Чорненька Н. В. Організація туристичної індустрії: Навчальний посібник,- К.: Атіка, 2006.- 264 с.

Туристична діяльність в Україні здійснюватиметься з урахуван ням загальнодержавних інтересів відповідно до чинного законо давства та норм міжнародної туристичної практики.

Державна політика в галузі туризму реалізується згідно з принципами:

• безперервності та послідовності туристичного виховання всіх вікових груп громадян;

• урахування інтересів всіх громадян при розробці програм роз витку туризму;

• визнання самостійності всіх суб’єктів туристичної діяльності, рівності їх прав щодо державної підтримки незалежно від форми власності;

• створення сприятливих умов для вітчизняних та іноземних ін весторів у галузі туризму.

Реалізація цих принципів створить необхідні умови для дальшо го розвитку індустрії туризму, стабілізує економічне становище суб’єктів туристичного підприємництва.

Паралельно з цими заходами необхідно реалізувати ряд науко- во-організаційних програм з метою забезпечення екологічно до пустимих масштабів, темпів і територіальних пропорцій розвитку туристичного комплексу. Зокрема:

• провести комплексні ландшафтно-екологічні та історико-культурні дослідження території України, встановити диференційовані норми туристичного навантаження на довкілля;

• розробити та запровадити жорсткі правила дотримання приро до- та пам’яткоохоронного законодавства в туристичних зонах і санкції за їх порушення;

• обґрунтувати на основі норм антропогенного навантаження гранично допустимі межі сумарної ємкості об’єктів, розміщених у туристичних центрах.

Одним із засобів підвищення рекреаційно-туристичної приваб ливості регіонів має бути створення властивого лише їм своєрідно го іміджу.

Туристичний імідж регіонів - це враження та уявлення, що складаються у реальних і потенційних туристів від побаченого. По зитивний імідж сприяє зростанню чисельності туристів. Для ство рення туристичного іміджу варто здійснити також:

• проаналізувати сучасний стан розвитку рекреаційно-туристич ної системи, провести комплексне обстеження та вивчити турис тичну привабливість регіонів;

• визначити найпривабливіші об’єкти, як рекреаційні ресурси;

• віднайти можливості для того, щоб дані ресурси були представ лені споживачеві у найкращому вигляді;

• підготувати кваліфіковані кадри для організації турів і обслу говування відпочиваючих;

• провести широку рекламну кампанію з метою популяризації регіонів.

Для оцінки туристичної привабливості регіонів розробляються комплексні цільові програми.

В організації туристичної діяльності важливо чітко визначити

функції та відповідальність усіх сторін, які беруть у ній участь,- як у державному, так і приватному секторах, та забезпечити координа цію їхньої діяльності.

Регіональні органи влади повинні забезпечити:

• розроблення та втілення в життя туристичної політики, її демо кратичне обговорення та контроль відповідно до особливостей регі ону, цілей його розвитку;

• заохочення потенційних інвесторів та сприянням;

• класифікацію та реєстрацію суб’єктів туризму, туристичних послуг, гарантування їх високої якості на основі ліцензування та сертифікації;

• інформаційне забезпечення, збір даних та їх аналіз для при йняття рішень;

• підготовку кадрів високої кваліфікації для роботи у сфері ту ризму.

Основні цілі розвитку туризму в регіоні можна визначити та ким чином:

• пропагувати регіон як атрактивну місцевість для розвитку туризму, формувати дуже чіткий і специфічний його імідж, що від різняє регіон від інших і завдяки цьому приваблює туристів;

• розвивати стабільно працюючу, екологічно чисту індустрію ту ризму, яка повністю би використовувала існуючий рекреаційно-туристичний потенціал;

• створювати умови для підвищення рівня доходів та збільшен ня зайнятості населення регіону;

• заохочувати та стимулювати прибуткові інвестиції у туризм для удосконалення та розширення інфраструктури регіону;

• збагачувати культурне життя та розширювати освітню мережу в регіоні.

Туризм виступає ефективним засобом економічного та соціаль ного розвитку і спроможний забезпечити значні вигоди для регіону. Ці головні вигоди включають загальне піднесення економічного рівня розвитку регіону, підняття його престижу, збільшення зайня тості та доходів населення, надходження твердої іноземної валюти, надходження від фіскальних джерел, додаткових комерційних аген цій, інфраструктури та об’єктів сфери обслуговування, створених для стимулювання розвитку туризму.

Більше того, туризм може піднести загальний культурний та ос вітній рівень населення, відновити деякі види виробництв, забутих художніх промислів і ремесел, сприяти консервації спадщини та історичних будівель, захисту природи.

Розвиток туристичної індустрії має спиратися на нові механізми господарювання, ефективні організаційно-управлінські структури, економічну свободу виробників турпродукту, що в умовах вільної конкуренції забезпечить насичення ринку високоякісними послу гами та сприятиме соціально-економічному розвитку країни.

У цілому держава гарантує рівність усіх форм власності й еконо мічних можливостей щодо всіх суб’єктів туристичної діяльності.

Вихід України на міжнародний рекреаційно-туристичний ринок відбувається за державного сприяння, у першу чергу через розви ток рекламно-інформаційних заходів, запровадження міжнародно го співробітництва за міждержавними угодами та програмами. Організація рекреаційно-туристичної діяльності потребує раціо нального поєднання ролі держави з активною діяльністю місцевих органів влади та підприємницьких структур. Розвиток туризму, зміцнення його матеріальної бази, реставрація пам’яток історії, ар хітектури, культурних споруд забезпечує зростання туристичних потоків та значну фінансову віддачу.

Політика туризму розробляється та виконується на регіонально му, національному та міжнародному рівнях, тобто політика туриз му - результат спланованих дій, аналіз яких визначає ступінь втру чання у розвиток туризму державних органів.

Сьогодні туристичні переміщення не обмежені окремими регіона ми. Сучасна політика міжнародного туризму базується на потребах населення, а саме: ознайомлення з іншими культурами, особливостя ми природи, звичаями інших народів світу, на отриманні позитив них, часом екзотичних, вражень від побаченого.

Політика туризму, в тому числі і міжнародного, повинна брати до уваги такі зовнішні змінні чинники, як:

• демографічні зміни;

• соціальні зміни;

• коливання курсів валют;

• політичні, юридичні чи інші встановлені законом зміни;

• технологічний прогрес;

• зміни у торговельній структурі;

• особливості транспортної інфраструктури;

• безпека туристів;

• охорона навколишнього середовища тощо.

Демографічні зміни, період відпочинку, сегментація туристич ного ринку відіграють суттєву роль в еволюції туристичного попи ту. Населення середнього віку найбільш чисельне та плато спроможне, тому ця вікова група перспективна для розширення

туристичної індустрії. Період та час відпочинку залежить від трива лості річної відпустки, принципів дроблення відпустки, кількості свят, врахування чого дозволяє формувати туристичну пропозицію в тій чи іншій країні. Населення старшої вікової групи має досить вільного часу. «Гнучкість у часі» дозволяє подорожувати і в несе зонний період.

Традиційний відпочинок, в основі якого - надання житла та хар чування, сьогодні вже не відповідає вимогам туриста. Тому необхід но втілювати в життя такі галузеві стратегії, які були б адаптовані до умов ринку. Нові туристичні продукти формуються для кожно го ринкового сегмента, щоби задоволити потреби усіх потенційних туристів.

Поглиблене знання туристичної діяльності передбачає розумін ня господарських секторів, які суміжні з туризмом, а саме: транс порт, житлове господарство, громадське харчування, торгівля, по бутова інфраструктура, туристичні організації.

В основу державної політики щодо формування та реалізації державної політики в галузі туризму доцільно покласти такі пріо ритети:

• державне стимулювання внутрішнього та іноземного (в’їзного) туризму, у тому числі вдосконалення системи оподаткування;

• забезпечення внутрішньої конвертованості туристичних по слуг шляхом підвищення їхньої якості та розширення асортименту, поліпшення умов обслуговування туристів;

• поетапна, науково обгрунтована приватизація туристичних об’єктів та обслуговуючої туристів інфраструктури;

• будівництво нових, реконструкція та модернізація діючих ту ристичних об’єктів;

• залучення вільних коштів підприємницьких структур, суб’єк тів туристичної діяльності на розвиток інфраструктури (шляхи, пункти пропуску, системи водопостачання та каналізації, зв’язок, служби сервісу тощо). У майбутньому ці інвестиції працюватимуть на туристичний ринок;

• організація приміських зон короткочасного відпочинку (беру чи до уваги популярність відпочинку на воді, слід створити у при міських зонах великих урбанізацій мережу рекреаційно-туристич них об’єктів з належним рівнем обслуговування);

• організація виробництва екологічно чистої сільськогосподар ської продукції для задоволення потреб туристів і відпочиваючих у високоякісних продуктах харчування. Світовий досвід свідчить, що налагодження такої справи при сертифікації продуктів і належній

рекламі може послужити відчутним активізаційним чинником і розширити ринок збуту туристичних послуг;

• залучення приватного сектора, особливо у сільській місцевості, до рекреаційно-туристичного підприємництва та підсобної діяль ності у сфері туризму (сільський зелений туризм);

• пошук ефективних форм залучення іноземного споживача на віт чизняний ринок туристичних послуг з метою збільшення валютних надходжень шляхом організації відповідного сервісу обслуговування, надання послуг, що користуються попитом на Світовому ринку;

• створення сприятливих умов для розвитку активних видів ту ризму (оздоровчо-спортивного, екологічного, пригодницького та ін.);

• створення сучасної інформаційно-маркетингової служби у сфе рі туристичного бізнесу (основні завдання - вивчення та прогнозу вання попиту на туристичні послуги з внесенням відповідних про позицій для оптимізації балансу між попитом і пропозицією; форму вання банку ділових пропозицій та їх експертна оцінка; вивчення та прогнозування структури і напрямів туристичних потоків; розробка міжнародних проектів співпраці у галузі туризму та ін.);

• проведення науково-дослідних, проектних і пошукових робіт з актуальних проблем розвитку рекреаційно-туристичного госпо дарства, використання природного та історико-культурного потен ціалу країни, створення геоінформаційної системи «Туризм в Укра їні» тощо.

Аналіз туристичної діяльності фокусується на визначальних чинниках політики туризму і економічних механізмах її прова дження Основою туристичної політики має бути міжнародний обмін, який сприяє розвитку туризму та отриманню доходів.