Чорненька Н. В. Організація туристичної індустрії: Навчальний посібник,- К.: Атіка, 2006.- 264 с.
2.3. Система забезпечення конкурентоспроможності туристичної індустрії
Туристичний ринок - це умовне місце купівлі-продажу турис тичного продукту чи послуги, яка здійснюється в певних умовах конкуренції, з дотриманням етичних та правових норм і правил.
Ринок може бути досконалим і недосконалим. Модель досконалого ринку заснована на припущенні, що всі учасники торгових операцій діють, керуючись виключно економічними принципами, що поля гають у прозорості ринку, коли продавці і покупці мають можли вість повного огляду ринку, отримання достатньої інформації про
всі обставини ведення операцій (ціни, знижки, якість товару чи послуги, умови поставки і платежів тощо).
Однак на практиці ринок недосконалий. Зміна конкуренції між фірмами посилюється у таких випадках:
• при збільшенні кількості конкурентних фірм;
• коли велика фірма, приєднавши іншу, виводить її в лідери;
• коли попит на послугу зростає поволі;
• коли ситуація на ринку змушує туристичні підприємства зни жувати ціни або застосувати інші способи збільшення обсягу про дажу послуг;
• зростання прибутку від успішних стратегічних розв’язань;
• коли витрати на вихід з ринку великі, високі бар’єри.
Для просування туристичного продукту на ринку туристичної індустрії використовуються різні методи. Одним з важливих мето дів є організація виставок, які дозволяють продавцям і покупцям туристичного продукту зустрічатися в одному місці та укладати угоди.
Конкурентоспроможність об’єктів туристичної індустрії визна чається щодо конкретного ринку або до конкретної групи спожива чів, сформованої за відповідними ознаками стратегічної сегментації ринку. В умовах ринкових відносин конкурентоспроможність ха рактеризує ступінь розвитку суспільства. Чим вища конкуренто спроможність країни, тим вищий життєвий рівень у цій країні.
Тільки та фірма, поведінка якої на ринку характеризується уні кальною, властивою тільки їй комбінацією стратегічних ідей, може розраховувати на конкурентоспроможність та на свою нішу на ту ристичному ринку.
Фірма, яка займається продажем однотипного для галузі про дукту, мусить мати чітко сформульовану місію, стратегію розвитку, оцінити можливості, сильні і слабкі сторони, зв’язки із зовнішнім середовищем, що забезпечить її конкурентоспроможність.
Система забезпечення конкурентоспроможності індустрії ту ризму ефективна тільки тоді, коли вона керована, науково та еко номічно обґрунтована і поєднує такі складові, як:
• персонал;
• туристичні продукти та послуги;
• нормативно-правове регулювання.
Менеджмент об’єднує потреби, цілі, мотиви у систему, яка дає змогу впливати на трудову поведінку персоналу. Економічна наука вивчає людину не тільки як ресурс, а й як особистість, орієнтую чись на соціальну, компетентну, моральну модель людини-працівника. При цьому особливої актуальності для управління мотива цією персоналом набуває вирішення проблем координації, узго дження потреб, мотивів та цілей працівників і підприємства в ціло му. Ефективне використання людських ресурсів забезпечується вмінням менеджерів організовувати роботу в команді, синергетич ний ефект якої забезпечується визначенням та розв’язанням супе речностей, що виникають, між цілями та потребами працівників і підприємством. Конкурентоспроможним підприємство буде тільки тоді, коли знайдено компроміс між цілями підприємства та праців ника.
Можливі суперечності між цілями працівника та підприємства:
Мотивація персоналу - це процес спонукання працівників для Досягнення цілей підприємства на основі узгодження їх потреб і Цілей шляхом постійного дослідження та активізації структури мотивів праці.
Ефективне спонукання працівників індустрії туризму до високо-ефективної діяльності забезпечується розумінням сутності процесу мотивації і веде до підтримування високого рівня конкурентоспро можності туристичних підприємств та туристичної індустрії в цілому.
Туристичний продукт чи послуга буде конкурентоспроможними лише тоді, коли відбувається постійний процес підвищення якості сервісу при наданні послуги, оптимізація ціни послуги, ресурсо-зберігання у сфері експлуатації чи споживання турпродукту чи послу ги. Але конкурентоспроможною послуга може бути лише за умови ефективного управління персоналом, організації розробки і вико нання управлінських розв’язань у рамках системи забезпечення конкурентоспроможності. Це дасть змогу збільшити можливості виходу на зовнішній туристичний ринок.
У цілому для кожного конкретного об’єкта на основі типової структури розробляється своя конкретна система забезпечення конкурентоспроможності.
Конкурентоспроможність туристичного підприємства визнача ється характером турпродукту, який пропонується та реалізується на ринку і залежить від обраної фірмою стратегії, конкурентоспро можність туристичної галузі залежить від державної політики в сфері туризму. Конкурентоспроможність держави на туристичному ринку є проявом внутрішніх соціально-економічних умов і можли востей та дії порівняльних переваг міжнародного поділу праці в да ній сфері, які реалізуються в товарах і послугах, що дає змогу успішно конкурувати з аналогічним продуктом інших держав.
Таким чином, конкурентоспроможність держави забезпечується всією наскрізною системою підтримки виробника турпродукту. Саме створення умов для розвитку ринку виробника турпродукту забезпечує урізноманітнення цього продукту і збільшує його кон курентні переваги.
Керованість цього процесу полягає в узгодженні ринкових інте ресів виробника турпродукту, споживача туристичного продукту чи послуги та держави.
Ринок може бути досконалим і недосконалим. Модель досконалого ринку заснована на припущенні, що всі учасники торгових операцій діють, керуючись виключно економічними принципами, що поля гають у прозорості ринку, коли продавці і покупці мають можли вість повного огляду ринку, отримання достатньої інформації про
всі обставини ведення операцій (ціни, знижки, якість товару чи послуги, умови поставки і платежів тощо).
Однак на практиці ринок недосконалий. Зміна конкуренції між фірмами посилюється у таких випадках:
• при збільшенні кількості конкурентних фірм;
• коли велика фірма, приєднавши іншу, виводить її в лідери;
• коли попит на послугу зростає поволі;
• коли ситуація на ринку змушує туристичні підприємства зни жувати ціни або застосувати інші способи збільшення обсягу про дажу послуг;
• зростання прибутку від успішних стратегічних розв’язань;
• коли витрати на вихід з ринку великі, високі бар’єри.
Для просування туристичного продукту на ринку туристичної індустрії використовуються різні методи. Одним з важливих мето дів є організація виставок, які дозволяють продавцям і покупцям туристичного продукту зустрічатися в одному місці та укладати угоди.
Конкурентоспроможність об’єктів туристичної індустрії визна чається щодо конкретного ринку або до конкретної групи спожива чів, сформованої за відповідними ознаками стратегічної сегментації ринку. В умовах ринкових відносин конкурентоспроможність ха рактеризує ступінь розвитку суспільства. Чим вища конкуренто спроможність країни, тим вищий життєвий рівень у цій країні.
Тільки та фірма, поведінка якої на ринку характеризується уні кальною, властивою тільки їй комбінацією стратегічних ідей, може розраховувати на конкурентоспроможність та на свою нішу на ту ристичному ринку.
Фірма, яка займається продажем однотипного для галузі про дукту, мусить мати чітко сформульовану місію, стратегію розвитку, оцінити можливості, сильні і слабкі сторони, зв’язки із зовнішнім середовищем, що забезпечить її конкурентоспроможність.
Система забезпечення конкурентоспроможності індустрії ту ризму ефективна тільки тоді, коли вона керована, науково та еко номічно обґрунтована і поєднує такі складові, як:
• туристичні продукти та послуги;
• нормативно-правове регулювання.
Менеджмент об’єднує потреби, цілі, мотиви у систему, яка дає змогу впливати на трудову поведінку персоналу. Економічна наука вивчає людину не тільки як ресурс, а й як особистість, орієнтую чись на соціальну, компетентну, моральну модель людини-працівника. При цьому особливої актуальності для управління мотива цією персоналом набуває вирішення проблем координації, узго дження потреб, мотивів та цілей працівників і підприємства в ціло му. Ефективне використання людських ресурсів забезпечується вмінням менеджерів організовувати роботу в команді, синергетич ний ефект якої забезпечується визначенням та розв’язанням супе речностей, що виникають, між цілями та потребами працівників і підприємством. Конкурентоспроможним підприємство буде тільки тоді, коли знайдено компроміс між цілями підприємства та праців ника.
Можливі суперечності між цілями працівника та підприємства:
| Цілі працівника | Цілі підприємства |
| ЕКОНОМІЧНИЙ ЕФЕКТ | |
| Зменшення робочого навантаження (за незмінної заробітної платні) | Інтенсифікація праці (за незмінної заробітної платні) |
| Зростання заробітної платні (за незмінної продуктивності праці) | Зменшення витрат на заробітну плату (за незмінної продуктивності праці) |
| Збільшення витрат на соціальний розвиток | Економія витрат на соціальний розвиток |
| АДМІНІСТРАТИВНО-ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ АСПЕКТ | |
| Розвиток кар'єри | Регламентована організаційна структура |
| Зменшення відповідальності та спрощення обов'язків | Посилення відповідальності та ускладнення обов'язків |
| Звичка, інерція поведінки, небажання змін | Інноваційний розвиток, функціонально гнучка організація |
| СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНИЙ АСПЕКТ | |
| Особисті переваги, неформальні зв'язки | Посадова ієрархія |
| Індивідуалізм у творчості (конкуренція) | Згуртованість, колективна творча праця |
| Психологічна сумісність з керівником та колегами | Професіоналізм та кваліфікація працівника |
Ефективне спонукання працівників індустрії туризму до високо-ефективної діяльності забезпечується розумінням сутності процесу мотивації і веде до підтримування високого рівня конкурентоспро можності туристичних підприємств та туристичної індустрії в цілому.
Туристичний продукт чи послуга буде конкурентоспроможними лише тоді, коли відбувається постійний процес підвищення якості сервісу при наданні послуги, оптимізація ціни послуги, ресурсо-зберігання у сфері експлуатації чи споживання турпродукту чи послу ги. Але конкурентоспроможною послуга може бути лише за умови ефективного управління персоналом, організації розробки і вико нання управлінських розв’язань у рамках системи забезпечення конкурентоспроможності. Це дасть змогу збільшити можливості виходу на зовнішній туристичний ринок.
У цілому для кожного конкретного об’єкта на основі типової структури розробляється своя конкретна система забезпечення конкурентоспроможності.
Конкурентоспроможність туристичного підприємства визнача ється характером турпродукту, який пропонується та реалізується на ринку і залежить від обраної фірмою стратегії, конкурентоспро можність туристичної галузі залежить від державної політики в сфері туризму. Конкурентоспроможність держави на туристичному ринку є проявом внутрішніх соціально-економічних умов і можли востей та дії порівняльних переваг міжнародного поділу праці в да ній сфері, які реалізуються в товарах і послугах, що дає змогу успішно конкурувати з аналогічним продуктом інших держав.
Керованість цього процесу полягає в узгодженні ринкових інте ресів виробника турпродукту, споживача туристичного продукту чи послуги та держави.