іноземних. «Програмою розвитку туризму до 2010 р.» передбачено розвиненої інфраструктури туризму, у тому числі, будування туристичної індустрії (на 15,7 тис. місць) та реконструкцію (на 25,5 тис. місць).
Таблиця 1.7
Підприємства готельного господарства України
Середньорічний відсоток завантаження номерного фонду підприємств готельного господарства України становить близько 30%, тоді як в економічно розвинених країнах середньорічна завантаженість номерного фонду коливається від 50 до 60%.
Розвиток матеріальної бази вітчизняного готельного господарства стримується також через недосконалість податкової системи, при якій всі заходи з покращання матеріальної бази індустрії гостинності здійснюються лише за рахунок прибутку підприємства.
У готельному бізнесі дуже важливим показником є кількість іноземних туристів як джерело надходження іноземної валюти в країну. В такий спосіб відбувається експорт українських послуг. Негативною тенденцією в сучасному розвитку вітчизняного готельного господарства є те, що в середньому лише 15-20% загальної чисельності іноземців, які в’їхали в Україну, користуються послугами підприємств готельного господарства. Це свідчить про негативні наслідки високої вартості перебування у вітчизняних засобах, розміщення порівняно із обслуговуванням за кордоном і невідповідності рівня якості послуг і ціни.
У цьому контексті доцільно зазначити, що ціни в Україні на послуги, які надають підприємства готельного господарства, мають тенденції до постійного зростання. Підставою для цього є загальне підвищення вартості проживання, спричинене такими економічними процесами, як: збільшення тарифів на електроенергію, опалення, інфляція, флуктація валют, рівень оподаткування, включення до вартості готельних послуг проведення ремонтів і реконструкцій. Так, за останні 5-7 років середньорічні темпи зростання цін збільшились у 3-5 разів.
Щодо територіального розподілу готельного господарства слід навчити, що основою матеріально-технічної бази в Україні є засоби приміщення у великих адміністративних центрах (Київ, Донецьк, Дніпропетровськ, Одеса, Львів) і в регіонах, що мають туристично-екскурсійне значення (Карпати, Крим, Чорноморсько-Азовське побережжя тощо). Найбільший обсяг готельних послуг, наданих як громадянам, так і громадянам України, припадає на м. Київ, Автономну Республіку Крим, Дніпропетровську та Західні регіони.
Очікувати суттєвого підвищення доходів підприємств готельного господарства від організованого туризму як внутрішнього, так і іноземного можна за умови будівництва нових та реконструкції існування готелів різних категорій і типів, які б враховували матеріальні різних верств населення та види туризму, але з впровадженням сучасних прогресивних технологій та форм обслуговування, а також відповідним рівнем комфортності. Нинішня інфраструктура матеріальної бази підприємств готельного не повною мірою відповідає вимогам міжнародних стандартів. Кількість підприємств готельного господарства в Україні порівняно іншими країнами світу дуже мала.
У Великобританії, наприклад, функціонує близько 260 тис. готелів. Місткість готелів та інших засобів розміщення у Франції становить 1,2 млн місць, Іспанії -1,1 млн, Німеччині - 1,5 млн, Італії - млн, Росії - 400 тис. місць, а в Україні лише 104,6 тис. місць.
Низький рівень конкурентоспроможності суб’єктів підприємницької діяльності на ринку готельних послуг України обумовлений засобів розміщення, представлених в основному (майже 70%) і гуртожитками (до 30%).
У країнах Європи великі готелі становлять 15-25% загальної готельних господарств, 75-85% - це мотелі та готелі типу. За результатами аналізу структури готельного господарства такі форми готельного господарства як мотелі, кемпінги, бази, що надзвичайно поширені в інших країнах, в Україні практично не розвинені. Як свідчить міжнародний досвід, саме такі підприємства могли б дати суттєвий поштовх розвитку готельного господарства та створенню додаткової кількості робочих місць.
Інтенсивна їх експлуатація, а також несвоєчасне проведення поточних ремонтів призвели до значного зносу будівель устаткування. Тому пріоритетним напрямом зміцнення матеріальної бази туристичних підприємств має бути реконструкція, модернізації та будівництво об’єктів туристської сфери за рахунок власних підприємств і через залучення інвестицій, у тому числі іноземних. «Програмою розвитку туризму до 2010 р.» передбачено розвиненої інфраструктури туризму, у тому числі, будування туристичної індустрії (на 15,7 тис. місць) та реконструкцію (на 25,5 тис. місць).
Таблиця 1.7
Підприємства готельного господарства України
| Показники | Роки | Відхилення 2002/2005 | ||||
| 2002 | 2003 | 2004 | 2005 | у % | ||
| Кількість підприємств Ретельного господарства | 1308 | 1258 | 1254 | 1218 | -90 | -7,5 |
| Показники | Роки | Відхилення 2002/2005 | ||||
| 2002 | 2003 | 2004 | 2005 | (+,-) | у% | |
| Кількість осіб, обслугованих підприємствами готельного господарства (тис. осіб) | 3287,4 | 3497,3 | 3576,6 | 3738,7 | +451,3 | +13,7 |
| Кількість обслугованих іноземців (тис. осіб) | 358,4 | 401,3 | 474,3 | 549,1 | +190,7 | +53,2 |
| Загальна місткість підприємств готельного господарства (тис. місць) | 102,9 | 100,7 | 103,8 | 104,6 | +1,7 | +1,65 |
Середньорічний відсоток завантаження номерного фонду підприємств готельного господарства України становить близько 30%, тоді як в економічно розвинених країнах середньорічна завантаженість номерного фонду коливається від 50 до 60%.
Розвиток матеріальної бази вітчизняного готельного господарства стримується також через недосконалість податкової системи, при якій всі заходи з покращання матеріальної бази індустрії гостинності здійснюються лише за рахунок прибутку підприємства.
У готельному бізнесі дуже важливим показником є кількість іноземних туристів як джерело надходження іноземної валюти в країну. В такий спосіб відбувається експорт українських послуг. Негативною тенденцією в сучасному розвитку вітчизняного готельного господарства є те, що в середньому лише 15-20% загальної чисельності іноземців, які в’їхали в Україну, користуються послугами підприємств готельного господарства. Це свідчить про негативні наслідки високої вартості перебування у вітчизняних засобах, розміщення порівняно із обслуговуванням за кордоном і невідповідності рівня якості послуг і ціни.
У цьому контексті доцільно зазначити, що ціни в Україні на послуги, які надають підприємства готельного господарства, мають тенденції до постійного зростання. Підставою для цього є загальне підвищення вартості проживання, спричинене такими економічними процесами, як: збільшення тарифів на електроенергію, опалення, інфляція, флуктація валют, рівень оподаткування, включення до вартості готельних послуг проведення ремонтів і реконструкцій. Так, за останні 5-7 років середньорічні темпи зростання цін збільшились у 3-5 разів.
Щодо територіального розподілу готельного господарства слід навчити, що основою матеріально-технічної бази в Україні є засоби приміщення у великих адміністративних центрах (Київ, Донецьк, Дніпропетровськ, Одеса, Львів) і в регіонах, що мають туристично-екскурсійне значення (Карпати, Крим, Чорноморсько-Азовське побережжя тощо). Найбільший обсяг готельних послуг, наданих як громадянам, так і громадянам України, припадає на м. Київ, Автономну Республіку Крим, Дніпропетровську та Західні регіони.
Очікувати суттєвого підвищення доходів підприємств готельного господарства від організованого туризму як внутрішнього, так і іноземного можна за умови будівництва нових та реконструкції існування готелів різних категорій і типів, які б враховували матеріальні різних верств населення та види туризму, але з впровадженням сучасних прогресивних технологій та форм обслуговування, а також відповідним рівнем комфортності. Нинішня інфраструктура матеріальної бази підприємств готельного не повною мірою відповідає вимогам міжнародних стандартів. Кількість підприємств готельного господарства в Україні порівняно іншими країнами світу дуже мала.
У Великобританії, наприклад, функціонує близько 260 тис. готелів. Місткість готелів та інших засобів розміщення у Франції становить 1,2 млн місць, Іспанії -1,1 млн, Німеччині - 1,5 млн, Італії - млн, Росії - 400 тис. місць, а в Україні лише 104,6 тис. місць.
У країнах Європи великі готелі становлять 15-25% загальної готельних господарств, 75-85% - це мотелі та готелі типу. За результатами аналізу структури готельного господарства такі форми готельного господарства як мотелі, кемпінги, бази, що надзвичайно поширені в інших країнах, в Україні практично не розвинені. Як свідчить міжнародний досвід, саме такі підприємства могли б дати суттєвий поштовх розвитку готельного господарства та створенню додаткової кількості робочих місць.