Лужанська Т. Ю., Махлинець С. С., Тебляшкіна Л. І. Сільський туризм: історія, сьогодення та перспективи: Навчальний посібник./ За редакцією д. г. н., професора Волошина І. М. - К.: Кондор, 2008. — 385 с.
4.5. Становлення та розвиток сільського туризму на Закарпатті
У зв’язку з нерівномірністю регіонального розвитку, Постановою КМУ від 21 липня 2006 р. № 1001 було затверджено Державну стратегію регіонального розвитку на період до 2015 p., яка спрямована на створення умов для підвищення конкурентоспроможності регіонів — як основи їх динамічного розвитку та усунення міжрегіональних диспропорцій. У цьому плані як стратегічний напрям визначено розвиток сільського туризму.
Сільський туризм є винятково важливим для Закарпатської області. Закарпатська область має стійкий імідж одного з найпривабливіших, найпрестижніших туристич-
них рсминш дсржаьи, де ьжс t ліаммии. ди^шд шіриьоджснті ^иіьськши іури^му. Сільський туризм в області, як новий вид діяльності, поступово стає одним з чинників пріоритетних напрямів туристичної діяльності.
Пріоритетність розвитку сільського туризму в Закарпатті зумовлена такими чинниками:
— вражаюча недоторкана природа;
— область володіє значним рекреаційним потенціалом, що потребує пошуку альтернативних ефективних стимулів для його раціонального використання у відпочин- ково-туристичних цілях;
— географічна близькість до потенційно важливих ринків Центральної Європи;
— прекрасні міста з історичною спадщиною;
— значна кількість прекрасних сіл зі зразками місцевої архітектури;
— збережена екокультурна самобутність краю;
— розвиток сільського туризму стимулює мале підприємництво, важливе для відродження традиційного господарського укладу й оздоровлення економіки краю;
— поширення практики організації агрорекреаційного сервісу вирішує низку напружених соціальних проблем, зокрема, масового безробіття, закордонного заробітчанства, складного соціального клімату;
— практика організації для туристів відпочинку на селі сприяє зміні екологічної свідомості сільського населення, тому здатна відігравати важливу роль у збереженні довкілля;
— ця форма рекреації сприяє вихованню національно-патріотичних почуттів.
Крім цього, діяльність сільських громад з організації агрорекреаційного сервісу
стимулює облаштування сільських осель та благоустрій сільської місцевості, створює додаткові шляхи наповнення місцевих бюджетів, перетворюється на вагомий чинник перспективного розвитку сільських територій.
Пріоритетними напрямками та завданнями у сфері сільського туризму регіону можуть бути: дослідження існуючих і визначення потенційних можливостей для розвитку сільського туризму; розробка стратегії розвитку сільського туризму в області та подальший її моніторинг; розробка та впровадження пілотних проектів по створенню об’єктів сільського туризму в районах; залучення фінансово-економічних ресурсів райдержадміністрацій, сільських та селищних рад, спеціалізованих фондів для реалізації пілотних проектів сільського туризму; стандартизація і сертифікація послуг суб’єктів сільського туризму; створення інформаційно-консультаційного центру розвитку сільського туризму; інформованість населення про розвиток сільського туризму в регіоні; кадрове забезпечення агросадиб кваліфікованими фахівцями; лобіювання інтересів суб’єктів сільського туризму в органах влади; маркетингова та рекламна діяльність в сфері сільського туризму; юридична консультація та правова допомога суб’єктам сільського туризму.
Позитивний вплив сільського туризму на Закарпатті полягає передусім у тому, що він розширює сферу зайнятості населення, дає селянам додатковий заробіток. Зростання потоку туристів сприятиме розвитку малого підприємництва та приватної ініціативи, розбудови інфраструктури села (доріг, транспорту, очисних споруд, засобів зв’язку, стоянок, місць для відпочинку та розваг тощо), активізуватиме
діяльність громадян у відродженні та збереженні культурної і архітектурної спадщини. Сільський туризм повинен сприяти вирішенню багатьох соціально-економічних проблем села. Разом з тим, сільський зелений туризм не може існувати і без громадських організацій — спілок, осередків, центрів, кластерів сприяння. Саме місцеві влади можуть клопотати про забезпечення додаткових пільг при одержані державних дотацій (з місцевих бюджетів) особам, які надають послуги у сфері сільського туризму. При розвитку сільського туризму селяни більше переймуться проблемами збереження сільських ландшафтів та чистоти довкілля. Сільський туризм також може допомагати лісництву, урізноманітнюючи джерела його доходів.
Необхідність розвитку сільського туризму в Закарпатській області викликана реаліями сьогодення, бо саме вона сьогодні доступна широкому загалу. Найактуальнішим напрямком розвитку туризму на Закарпатті є відновлення сільського туризму. Історичний розвиток сільського туризму в області розпочався ще у 30-ті pp. XX ст., коли любителі сільської екзотики приїжджали на відпочинок у сім’ї заможних селян з Праги, Братислави, Будапешта та інших європейських міст. Мальовничі місця регіону, самобутня культура, неповторні мальовничі краєвиди в поєднанні з оздоровленням цілющими джерельними водами та чистим гірським повітрям дозволяють вибрати відпочинок за вподобанням.
Інтенсивний розвиток туризму на Закарпатті розпочався з 1960 р. У 1970—1980-х pp. це був край активних видів відпочинку, а у 90-х pp. спостерігається значний занепад рекреаційних баз. Тому ініціатива громадських організацій і місцевих органів щодо розвитку осередків сільського туризму була досить актуальною. Окремі туристичні акції організовувались для туристичних груп із Угорщини, Словаччини, Румунії. На сьогодні успішно відроджується досвід ознайомлення шкільних груп із різних регіонів України з природою, історією та культурою краю. Звичайно, не кожна сільська оселя відповідає високим запитам вибагливих «дітей міської цивілізації».
Обласна рада по туризму та екскурсіях, враховуючи побажання туристів та з метою кращого збереження природи, разом з Державною інспекцією охорони природи, обласною організацією Українського товариства охорони природи, дирекціями Карпатського державного заповідника і виробничого лісозаготівельного об’єднання «Закарпатліс», в останні роки змінила траси більшості автобусних, гірськолижних і всіх пішохідних маршрутів. Це спричинилося не лише будівництвом турбаз у Хусті, в селах Жденієво, Кострині та в сусідній Івано-Франківській області, а також створенням заповідників, заказників і мисливських господарств.
Сільський туризм, в рамках Закону про вільну економічну зону «Закарпаття», є важливим чинником розвитку, стимулом до інвестицій, які здійснюватимуть як індивідуальні мешканці, так і сільські громади. Потрібне розуміння і підкріплення цієї справи відповідною копіткою організаторською роботою органів державної влади і самоврядування, голів сільрад, господарських керівників на місцях, усіма закарпатцями гошо.
Відомо, що у 1996 р. зареєстровано Всеукраїнську громадську організацію — Спілку сприяння розвитку «сільського зеленого туризму», а в грудні 1997 р. облдержадміністрацією прийнято розпорядження № 468 «Про сприяння розвитку сільського туризму в області», яким зобов’язано відповідні обласні управління, районні державні адміністрації й органи місцевого самоврядування створити необхідні умови
для перетворення його в один із важливих важелів соціального і культурного розвитку сільських населених пунктів. Тим більше, що Закарпаття має значний потенціал для розвитку сільського туризму, а саме: лікувальні мінеральні води, цінні історико- пізнавальні, освітні, культурні й духовні особливості краю, чарівні рекреаційні зони. Якщо приділятиметься належна увага створенню певної інфраструктури (медичне забезпечення, транспорт, зв’язок, проживання), застосовуватиметься відповідна реклама, функціонуватиме необхідний штат працівників, то цей вид туризму дістане широкого розвитку на даній території. Відкриваються можливості сполучного розвитку туристично-рекреаційної галузі з іншими секторами економіки. Таким чином, необхідно приділяти значну увагу популяризації місцевого етнографічного колориту серед туристів, для іноземців, особливо для вихідців з цих територій. Розвиватиметься конгресований та елітний туризм.
Однак, під впливом численних факторів — і зокрема, економічних, пов’язаних з реорганізацією організаційно-економічних форм виробництва, припиненням діяльності великої кількості підприємств лісопромислового та агропромислового комплексів, появою безробіття, в середині дев’яностих років почалася інтенсивна експлуатація природних ресурсів, а також соціальних та духовних чинників, спричинився занепад місцевої культури, традицій, ремесла і традиційних форм господарювання. Саме тому у вересні 2005 р. в м. Рахові відбулася Міжнародна науково-практична конференція на тему: «Екологічні та соціально-економічні аспекти збереження етнокультурної та історичної спадщини Карпат». Конференція організована Міністерством охорони навколишнього середовиша України, Карпатським біосферним заповідником, швейцарсько-українським проектом розвитку лісового господарства в Закарпатті (FORZA) за підтримки неурядових організацій «Наш дім» та екологічного клубу «Карпати». На цій конференції обговорено цілу низку актуальних проблем збереження цієї спадщини, що має безпосереднє значення і для розвитку сільського туризму.
Сільський туризм є важливим для Закарпатської області. В області є давні традиції, а можливість займатися сільським туризмом на базі сільської садиби — цілорічна. 83 % населених пунктів Закарпатської області — це сільські поселення, в яких проживає 63 % населення (по Україні — 32%). Сільське господарство забезпечує близько 30 % валового суспільного продукту краю. Тому відкриваються широкі можливості для впровадження на Закарпатті сільського туризму
Згідно моніторингу, проведеного у 2005 р. управлінням з питань європейської інтеграції та туризму і курортів, у Закарпатській області нараховується близько чотириста садиб, які готові прийняти на відпочинок. Сім садиб отримали екологічний сертифікат та знак «Зелена садиба». Зростання числа сертифікованих садиб сприятиме зростанню привабливості сільського туризму як для внутрішнього, так і для зарубіжного туриста.
Власники агросадиб можуть за додаткову плату організовувати екскурсії по історично-культурним, природним місцевостям, організовувати катання на конях, бричках (в зимовий час на санях). Доцільним є проведення культурних вечорів з фольклорно-інструментальними виступами. Влітку пропонуються піші прогулянки горами, іноді навіть на декілька днів.
У межах адміністративно-територіальних одиниць сільський туризм найбільш розвинутий у: Берегівському районі — 43 садиби, Хустському — ЗО, Перечинському — 19, Половецькому та Свалявському по 18 садиб. Найнижчі показники розвитку даного виду туризму зафіксовано в Тячівському (2), Рахівському (6), Міжгірському (6), Великоберезнянському (8) районах.
Найбільш динамічно сільський туризм розвивається у традиційних туристичних зонах: Рахівщині (смт. Ясіня, с. Кваси), Великоберезнянщині (с. Вишка, с. Ужок), Міжгірщині (с. Пилипець), Свалявщині, Берегівщині. Періодично приймають відпочиваючих у своїх оселях близько 600 господарств.
До того ж, у сільській місцевості Закарпаття є багато цікавих екскурсійних об’єктів, пов’язаних з народними промислами: ткацтвом, вишиванням, гончарством, лозоплетінням, різьбленням по дереву, які розкривають витоки та джерела народної культури. Є серед них унікальні, чи не єдині в Європі, такі як: музей ковальської справи «Кузня Гамора» в селі Лисичеві Іршавського району та музей лісосплаву на річці Чорна Міжгірського району. Це надає широкі можливості у розробці і реалізації цікавих програм для гостей сільських садиб.
Закарпатське село з його мальовничою природою, специфічною формою життя, гостинністю та здоровою їжею з кожним роком приваблює все більше туристів. Багато жителів українських міст — це вихідці із села, і для них сільський туризм може бути поверненням до батьківської хати, або ж навпаки, корінні жителі міст хочуть спробувати дещо незвичне для них життя. Основними споживачами такої форми відпочинку є мешканці міст з відносно скромними вимогами, для яких відпочинок на селі привабливий завдяки прийнятному рівню цін та відмінному від міста стилю сімейного життя. Крім мешканців міст України, відпочинком у закарпатському селі цікавляться також іноземні туристи із ближніх держав, таких, як: Чехія, Німеччина, Польща, Словаччина та інших.
Переваги сільського туризму на Закарпатті оцінили громадяни сусідніх прикордонних держав. Наприклад, з Угорщини до одноплемінників та родичів на Закарпаття майже щодня приїздять гості. Приймаюча сторона забезпечує цікаві автобусні екскурсії з відвіданням місць, що згадуються у народних легендах та переказах. Так, на Берегівщині та Виноградівщині наданням послуг за такою програмою займаються близько двохсот сімей. Всі вони пройшли спеціальну підготовку, мають сертифікати.
Розглянемо розвиток сільського туризму в різних природно-економічних зонах Закарпаття.
Низинна природно-економічна зона охоплює територію у 3,4 тис. км2 (26,6% від загальної площі) і включає Ужгородський, Мукачівський, Берегівський, Виноградівсь- кий райони. Населення тут становить 596 тис.чол. (46,3% від загальної чисельності).
Ужгородський район розташований у західній частині області, межує з Угорщиною та Словаччиною. Завдяки вигідному геополітичному положенню район має можливість розвивати туристично-рекреаційну галузь з метою залучення для оздоровлення та відпочинку туристів з усіх регіонів України та інших держав. Пріоритетними напрямками туризму в Ужгородському районі вважають сільський туризм. На Ужгородщині разом із власниками сільських садиб свої послуги пропонують такі туристично-рекреаційні комплекси, як: ранчо «Золота гора» в с. Барвінок, мотель
«Камелот» в с.Кам’яниця, фермерське господарство «Золота Підкова», яке знаходиться у мальовничому куточку біля Андріївського озера в с. Андріївка Ужгородського району.
Фермерське господарство «Золота підкова» засноване у 1993 р. на площі 52 га як господарство по збереженню генофонду гуцульської породи коней. У 2000 році саме на базі цього господарства науковці з Австрії та Швейцарії проводили дослідження по збереженню генофонду стад різних зникаючих тварин. Є в господарстві й дикий кінь тарпан, і мул, і в’єтнамські свині, буйволи. Підприємство бере участь у різноманітних міжнародних конкурсах. Так, виграно два гранти, перший (2 тис. дол. США) — на розвиток екотуризму, другий (4 тис. дол. США) — на збереження куль- турно-історичної спадщини Карпатського краю. Мається на увазі відродження ковальського ремесла, домоткацтва, ручного хліборобства. Це дасть змогу забезпечити роботою 64 чоловік, 21 з яких працюватиме в екологічному таборі, так як на сьогодні ФГ «Золота підкова» здійснює також програму економічної освіти та виховання молоді.
Місто Ужгород, що будувалося на семи пагорбах протягом кількох століть, відображає архітектурні уподобання багатьох народів. Ужгородський замок, будівля Ратуші, греко-католицький кафедральний собор, Горянська ротонда XII ст., найдовша в Європі липова алея — це далеко не повний перелік родзинок, на які такий багатий обласний центр Закарпаття. На території району розміщені та діють 5 музеїв на громадських засадах: хата-музей с.Анталовці, народний етнографічний музей-хата в с.Пацканьово, історичний музей бібліотеки — філії в с.Гайдош, історичний музей школи с.Паладь-Комарівці, історичний музей середньої школи с.Великі Лази.
Мукачівський район є одним із найчарівніших районів Закарпаття, розташований в західній частині області. Він займає найвигідніші позиції з-поміж усіх районів області. В минулому тут проходили давні торговельні шляхи, які в історичних документах відомі під назвою «Великий слов’янський шлях». Сьогодні по території району проходить автомагістраль міжнародного значення Київ-Ужгород, яка розбудовується і перетворюється на 5-й трансєвропейський коридор міжнародного значення сполученням Трієст-Львів, та залізнична лінія міжнародного сполучення Київ-Чоп, які з’єднують Україну із Західною Європою.
Мукачівський район характеризується потужною мережею санаторно-курортних, оздоровчо-туристичних та готельних закладів, серед яких виділяються: санаторій «Карпати», «Перлина Карпат», «Синяк», «Солені млаки», оздоровчі табори «Водограй», «Карпати», «Білочка», «Юність» та готельні комплекси «Карпатський мисливець», «Інтурист», «Червона гора», «Золоті ворота», «Корал», «Троянда Карпат». У районі представлені родовища сульфітних вод типу Кемери, а також термальних вод декількох типів: азотно-метанових кременистих Піренейского типу, азотно-ме- танових хлоридних натрієвих типу Хайдусобосло. Основні родовища мінеральних вод Мукачівського району: Синяцьке, Карпатське, Мукачевське, Лисарня, Залузьке, Латорицьке.
Взимку до послуг відпочиваючих бугельний витяг «Турбо-2000» довжиною 400 м поблизу оздоровчого табору «Водограй», кінні прогулянки гірськими стежками. Влітку — багаточисленні туристські маршрути, екскурсії, рибальство, полювання, збір грибів та ягід.
У Мукачівському районі налічується 51 археологічна, 10 архітектурних та 47 історичних пам’яток, найвизначнішими з яких є: дерев’яна церква XV11I—XIX ст (с. Вільховиця), католицький костьол XIV—XV ст. (смт. Чинадієво), палац графа Шен- борна XVIII ст. (с. Карпати). Туристів приваблює одна з найцінніших пам’яток історії та архітектури XIV—XVII ст. — замок Паланок, зразок середньовічної архітектури, в якому поєднані різні стилі. Окрім лікування, традиційного культурного відпочинку, автобусних екскурсій, кожен відпочиваючий може вибрати цікавий і посильний для нього пішохідний маршрут в околицях старого мисливського палацу, починаючи з теренкуру — лікувальної дозованої ходьби по горбистій місцевості і закінчуючи сходженням на гірську вершину, що знаходиться на відстані 6 км від санаторію «Карпати». Своєрідна краса природи, лісисті гори, історичні та архітектурні пам’ятники обіцяють екскурсантам цікаві враження, позитивні емоції і хороший відпочинок.
На Мукачівщині в галузі надання послуг сільського туризму відзначається комунальне підприємство «Туристська садиба», яка увійшла до складу Всеукраїнської спілки сприяння розвитку сільського зеленого туризму, а також є членом Асоціації туристичних підприємств Закарпаття. Дане підприємство співпрацює з власниками сільських садиб та жителями курортної зони Мукачівщини по питанням організації та надання житла, харчування відпочиваючим туристам на селі, а в подальшому — організації їх дозвілля. Власники сільських садиб володіють облаштованим для прийому гостей житловим фондом різного рівня комфортабельності. «Туристська садиба» розробила унікальну карту туристських маршрутів Мукачівщини — туристичний довідник «Карпати-Синяк», який став ще й інформаційно-практичним посібником власників агроосель.
Пріоритетними напрямками туризму у Берегівському районі вважаються сільський туризм, який перспективно розвивається в селах Четфолво, Бене, Боржава, Дий- да, Велика Бакта та інших населених пунктах; екскурсійні маршрути для ознайомлення гостей з історичним минулим району, пам’ятками культури, традиціями угорської культури. У районі знаходяться середньовічні замки у селі Квасово, Варієво та палац родини Бетлені у м.Берегово. Берегівський район відомий гостинністю господарів сільських садиб. Тут туристи відчують неповторний смак закарпатських фруктів та овочів, ознайомляться з архітектурно-історичним минулим угорського народу.
У Берегівському районі представлені основні запаси термальних вод Закарпаття трьох типів — вуглекислі, кремнисті терми (Берегівське родовище), азотні терми (Іванівське, Боржавське родовища) і азотно-метанові, йодо-бромні, хлоридні натрієві (Гараздовське родовище). У районі нараховується до 25 виходів цих вод. Існують численні пансіонати с.Косино «Косино», с.Боржава «Боржава», с.Ремети «Енергетик», «Зоря», с.Квасово «Веселка» та ін. На базі Берегівського родовища створений спортивно-оздоровчий комплекс «Закарпаття» із плавальним бассейном, який використовується для тренувань олімпійських команд. Планується розлив лікувальної йодо- бромної мінеральної води «Гараздівської» як найбільш кондиційної по йоду і брому для питного використання.
Для ефективного розвитку сільського туризму на Виноградівщині створені всі необхідні умови: природно-кліматичні особливості; водопрояви термальних вод,
цілющі за своїми властивостями; унікальні туристичні об’єкти: флористичний заповідник «Чорна гора» загальнодержавного значення, чудові замкові споруди (замок «Канків», замок «Ньолаб» в селищі Королево), краєзнавчі музеї (краєзнавчий музей м. Виноградів, етнографічний музей с.Новоселиця, Затисянський краєзнавчий музей в с. Тісобикень (Бобове), картинна галерея в с. Пийтерфолво (Петрово), пам’ятки архітектури (костьол «Вознесіння» — XIV ст., Успенська церква і дзвіниця XVII ст. в с. Новоселиця, монастир і костьол францисканців, палац Перені м. Виноградів та інші).
Мінеральні ресурси Виноградівського району представлені окремими виходами мінеральних вод, з яких найбільше використовуються слабомінералізовані кременисті термальні мінеральні води місцевості «Теплиця». На їхній базі функціонують пансіонати «Теплиця», «Дубки», «Тиса», «Виннички».
Для району актуальним є розвиток уже сформованої бази сільського туризму. Акцентується увага на розвитку елітних видів туризму — мисливському, рибальському, конярстві, велотуризмі, а також економічному та етнографічному — переважно в місцях компактного проживання національних меншин (угорців). На території району в урочищі «Виннички» розташована опорна база українсько-угорського клубу любителів природи та водного туризму. Для туристів організовують рафтинг по річці Тиса (з Тячева, Хуста) на байдарках, каное, рафтах, човнах. Великою популярністю серед туристів користується спортивно-розважальний комплекс с.Пейтерфолво. У с. Новоселиці сорок п’ять господарств утримують близько 70 коней. Новоселиця відроджує конярство і стародавні традиції, проект програми яких представлено на конкурс фундації Карпатського регіону.
Кращим санаторно-лікувальним закладом України у 2005 p., за результатами опитування, що проводилося Національною туристичною організацією України, визнано багатопрофільний санаторій «Теплиця» (м.Виноградово), який надає не тільки лікувальні, розважальні, спортивні, але і екопослуги.
Передгірська природно-економічна зона займає територію у 3,7 тис. км2 (28,9% від загальної площі) і представлений в Іршавському, Тячівському, Хустському районах. Населення становить 401 тис. чол. (31,1% від загальної чисельності).
Іршавський район розташований в мальовничій передгірській боржавській долині, через яку протікають численні річки та струмки. Цілющі джерела з мінеральною, термальною і прісною водою, стрункі смереки і могутні буки у пралісах створюють для відпочиваючих надзвичайну природну цінність. В межиріччі річок Боржави та Іршавки розкинулися сади і виноградники, плантації, засаджені овочами.
В Іршавському районі знаходиться одне з найбільших родовищ термальних метанових, гідрокарбонатно-хлоридних, натрієвих, йодо-бромних вод типу Хайдусобосло. Численні виходи цих вод є у с. Велика Ростока, Мала Ростока, Дубрівка, Кам’янське, Мідяниця, Дунковиця, Доробратово та ін. Це родовище перебуває в геогенетичному зв’язку з вугленосними породами Ільницького родовища кам’яного вугілля. Прямих аналогів термальних метанових йодо-бромних вод Іршавського родовища на Україні немає.
Іршавщина приваблює туристів численними забудовами оригінальної архітектури, мальовничими місцями для відвідування. Це урочища «Будулів», «Стремтура»,
«Ставліш», «Кам’янка», «Багно», (розташоване єдине в краї сфагнове болото, взяте під охорону державою), полонина Кук. Тут знаходиться один з кращих резерватів живої природи краю — Зачарована Долина, яка займає 150 га. Подібних їй не знайдеш не тільки в Україні, але й в Європі. Букові праліси, оліготрофне болото «Багно», вкрите товстим килимом з моху, квітка, росичка круглолиста, яка обідає ...комахами. Особливістю цієї місцевості є те, що тут знаходяться величезні кам’яні брили, які утворилися внаслідок вивітрювання гірських порід протягом мільйонів років. В народі їх образно називають «Смерекові камені». Численні скелі заввишки 20—100 м набули форм замкових руїн (троний камінь), скам’янілої смереки, тварин (камінь верблюд — велетень). Виходи андезитових скель створюють тут незабутній пейзаж для туристів.
Пріоритетними напрямками туризму в Іршавському районі вважаються: сільський туризм в селах Довге, Великий Раковець, Ільниця, Лисичево, Білки, Чорний Потік, Арданово, Велика Розтока; дитячо-юнацький туризм; лікувально-оздоровчий (використання термальних мінеральних вод в с Велика Розтока). Пропонується відпочинок на кращих турбазах: «Полонина», «Синевирське озеро», «Ялинка», санаторії «Верховина».
В районі знаходяться унікальні дерев’яні церкви у селах Локіть, Дешковиця. Тут є декілька монастирів: жіночий православний у с.Приборжавське, жіночий греко- католицький у с. Імстичево. У с. Лисичево знаходяться музей-кузня «Гамора», якій вже майже 300 p., а в с. Приборжавське — діючий водяний млин. На території району розташований легендарний середньовічний замок — Бронецький XIII ст. та дворянський палац сім’ї Довгаї. Вони — не лише свідки історії розвитку виробництва в цьому куточку Карпат, але й осередки відродження народної духовності, традицій, звичаїв тощо.
Важливим туристичним об’єктом Закарпаття є Боржавська вузькоколійка, побудована у 1907—1909 pp., довжина якої у 1926 р. сягала 107 км. За радянських часів рух тут припинився повністю. В останній час його відновлено на відрізку: Іршава — Хмільник, Хмільник — Виноградів. Ділянка шляху Хмільник — Берегове використовується для технічних робіт. Незважаючи на те, що залізничне полотно тут не ремонтували упродовж останніх 20 років, 80% шпал потребують негайної заміни, а два піввікові паровози з шістьма вагонами давно вже треба ремонтувати — цей об’єкт неодмінно щороку притягує до себе тисячі туристів із Великобританії, Австрії та Чехії. Громадська організація «Боржавська ініціатива», яка продовжує діяльність по відновленню цієї історичної залізниці-вузькоколійки, пропонує екскурсії-подорожі за маршрутами ст. Іршава — ст. Хмільник — ст. Виноградів, а також ст. Іршава — ст. Хмільник — ст. Берегово.
Тячівщина, розташована у південно-східній частині Закарпаття, являється найбільшою територіальною одиницею (площа району складає 14% території області). На території району розташовані 62 населені пункти, з них — 19 мають статус гірських. У районі виявлено понад 67 водопроявів мінеральних (у т. ч. термальних) вод, які містять до 20-ти життєво-необхідних для здоров’я людини мікроелементів та за своїми властивостями не поступаються відомим водам Кавказу, Чехії, Франції. Пріоритетом ефективного розвитку туристично-рекреаційної галузі в районі є вико-
ристання соляних шахт для лікування органів дихання та багатьох супутніх хвороб. У Солотвині функціонують Українська та обласна алергологічна лікарні, Усть- Чорній — лікувально-оздоровчий комплекс «Ялинка», в Бурштині — лікувально-оздоровчий комплекс «Тиса», Діброві — санаторій «Мінерал», Тарасівці — санаторій- профілакторій «Плай», Лазах — санаторій «Чорна вода», Тереблі — санаторій «Теребля» та база відпочинку «Едем», зони відпочинку у с. В. Лази та В. Уголька.
Тячівський район можна вважати колискою православ’я. В Грушевському та Углянському монастирях перебували ще посли Івана Грозного. Осередком духовності є і єдиний народний музей на Закарпатті в селі Грушево, що влаштував у власній оселі В. Тегза. Район відомий своїми археологічними пам’ятками. Зокрема, на території села Руське Поле виявлено городище Капуна (VI—IV ст. до н.е.), Карпатські кургани (IV—III ст. до н. е. — II ст. н.е.) та дуб віком понад 400 років.
Хустський район славиться своїми унікальними пам’ятками природи. В урочищі Кіреші ще з льодовикового періоду збереглися низинні нарциси вузьколисті. І це єдине в Європі диво приваблює туристів з різних куточків України та з-за кордону Під час цвітіння рослин проводиться огляд-конкурс юних талантів під назвою «Золотий нарцис». Також тільки тут примножується унікальне поголів’я буйволів карпатської популяції, які мають цілюще молоко 9% жирності. Швидко прижилися в заповіднику с. Ізи плямисті олені. їх панти мають велику цінність у фармацевтиці. Добре акліматизувалися екзотичні австралійські страуси.
На території села Шаян розміщені санаторії: «Шаян», «Перлина Карпат», «Вісак» та інші. Є тут й приватні готелі з високим рівнем обслуговування, зокрема, рекреаційний готельний комплекс «Карпатія». Колиба у « Карпатії» найбільша в Україні за кількістю місць і пропонує найширший асортимент закарпатських, угорських та словацьких страв. Хустська районна спілка «Сільський зелений туризм» пропонує відвідати «Гуцульську хату», яка надає різні види екотуристичних послуг.
Хустська земля здавна несла православ’я народу Закарпаття. І сьогодні є осередком багатьох монастирів. Збереглися кам’яні культові споруди в селищі Вишкові (реформаторська церква 1270 р.) та в м. Хуст (Єлизаветська церква кінця XIII ст.) З традиційних народних ремесел Закарпаття одним з найбільш привабливих є лозоплетіння. Село Іза поблизу Хуста давно стала справжньою виставкою виробів з лози. Також на території району збереглися давні водяні млини, на яких і тепер за допомогою гірських потічків мелють збіжжя.
Гірська природно-економічна зона займає територію у 5,7 тис. км2 (44,5 % від загальної площі) і представлена Великоберезнянським, Перечинським, Свалявським, Воловецьким, Міжгірським, Рахівським районами. Населення становить 291 тис. чол. (22,6% від загальної чисельності).
У гірських умовах покладаються переважно на систему дрібносерійного виробництва, які характеризуються більш високими витратами виробництва. Загальновизнаними моделями господарювання є лісове та сільське господарство, а також туризм. Спостерігається найбільша питома вага сіножатей, пасовищ та полонини, що створює сприятливі умови для розвитку тваринництва м’ясного напрямку та переробки екологічно чистої продукції побічного користування лісу. Це сприятиме збільшенню сировинних ресурсів (збирання дикоростучих плодів і ягід, грибів, березового соку),
кормових ресурсів (заготівля сіна і гілкового корму), організації виробництва хвойного вітамінного борошна і кормових дріжджів, збиранням лікарських рослин, медоносних ресурсів та організації мисливського господарства.
Наявність гір відкриває можливості для всіх видів гірського туризму (альпінізм, спелеотуризм, піші походи, рафтинг по гірських ріках, гірськолижний туризм, маун- тинбайкинг, польоти на дельтоплані), а також курортного лікування в місцях, де є джерела мінеральних вод. Види активного дозвілля в рамках сільського туризму в гірському регіоні Закарпаття відображено в додатку П.
В сільському туризмі господарі агросадиб пропонують туристам нічліг, харчування, відпочинок на лоні природи, прогулянки екологічними краєзнавчими маршрутами, збір грибів та ягід. Найдопитливіші туристи стають учасниками старовинних обрядів, знайомляться з народними ремеслами. Ночівля в сільській садибі в горах обходиться в середньому 20-25 грн. Сніданок і вечеря — 40-45 грн. Якщо турист вирушає в похід на цілий день, то проживання і дворазове харчування в сільській домівці обходиться у 60—70 грн.
Рахівщина є «піонером» запровадження в Україні сільського туризму. У 1995 р. рада директорів Фонду розвитку Карпатського Єврореґіону (Кошице, Словаччина) схвалила проект «Створення передумов для екологічно зорієнтованого сталого розвитку гірських населених пунктів Рахівського району Закарпатської області». Показовим для Рахівщині є досвід громади с. Кваси, яка у 2000 р. здобула приз за кращий досвід інноваційної діяльності органів місцевого самоврядування Карпатського Єврореґіону. Квасівська сільська громада в співпраці з громадською організацією — Карпатським агентством регіонального розвитку представили на конкурс інноваційний проект на тему: «Відродження гуцульських традицій у громаді с. Кваси — як передумова комплексного розвитку гірського села». Проводилась ціла низка заходів, зокрема, фестиваль «Гуцульська бринза», метою якого є відродження славних традицій вівчарства і розвиток сільського туризму. Були представлені унікальні гуцульські вишиванки місцевих народних умільців, не обминули увагою й цілющі мінеральні джерела. Співробітництво здійснюється з міжнародною благодійницькою фундацією «Хайфер Проджект Інтернешенл» у Центральній та Східній Європі. Реалізовано проект створення регіональної школи сільського туризму «Смерекова хата».
Слід зазначити, що в рамках формування сучасної ринкової інфраструктури гірських населених пунктів на базі Карпатського біосферного заповідника створено центр еколого-культурологічної інформації, Агентство агро- і екотуризму, асоціацію підприємців, модельні кредитні спілки. За допомогою Львівського центру підтримки бізнесу передбачається залучення асоціації фермерів району до програми «Україна- Австрія», отримання мікрокредитів через різні міжнародні фінансові інституції.
На сьогодні в Рахівському районі основними населеними пунктами, де розвивається сільський туризм, є смт. Ясіня, с.Кваси, околиці м. Рахова. Послуги гостинності пропонують близько 150 сільських господарів Ясіня. Організацією відпочинку тут займається турагенство «Німс-Тур». Тільки під час новорічно-різдвяних свят у приватних садибах відпочиває більше 1000 приїжджих із Києва, Львова, Херсона, Росії, Білорусі та інших.
На Рахівщині у мальовничий долині річки Чорна Тиса розміщений санаторій «Гірська Тиса», який не тільки надає лікувальні послуги відпочиваючим, а й орга-
нізовує різні екскурсійні походи, наприклад такі, як: автопіший маршрут «На Говерлу», пішохідні маршрути «По Свидовцю», «На Перелісок», «У Кобиляцьку Галявину», «На Близницю», тренувальний похід-прогулянка «По околицях Ясіня» та багато інших екскурсій.
Великоберезнянський район знаходиться у північно-східній частині області, західна межа є кордоном з двома зарубіжними державами — Словаччиною та Польщею. Територія району — це вишукана естетичність гірських ландшафтів, лісові гори, квітучі полонини, швидкоплинні ріки, джерела цілющих мінеральних вод. Основні мінеральні ресурси району представлені 4-ма родовищами мінеральних вод різних типів — Арзні (вуглекислих гідрокарбонатно-хлоридних, натрієвих): Костринське, Сольське, Чорноголово-Пастильське і нарзанами Келечинського типу: Ужоцьке і Чорноголово-Пастильське родовища.
Понад 48% території району (39 159 га) займає Ужанський національний природний парк. Район належить до найбільш екологічно чистих куточків України. В районі повністю відсутні екологічно небезпечні підприємства. На одній із найвищих гірських вершин району — г. Красія (1036 м н. р. м.), знаходиться найбільший гірськолижний осередок з відповідною інфраструктурою. В зимовий сезон на території району функціонує 15 гірськолижних підйомників.
Популярними туристично-рекреаційними об’єктами району є: турбаза «Дубовий гай» (околиці с. Кострино), гірськолижна база «Красія» (с. Кострино), спортивно- оздоровча база «Щербин» (с. Волосянка), гірськолижна база «Ужок ГЛБ», пансіонат «Урочище» (с. Вишка), ТОВ «Олімпія-Красія», база відпочинку «Лісковець» (с. Ставне) та понад 20 приватних будинків для прийому туристів.
Розвиткові готельного, кемпінгового бізнесу сприяє відкриття у 1995 р. державного митного переходу «Малий Березний» на кордоні з Словаччиною. Пожвавився взаємний обмін товарами, налагодили спільні виробництва і партнерства.
По території району прокладено декілька десятків туристичних пішохідних та велосипедних маршрутів. Успішно функціонує високогірне фермерське господарство «Полонинське господарство», яке розводить унікальну рідкісну породу коней «Гуцульські», з метою їх подальшого використання для запровадження кінного високогірного туризму.
Особливе надбання району — це шедеври народного дерев’яного зодчества — триверхі шатрові церкви. Дерев’яні храми, що збереглися до сьогодні, відносяться переважно до XVII—XVIII ст. Найбільшу цінність мають дерев’яні церкви і храми — Миколаївський (с. Гусний), Миколаївський (с. Вишка), Покровський (с. Кострино), Предтеченський (с. Сухий), Василівський (с. Сіль), Миколаївський (с. Чорноголова), Ганни (с. Буківцеве). Окремо пам’ятками архітектури оголошено дзвіниці Ужоцького Михайлівського, Гуснянського, Миколаївського та Чорноголівського Миколаївського храмів.
Поміж мальовничих смарагдових гір, у долинах швидкоплинних річок Уж та Тур’я розташувалася коштовна перлина Закарпаття — Перечинський район. Заворожуючою красою довкілля, щедрими дарами природи, багатою історією, самобутньою культурою, цікавою говіркою місцевих жителів, різноманітною і смачною кухнею Перечинщина приваблює численних гостей, відпочиваючих, туристів. їм завжди раді
готові організувати належний прийом в наступних туристичних об’єктах: мотель- ресторан «Берізка», спортивно-оздоровчий комплекс «Воєводино», лікувально-оз- доровчий комплекс «Полонина», база відпочинку «Лумшори», мотель «Тур’янська долина», оздоровчо-лікувальний комплекс «Дубриничі», готельно-туристичний комплекс «Мисливська садиба», турбаза «Зв’язківець» та дитячий оздоровчий заклад «Барвінок».
Мінеральні ресурси Перечинського району широко використовуються в сана- торіях-профілакторіях, пансіонатах «Едельвейс» (Сольське), «Ужок» (Ужоцьке). Періодично розливалася мінеральна вода Сольського родовища як «Яворницька» (лікувально-столова вода), зараз розливається мінеральна вода нарзан «Пастильсь- ка», збагачена вітаміном С.
На Перечинщині початок розвитку сільського туризму закладено в с Зарічово, осередок якого становлять понад тринадцяти господарів садиб. Зарічівців наслідують також у Вільшинках та Лумшорах. У 2001 р. на Перечинщині проведено два рекламні тури, завдяки яким представники з Вінниці, Дніпропетровська, Донецька та Києва ознайомились з турисгячно-рекреаційними можливостями району. На базі полонини Рівна розглядається ідея створення високогірного осередку та центру зимової рекреації і спорту на базі лікувально-оздоровчого комплексу «Полонина».
База відпочинку «Воєводино» пропонує незабутні враження в усі пори року — це ресторан-бар, колиба, сауна з басейном, російська лазня, тенісний корт, ставки з фореллю, рибальство, більярд, фітнес, стайня, екскурсії Закарпаттям, транспортні послуги та інше. Влітку «Воєводино» пропонує — туристичні походи з інструктором, катання на гірських велосипедах, прогулянки на племінних/породистих конях (для початківців та професіоналів), взимку — гірськолижна траса в селі Лумшори (25 км, довжина траси — 300 м) або на горі Красія (50 км, довжина трас — 300, 1200 та 2100 м.)
До того ж, на території району знаходиться єдиний у світі пам’ятник листоноші (пам’ятник Ф. Фекете, у с. Тур’я Ремети), унікальна дерев’яна церква у селі Лікіцари та музеї «Лемківська садиба» та музей «Ромська колиба» у с. Зарічево. Також знаходиться заказник «Соколові скелі», де охороняються унікальні види рослин та птахів.
Свалявщина славиться своїми санаторно-курортними закладами. Цьому сприяють всі природні фактори, основним з яких є цілющі мінеральні води. Наявність мікроелементів у складі мінеральних вод дає повне право віднести цілий ряд родовищ до унікальних, а їх води — до високоефективних і цінних при використанні для лікування та профілактики захворювань різних органів людини. На базі цих унікальних джерел цілорічно функціонує багато санаторіїв: «Сонячне Закарпаття», «Поляна», «Квітка полонини», «Поляна», реабілітаційний центр «Професіонал», оз- доровниці «Кришталеве джерело», «Квасний потік». Рекреаційно-туристичні послуги надають бізнес-клуб «У Тараса», мотель «Фортуна», пансіонат «Латориця», мотель «У Газди».
Нікого не залишить байдужим самий молодий «Свято-Троїцький-Кирило-Мефодіївський» монастир Закарпаття, Михайлівська православна церква XVI—XVIII ст. У районі знаходяться унікальні дерев’яні церкви у Сваляві та Уклині, а також діє жіночий православний монастир у с. Драчино.
Половецький район — це гірським район північної частини Закарпаття. І ірські хребти простягаються з північного-заходу на південний-схід, в цьому напрямі збільшується їх висота, змінюється вигляд. Окрасою і багатством району є рослинний і тваринний світ, що відзначається різноманітним видовим складом. Багатими є мінеральні води. Так, мінеральні води району представлені окремими виходами вуглекислих мінеральних вод типу нарзанів у вигляді джерел. Наприклад, у с.Занька їх застосовували як нарзанні ванни. В даний час використовуються населенням як прекрасні столові води.
Саме на території району починалася європейська історія угорського народу. У районі знаходяться унікальні дерев’яні церкви у селах: Гукливий, Ялове, В. Гра- бівниця, Тишів, Задільське, а також чоловічий православний монастир у с. Тишів. Також на території Воловеччини розташовані кілька унікальних заказників, де охороняються унікальні рослини та тварини Карпат.
У Воловецькому районі здійснюється ціла низка заходів, спрямованих на підготовку та проведення щорічного конкурсу «На кращий об’єкт туристично-рекреаційної галузі району», у т. ч. й з питань розвитку сільського туризму. Поставивши цю важливу галузь на належну основу, можна успішно вирішувати загальну проблему зайнятості населення, підвищення його добробуту. Відпочинок в сільських оселях туристам забезпечує асоціація сприяння розвитку туризму «Шипот». У туристів значною популярністю користуються: лікувально-оздоровчий комплекс «Форель» (с. Жденієво), лікувально-оздоровчий комплекс «Плай», лікувально-оздоровчий комплекс «Пікуй» та інші.
Міжгірський район — один із наймальовничіших куточків Карпат. Значний при- родно-ресурсний та історико-етнографічний потенціал Міжгірщини сприяє розвитку туристично-рекреаційної галузі. Найбільш розповсюджений зимовий гірськолижний, лікувально-оздоровчий, сільський туризм. До послуг туристів належать гірськолижні підйомники та кілька трас для спуску різної складності. По справжньому туристи в змозі відпочити в зручних номерах баз відпочинку «Едельвейс», «Теребля», «Боржавська ялина», «Подобовець-2000». Також ТзОВ «Боржавські полонини» запрошує на гірськолижний туризм: на схили гори Гимба, на найдовший в Карпатах швидкісний бугельний витяг довжиною 1500 м, трасами спуску 2000 м та 2100 м, старт на висоті 1163 м н. р. м. До послуг відпочиваючих у ТзОВ «Магура» (с. Пилипець): бугельний підйомник довжиною 1 км, прокат спорядження, тури і прокат снігоходів, екстрим-польоти на мотодельтаплані.
У Міжгірському районі серед вуглекислих мінеральних вод, що тут називають «буркутами», найбільш широко представлені залізисті нарзани Келечинського типу (5 родовищ), а також вуглекислі хлоридно-гідрокарбонатні натрієві типу Есентуки-17 (2 родовища). Основними родовищами мінеральних вод є: Сойминське, Вучковське, Квасовецьке, Колочавське, Речковське, Голятинське, Келечинське, Майданське, Верхньобистрянське.
Найважливішим природоохоронним об’єктом являється національний природний парк «Синевир». До пам’яток природи належить озеро Синевир, водоспад Шипіт, болота Глуханя та Замшатка, озеро Озерце, а також 500-річиий дуб в центрі смт. Міжгір’я. У підніжжя Боржавської полонини (с. Келечин) знаходить-
ся унікальне джерело залізистої мінеральної води та багато інших мінеральних джерел.
На території району знаходяться 14 пам’ятників архітектури — старовинні церкви в селах, побудовані в період XVII—XIX ст. в традиційних формах народного дерев’яного зодчества. Найдавніша з них — Миколаївська церква (1757 р.) в с.Подобо- вець. У Віденській церкві (1757 p.), яка знаходиться в с. Розтока, присутні фрагменти іконостасу XVII ст., а ікона «Благовіщення» датується 1709 р. До історичних пам’ятників належить лінія Арпада часів Другої світової війни. У районі знаходяться унікальні дерев’яні церкви у селах Буковець, Присліп, Пилипець, Верхній Студений, Колочава-Горб, Колочава-Імшадь, Синевирська Поляна, Торунь, Подобець, Ізки, Репинне, Нижній Студений.
Таким чином, важливою особливістю розвитку сільського туризму в області є те, що розбудова туристичної інфраструктури стимулює появу нових сільських осель, які пропонують різноманітні туристичні послуги. Гостинність та доброзичливість господарів краю, національна кухня, домашній хліб, бринза, токан забезпечують приємний відпочинок у будь-яку пору року. Садиби з затишними кімнатами дарують гостям краю відчуття комфорту.
Пожвавленню туристичного руху сприяє розгалужена мережа торговельного й гастрономічного обслуговування. Загалом у Закарпатті зареєстровано 2681 підприємств роздрібної торгівлі та 1087 підприємств ресторанного господарства всіх форм власності на 47,9 тис. місць. Найдинамічніше торговельні та гастрономічні заклади розвиваються вздовж основних автомобільних туристичних маршрутів. Відбулися зміни у спеціалізації підприємств ресторанного господарства. Основну частку складають невеликі кафе, закусочні, буфети, бари — 81,8 % всієї мережі проти 56,8 % у 1995 р. В м.Ужгород відкрились ряд нових сучасних закладів харчування — ресторан «Гурман», «Августин», «Венеція», «Олд континент», «У Аніти», «Мерлін», «Золушка».
«Міжсезоння не існує» — саме за таким принципом починають працювати на Закарпатті більшість туристично-рекреаційних об’єктів. Все частіше туристам пропонують різноманітні термальні басейни, сауни, джакузі, більярд, настільний та великий теніс, риболовство, полювання, дегустацію найбільш відомих закарпатських мінеральних вод та вин, пішохідні прогулянки в гори, збір ягід та грибів тощо. Тривалість відпочинку та зміст програм для туристів розробляються з урахуванням побажань замовників.
На Закарпатті започатковано багато екотуристичних послуг. Наприклад, ЗАТ «За- карпаттурист» розробляє такі програми турів по Закарпаттю — це «Сім днів у Закарпатті» та «Височінь Карпатських гір» (учнівський тур); дитячий пізнавально-оздоровчий тур «По горах і долинах Закарпаття» та «Перлини Закарпаття» (вихід на Говерлу); «Від Волівця до озера Синевір» та «В долину нарцисів».
Найпопулярнішими екскурсійними маршрутами Закарпаття є:
Маршрут «Ужоцький перевал»
Мукачеве — Ракошино — Зняцьово — Середнє — Глибоке — Ужгород — Невицький замок — Перечин — Зарічово — Мал. Березний — Вел. Березний — Забрідь — Кострино — Ставне — Ужок.
Маршрут «Оленівськии перевал»
Мукачеве — Ракошино — Зняцьово — Середнє — Глибоке — Ужгород — Невицький замок — Перечин — Сімер — Тур’я Поляна — Порошково- Оленьово — Плоске — Поляна — Голубине — Карпати — Мукачеве.
Маршрут «По Верховині»
Мукачеве — Свалява — Воловець — Водопад «Шипіт» — Міжгір’я — Хуст — Ви- ноградо — Берегово — Мукачеве.
Маршрут «Синевирське озеро»
Мукачеве — Свалява — Воловець — Нижні Ворота — Гудливий — Пилипець — Келечин — Міжгір’я — Синевир.
Маршрут «До водопаду Шипот»
Мукачево — Свалява — Н.Ворота — Воловець — вод.Шипот — Мукачево Маршрут «По Ужанській долині» '
Ужгород — Невицький замок — В.Березний — Кострино — Ужоцький перевал — Ужгород
Маршрут «До унікальної Долини нарцисів»
Ужгород — Мукачево — Хуст — Долина нарцисів — Іза — Ужгород Маршрут «По курортах Закарпаття»
Сан. Карпати — сан. Квітка Полонини — сан. Кришталеве джерело — сан. Поляна Маршрут «По замках Закарпаття»
Ужгород — Середнє — сан. Карпати — Перечин — Невицьке — Ужгород Маршрут «По місту Мукачеве»
Замок 14 ст. — жіночий православний монастир — центр міста Маршрут «По місту Ужгород»
Замок 14 ст. — етнографічний музей — центр міста Маршрут «По містам Закарпаття»
Берегово — Вілок — памятник на українсько-угорському кордоні (Турул) — картинна галерея в с.Петрово — Виноградово — Хуст та інші.
Ужгородський туристично-оздоровчий комплекс «Світанок» організовує екскурсії для школярів та студентів, дорослого населення: подорожі та мандрівки; пішохідні маршрути з елементами кінного туризму; сплав на катамаранах; зарубіжні екскурсійні поїздки; гірськолижні поїздки; екскурсії по Святих місцях — церкви, монастирі; екологічні табори, оздоровчі табори, християнський туризм; автобусні маршрути по Закарпаттю.
У створенні сприятливого туристичного іміджу Закарпаття не обійтися без розвитку супутньої інфраструктури. За останні два роки, з метою забезпечення відповідного транспортного сполучення, проведено ремонт автодороги в с. Лумшори (Перечинський район), відремонтовано дорогу Поляна-Уклин (Свалявський район), дорогу в с. Стройне до санаторію «Квасний потік» (Свалявський район), звтодорогу Іза — Нанково (Хустський район). Відремонтована закарпатська ділянка автомагістралі Київ-Чоп. У зимовий період було відновлено рух «снігового» потягу за маршрутом Ужгород-Волосянка до ст. Щербин (Великоберезнянський район).
Сільський туризм є винятково важливим для Закарпатської області. Закарпатська область має стійкий імідж одного з найпривабливіших, найпрестижніших туристич-
них рсминш дсржаьи, де ьжс t ліаммии. ди^шд шіриьоджснті ^иіьськши іури^му. Сільський туризм в області, як новий вид діяльності, поступово стає одним з чинників пріоритетних напрямів туристичної діяльності.
Пріоритетність розвитку сільського туризму в Закарпатті зумовлена такими чинниками:
— вражаюча недоторкана природа;
— область володіє значним рекреаційним потенціалом, що потребує пошуку альтернативних ефективних стимулів для його раціонального використання у відпочин- ково-туристичних цілях;
— географічна близькість до потенційно важливих ринків Центральної Європи;
— прекрасні міста з історичною спадщиною;
— значна кількість прекрасних сіл зі зразками місцевої архітектури;
— збережена екокультурна самобутність краю;
— розвиток сільського туризму стимулює мале підприємництво, важливе для відродження традиційного господарського укладу й оздоровлення економіки краю;
— поширення практики організації агрорекреаційного сервісу вирішує низку напружених соціальних проблем, зокрема, масового безробіття, закордонного заробітчанства, складного соціального клімату;
— практика організації для туристів відпочинку на селі сприяє зміні екологічної свідомості сільського населення, тому здатна відігравати важливу роль у збереженні довкілля;
— ця форма рекреації сприяє вихованню національно-патріотичних почуттів.
Крім цього, діяльність сільських громад з організації агрорекреаційного сервісу
Пріоритетними напрямками та завданнями у сфері сільського туризму регіону можуть бути: дослідження існуючих і визначення потенційних можливостей для розвитку сільського туризму; розробка стратегії розвитку сільського туризму в області та подальший її моніторинг; розробка та впровадження пілотних проектів по створенню об’єктів сільського туризму в районах; залучення фінансово-економічних ресурсів райдержадміністрацій, сільських та селищних рад, спеціалізованих фондів для реалізації пілотних проектів сільського туризму; стандартизація і сертифікація послуг суб’єктів сільського туризму; створення інформаційно-консультаційного центру розвитку сільського туризму; інформованість населення про розвиток сільського туризму в регіоні; кадрове забезпечення агросадиб кваліфікованими фахівцями; лобіювання інтересів суб’єктів сільського туризму в органах влади; маркетингова та рекламна діяльність в сфері сільського туризму; юридична консультація та правова допомога суб’єктам сільського туризму.
Позитивний вплив сільського туризму на Закарпатті полягає передусім у тому, що він розширює сферу зайнятості населення, дає селянам додатковий заробіток. Зростання потоку туристів сприятиме розвитку малого підприємництва та приватної ініціативи, розбудови інфраструктури села (доріг, транспорту, очисних споруд, засобів зв’язку, стоянок, місць для відпочинку та розваг тощо), активізуватиме
діяльність громадян у відродженні та збереженні культурної і архітектурної спадщини. Сільський туризм повинен сприяти вирішенню багатьох соціально-економічних проблем села. Разом з тим, сільський зелений туризм не може існувати і без громадських організацій — спілок, осередків, центрів, кластерів сприяння. Саме місцеві влади можуть клопотати про забезпечення додаткових пільг при одержані державних дотацій (з місцевих бюджетів) особам, які надають послуги у сфері сільського туризму. При розвитку сільського туризму селяни більше переймуться проблемами збереження сільських ландшафтів та чистоти довкілля. Сільський туризм також може допомагати лісництву, урізноманітнюючи джерела його доходів.
Необхідність розвитку сільського туризму в Закарпатській області викликана реаліями сьогодення, бо саме вона сьогодні доступна широкому загалу. Найактуальнішим напрямком розвитку туризму на Закарпатті є відновлення сільського туризму. Історичний розвиток сільського туризму в області розпочався ще у 30-ті pp. XX ст., коли любителі сільської екзотики приїжджали на відпочинок у сім’ї заможних селян з Праги, Братислави, Будапешта та інших європейських міст. Мальовничі місця регіону, самобутня культура, неповторні мальовничі краєвиди в поєднанні з оздоровленням цілющими джерельними водами та чистим гірським повітрям дозволяють вибрати відпочинок за вподобанням.
Інтенсивний розвиток туризму на Закарпатті розпочався з 1960 р. У 1970—1980-х pp. це був край активних видів відпочинку, а у 90-х pp. спостерігається значний занепад рекреаційних баз. Тому ініціатива громадських організацій і місцевих органів щодо розвитку осередків сільського туризму була досить актуальною. Окремі туристичні акції організовувались для туристичних груп із Угорщини, Словаччини, Румунії. На сьогодні успішно відроджується досвід ознайомлення шкільних груп із різних регіонів України з природою, історією та культурою краю. Звичайно, не кожна сільська оселя відповідає високим запитам вибагливих «дітей міської цивілізації».
Обласна рада по туризму та екскурсіях, враховуючи побажання туристів та з метою кращого збереження природи, разом з Державною інспекцією охорони природи, обласною організацією Українського товариства охорони природи, дирекціями Карпатського державного заповідника і виробничого лісозаготівельного об’єднання «Закарпатліс», в останні роки змінила траси більшості автобусних, гірськолижних і всіх пішохідних маршрутів. Це спричинилося не лише будівництвом турбаз у Хусті, в селах Жденієво, Кострині та в сусідній Івано-Франківській області, а також створенням заповідників, заказників і мисливських господарств.
Сільський туризм, в рамках Закону про вільну економічну зону «Закарпаття», є важливим чинником розвитку, стимулом до інвестицій, які здійснюватимуть як індивідуальні мешканці, так і сільські громади. Потрібне розуміння і підкріплення цієї справи відповідною копіткою організаторською роботою органів державної влади і самоврядування, голів сільрад, господарських керівників на місцях, усіма закарпатцями гошо.
Відомо, що у 1996 р. зареєстровано Всеукраїнську громадську організацію — Спілку сприяння розвитку «сільського зеленого туризму», а в грудні 1997 р. облдержадміністрацією прийнято розпорядження № 468 «Про сприяння розвитку сільського туризму в області», яким зобов’язано відповідні обласні управління, районні державні адміністрації й органи місцевого самоврядування створити необхідні умови
для перетворення його в один із важливих важелів соціального і культурного розвитку сільських населених пунктів. Тим більше, що Закарпаття має значний потенціал для розвитку сільського туризму, а саме: лікувальні мінеральні води, цінні історико- пізнавальні, освітні, культурні й духовні особливості краю, чарівні рекреаційні зони. Якщо приділятиметься належна увага створенню певної інфраструктури (медичне забезпечення, транспорт, зв’язок, проживання), застосовуватиметься відповідна реклама, функціонуватиме необхідний штат працівників, то цей вид туризму дістане широкого розвитку на даній території. Відкриваються можливості сполучного розвитку туристично-рекреаційної галузі з іншими секторами економіки. Таким чином, необхідно приділяти значну увагу популяризації місцевого етнографічного колориту серед туристів, для іноземців, особливо для вихідців з цих територій. Розвиватиметься конгресований та елітний туризм.
Сільський туризм є важливим для Закарпатської області. В області є давні традиції, а можливість займатися сільським туризмом на базі сільської садиби — цілорічна. 83 % населених пунктів Закарпатської області — це сільські поселення, в яких проживає 63 % населення (по Україні — 32%). Сільське господарство забезпечує близько 30 % валового суспільного продукту краю. Тому відкриваються широкі можливості для впровадження на Закарпатті сільського туризму
Згідно моніторингу, проведеного у 2005 р. управлінням з питань європейської інтеграції та туризму і курортів, у Закарпатській області нараховується близько чотириста садиб, які готові прийняти на відпочинок. Сім садиб отримали екологічний сертифікат та знак «Зелена садиба». Зростання числа сертифікованих садиб сприятиме зростанню привабливості сільського туризму як для внутрішнього, так і для зарубіжного туриста.
Власники агросадиб можуть за додаткову плату організовувати екскурсії по історично-культурним, природним місцевостям, організовувати катання на конях, бричках (в зимовий час на санях). Доцільним є проведення культурних вечорів з фольклорно-інструментальними виступами. Влітку пропонуються піші прогулянки горами, іноді навіть на декілька днів.
У межах адміністративно-територіальних одиниць сільський туризм найбільш розвинутий у: Берегівському районі — 43 садиби, Хустському — ЗО, Перечинському — 19, Половецькому та Свалявському по 18 садиб. Найнижчі показники розвитку даного виду туризму зафіксовано в Тячівському (2), Рахівському (6), Міжгірському (6), Великоберезнянському (8) районах.
Найбільш динамічно сільський туризм розвивається у традиційних туристичних зонах: Рахівщині (смт. Ясіня, с. Кваси), Великоберезнянщині (с. Вишка, с. Ужок), Міжгірщині (с. Пилипець), Свалявщині, Берегівщині. Періодично приймають відпочиваючих у своїх оселях близько 600 господарств.
До того ж, у сільській місцевості Закарпаття є багато цікавих екскурсійних об’єктів, пов’язаних з народними промислами: ткацтвом, вишиванням, гончарством, лозоплетінням, різьбленням по дереву, які розкривають витоки та джерела народної культури. Є серед них унікальні, чи не єдині в Європі, такі як: музей ковальської справи «Кузня Гамора» в селі Лисичеві Іршавського району та музей лісосплаву на річці Чорна Міжгірського району. Це надає широкі можливості у розробці і реалізації цікавих програм для гостей сільських садиб.
Закарпатське село з його мальовничою природою, специфічною формою життя, гостинністю та здоровою їжею з кожним роком приваблює все більше туристів. Багато жителів українських міст — це вихідці із села, і для них сільський туризм може бути поверненням до батьківської хати, або ж навпаки, корінні жителі міст хочуть спробувати дещо незвичне для них життя. Основними споживачами такої форми відпочинку є мешканці міст з відносно скромними вимогами, для яких відпочинок на селі привабливий завдяки прийнятному рівню цін та відмінному від міста стилю сімейного життя. Крім мешканців міст України, відпочинком у закарпатському селі цікавляться також іноземні туристи із ближніх держав, таких, як: Чехія, Німеччина, Польща, Словаччина та інших.
Переваги сільського туризму на Закарпатті оцінили громадяни сусідніх прикордонних держав. Наприклад, з Угорщини до одноплемінників та родичів на Закарпаття майже щодня приїздять гості. Приймаюча сторона забезпечує цікаві автобусні екскурсії з відвіданням місць, що згадуються у народних легендах та переказах. Так, на Берегівщині та Виноградівщині наданням послуг за такою програмою займаються близько двохсот сімей. Всі вони пройшли спеціальну підготовку, мають сертифікати.
Розглянемо розвиток сільського туризму в різних природно-економічних зонах Закарпаття.
Низинна природно-економічна зона охоплює територію у 3,4 тис. км2 (26,6% від загальної площі) і включає Ужгородський, Мукачівський, Берегівський, Виноградівсь- кий райони. Населення тут становить 596 тис.чол. (46,3% від загальної чисельності).
Ужгородський район розташований у західній частині області, межує з Угорщиною та Словаччиною. Завдяки вигідному геополітичному положенню район має можливість розвивати туристично-рекреаційну галузь з метою залучення для оздоровлення та відпочинку туристів з усіх регіонів України та інших держав. Пріоритетними напрямками туризму в Ужгородському районі вважають сільський туризм. На Ужгородщині разом із власниками сільських садиб свої послуги пропонують такі туристично-рекреаційні комплекси, як: ранчо «Золота гора» в с. Барвінок, мотель
«Камелот» в с.Кам’яниця, фермерське господарство «Золота Підкова», яке знаходиться у мальовничому куточку біля Андріївського озера в с. Андріївка Ужгородського району.
Фермерське господарство «Золота підкова» засноване у 1993 р. на площі 52 га як господарство по збереженню генофонду гуцульської породи коней. У 2000 році саме на базі цього господарства науковці з Австрії та Швейцарії проводили дослідження по збереженню генофонду стад різних зникаючих тварин. Є в господарстві й дикий кінь тарпан, і мул, і в’єтнамські свині, буйволи. Підприємство бере участь у різноманітних міжнародних конкурсах. Так, виграно два гранти, перший (2 тис. дол. США) — на розвиток екотуризму, другий (4 тис. дол. США) — на збереження куль- турно-історичної спадщини Карпатського краю. Мається на увазі відродження ковальського ремесла, домоткацтва, ручного хліборобства. Це дасть змогу забезпечити роботою 64 чоловік, 21 з яких працюватиме в екологічному таборі, так як на сьогодні ФГ «Золота підкова» здійснює також програму економічної освіти та виховання молоді.
Місто Ужгород, що будувалося на семи пагорбах протягом кількох століть, відображає архітектурні уподобання багатьох народів. Ужгородський замок, будівля Ратуші, греко-католицький кафедральний собор, Горянська ротонда XII ст., найдовша в Європі липова алея — це далеко не повний перелік родзинок, на які такий багатий обласний центр Закарпаття. На території району розміщені та діють 5 музеїв на громадських засадах: хата-музей с.Анталовці, народний етнографічний музей-хата в с.Пацканьово, історичний музей бібліотеки — філії в с.Гайдош, історичний музей школи с.Паладь-Комарівці, історичний музей середньої школи с.Великі Лази.
Мукачівський район є одним із найчарівніших районів Закарпаття, розташований в західній частині області. Він займає найвигідніші позиції з-поміж усіх районів області. В минулому тут проходили давні торговельні шляхи, які в історичних документах відомі під назвою «Великий слов’янський шлях». Сьогодні по території району проходить автомагістраль міжнародного значення Київ-Ужгород, яка розбудовується і перетворюється на 5-й трансєвропейський коридор міжнародного значення сполученням Трієст-Львів, та залізнична лінія міжнародного сполучення Київ-Чоп, які з’єднують Україну із Західною Європою.
Мукачівський район характеризується потужною мережею санаторно-курортних, оздоровчо-туристичних та готельних закладів, серед яких виділяються: санаторій «Карпати», «Перлина Карпат», «Синяк», «Солені млаки», оздоровчі табори «Водограй», «Карпати», «Білочка», «Юність» та готельні комплекси «Карпатський мисливець», «Інтурист», «Червона гора», «Золоті ворота», «Корал», «Троянда Карпат». У районі представлені родовища сульфітних вод типу Кемери, а також термальних вод декількох типів: азотно-метанових кременистих Піренейского типу, азотно-ме- танових хлоридних натрієвих типу Хайдусобосло. Основні родовища мінеральних вод Мукачівського району: Синяцьке, Карпатське, Мукачевське, Лисарня, Залузьке, Латорицьке.
Взимку до послуг відпочиваючих бугельний витяг «Турбо-2000» довжиною 400 м поблизу оздоровчого табору «Водограй», кінні прогулянки гірськими стежками. Влітку — багаточисленні туристські маршрути, екскурсії, рибальство, полювання, збір грибів та ягід.
У Мукачівському районі налічується 51 археологічна, 10 архітектурних та 47 історичних пам’яток, найвизначнішими з яких є: дерев’яна церква XV11I—XIX ст (с. Вільховиця), католицький костьол XIV—XV ст. (смт. Чинадієво), палац графа Шен- борна XVIII ст. (с. Карпати). Туристів приваблює одна з найцінніших пам’яток історії та архітектури XIV—XVII ст. — замок Паланок, зразок середньовічної архітектури, в якому поєднані різні стилі. Окрім лікування, традиційного культурного відпочинку, автобусних екскурсій, кожен відпочиваючий може вибрати цікавий і посильний для нього пішохідний маршрут в околицях старого мисливського палацу, починаючи з теренкуру — лікувальної дозованої ходьби по горбистій місцевості і закінчуючи сходженням на гірську вершину, що знаходиться на відстані 6 км від санаторію «Карпати». Своєрідна краса природи, лісисті гори, історичні та архітектурні пам’ятники обіцяють екскурсантам цікаві враження, позитивні емоції і хороший відпочинок.
На Мукачівщині в галузі надання послуг сільського туризму відзначається комунальне підприємство «Туристська садиба», яка увійшла до складу Всеукраїнської спілки сприяння розвитку сільського зеленого туризму, а також є членом Асоціації туристичних підприємств Закарпаття. Дане підприємство співпрацює з власниками сільських садиб та жителями курортної зони Мукачівщини по питанням організації та надання житла, харчування відпочиваючим туристам на селі, а в подальшому — організації їх дозвілля. Власники сільських садиб володіють облаштованим для прийому гостей житловим фондом різного рівня комфортабельності. «Туристська садиба» розробила унікальну карту туристських маршрутів Мукачівщини — туристичний довідник «Карпати-Синяк», який став ще й інформаційно-практичним посібником власників агроосель.
Пріоритетними напрямками туризму у Берегівському районі вважаються сільський туризм, який перспективно розвивається в селах Четфолво, Бене, Боржава, Дий- да, Велика Бакта та інших населених пунктах; екскурсійні маршрути для ознайомлення гостей з історичним минулим району, пам’ятками культури, традиціями угорської культури. У районі знаходяться середньовічні замки у селі Квасово, Варієво та палац родини Бетлені у м.Берегово. Берегівський район відомий гостинністю господарів сільських садиб. Тут туристи відчують неповторний смак закарпатських фруктів та овочів, ознайомляться з архітектурно-історичним минулим угорського народу.
У Берегівському районі представлені основні запаси термальних вод Закарпаття трьох типів — вуглекислі, кремнисті терми (Берегівське родовище), азотні терми (Іванівське, Боржавське родовища) і азотно-метанові, йодо-бромні, хлоридні натрієві (Гараздовське родовище). У районі нараховується до 25 виходів цих вод. Існують численні пансіонати с.Косино «Косино», с.Боржава «Боржава», с.Ремети «Енергетик», «Зоря», с.Квасово «Веселка» та ін. На базі Берегівського родовища створений спортивно-оздоровчий комплекс «Закарпаття» із плавальним бассейном, який використовується для тренувань олімпійських команд. Планується розлив лікувальної йодо- бромної мінеральної води «Гараздівської» як найбільш кондиційної по йоду і брому для питного використання.
Для ефективного розвитку сільського туризму на Виноградівщині створені всі необхідні умови: природно-кліматичні особливості; водопрояви термальних вод,
цілющі за своїми властивостями; унікальні туристичні об’єкти: флористичний заповідник «Чорна гора» загальнодержавного значення, чудові замкові споруди (замок «Канків», замок «Ньолаб» в селищі Королево), краєзнавчі музеї (краєзнавчий музей м. Виноградів, етнографічний музей с.Новоселиця, Затисянський краєзнавчий музей в с. Тісобикень (Бобове), картинна галерея в с. Пийтерфолво (Петрово), пам’ятки архітектури (костьол «Вознесіння» — XIV ст., Успенська церква і дзвіниця XVII ст. в с. Новоселиця, монастир і костьол францисканців, палац Перені м. Виноградів та інші).
Мінеральні ресурси Виноградівського району представлені окремими виходами мінеральних вод, з яких найбільше використовуються слабомінералізовані кременисті термальні мінеральні води місцевості «Теплиця». На їхній базі функціонують пансіонати «Теплиця», «Дубки», «Тиса», «Виннички».
Для району актуальним є розвиток уже сформованої бази сільського туризму. Акцентується увага на розвитку елітних видів туризму — мисливському, рибальському, конярстві, велотуризмі, а також економічному та етнографічному — переважно в місцях компактного проживання національних меншин (угорців). На території району в урочищі «Виннички» розташована опорна база українсько-угорського клубу любителів природи та водного туризму. Для туристів організовують рафтинг по річці Тиса (з Тячева, Хуста) на байдарках, каное, рафтах, човнах. Великою популярністю серед туристів користується спортивно-розважальний комплекс с.Пейтерфолво. У с. Новоселиці сорок п’ять господарств утримують близько 70 коней. Новоселиця відроджує конярство і стародавні традиції, проект програми яких представлено на конкурс фундації Карпатського регіону.
Кращим санаторно-лікувальним закладом України у 2005 p., за результатами опитування, що проводилося Національною туристичною організацією України, визнано багатопрофільний санаторій «Теплиця» (м.Виноградово), який надає не тільки лікувальні, розважальні, спортивні, але і екопослуги.
Передгірська природно-економічна зона займає територію у 3,7 тис. км2 (28,9% від загальної площі) і представлений в Іршавському, Тячівському, Хустському районах. Населення становить 401 тис. чол. (31,1% від загальної чисельності).
Іршавський район розташований в мальовничій передгірській боржавській долині, через яку протікають численні річки та струмки. Цілющі джерела з мінеральною, термальною і прісною водою, стрункі смереки і могутні буки у пралісах створюють для відпочиваючих надзвичайну природну цінність. В межиріччі річок Боржави та Іршавки розкинулися сади і виноградники, плантації, засаджені овочами.
В Іршавському районі знаходиться одне з найбільших родовищ термальних метанових, гідрокарбонатно-хлоридних, натрієвих, йодо-бромних вод типу Хайдусобосло. Численні виходи цих вод є у с. Велика Ростока, Мала Ростока, Дубрівка, Кам’янське, Мідяниця, Дунковиця, Доробратово та ін. Це родовище перебуває в геогенетичному зв’язку з вугленосними породами Ільницького родовища кам’яного вугілля. Прямих аналогів термальних метанових йодо-бромних вод Іршавського родовища на Україні немає.
Іршавщина приваблює туристів численними забудовами оригінальної архітектури, мальовничими місцями для відвідування. Це урочища «Будулів», «Стремтура»,
«Ставліш», «Кам’янка», «Багно», (розташоване єдине в краї сфагнове болото, взяте під охорону державою), полонина Кук. Тут знаходиться один з кращих резерватів живої природи краю — Зачарована Долина, яка займає 150 га. Подібних їй не знайдеш не тільки в Україні, але й в Європі. Букові праліси, оліготрофне болото «Багно», вкрите товстим килимом з моху, квітка, росичка круглолиста, яка обідає ...комахами. Особливістю цієї місцевості є те, що тут знаходяться величезні кам’яні брили, які утворилися внаслідок вивітрювання гірських порід протягом мільйонів років. В народі їх образно називають «Смерекові камені». Численні скелі заввишки 20—100 м набули форм замкових руїн (троний камінь), скам’янілої смереки, тварин (камінь верблюд — велетень). Виходи андезитових скель створюють тут незабутній пейзаж для туристів.
Пріоритетними напрямками туризму в Іршавському районі вважаються: сільський туризм в селах Довге, Великий Раковець, Ільниця, Лисичево, Білки, Чорний Потік, Арданово, Велика Розтока; дитячо-юнацький туризм; лікувально-оздоровчий (використання термальних мінеральних вод в с Велика Розтока). Пропонується відпочинок на кращих турбазах: «Полонина», «Синевирське озеро», «Ялинка», санаторії «Верховина».
В районі знаходяться унікальні дерев’яні церкви у селах Локіть, Дешковиця. Тут є декілька монастирів: жіночий православний у с.Приборжавське, жіночий греко- католицький у с. Імстичево. У с. Лисичево знаходяться музей-кузня «Гамора», якій вже майже 300 p., а в с. Приборжавське — діючий водяний млин. На території району розташований легендарний середньовічний замок — Бронецький XIII ст. та дворянський палац сім’ї Довгаї. Вони — не лише свідки історії розвитку виробництва в цьому куточку Карпат, але й осередки відродження народної духовності, традицій, звичаїв тощо.
Важливим туристичним об’єктом Закарпаття є Боржавська вузькоколійка, побудована у 1907—1909 pp., довжина якої у 1926 р. сягала 107 км. За радянських часів рух тут припинився повністю. В останній час його відновлено на відрізку: Іршава — Хмільник, Хмільник — Виноградів. Ділянка шляху Хмільник — Берегове використовується для технічних робіт. Незважаючи на те, що залізничне полотно тут не ремонтували упродовж останніх 20 років, 80% шпал потребують негайної заміни, а два піввікові паровози з шістьма вагонами давно вже треба ремонтувати — цей об’єкт неодмінно щороку притягує до себе тисячі туристів із Великобританії, Австрії та Чехії. Громадська організація «Боржавська ініціатива», яка продовжує діяльність по відновленню цієї історичної залізниці-вузькоколійки, пропонує екскурсії-подорожі за маршрутами ст. Іршава — ст. Хмільник — ст. Виноградів, а також ст. Іршава — ст. Хмільник — ст. Берегово.
Тячівщина, розташована у південно-східній частині Закарпаття, являється найбільшою територіальною одиницею (площа району складає 14% території області). На території району розташовані 62 населені пункти, з них — 19 мають статус гірських. У районі виявлено понад 67 водопроявів мінеральних (у т. ч. термальних) вод, які містять до 20-ти життєво-необхідних для здоров’я людини мікроелементів та за своїми властивостями не поступаються відомим водам Кавказу, Чехії, Франції. Пріоритетом ефективного розвитку туристично-рекреаційної галузі в районі є вико-
ристання соляних шахт для лікування органів дихання та багатьох супутніх хвороб. У Солотвині функціонують Українська та обласна алергологічна лікарні, Усть- Чорній — лікувально-оздоровчий комплекс «Ялинка», в Бурштині — лікувально-оздоровчий комплекс «Тиса», Діброві — санаторій «Мінерал», Тарасівці — санаторій- профілакторій «Плай», Лазах — санаторій «Чорна вода», Тереблі — санаторій «Теребля» та база відпочинку «Едем», зони відпочинку у с. В. Лази та В. Уголька.
Тячівський район можна вважати колискою православ’я. В Грушевському та Углянському монастирях перебували ще посли Івана Грозного. Осередком духовності є і єдиний народний музей на Закарпатті в селі Грушево, що влаштував у власній оселі В. Тегза. Район відомий своїми археологічними пам’ятками. Зокрема, на території села Руське Поле виявлено городище Капуна (VI—IV ст. до н.е.), Карпатські кургани (IV—III ст. до н. е. — II ст. н.е.) та дуб віком понад 400 років.
Хустський район славиться своїми унікальними пам’ятками природи. В урочищі Кіреші ще з льодовикового періоду збереглися низинні нарциси вузьколисті. І це єдине в Європі диво приваблює туристів з різних куточків України та з-за кордону Під час цвітіння рослин проводиться огляд-конкурс юних талантів під назвою «Золотий нарцис». Також тільки тут примножується унікальне поголів’я буйволів карпатської популяції, які мають цілюще молоко 9% жирності. Швидко прижилися в заповіднику с. Ізи плямисті олені. їх панти мають велику цінність у фармацевтиці. Добре акліматизувалися екзотичні австралійські страуси.
На території села Шаян розміщені санаторії: «Шаян», «Перлина Карпат», «Вісак» та інші. Є тут й приватні готелі з високим рівнем обслуговування, зокрема, рекреаційний готельний комплекс «Карпатія». Колиба у « Карпатії» найбільша в Україні за кількістю місць і пропонує найширший асортимент закарпатських, угорських та словацьких страв. Хустська районна спілка «Сільський зелений туризм» пропонує відвідати «Гуцульську хату», яка надає різні види екотуристичних послуг.
Хустська земля здавна несла православ’я народу Закарпаття. І сьогодні є осередком багатьох монастирів. Збереглися кам’яні культові споруди в селищі Вишкові (реформаторська церква 1270 р.) та в м. Хуст (Єлизаветська церква кінця XIII ст.) З традиційних народних ремесел Закарпаття одним з найбільш привабливих є лозоплетіння. Село Іза поблизу Хуста давно стала справжньою виставкою виробів з лози. Також на території району збереглися давні водяні млини, на яких і тепер за допомогою гірських потічків мелють збіжжя.
Гірська природно-економічна зона займає територію у 5,7 тис. км2 (44,5 % від загальної площі) і представлена Великоберезнянським, Перечинським, Свалявським, Воловецьким, Міжгірським, Рахівським районами. Населення становить 291 тис. чол. (22,6% від загальної чисельності).
У гірських умовах покладаються переважно на систему дрібносерійного виробництва, які характеризуються більш високими витратами виробництва. Загальновизнаними моделями господарювання є лісове та сільське господарство, а також туризм. Спостерігається найбільша питома вага сіножатей, пасовищ та полонини, що створює сприятливі умови для розвитку тваринництва м’ясного напрямку та переробки екологічно чистої продукції побічного користування лісу. Це сприятиме збільшенню сировинних ресурсів (збирання дикоростучих плодів і ягід, грибів, березового соку),
кормових ресурсів (заготівля сіна і гілкового корму), організації виробництва хвойного вітамінного борошна і кормових дріжджів, збиранням лікарських рослин, медоносних ресурсів та організації мисливського господарства.
Наявність гір відкриває можливості для всіх видів гірського туризму (альпінізм, спелеотуризм, піші походи, рафтинг по гірських ріках, гірськолижний туризм, маун- тинбайкинг, польоти на дельтоплані), а також курортного лікування в місцях, де є джерела мінеральних вод. Види активного дозвілля в рамках сільського туризму в гірському регіоні Закарпаття відображено в додатку П.
В сільському туризмі господарі агросадиб пропонують туристам нічліг, харчування, відпочинок на лоні природи, прогулянки екологічними краєзнавчими маршрутами, збір грибів та ягід. Найдопитливіші туристи стають учасниками старовинних обрядів, знайомляться з народними ремеслами. Ночівля в сільській садибі в горах обходиться в середньому 20-25 грн. Сніданок і вечеря — 40-45 грн. Якщо турист вирушає в похід на цілий день, то проживання і дворазове харчування в сільській домівці обходиться у 60—70 грн.
Рахівщина є «піонером» запровадження в Україні сільського туризму. У 1995 р. рада директорів Фонду розвитку Карпатського Єврореґіону (Кошице, Словаччина) схвалила проект «Створення передумов для екологічно зорієнтованого сталого розвитку гірських населених пунктів Рахівського району Закарпатської області». Показовим для Рахівщині є досвід громади с. Кваси, яка у 2000 р. здобула приз за кращий досвід інноваційної діяльності органів місцевого самоврядування Карпатського Єврореґіону. Квасівська сільська громада в співпраці з громадською організацією — Карпатським агентством регіонального розвитку представили на конкурс інноваційний проект на тему: «Відродження гуцульських традицій у громаді с. Кваси — як передумова комплексного розвитку гірського села». Проводилась ціла низка заходів, зокрема, фестиваль «Гуцульська бринза», метою якого є відродження славних традицій вівчарства і розвиток сільського туризму. Були представлені унікальні гуцульські вишиванки місцевих народних умільців, не обминули увагою й цілющі мінеральні джерела. Співробітництво здійснюється з міжнародною благодійницькою фундацією «Хайфер Проджект Інтернешенл» у Центральній та Східній Європі. Реалізовано проект створення регіональної школи сільського туризму «Смерекова хата».
Слід зазначити, що в рамках формування сучасної ринкової інфраструктури гірських населених пунктів на базі Карпатського біосферного заповідника створено центр еколого-культурологічної інформації, Агентство агро- і екотуризму, асоціацію підприємців, модельні кредитні спілки. За допомогою Львівського центру підтримки бізнесу передбачається залучення асоціації фермерів району до програми «Україна- Австрія», отримання мікрокредитів через різні міжнародні фінансові інституції.
На сьогодні в Рахівському районі основними населеними пунктами, де розвивається сільський туризм, є смт. Ясіня, с.Кваси, околиці м. Рахова. Послуги гостинності пропонують близько 150 сільських господарів Ясіня. Організацією відпочинку тут займається турагенство «Німс-Тур». Тільки під час новорічно-різдвяних свят у приватних садибах відпочиває більше 1000 приїжджих із Києва, Львова, Херсона, Росії, Білорусі та інших.
На Рахівщині у мальовничий долині річки Чорна Тиса розміщений санаторій «Гірська Тиса», який не тільки надає лікувальні послуги відпочиваючим, а й орга-
нізовує різні екскурсійні походи, наприклад такі, як: автопіший маршрут «На Говерлу», пішохідні маршрути «По Свидовцю», «На Перелісок», «У Кобиляцьку Галявину», «На Близницю», тренувальний похід-прогулянка «По околицях Ясіня» та багато інших екскурсій.
Великоберезнянський район знаходиться у північно-східній частині області, західна межа є кордоном з двома зарубіжними державами — Словаччиною та Польщею. Територія району — це вишукана естетичність гірських ландшафтів, лісові гори, квітучі полонини, швидкоплинні ріки, джерела цілющих мінеральних вод. Основні мінеральні ресурси району представлені 4-ма родовищами мінеральних вод різних типів — Арзні (вуглекислих гідрокарбонатно-хлоридних, натрієвих): Костринське, Сольське, Чорноголово-Пастильське і нарзанами Келечинського типу: Ужоцьке і Чорноголово-Пастильське родовища.
Понад 48% території району (39 159 га) займає Ужанський національний природний парк. Район належить до найбільш екологічно чистих куточків України. В районі повністю відсутні екологічно небезпечні підприємства. На одній із найвищих гірських вершин району — г. Красія (1036 м н. р. м.), знаходиться найбільший гірськолижний осередок з відповідною інфраструктурою. В зимовий сезон на території району функціонує 15 гірськолижних підйомників.
Популярними туристично-рекреаційними об’єктами району є: турбаза «Дубовий гай» (околиці с. Кострино), гірськолижна база «Красія» (с. Кострино), спортивно- оздоровча база «Щербин» (с. Волосянка), гірськолижна база «Ужок ГЛБ», пансіонат «Урочище» (с. Вишка), ТОВ «Олімпія-Красія», база відпочинку «Лісковець» (с. Ставне) та понад 20 приватних будинків для прийому туристів.
Розвиткові готельного, кемпінгового бізнесу сприяє відкриття у 1995 р. державного митного переходу «Малий Березний» на кордоні з Словаччиною. Пожвавився взаємний обмін товарами, налагодили спільні виробництва і партнерства.
По території району прокладено декілька десятків туристичних пішохідних та велосипедних маршрутів. Успішно функціонує високогірне фермерське господарство «Полонинське господарство», яке розводить унікальну рідкісну породу коней «Гуцульські», з метою їх подальшого використання для запровадження кінного високогірного туризму.
Особливе надбання району — це шедеври народного дерев’яного зодчества — триверхі шатрові церкви. Дерев’яні храми, що збереглися до сьогодні, відносяться переважно до XVII—XVIII ст. Найбільшу цінність мають дерев’яні церкви і храми — Миколаївський (с. Гусний), Миколаївський (с. Вишка), Покровський (с. Кострино), Предтеченський (с. Сухий), Василівський (с. Сіль), Миколаївський (с. Чорноголова), Ганни (с. Буківцеве). Окремо пам’ятками архітектури оголошено дзвіниці Ужоцького Михайлівського, Гуснянського, Миколаївського та Чорноголівського Миколаївського храмів.
Поміж мальовничих смарагдових гір, у долинах швидкоплинних річок Уж та Тур’я розташувалася коштовна перлина Закарпаття — Перечинський район. Заворожуючою красою довкілля, щедрими дарами природи, багатою історією, самобутньою культурою, цікавою говіркою місцевих жителів, різноманітною і смачною кухнею Перечинщина приваблює численних гостей, відпочиваючих, туристів. їм завжди раді
готові організувати належний прийом в наступних туристичних об’єктах: мотель- ресторан «Берізка», спортивно-оздоровчий комплекс «Воєводино», лікувально-оз- доровчий комплекс «Полонина», база відпочинку «Лумшори», мотель «Тур’янська долина», оздоровчо-лікувальний комплекс «Дубриничі», готельно-туристичний комплекс «Мисливська садиба», турбаза «Зв’язківець» та дитячий оздоровчий заклад «Барвінок».
Мінеральні ресурси Перечинського району широко використовуються в сана- торіях-профілакторіях, пансіонатах «Едельвейс» (Сольське), «Ужок» (Ужоцьке). Періодично розливалася мінеральна вода Сольського родовища як «Яворницька» (лікувально-столова вода), зараз розливається мінеральна вода нарзан «Пастильсь- ка», збагачена вітаміном С.
На Перечинщині початок розвитку сільського туризму закладено в с Зарічово, осередок якого становлять понад тринадцяти господарів садиб. Зарічівців наслідують також у Вільшинках та Лумшорах. У 2001 р. на Перечинщині проведено два рекламні тури, завдяки яким представники з Вінниці, Дніпропетровська, Донецька та Києва ознайомились з турисгячно-рекреаційними можливостями району. На базі полонини Рівна розглядається ідея створення високогірного осередку та центру зимової рекреації і спорту на базі лікувально-оздоровчого комплексу «Полонина».
База відпочинку «Воєводино» пропонує незабутні враження в усі пори року — це ресторан-бар, колиба, сауна з басейном, російська лазня, тенісний корт, ставки з фореллю, рибальство, більярд, фітнес, стайня, екскурсії Закарпаттям, транспортні послуги та інше. Влітку «Воєводино» пропонує — туристичні походи з інструктором, катання на гірських велосипедах, прогулянки на племінних/породистих конях (для початківців та професіоналів), взимку — гірськолижна траса в селі Лумшори (25 км, довжина траси — 300 м) або на горі Красія (50 км, довжина трас — 300, 1200 та 2100 м.)
До того ж, на території району знаходиться єдиний у світі пам’ятник листоноші (пам’ятник Ф. Фекете, у с. Тур’я Ремети), унікальна дерев’яна церква у селі Лікіцари та музеї «Лемківська садиба» та музей «Ромська колиба» у с. Зарічево. Також знаходиться заказник «Соколові скелі», де охороняються унікальні види рослин та птахів.
Свалявщина славиться своїми санаторно-курортними закладами. Цьому сприяють всі природні фактори, основним з яких є цілющі мінеральні води. Наявність мікроелементів у складі мінеральних вод дає повне право віднести цілий ряд родовищ до унікальних, а їх води — до високоефективних і цінних при використанні для лікування та профілактики захворювань різних органів людини. На базі цих унікальних джерел цілорічно функціонує багато санаторіїв: «Сонячне Закарпаття», «Поляна», «Квітка полонини», «Поляна», реабілітаційний центр «Професіонал», оз- доровниці «Кришталеве джерело», «Квасний потік». Рекреаційно-туристичні послуги надають бізнес-клуб «У Тараса», мотель «Фортуна», пансіонат «Латориця», мотель «У Газди».
Нікого не залишить байдужим самий молодий «Свято-Троїцький-Кирило-Мефодіївський» монастир Закарпаття, Михайлівська православна церква XVI—XVIII ст. У районі знаходяться унікальні дерев’яні церкви у Сваляві та Уклині, а також діє жіночий православний монастир у с. Драчино.
Половецький район — це гірським район північної частини Закарпаття. І ірські хребти простягаються з північного-заходу на південний-схід, в цьому напрямі збільшується їх висота, змінюється вигляд. Окрасою і багатством району є рослинний і тваринний світ, що відзначається різноманітним видовим складом. Багатими є мінеральні води. Так, мінеральні води району представлені окремими виходами вуглекислих мінеральних вод типу нарзанів у вигляді джерел. Наприклад, у с.Занька їх застосовували як нарзанні ванни. В даний час використовуються населенням як прекрасні столові води.
Саме на території району починалася європейська історія угорського народу. У районі знаходяться унікальні дерев’яні церкви у селах: Гукливий, Ялове, В. Гра- бівниця, Тишів, Задільське, а також чоловічий православний монастир у с. Тишів. Також на території Воловеччини розташовані кілька унікальних заказників, де охороняються унікальні рослини та тварини Карпат.
У Воловецькому районі здійснюється ціла низка заходів, спрямованих на підготовку та проведення щорічного конкурсу «На кращий об’єкт туристично-рекреаційної галузі району», у т. ч. й з питань розвитку сільського туризму. Поставивши цю важливу галузь на належну основу, можна успішно вирішувати загальну проблему зайнятості населення, підвищення його добробуту. Відпочинок в сільських оселях туристам забезпечує асоціація сприяння розвитку туризму «Шипот». У туристів значною популярністю користуються: лікувально-оздоровчий комплекс «Форель» (с. Жденієво), лікувально-оздоровчий комплекс «Плай», лікувально-оздоровчий комплекс «Пікуй» та інші.
Міжгірський район — один із наймальовничіших куточків Карпат. Значний при- родно-ресурсний та історико-етнографічний потенціал Міжгірщини сприяє розвитку туристично-рекреаційної галузі. Найбільш розповсюджений зимовий гірськолижний, лікувально-оздоровчий, сільський туризм. До послуг туристів належать гірськолижні підйомники та кілька трас для спуску різної складності. По справжньому туристи в змозі відпочити в зручних номерах баз відпочинку «Едельвейс», «Теребля», «Боржавська ялина», «Подобовець-2000». Також ТзОВ «Боржавські полонини» запрошує на гірськолижний туризм: на схили гори Гимба, на найдовший в Карпатах швидкісний бугельний витяг довжиною 1500 м, трасами спуску 2000 м та 2100 м, старт на висоті 1163 м н. р. м. До послуг відпочиваючих у ТзОВ «Магура» (с. Пилипець): бугельний підйомник довжиною 1 км, прокат спорядження, тури і прокат снігоходів, екстрим-польоти на мотодельтаплані.
У Міжгірському районі серед вуглекислих мінеральних вод, що тут називають «буркутами», найбільш широко представлені залізисті нарзани Келечинського типу (5 родовищ), а також вуглекислі хлоридно-гідрокарбонатні натрієві типу Есентуки-17 (2 родовища). Основними родовищами мінеральних вод є: Сойминське, Вучковське, Квасовецьке, Колочавське, Речковське, Голятинське, Келечинське, Майданське, Верхньобистрянське.
Найважливішим природоохоронним об’єктом являється національний природний парк «Синевир». До пам’яток природи належить озеро Синевир, водоспад Шипіт, болота Глуханя та Замшатка, озеро Озерце, а також 500-річиий дуб в центрі смт. Міжгір’я. У підніжжя Боржавської полонини (с. Келечин) знаходить-
ся унікальне джерело залізистої мінеральної води та багато інших мінеральних джерел.
На території району знаходяться 14 пам’ятників архітектури — старовинні церкви в селах, побудовані в період XVII—XIX ст. в традиційних формах народного дерев’яного зодчества. Найдавніша з них — Миколаївська церква (1757 р.) в с.Подобо- вець. У Віденській церкві (1757 p.), яка знаходиться в с. Розтока, присутні фрагменти іконостасу XVII ст., а ікона «Благовіщення» датується 1709 р. До історичних пам’ятників належить лінія Арпада часів Другої світової війни. У районі знаходяться унікальні дерев’яні церкви у селах Буковець, Присліп, Пилипець, Верхній Студений, Колочава-Горб, Колочава-Імшадь, Синевирська Поляна, Торунь, Подобець, Ізки, Репинне, Нижній Студений.
Таким чином, важливою особливістю розвитку сільського туризму в області є те, що розбудова туристичної інфраструктури стимулює появу нових сільських осель, які пропонують різноманітні туристичні послуги. Гостинність та доброзичливість господарів краю, національна кухня, домашній хліб, бринза, токан забезпечують приємний відпочинок у будь-яку пору року. Садиби з затишними кімнатами дарують гостям краю відчуття комфорту.
Пожвавленню туристичного руху сприяє розгалужена мережа торговельного й гастрономічного обслуговування. Загалом у Закарпатті зареєстровано 2681 підприємств роздрібної торгівлі та 1087 підприємств ресторанного господарства всіх форм власності на 47,9 тис. місць. Найдинамічніше торговельні та гастрономічні заклади розвиваються вздовж основних автомобільних туристичних маршрутів. Відбулися зміни у спеціалізації підприємств ресторанного господарства. Основну частку складають невеликі кафе, закусочні, буфети, бари — 81,8 % всієї мережі проти 56,8 % у 1995 р. В м.Ужгород відкрились ряд нових сучасних закладів харчування — ресторан «Гурман», «Августин», «Венеція», «Олд континент», «У Аніти», «Мерлін», «Золушка».
«Міжсезоння не існує» — саме за таким принципом починають працювати на Закарпатті більшість туристично-рекреаційних об’єктів. Все частіше туристам пропонують різноманітні термальні басейни, сауни, джакузі, більярд, настільний та великий теніс, риболовство, полювання, дегустацію найбільш відомих закарпатських мінеральних вод та вин, пішохідні прогулянки в гори, збір ягід та грибів тощо. Тривалість відпочинку та зміст програм для туристів розробляються з урахуванням побажань замовників.
На Закарпатті започатковано багато екотуристичних послуг. Наприклад, ЗАТ «За- карпаттурист» розробляє такі програми турів по Закарпаттю — це «Сім днів у Закарпатті» та «Височінь Карпатських гір» (учнівський тур); дитячий пізнавально-оздоровчий тур «По горах і долинах Закарпаття» та «Перлини Закарпаття» (вихід на Говерлу); «Від Волівця до озера Синевір» та «В долину нарцисів».
Найпопулярнішими екскурсійними маршрутами Закарпаття є:
Маршрут «Ужоцький перевал»
Мукачеве — Ракошино — Зняцьово — Середнє — Глибоке — Ужгород — Невицький замок — Перечин — Зарічово — Мал. Березний — Вел. Березний — Забрідь — Кострино — Ставне — Ужок.
Маршрут «Оленівськии перевал»
Мукачеве — Ракошино — Зняцьово — Середнє — Глибоке — Ужгород — Невицький замок — Перечин — Сімер — Тур’я Поляна — Порошково- Оленьово — Плоске — Поляна — Голубине — Карпати — Мукачеве.
Маршрут «По Верховині»
Мукачеве — Свалява — Воловець — Водопад «Шипіт» — Міжгір’я — Хуст — Ви- ноградо — Берегово — Мукачеве.
Маршрут «Синевирське озеро»
Мукачеве — Свалява — Воловець — Нижні Ворота — Гудливий — Пилипець — Келечин — Міжгір’я — Синевир.
Маршрут «До водопаду Шипот»
Мукачево — Свалява — Н.Ворота — Воловець — вод.Шипот — Мукачево Маршрут «По Ужанській долині» '
Ужгород — Невицький замок — В.Березний — Кострино — Ужоцький перевал — Ужгород
Маршрут «До унікальної Долини нарцисів»
Ужгород — Мукачево — Хуст — Долина нарцисів — Іза — Ужгород Маршрут «По курортах Закарпаття»
Сан. Карпати — сан. Квітка Полонини — сан. Кришталеве джерело — сан. Поляна Маршрут «По замках Закарпаття»
Ужгород — Середнє — сан. Карпати — Перечин — Невицьке — Ужгород Маршрут «По місту Мукачеве»
Замок 14 ст. — жіночий православний монастир — центр міста Маршрут «По місту Ужгород»
Замок 14 ст. — етнографічний музей — центр міста Маршрут «По містам Закарпаття»
Берегово — Вілок — памятник на українсько-угорському кордоні (Турул) — картинна галерея в с.Петрово — Виноградово — Хуст та інші.
Ужгородський туристично-оздоровчий комплекс «Світанок» організовує екскурсії для школярів та студентів, дорослого населення: подорожі та мандрівки; пішохідні маршрути з елементами кінного туризму; сплав на катамаранах; зарубіжні екскурсійні поїздки; гірськолижні поїздки; екскурсії по Святих місцях — церкви, монастирі; екологічні табори, оздоровчі табори, християнський туризм; автобусні маршрути по Закарпаттю.
У створенні сприятливого туристичного іміджу Закарпаття не обійтися без розвитку супутньої інфраструктури. За останні два роки, з метою забезпечення відповідного транспортного сполучення, проведено ремонт автодороги в с. Лумшори (Перечинський район), відремонтовано дорогу Поляна-Уклин (Свалявський район), дорогу в с. Стройне до санаторію «Квасний потік» (Свалявський район), звтодорогу Іза — Нанково (Хустський район). Відремонтована закарпатська ділянка автомагістралі Київ-Чоп. У зимовий період було відновлено рух «снігового» потягу за маршрутом Ужгород-Волосянка до ст. Щербин (Великоберезнянський район).