Лужанська Т. Ю., Махлинець С. С., Тебляшкіна Л. І. Сільський туризм: історія, сьогодення та перспективи: Навчальний посібник./ За редакцією д. г. н., професора Волошина І. М. - К.: Кондор, 2008. — 385 с.
3.4. Розвиток та перспективи становлення різних видів сільського туризму в регіоні
Карпати поєднують у собі красоти гірського та лісового районів. Бурхливі річки, красиві озера, пологі гірські схили, сонячні полонини, багата історія краю можуть задовольнити смаки будь-якого туриста. Неповторні, мальовничі Карпати придатні для цілорічного відпочинку, лікування та оздоровлення, піших та кінних прогулянок, сходження на вершини, водного туризму, катання на гірських лижах, риболовлі, полювання та інше. Поряд з природними в регіоні велике значення мають історико- культурні рекреаційні ресурси: історичні, історично-архітектурні пам’ятки, визначні місця, традиційні народні промисли і ремесла, пам’ятки народної творчості. В цьому регіоні є багато старовинних замків, кам’яних фортець, церков та інших культових споруд. Все це також сприяє розвитку рекреації, особливо пізнавального туризму.
Розглянемо розвиток основних видів сільського туризму в Карпатському регіоні. При цьому доцільно скористатися інформацією, наведено в додатку 3 стосовно характеристики основних видів агротуристичних продуктів Карпатського регіону.
Пішохідно-пізнавальний туризм. Різноманітність природних перешкод в Карпатах дає можливість туристам оволодіти майже всім арсеналом прийомів техніки пішохідного туризму, орієнтування на місцевості, дозволяють повноцінно проводити навчальні заходи. Термін проведення пішохідних походів в Карпатах широкий — з ранньої весни до пізньої осені, а за сприятливих погодних умов — і взимку. У Карпатах можна прокласти маршрути від найпростіших до III категорії складності. Тут трапляються ділянки з великим перепадом висот, скельним рельєфом, складним орієнтуванням, водними перепонами.
Українські Карпати відносяться до середньовисотних гір, які не досягають снігової лінії і не мають сучасних льодовиків. Абсолютна більшість вершин Карпат нижче 2000 м і лише на масиві Чорногора, більша частина якого належить до головного вододілу, кілька вершин мають більшу висоту, в тому числі найвища точка Українсь-
ких Карпат, г. Говерла — 2061 м. Снігова лінія в епоху останнього зледеніння знаходилась на висоті 1450—1550 м. Яскравими слідами давнього зледеніння є реліктові льодовикові форми на найвищих гірських масивах (Чорногора, Полонинський хребет, Рахівські гори, Чивчина): цирки, улоговини, конуси виносу, кари, моренні вали.
У межах головного вододілу Карпат знаходяться гори Бескиди з найвищою точкою — г. Пікуй (1405 м); від Верецького до Яблуницького перевалів простягнулися найбільш важкопрохідні, розчленовані численними ущелинами гори Горгани з найвищою точкою — г. Сивуля (1815 м); від Яблуницького перевалу на південь простягнувся масив Чорногора з найвищими вершинами Українських Карпат: Говерла (2061 м), Петрос (2020 м), Ребра (2007 м), Гутин Томнатик (2017 м), Бребенескул (2035 м), Піп Іван (2022 м). Полонинський хребет з вершинами Пікуй, Боржава, Красна, Стіг дещо нижчий за абсолютною висотою і відноситься до ярусу карпатського середньо гір’я.
Вздовж південного краю Українських Карпат простягнулися гірські масиви Вулканічного хребта з вершинами Маковиця, Синяк, Бужора, у ландшафтах якого є прояви давнього вулканізму. Українські Карпати складені в основному глинистими сланцями, алевритами, вапняками, пісковиками крейдового та палеогенового періодів. Сланці легко піддаються денудації, тому гірські хребти мають переважно пологі схили.
Пішохідні походи по Карпатах можуть здійснюватись з травня по жовтень місяць. Однак, треба пам’ятати, що у травні на високогір’ї ще багато снігу, а в жовтні значно знижується температура повітря, особливо у нічний час. Найбільш цікаві маршрути у Карпатах йдуть хребтами гір. Так, маршрут III категорії складності проходить хребтами Чорногора, Горгани та Свідовецькому. Плануючи походи по Карпатах, слід пам’ятати, що тут є території, відведені під природоохоронні об’єкти (Карпатський заповідник, Карпатський і Синевирський природні національні парки, ландшафтні заказники тощо), для проходження яких необхідно одержати дозвіл у відповідних організаціях та дотримуватися певних правил поведінки.
Проведення зимових пішохідних походів має свої особливості, які у деяких випадках роблять такі походи більш складними і небезпечними, ніж аналогічні за категорією складності літні походи у високогір’ї (зимовий сніг значно відрізняється від літнього снігу високогір’я). Особливу увагу взимку та на початку весни слід приділяти вивченню лавинонебезпечних та селенебезпечних ділянок району походу. Незважаючи на близькість населених пунктів, треба враховувати, що стан групи, яка перебуває на хребті чи яйлі, мало чим відрізняється від ситуації, коли група знаходиться за десятки кілометрів від житла.
Гірськолижний туризм. Розвиток гірськолижного туризму в Карпатському регіоні надзвичайно перспективний та економічно доцільний. Безперечно також, що активний розвиток цього виду туризму в Карпатах сприятиме й підвищенню міжнародного авторитету Української держави.
Створення розгалуженої системи як гірських спортивних маршрутів, так і різноманітної за характером інфраструктури активного відпочинку (замкнуті траси для гірського байка, штучні скеледроми, арени для заняття кінним спортом і т.д.) поблизу засобів розміщення дозволить формувати стійкий попит на відпочинок на різних сегментах ринку.
Лижний туризм в Україні має вже більш ніж сторічну історію. Саме в ті часи сягають перші лижні подорожі по Карпатах. Організаційно він зміг сформуватися у 50-ті pp. XX ст. — коли з’явилися перші осередки (секції) лижного туризму в містах України. Найбільшого розвитку і масовості в Україні лижний туризм досягнув на початку 90-х pp. XX ст., коли у спортивні лижні походи щорічно ходило кілька тисяч чоловік, а комісії з лижного туризму існували практично при всіх обласних федераціях туризму.
Як зазначає Ф.Ф. Мазур, у Карпатському регіоні виділяється декілька зон гірськолижного спорту, значення яких з часом зростатиме, так як Карпати — єдиний регіон України, який має всі можливості для його розвитку. До основних зон гірськолижного спорту відносять:
— Славську та Розлуцьку у Львівській області;
— Воловецьку, Рахівську, Ясінянську у Закарпатській області;
— Ворохтянську в Івано-Франківській області.
Перспективними зонами можуть бути Підбужська, Підгородецька, Турківська, Бориславська гірські зони. [126, с. 54].
Населені пункти в гірських районах розміщені переважно в долинах рік і до них йдуть дороги з автобусним сполученням. Це дає можливість дістатися до початкових пунктів лижних маршрутів за короткий час. При плануванні лижного маршруту у Карпатах слід пам’ятати, що пересування на лижах вузькими долинами річок, схили яких поросли лісом з густим чагарником, істотно знижує темп походу, а рух на лижах вздовж автомобільних доріг, з огляду на спортивність походу не має сенсу та ще до того ж небезпечний.
Найбільш цікаві траси лижних маршрутів прокладені по гірських хребтах. Обираючи такі високогірні маршрути необхідно враховувати, що на початку маршруту часто зустрічається стрімкий підйом через ліс на хребет, а потім починається рух по частково, або повністю відкритих полонинах.
Природні перешкоди, які зустрічаються в горах України (на схилах — глибокий розсипчастий сніг, лавинна небезпека, на хребтах — сильний вітер, твердий наст, або лід, різкі зміни погоди), обумовлюють особливі вимоги до туристів-лижників, які збираються провести тут спортивні походи. Усі учасники походу повинні володіти лижною технікою, вмінням орієнтуватися в складних погодних умовах, знати правила подолання лавинонебезпечних схилів. Туристській групі необхідно мати з собою спорядження для організації «холодних» ночівель (намети, примуси або газові кухні), лавинне спорядження. Групи, які здійснюють походи II і вище категорій складності, повинні бути готовими до ночівель на хребтах (полонинах) вище зони лісу — вміти поставити бівуак при сильному вітрі, будувати захисні стіни зі снігу, рити печери. Групам, які готуються до зимового гірського походу, у підготовчий період необхідно, також, приділити значну увагу засобам та способам профілактики переохолодження та обмороження, навчанню учасників подорожі наданню долікарняної допомоги потерпілому в умовах зимового походу.
Необхідно враховувати, що незважаючи на близькість населених пунктів, стан групи, яка перебуває в зимову негоду на хребті, мало чим відрізняється від ситуації, коли вона знаходиться за десятки кілометрів від житла, оскільки спуск у долину до
житла буває дуже небезпечним, а умови на хребті по жорстокості можуть не поступатися арктичним.
Далі наводяться класифіковані маршрути I—IV категорії складності по Карпатському регіону (табл. 3.4.1).
Параметри маршрутів по Карпатському регіону
В останньому радянському «Переліку класифікованих туристських спортивних маршрутів на 1989—1992 роки» приведені лише 2 маршрути II та III категорії складності. Однак, вже в «Переліку класифікованих туристських спортивних маршрутів України» з’явився як експериментальний маршрут IV категорії складності, який проходить по Горганах, Свидовцю та Чорногорі. На нашу думку, в Українських Карпатах можна здійснювати лижні туристські походи V категорії складності.
Перспективними регіонами для таких маршрутів крім вищеназваних є Мармароський масив, Чив- чини, Полонинський хребет (Руна, Боржава, Красна), Гринява та інші [48, с. 73—74].
В України, на сьогодні, функціонують чотири основні гірськолижні курорти, це — Буковель, Яблуниця, Славсько та Драгобрат.
Буковель. У ЗО км від Яремчі та у 100 км від Івано-Франківська, на висоті 900 м над рівнем моря, у с. Поляниця Закарпатської області знаходиться туристичний комплекс «Буковель». Назва його походить від однойменної гори висотою 1129 м, у підніжжя якої і розташувався цей гірськолижний курорт. На території комплексу діють бугельні і крісельні підйомники. До послуг відпочиваючих пункти прокату гірськолижного устаткування (гірські лижі, бігові лижі, сноуборди), лижна школа, де висококваліфіковані інструктори розроблять індивідуальну програму навчання, працює дитяча лижна школа й інструктори по сноубордингу.
Сноубординг — спуск по снігу з гірських схилів на спеціально оснащеній дошці. Це більш агресивний, активний та екстримальний вид, на відміну від гірських лиж. Сноубординг, як окремий вид спорту, з’явився в Америці у 60-х pp. XX ст. На території України сноуборд отримав масове визнання тільки у середині 90-х років. На цей час споруджено багато спеціальних трас з трамплінами та іншими всілякими перешкодами, на яких сноубордисти можуть виконувати різні акробатичні трюки. Зараз найбільш популярним серед сноубордистів став Хаф-пайп (від англ. half-pipe «пів- труби») — споруда зі снігу, схожа на рампу для ролерів.
Взагалі екстремальні розваги, пов’язані з гірськими лижами та сноубордом, можна розділити на декілька груп: freeskiing або freeride — це спуск по крутим непідгото- ваним схилам зі складним рельєфом; heliskiing — те ж саме, тільки з використанням гелікоптера в якості засобу доставки на гору; ski-touring (randonee ski) — скі-тур, гірський туризм з використанням лиж і спеціальних кріплень для підйому вгору; ski-mountaineering (лижний альпінізм) — сходження на гору з метою спуститися з вершини на лижах або сноуборді; останнім часом з’явилась new school — щось на зразок сноубордистського фрістайлу.
Завдяки вдалому розташуванню та унікальним кліматичним умовам, сніг у Буко- велі випадає рано й у великій кількості, що в сполученні з раціональною й ефективною роботою по снігонапиленню і підготовці трас забезпечує прекрасне сніжне покриття, що зберігається з листопада до середини травня. Лижні траси проходять на спеціально підготовлених схилах із трав’яною основою. Стан погоди і сніжного покриття на трасах «Буковеля» можна побачити в режимі on-line за допомогою веб-ка- мер, установлених на схилах. Перепад висот — 488 м, довжина трас — 20 км (95% трас зі снігогенеруючим устаткуванням). Усі траси доглянуті і пов’язані між собою, сама довга траса — 4500 м. Кількість підйомників — 7 канатних доріг (два бугелі, один 2-крісельний, три 4-крісельних, один 3-крісельний) і 5 мультиліфтів.
Яблуниця. Яблуниця знаходиться практично на межі Івано-Франківської і Закарпатської областей, недалеко від знаменитого Яблунецького перевалу. Відстань до районного центра м. Яремче — близько ЗО км. Там знаходиться 10 бугельних підйомників, довжиною від 100 до 1100 м (з них 2-у самому селі і 2 — безпосередньо на перевалі). Траси різного рівня складності. Дуже зручний під’їзд до трас.
Славське. Перша письмова згадка про Славське датується 1483 р. Назву селища пов’язують з річкою Славкою, або «славними» дружинниками князя Святослава, вбитим у 1015 р. братом Святополком. Могила Святослава знаходиться поруч зі Славським, над річкою Опір. Ця річка отримала назву після героїчного опору дружинників Захара Беркута татаро-монгольській орді Батия в 1241 р. Могила Захара Беркута знаходиться на вершині гори в с. Тухля близько Славського.
Історія розвитку відпочинкового туризму та гірських видів лижного спорту в районі Славських Карпат почалася досить давно, ще в XVIII ст., коли Галичина входила до складу Австро-Угорської Імперії. Продані графом Потоцьким іншому графові Євгену Кінському — сколівські землі разом з усією Тухольщиною перейшли тоді до рук нових підприємців — Гределя і Шмідта.
Сьогоднішнє Славське має курортний статус. На його території площею 64 кв. км мешкає 3,7 тис. населення, розташовано 25 туристичних баз та баз відпочинку. Славське — один із самих популярних гірськолижних курортів Українських Карпат.
У Славському прокладено кілька гірськолижних трас європейського значення, функціонують крісельні і бугельні підйомники.
Для гірськолижного відпочинку використовуються гори Тростян, Погар, Менчул і Політехнік. Гора Тростян, висотою близько 1236 м, по складності гірськолижних трас цілком може суперничати з відомими Альпійськими горами. Гора Тростян знаходиться на відстані 2 км від центра села Славське. До нижньої станції крісельної дороги, довжиною 2750 м, туристи можуть доїхати на таксі.
Гора Політехнік розташована при в’їзді в Славське. Ухил гори, довжиною від 600 до 1000 м, шириною — 100—150 м, з перепадом висот — 150—200 м, досить похилий, без різких перепадів. До послуг аматорів-гірськолижників — два бугельних підйомники довжиною 600 і 1000 м чеського виробництва.
Драгобрат. Сама високогірна лижна база Українських Карпат, розташована на висоті 1400 м над рівнем моря, на стику хвойних лісів і альпійської зони, у підніжжі гори Стіг (1707 м над рівнем моря) і гірського масиву Близниця (1883 м над рівнем моря). Підковоподібне розташування гір Свидовецького Хребта створює унікальний природний феномен садиби «Драгобрат» — наявність стабільного сніжного покриву з листопада по травень місяць. Протягом останніх 30 років відсутність снігу, навіть теплими малосніжними зимами, у садибі Драгобрат не спостерігалася.
Відпочинок на Драгобраті — це сучасний готель (74 місця) і два котеджі (по 29 місць) прямо на схилі, поруч з якими знаходяться два ресторани, фінська сауна, відкрите кафе «Курятня».
До послуг відпочиваючих три підйомники з трасами від 500 м (дитяча) до 2500 м. Загальна довжина трас — більше 9 км. У червні і першій половині липня можливе катання на сніжниках довжиною до 500 метрів. На базі є прокат гірськолижного спорядження і сноубордів, камера схову, інструктора, ігровий зал, дискотека-кінозал, сауна, ресторани і колиба, польоти на пароплані.
Курорт постійно розвивається. У найближчих планах інвесторів — будівля готельно-рекреаційного комплексу на 100—150 місць, розвиток мережі сервісного обслуговування, спорудження підвісної канатно-крісельної чи кабінної дороги.
Проте, незважаючи на природну привабливість, легку транспортну доступність, умовно помірні ціни, відсутність мовного бар’єра та інші принади «зелених легенів Європи», більшість українців, захоплених гірськолижним спортом, все ж таки віддають перевагу подорожам за кордон — до сусідніх Словаччини, Польщі та більш віддалених Туреччини й Австрії. Це пов’язано з тим, що досі замало інформації про курорти та реклами їх, нерозвинена інфраструктура, низький рівень сервісу.
Для подальшого розвитку маршрутного лижного туризму в Карпатах пропонується:
— відновити практику проведення початкової та середньої туристської підготовки із заліковими походами I—II категорії складності в Карпатському регіоні. Конкретно пропонується у найближчі роки здійснювати це на базі Глибоцького районного центру дитячо-юнацького туризму та екскурсій Чернівецької області. Центр має досвід організації подібних заходів з дітьми, розроблені цікаві маршрути різних кате-
горій складності, є досвідчені керівники походів — знавці Карпат. Такі заходи слід проводити на комерційній основі. Інформація про такі заходи повинна доходити завчасно;
— провести із залученням найкваліфікованіших туристів-лижників України похід-експедицію V категорії складності по Українських Карпатах з проходженням найвищих хребтів — Чорногори, Свидовця, Мармароського, Горган тощо;
— запровадити практику проведення складних лижних туристських експедицій («Спорт найвищих досягнень») у визнаних лижних регіонах світу — Шпіцбергені, островах Арктики, Гренландії, Алясці, Канадському архіпелазі, Антарктиді та інших;
— запровадити практику обміну досвідом щодо новинок у спорядженні туристів- лижників, проведення окремих семінарів-практикумів, залучення фірм-виробників туристського спорядження у якості спонсорів.
Більшість гірських рік регіону добре освоєні туристами: ріки Чорний Черемош, Черемош, Білий Черемош, Прут, Стрий, а також Тиса та ріки її басейну в Закарпатті — Ріка, Латориця. За останній час до них додалися маршрути малими річками — притоками р. Черемош (р. Пробійна, Бистрець); притоками р. Стрий; верхів’ями р. Прут. Це стало можливим завдяки порівняно нового типу суден — каяків. Ріки Карпат можна долати на каяках, байдарках, катамаранах, плотах.
Найкращий час для проходження рік Карпат — кінець квітня — перша декада травня, під час повені, коли танення снігів найбільш інтенсивне. Це стосується, в першу чергу, рік Прут, Чорний Черемош, Білий Черемош та малих приток, які придатні для проходження лише протягом кількох весняних днів. Ріками Черемош та Тиса сплав можливий протягом усього теплого періоду року — з квітня по жовтень. Каньйонами Дністра на плотах можна проходити з травня по вересень.
Залежно від сезону та виду суден маршрути на ріках Карпат класифікуються до IV категорії складності з елементами V категорії складності. З огляду на характер перешкод, їхня категорійність видається дещо заниженою, але це питання потребує подальшого вивчення і обґрунтування. Річки Карпат можуть бути прекрасним полігоном для міжсезонної підготовки до походів найвищих категорій складності.
Маршрути по ріках Карпат можна рекомендувати тільки групам, що мають досвід походів не нижче III категорії складності по порожистих ріках. До цих груп висуваються вимоги володіння прийомами веслування, відчалювання та причалювання до берега, вміння взаємодіяти на бурхливій воді, мати навички організації рятувальних робіт. Проходження таких перешкод, як поріг Прикарпатський на р. Прут можна рекомендувати лише групам з досвідом участі у водних походах IV категорії складності, а проходження водоспаду Пробій (висота падіння води понад 8 м) бажано здійснювати лише під час змагань в умовах існування надійної страховки рятувальних служб.
Мисливський туризм. Карпатський регіон має найбагатші мисливські угіддя на Україні. Спортивне полювання можливе на всій території Карпат. Середня щільність мисливських видів тварин в 2—5 разів перевищує відповідні показники сусідніх територій.
Виділяють декілька об’єктів (державні лісомисливські господарства), де концентрація мисливських угідь найбільша:
— «Майдан» у Львівській області;
- «Осмолода» у Закарпатській області;
- «Карпати» у Закарпатській області;
- « Буковинське» у Чернівецькій області.
Якщо створити відповідні умови сервісу, дані території можуть стати популярними на міжнародному рівні, а це забезпечить надходження у регіон валютних надходжень. Загальний потенційний обсяг розвитку мисливства на території Карпатського регіону (у. т.ч. й за рахунок держав Європи) в найближче п’ятиріччя можна оцінити у 0,5 млрд. дол. Цей тип туризму пов’язаний з досить високим рівнем особистого споживання, тому робить прибутковою цілеспрямовану роботу навіть з невеликими групами.
Велосипедний туризм. Велосипедний туризм має свої переваги у порівнянні з іншими видами туризму. Велосипед є дуже зручним засобом пересування Він дає мандрівнику можливість із досить значною швидкістю долати великі відстані, ознайомитися під час короткої подорожі з великим географічним районом, відвідати цікаві об’єкти, розташовані один від одного на значній відстані. П; оте, велосипед ставить деякі специфічні вимоги до учасників подорожей. Кожний велотуряег має володіти технікою їзди на велосипеді з вантажем не тільки по ВЮСЄЙНИУ дорогах, а й по стежках та бездоріжжю. Обов’язковою умовою є знанн і Правил дорожнього руху що є запорукою безаварійного проведення велосипедного походу. Кожен велотурист має знати матеріальну частину велосипеда та вміти робити дрібний ремон. у польових умовах. Неабиякими щедрогами обдаровує велосипед у туристичній мандрівці.
Велосипедні подорожі є захоплюючим вило*, активного відпочинку, якіьі дару ^ багато чого несподіваною, а інколи -- досі небаченого, оригінального, винялковогс. Кожна подорож є незабутньою подією, насиченою новими знаннями пр,- невідомі краї та свої можливості.
На даний час в Карпатському регіоні ознаковано дв. і зелосипедних шляхи. Місцевого значення — по території Львівської області №101 Львів — Жовкня, довжина 70 км. Шлях проходить через Брюховичі, Ясниська, Страдч, Дубровиця, Крехів, Глинське. Регіонального значення №11 «Курортами та рекреаційними зонами» — по території Львівської, Закарпатської, Івано-Франківської та Чернівецької областей. Довжина приблизно 500 км. Шлях проходить через Трускавець, Східницю, Урич, Сколе, Славське (ця частина ознакована), далі через Воловець на Сваляву, Міжгір’я, Тячів, Рахів, Татарів, Вижниця, Кіцмань. Розпочато роботи зі знакування регіонального велосипедного шляху №12 «Місцями Івана Франка» (попередня назва). Проходитиме зі Львова через Самбір, Нагуєвичі, Дрогобич, Стрий, Моршин, і далі на Долину, Івано-Франківськ, Коломию, Верховину.
В регіональну мережу велосипедних туристичних шляхів планується включити наступні тематичні шляхи (розроблені, але не ознаковані): «По замках», «Заповідними територіями», «Центрами народних промислів», «По історичних місцях», «Вздовж р. Дністер», «Пам’ятками дерев’яної архітектури».
Серед шляхів місцевого значення (обласних) можна відзначити початкову стадію в ознакуванні двох велошляхів в Дрогобицькому і Турківському районах Львівської області.
Основна частина маршруту походів більш високих категорій складності здійснюється в гірських районах Карпат (до V категорії включно), що вимагає від ве- лотуриста значної фізичної підготовки, хороших навичок з орієнтування на місцевості та подолання природних перешкод. Для походів III, IV та V категорій складності Карпатах характерні важко прохідні ділянки грунтових польових та лісових доріг та стежок, круті гірські дороги, перевали, затяжні підйоми та спуски, броди та інші природні перешкоди, а також незручне для велосипеда покриття доріг (бруківка, крупний щебінь та ін.). Одночасно ці райони мають щільну сітку автомобільних доріг та населених пунктів.
Автомототуризм. Головна особливість автомототуризму — можливість добиратися до початку категорійної частини маршруту і повертатися назад своїм ходом. Це обумовлює рух дорогами загального користування і велику загальну протяжність маршруту. Для визначення категорій складності цих маршрутів слід користуватися запропонованим Переліком маршрутів, а також Порядком класифікації маршрутів туристських спортивних походів.
Класифіковані ділянки наведені у порядку зростання категорії складності, яка характеризується кількістю та складністю перешкод (дороги без покриття, польові, лісові, гірські, заболочені, подолання крутих підйомів та спусків тощо) та необхідним для їх успішного проходження рівнем тактичної та технічної підготовки. При цьому слід зазначити, що ділянки маршрутів вищих категорій складності для їх успішного проходження потребують колективних дій усієї групи, використання спеціальних навичок, додаткових спеціальних засобів, у тому числі й засобів страховки.
При описі ділянок зірочкою (*) позначаються пункти, в яких обов’язкова відмітка у маршрутних документах або фотографії групи з автомобілями чи мотоциклами на фоні характерних видів місцевості. Проте, деякі види активного відпочинку, які вже практикуються в Карпатах, потрібно буде обмежити. Так, при усій привабливості ралі на джипах по абсолютно безлюдним територіям — занадто велике навантаження на оточуюче природне середовище і негативний довготривалий ефект для природи може бути непоправимим.
Етнографічний туризм
Для Карпатського регіону актуальними є питання збереження етнокультурної спадщини. Протягом багатьох століть етнічним групам, що заселяють регіон (гуцули, лемки, бойки), було притаманне гармонійне співіснування з гірською природою, тому вони не асимілювалися, зберегли національну самобутність. Найбільш ефективно це відбувається в процесі безпосередньої участі туристів у традиційних масових етнографічних заходах (святах та фестивалях).
Найбільш відомими й масовими є міжнародні гуцульські фестивалі, що відбуваються з 1991 р. в різних містах Гуцульщини, а саме на :
— Верховині (1991, 1994, 2001 pp.);
— Вижниці (1992, 2003 pp.);
— Рахові (1993, 1998, 2005 pp.);
— Путилі (1995, 2004 pp.);
— Яремчі (1996 p.);
— Надвірній (1999 p.);
— Косові (2002 p.);
— Коломиї (2000, 2006 pp.). [28, с. 232].
Найколоритнішим у горян є Різдвяний цикл, що репрезентує колядки та щедрівки. Елементи карнавалу присутні у святкуванні св. Василія, що кожного року збирає у смт. Вашківці Чернівецької області по кілька тисяч приїжджих. Окрім релігійних свят, мешканці Карпат відзначають щорічне свято проводу пастухів на полонини, яке відбувається в кінці травня й супроводжується давніми традиціями, коріння яких сягає дохристиянських вірувань.
Традиційними в Карпатському регіоні є щорічні Всеукраїнські фестивалі лемківської культури «Дзвони Лемківщини» (м. Монастириськ Тернопільської області) та бойків (єдиний у світі бойківський фестиваль у м. Турка на Львівщині). У 2007 р. пройшли IV Всесвітні бойківські фестини, які відвідав президент України. Фестини тривали три дні й були надзвичайно насичені різноманітними подіями: конкурси, турніри, конференції, концерти, молебні, відкриття меморіальних таблиць, вулична вистава театру «Глорія», виставка саморобних машин «Дига», нічна варта.
Як описує С. Павлюк, у м. Івано-Франківську проходить фестиваль народного прикладного мистецтва «Карпатський вернісаж», мета якого — популяризація народних традицій та культури регіону, представлення таких ремесел, як різьба по дереву, ткацтво, вишивка, писанкарство, ковальство, гончарство, лозоплетіння, твори художнього мистецтва, ліжникарство тощо. [156, с. 232].
Як зазначає М. Лаврук, для відродження і розвитку оригінальних обрядів, ознайомлення з ними гостей краю на Верховині у 2004 р. започатковано щорічний фестиваль «Гуцульська коляда». [114, с. 173]. Серед фестивалів, що популяризують народні традиції та гармонійне співіснування людини в довкіллі, — «Свято Купала на Драгобраті» та «Івана Купала на Буковелі», започатковані у 2006 р.
Любителям екстріму в Карпатах запропонують «Мізунську /вигоду» (смт. Новий Мізунь Долинського району Івано-Франківщини), спортивно-культурний фестиваль «Планета Драгобрат» (урочище Драгобрат, смт. Ясіня Рахівського району Закарпатської області), Всеукраїнський зимовий фестиваль екстремальних видів спорту «Гуцулія. Зима» (спортбаза Заросляк, смт. Ворохта Івано-Франківської області).
Найбільш атрактивним для різних категорій туристів є щорічний Міжнародний фестиваль етнічної музики і лендарту «Шешори», що започаткований у 2003 р. в однойменному селі Косівського району Івано-Франківської області. Основною родзинкою свята є майстер-класи, що дають можливість стрибати та кружляти на танцювальному майданчику, освоюючи народні танці; побачити та навчитися ковальського ремесла, вишивки, творіння ляльки-мотанки, виготовлення народних інструментів, приготування особливих страв гуцульської (і не тільки) кухні тощо. У 2006 р. у фестивалі брало участь близько 300 музикантів з 9-ти країн, відвідало більше ніж 10 000 туристів.
Високомистецьким дійством, яке супроводжується народними танцями, співом, відзначається і по сьогоднішній день гуцульське весілля. Вперше гуцульське весілля задокументував етнограф В.Шушкевич у 1902 р. На думку фахівців, відтоді церемонія
особливо не змінилася, особливо у Верховинському районі іваио-Франківщини. Популярними стали театральні дійства, що їх туристична агенція може замовити в карпатському селі для заможних туристів. Є спроба відтворення атмосфери гуцульського весілля як дійсіва, яке увібрало в себе безліч рис культури, побуту, вірувань.
Иевною візитною карткою регіону повинно стати формування системи різних за розміром гольф-проектів поблизу замків. Як відомо, сучасний гольф намічає самий ніhрокиіі іЛісктр інфраструктури для любителів гри. При цьому слід зазначити, що деякі формати є доступними навіть для невеликого бізнесу — «грін» може дозволити v.ooi навіть невеликий пансіонат.
Розглянемо розвиток основних видів сільського туризму в Карпатському регіоні. При цьому доцільно скористатися інформацією, наведено в додатку 3 стосовно характеристики основних видів агротуристичних продуктів Карпатського регіону.
Пішохідно-пізнавальний туризм. Різноманітність природних перешкод в Карпатах дає можливість туристам оволодіти майже всім арсеналом прийомів техніки пішохідного туризму, орієнтування на місцевості, дозволяють повноцінно проводити навчальні заходи. Термін проведення пішохідних походів в Карпатах широкий — з ранньої весни до пізньої осені, а за сприятливих погодних умов — і взимку. У Карпатах можна прокласти маршрути від найпростіших до III категорії складності. Тут трапляються ділянки з великим перепадом висот, скельним рельєфом, складним орієнтуванням, водними перепонами.
Українські Карпати відносяться до середньовисотних гір, які не досягають снігової лінії і не мають сучасних льодовиків. Абсолютна більшість вершин Карпат нижче 2000 м і лише на масиві Чорногора, більша частина якого належить до головного вододілу, кілька вершин мають більшу висоту, в тому числі найвища точка Українсь-
ких Карпат, г. Говерла — 2061 м. Снігова лінія в епоху останнього зледеніння знаходилась на висоті 1450—1550 м. Яскравими слідами давнього зледеніння є реліктові льодовикові форми на найвищих гірських масивах (Чорногора, Полонинський хребет, Рахівські гори, Чивчина): цирки, улоговини, конуси виносу, кари, моренні вали.
У межах головного вододілу Карпат знаходяться гори Бескиди з найвищою точкою — г. Пікуй (1405 м); від Верецького до Яблуницького перевалів простягнулися найбільш важкопрохідні, розчленовані численними ущелинами гори Горгани з найвищою точкою — г. Сивуля (1815 м); від Яблуницького перевалу на південь простягнувся масив Чорногора з найвищими вершинами Українських Карпат: Говерла (2061 м), Петрос (2020 м), Ребра (2007 м), Гутин Томнатик (2017 м), Бребенескул (2035 м), Піп Іван (2022 м). Полонинський хребет з вершинами Пікуй, Боржава, Красна, Стіг дещо нижчий за абсолютною висотою і відноситься до ярусу карпатського середньо гір’я.
Вздовж південного краю Українських Карпат простягнулися гірські масиви Вулканічного хребта з вершинами Маковиця, Синяк, Бужора, у ландшафтах якого є прояви давнього вулканізму. Українські Карпати складені в основному глинистими сланцями, алевритами, вапняками, пісковиками крейдового та палеогенового періодів. Сланці легко піддаються денудації, тому гірські хребти мають переважно пологі схили.
Пішохідні походи по Карпатах можуть здійснюватись з травня по жовтень місяць. Однак, треба пам’ятати, що у травні на високогір’ї ще багато снігу, а в жовтні значно знижується температура повітря, особливо у нічний час. Найбільш цікаві маршрути у Карпатах йдуть хребтами гір. Так, маршрут III категорії складності проходить хребтами Чорногора, Горгани та Свідовецькому. Плануючи походи по Карпатах, слід пам’ятати, що тут є території, відведені під природоохоронні об’єкти (Карпатський заповідник, Карпатський і Синевирський природні національні парки, ландшафтні заказники тощо), для проходження яких необхідно одержати дозвіл у відповідних організаціях та дотримуватися певних правил поведінки.
Проведення зимових пішохідних походів має свої особливості, які у деяких випадках роблять такі походи більш складними і небезпечними, ніж аналогічні за категорією складності літні походи у високогір’ї (зимовий сніг значно відрізняється від літнього снігу високогір’я). Особливу увагу взимку та на початку весни слід приділяти вивченню лавинонебезпечних та селенебезпечних ділянок району походу. Незважаючи на близькість населених пунктів, треба враховувати, що стан групи, яка перебуває на хребті чи яйлі, мало чим відрізняється від ситуації, коли група знаходиться за десятки кілометрів від житла.
Гірськолижний туризм. Розвиток гірськолижного туризму в Карпатському регіоні надзвичайно перспективний та економічно доцільний. Безперечно також, що активний розвиток цього виду туризму в Карпатах сприятиме й підвищенню міжнародного авторитету Української держави.
Створення розгалуженої системи як гірських спортивних маршрутів, так і різноманітної за характером інфраструктури активного відпочинку (замкнуті траси для гірського байка, штучні скеледроми, арени для заняття кінним спортом і т.д.) поблизу засобів розміщення дозволить формувати стійкий попит на відпочинок на різних сегментах ринку.
Лижний туризм в Україні має вже більш ніж сторічну історію. Саме в ті часи сягають перші лижні подорожі по Карпатах. Організаційно він зміг сформуватися у 50-ті pp. XX ст. — коли з’явилися перші осередки (секції) лижного туризму в містах України. Найбільшого розвитку і масовості в Україні лижний туризм досягнув на початку 90-х pp. XX ст., коли у спортивні лижні походи щорічно ходило кілька тисяч чоловік, а комісії з лижного туризму існували практично при всіх обласних федераціях туризму.
Як зазначає Ф.Ф. Мазур, у Карпатському регіоні виділяється декілька зон гірськолижного спорту, значення яких з часом зростатиме, так як Карпати — єдиний регіон України, який має всі можливості для його розвитку. До основних зон гірськолижного спорту відносять:
— Славську та Розлуцьку у Львівській області;
— Воловецьку, Рахівську, Ясінянську у Закарпатській області;
Перспективними зонами можуть бути Підбужська, Підгородецька, Турківська, Бориславська гірські зони. [126, с. 54].
Населені пункти в гірських районах розміщені переважно в долинах рік і до них йдуть дороги з автобусним сполученням. Це дає можливість дістатися до початкових пунктів лижних маршрутів за короткий час. При плануванні лижного маршруту у Карпатах слід пам’ятати, що пересування на лижах вузькими долинами річок, схили яких поросли лісом з густим чагарником, істотно знижує темп походу, а рух на лижах вздовж автомобільних доріг, з огляду на спортивність походу не має сенсу та ще до того ж небезпечний.
Найбільш цікаві траси лижних маршрутів прокладені по гірських хребтах. Обираючи такі високогірні маршрути необхідно враховувати, що на початку маршруту часто зустрічається стрімкий підйом через ліс на хребет, а потім починається рух по частково, або повністю відкритих полонинах.
Природні перешкоди, які зустрічаються в горах України (на схилах — глибокий розсипчастий сніг, лавинна небезпека, на хребтах — сильний вітер, твердий наст, або лід, різкі зміни погоди), обумовлюють особливі вимоги до туристів-лижників, які збираються провести тут спортивні походи. Усі учасники походу повинні володіти лижною технікою, вмінням орієнтуватися в складних погодних умовах, знати правила подолання лавинонебезпечних схилів. Туристській групі необхідно мати з собою спорядження для організації «холодних» ночівель (намети, примуси або газові кухні), лавинне спорядження. Групи, які здійснюють походи II і вище категорій складності, повинні бути готовими до ночівель на хребтах (полонинах) вище зони лісу — вміти поставити бівуак при сильному вітрі, будувати захисні стіни зі снігу, рити печери. Групам, які готуються до зимового гірського походу, у підготовчий період необхідно, також, приділити значну увагу засобам та способам профілактики переохолодження та обмороження, навчанню учасників подорожі наданню долікарняної допомоги потерпілому в умовах зимового походу.
Необхідно враховувати, що незважаючи на близькість населених пунктів, стан групи, яка перебуває в зимову негоду на хребті, мало чим відрізняється від ситуації, коли вона знаходиться за десятки кілометрів від житла, оскільки спуск у долину до
житла буває дуже небезпечним, а умови на хребті по жорстокості можуть не поступатися арктичним.
Далі наводяться класифіковані маршрути I—IV категорії складності по Карпатському регіону (табл. 3.4.1).
Параметри маршрутів по Карпатському регіону
В останньому радянському «Переліку класифікованих туристських спортивних маршрутів на 1989—1992 роки» приведені лише 2 маршрути II та III категорії складності. Однак, вже в «Переліку класифікованих туристських спортивних маршрутів України» з’явився як експериментальний маршрут IV категорії складності, який проходить по Горганах, Свидовцю та Чорногорі. На нашу думку, в Українських Карпатах можна здійснювати лижні туристські походи V категорії складності.
| Параметр маршруту | Категорія складності маршруту | ||||
| І | II | III | IV | V | |
| 1. Мінімальна тривалість — t (дні), з одним днюванням | 6 | 8 | 10 | 13 | 16 |
| 2. Мінімальна нормативна протяжність — П (км) | 130 | 160 | 200 | 250 | 300 |
| 3. Залікова кількість КП (min — max) | 0 | 0-2 | 3-5 | 4-8 | 6-12 |
| 4. Залікова кількість найскладніших перешкод П (яка допускається) | 0 | 2- 1А | 1 - 1Б | 1 -2А | 2-2Б |
| 5. Мінімальна технічна сума (бали) | 0 | 2 | 4 | 8 | 15 |
| 6. Мінімальна еквівалентна протяжність КП min | 130 | 170 | 220 | 290 | 375 |
В України, на сьогодні, функціонують чотири основні гірськолижні курорти, це — Буковель, Яблуниця, Славсько та Драгобрат.
Буковель. У ЗО км від Яремчі та у 100 км від Івано-Франківська, на висоті 900 м над рівнем моря, у с. Поляниця Закарпатської області знаходиться туристичний комплекс «Буковель». Назва його походить від однойменної гори висотою 1129 м, у підніжжя якої і розташувався цей гірськолижний курорт. На території комплексу діють бугельні і крісельні підйомники. До послуг відпочиваючих пункти прокату гірськолижного устаткування (гірські лижі, бігові лижі, сноуборди), лижна школа, де висококваліфіковані інструктори розроблять індивідуальну програму навчання, працює дитяча лижна школа й інструктори по сноубордингу.
Сноубординг — спуск по снігу з гірських схилів на спеціально оснащеній дошці. Це більш агресивний, активний та екстримальний вид, на відміну від гірських лиж. Сноубординг, як окремий вид спорту, з’явився в Америці у 60-х pp. XX ст. На території України сноуборд отримав масове визнання тільки у середині 90-х років. На цей час споруджено багато спеціальних трас з трамплінами та іншими всілякими перешкодами, на яких сноубордисти можуть виконувати різні акробатичні трюки. Зараз найбільш популярним серед сноубордистів став Хаф-пайп (від англ. half-pipe «пів- труби») — споруда зі снігу, схожа на рампу для ролерів.
Взагалі екстремальні розваги, пов’язані з гірськими лижами та сноубордом, можна розділити на декілька груп: freeskiing або freeride — це спуск по крутим непідгото- ваним схилам зі складним рельєфом; heliskiing — те ж саме, тільки з використанням гелікоптера в якості засобу доставки на гору; ski-touring (randonee ski) — скі-тур, гірський туризм з використанням лиж і спеціальних кріплень для підйому вгору; ski-mountaineering (лижний альпінізм) — сходження на гору з метою спуститися з вершини на лижах або сноуборді; останнім часом з’явилась new school — щось на зразок сноубордистського фрістайлу.
Завдяки вдалому розташуванню та унікальним кліматичним умовам, сніг у Буко- велі випадає рано й у великій кількості, що в сполученні з раціональною й ефективною роботою по снігонапиленню і підготовці трас забезпечує прекрасне сніжне покриття, що зберігається з листопада до середини травня. Лижні траси проходять на спеціально підготовлених схилах із трав’яною основою. Стан погоди і сніжного покриття на трасах «Буковеля» можна побачити в режимі on-line за допомогою веб-ка- мер, установлених на схилах. Перепад висот — 488 м, довжина трас — 20 км (95% трас зі снігогенеруючим устаткуванням). Усі траси доглянуті і пов’язані між собою, сама довга траса — 4500 м. Кількість підйомників — 7 канатних доріг (два бугелі, один 2-крісельний, три 4-крісельних, один 3-крісельний) і 5 мультиліфтів.
Яблуниця. Яблуниця знаходиться практично на межі Івано-Франківської і Закарпатської областей, недалеко від знаменитого Яблунецького перевалу. Відстань до районного центра м. Яремче — близько ЗО км. Там знаходиться 10 бугельних підйомників, довжиною від 100 до 1100 м (з них 2-у самому селі і 2 — безпосередньо на перевалі). Траси різного рівня складності. Дуже зручний під’їзд до трас.
Славське. Перша письмова згадка про Славське датується 1483 р. Назву селища пов’язують з річкою Славкою, або «славними» дружинниками князя Святослава, вбитим у 1015 р. братом Святополком. Могила Святослава знаходиться поруч зі Славським, над річкою Опір. Ця річка отримала назву після героїчного опору дружинників Захара Беркута татаро-монгольській орді Батия в 1241 р. Могила Захара Беркута знаходиться на вершині гори в с. Тухля близько Славського.
Історія розвитку відпочинкового туризму та гірських видів лижного спорту в районі Славських Карпат почалася досить давно, ще в XVIII ст., коли Галичина входила до складу Австро-Угорської Імперії. Продані графом Потоцьким іншому графові Євгену Кінському — сколівські землі разом з усією Тухольщиною перейшли тоді до рук нових підприємців — Гределя і Шмідта.
Сьогоднішнє Славське має курортний статус. На його території площею 64 кв. км мешкає 3,7 тис. населення, розташовано 25 туристичних баз та баз відпочинку. Славське — один із самих популярних гірськолижних курортів Українських Карпат.
У Славському прокладено кілька гірськолижних трас європейського значення, функціонують крісельні і бугельні підйомники.
Для гірськолижного відпочинку використовуються гори Тростян, Погар, Менчул і Політехнік. Гора Тростян, висотою близько 1236 м, по складності гірськолижних трас цілком може суперничати з відомими Альпійськими горами. Гора Тростян знаходиться на відстані 2 км від центра села Славське. До нижньої станції крісельної дороги, довжиною 2750 м, туристи можуть доїхати на таксі.
Гора Політехнік розташована при в’їзді в Славське. Ухил гори, довжиною від 600 до 1000 м, шириною — 100—150 м, з перепадом висот — 150—200 м, досить похилий, без різких перепадів. До послуг аматорів-гірськолижників — два бугельних підйомники довжиною 600 і 1000 м чеського виробництва.
Драгобрат. Сама високогірна лижна база Українських Карпат, розташована на висоті 1400 м над рівнем моря, на стику хвойних лісів і альпійської зони, у підніжжі гори Стіг (1707 м над рівнем моря) і гірського масиву Близниця (1883 м над рівнем моря). Підковоподібне розташування гір Свидовецького Хребта створює унікальний природний феномен садиби «Драгобрат» — наявність стабільного сніжного покриву з листопада по травень місяць. Протягом останніх 30 років відсутність снігу, навіть теплими малосніжними зимами, у садибі Драгобрат не спостерігалася.
Відпочинок на Драгобраті — це сучасний готель (74 місця) і два котеджі (по 29 місць) прямо на схилі, поруч з якими знаходяться два ресторани, фінська сауна, відкрите кафе «Курятня».
До послуг відпочиваючих три підйомники з трасами від 500 м (дитяча) до 2500 м. Загальна довжина трас — більше 9 км. У червні і першій половині липня можливе катання на сніжниках довжиною до 500 метрів. На базі є прокат гірськолижного спорядження і сноубордів, камера схову, інструктора, ігровий зал, дискотека-кінозал, сауна, ресторани і колиба, польоти на пароплані.
Курорт постійно розвивається. У найближчих планах інвесторів — будівля готельно-рекреаційного комплексу на 100—150 місць, розвиток мережі сервісного обслуговування, спорудження підвісної канатно-крісельної чи кабінної дороги.
Проте, незважаючи на природну привабливість, легку транспортну доступність, умовно помірні ціни, відсутність мовного бар’єра та інші принади «зелених легенів Європи», більшість українців, захоплених гірськолижним спортом, все ж таки віддають перевагу подорожам за кордон — до сусідніх Словаччини, Польщі та більш віддалених Туреччини й Австрії. Це пов’язано з тим, що досі замало інформації про курорти та реклами їх, нерозвинена інфраструктура, низький рівень сервісу.
Для подальшого розвитку маршрутного лижного туризму в Карпатах пропонується:
— відновити практику проведення початкової та середньої туристської підготовки із заліковими походами I—II категорії складності в Карпатському регіоні. Конкретно пропонується у найближчі роки здійснювати це на базі Глибоцького районного центру дитячо-юнацького туризму та екскурсій Чернівецької області. Центр має досвід організації подібних заходів з дітьми, розроблені цікаві маршрути різних кате-
горій складності, є досвідчені керівники походів — знавці Карпат. Такі заходи слід проводити на комерційній основі. Інформація про такі заходи повинна доходити завчасно;
— провести із залученням найкваліфікованіших туристів-лижників України похід-експедицію V категорії складності по Українських Карпатах з проходженням найвищих хребтів — Чорногори, Свидовця, Мармароського, Горган тощо;
— запровадити практику проведення складних лижних туристських експедицій («Спорт найвищих досягнень») у визнаних лижних регіонах світу — Шпіцбергені, островах Арктики, Гренландії, Алясці, Канадському архіпелазі, Антарктиді та інших;
— запровадити практику обміну досвідом щодо новинок у спорядженні туристів- лижників, проведення окремих семінарів-практикумів, залучення фірм-виробників туристського спорядження у якості спонсорів.
Більшість гірських рік регіону добре освоєні туристами: ріки Чорний Черемош, Черемош, Білий Черемош, Прут, Стрий, а також Тиса та ріки її басейну в Закарпатті — Ріка, Латориця. За останній час до них додалися маршрути малими річками — притоками р. Черемош (р. Пробійна, Бистрець); притоками р. Стрий; верхів’ями р. Прут. Це стало можливим завдяки порівняно нового типу суден — каяків. Ріки Карпат можна долати на каяках, байдарках, катамаранах, плотах.
Найкращий час для проходження рік Карпат — кінець квітня — перша декада травня, під час повені, коли танення снігів найбільш інтенсивне. Це стосується, в першу чергу, рік Прут, Чорний Черемош, Білий Черемош та малих приток, які придатні для проходження лише протягом кількох весняних днів. Ріками Черемош та Тиса сплав можливий протягом усього теплого періоду року — з квітня по жовтень. Каньйонами Дністра на плотах можна проходити з травня по вересень.
Залежно від сезону та виду суден маршрути на ріках Карпат класифікуються до IV категорії складності з елементами V категорії складності. З огляду на характер перешкод, їхня категорійність видається дещо заниженою, але це питання потребує подальшого вивчення і обґрунтування. Річки Карпат можуть бути прекрасним полігоном для міжсезонної підготовки до походів найвищих категорій складності.
Маршрути по ріках Карпат можна рекомендувати тільки групам, що мають досвід походів не нижче III категорії складності по порожистих ріках. До цих груп висуваються вимоги володіння прийомами веслування, відчалювання та причалювання до берега, вміння взаємодіяти на бурхливій воді, мати навички організації рятувальних робіт. Проходження таких перешкод, як поріг Прикарпатський на р. Прут можна рекомендувати лише групам з досвідом участі у водних походах IV категорії складності, а проходження водоспаду Пробій (висота падіння води понад 8 м) бажано здійснювати лише під час змагань в умовах існування надійної страховки рятувальних служб.
Мисливський туризм. Карпатський регіон має найбагатші мисливські угіддя на Україні. Спортивне полювання можливе на всій території Карпат. Середня щільність мисливських видів тварин в 2—5 разів перевищує відповідні показники сусідніх територій.
Виділяють декілька об’єктів (державні лісомисливські господарства), де концентрація мисливських угідь найбільша:
— «Майдан» у Львівській області;
- «Осмолода» у Закарпатській області;
- «Карпати» у Закарпатській області;
- « Буковинське» у Чернівецькій області.
Якщо створити відповідні умови сервісу, дані території можуть стати популярними на міжнародному рівні, а це забезпечить надходження у регіон валютних надходжень. Загальний потенційний обсяг розвитку мисливства на території Карпатського регіону (у. т.ч. й за рахунок держав Європи) в найближче п’ятиріччя можна оцінити у 0,5 млрд. дол. Цей тип туризму пов’язаний з досить високим рівнем особистого споживання, тому робить прибутковою цілеспрямовану роботу навіть з невеликими групами.
Велосипедний туризм. Велосипедний туризм має свої переваги у порівнянні з іншими видами туризму. Велосипед є дуже зручним засобом пересування Він дає мандрівнику можливість із досить значною швидкістю долати великі відстані, ознайомитися під час короткої подорожі з великим географічним районом, відвідати цікаві об’єкти, розташовані один від одного на значній відстані. П; оте, велосипед ставить деякі специфічні вимоги до учасників подорожей. Кожний велотуряег має володіти технікою їзди на велосипеді з вантажем не тільки по ВЮСЄЙНИУ дорогах, а й по стежках та бездоріжжю. Обов’язковою умовою є знанн і Правил дорожнього руху що є запорукою безаварійного проведення велосипедного походу. Кожен велотурист має знати матеріальну частину велосипеда та вміти робити дрібний ремон. у польових умовах. Неабиякими щедрогами обдаровує велосипед у туристичній мандрівці.
Велосипедні подорожі є захоплюючим вило*, активного відпочинку, якіьі дару ^ багато чого несподіваною, а інколи -- досі небаченого, оригінального, винялковогс. Кожна подорож є незабутньою подією, насиченою новими знаннями пр,- невідомі краї та свої можливості.
На даний час в Карпатському регіоні ознаковано дв. і зелосипедних шляхи. Місцевого значення — по території Львівської області №101 Львів — Жовкня, довжина 70 км. Шлях проходить через Брюховичі, Ясниська, Страдч, Дубровиця, Крехів, Глинське. Регіонального значення №11 «Курортами та рекреаційними зонами» — по території Львівської, Закарпатської, Івано-Франківської та Чернівецької областей. Довжина приблизно 500 км. Шлях проходить через Трускавець, Східницю, Урич, Сколе, Славське (ця частина ознакована), далі через Воловець на Сваляву, Міжгір’я, Тячів, Рахів, Татарів, Вижниця, Кіцмань. Розпочато роботи зі знакування регіонального велосипедного шляху №12 «Місцями Івана Франка» (попередня назва). Проходитиме зі Львова через Самбір, Нагуєвичі, Дрогобич, Стрий, Моршин, і далі на Долину, Івано-Франківськ, Коломию, Верховину.
В регіональну мережу велосипедних туристичних шляхів планується включити наступні тематичні шляхи (розроблені, але не ознаковані): «По замках», «Заповідними територіями», «Центрами народних промислів», «По історичних місцях», «Вздовж р. Дністер», «Пам’ятками дерев’яної архітектури».
Серед шляхів місцевого значення (обласних) можна відзначити початкову стадію в ознакуванні двох велошляхів в Дрогобицькому і Турківському районах Львівської області.
Основна частина маршруту походів більш високих категорій складності здійснюється в гірських районах Карпат (до V категорії включно), що вимагає від ве- лотуриста значної фізичної підготовки, хороших навичок з орієнтування на місцевості та подолання природних перешкод. Для походів III, IV та V категорій складності Карпатах характерні важко прохідні ділянки грунтових польових та лісових доріг та стежок, круті гірські дороги, перевали, затяжні підйоми та спуски, броди та інші природні перешкоди, а також незручне для велосипеда покриття доріг (бруківка, крупний щебінь та ін.). Одночасно ці райони мають щільну сітку автомобільних доріг та населених пунктів.
Автомототуризм. Головна особливість автомототуризму — можливість добиратися до початку категорійної частини маршруту і повертатися назад своїм ходом. Це обумовлює рух дорогами загального користування і велику загальну протяжність маршруту. Для визначення категорій складності цих маршрутів слід користуватися запропонованим Переліком маршрутів, а також Порядком класифікації маршрутів туристських спортивних походів.
Класифіковані ділянки наведені у порядку зростання категорії складності, яка характеризується кількістю та складністю перешкод (дороги без покриття, польові, лісові, гірські, заболочені, подолання крутих підйомів та спусків тощо) та необхідним для їх успішного проходження рівнем тактичної та технічної підготовки. При цьому слід зазначити, що ділянки маршрутів вищих категорій складності для їх успішного проходження потребують колективних дій усієї групи, використання спеціальних навичок, додаткових спеціальних засобів, у тому числі й засобів страховки.
При описі ділянок зірочкою (*) позначаються пункти, в яких обов’язкова відмітка у маршрутних документах або фотографії групи з автомобілями чи мотоциклами на фоні характерних видів місцевості. Проте, деякі види активного відпочинку, які вже практикуються в Карпатах, потрібно буде обмежити. Так, при усій привабливості ралі на джипах по абсолютно безлюдним територіям — занадто велике навантаження на оточуюче природне середовище і негативний довготривалий ефект для природи може бути непоправимим.
Етнографічний туризм
Для Карпатського регіону актуальними є питання збереження етнокультурної спадщини. Протягом багатьох століть етнічним групам, що заселяють регіон (гуцули, лемки, бойки), було притаманне гармонійне співіснування з гірською природою, тому вони не асимілювалися, зберегли національну самобутність. Найбільш ефективно це відбувається в процесі безпосередньої участі туристів у традиційних масових етнографічних заходах (святах та фестивалях).
Найбільш відомими й масовими є міжнародні гуцульські фестивалі, що відбуваються з 1991 р. в різних містах Гуцульщини, а саме на :
— Верховині (1991, 1994, 2001 pp.);
— Вижниці (1992, 2003 pp.);
— Рахові (1993, 1998, 2005 pp.);
— Путилі (1995, 2004 pp.);
— Яремчі (1996 p.);
— Надвірній (1999 p.);
— Косові (2002 p.);
— Коломиї (2000, 2006 pp.). [28, с. 232].
Найколоритнішим у горян є Різдвяний цикл, що репрезентує колядки та щедрівки. Елементи карнавалу присутні у святкуванні св. Василія, що кожного року збирає у смт. Вашківці Чернівецької області по кілька тисяч приїжджих. Окрім релігійних свят, мешканці Карпат відзначають щорічне свято проводу пастухів на полонини, яке відбувається в кінці травня й супроводжується давніми традиціями, коріння яких сягає дохристиянських вірувань.
Традиційними в Карпатському регіоні є щорічні Всеукраїнські фестивалі лемківської культури «Дзвони Лемківщини» (м. Монастириськ Тернопільської області) та бойків (єдиний у світі бойківський фестиваль у м. Турка на Львівщині). У 2007 р. пройшли IV Всесвітні бойківські фестини, які відвідав президент України. Фестини тривали три дні й були надзвичайно насичені різноманітними подіями: конкурси, турніри, конференції, концерти, молебні, відкриття меморіальних таблиць, вулична вистава театру «Глорія», виставка саморобних машин «Дига», нічна варта.
Як описує С. Павлюк, у м. Івано-Франківську проходить фестиваль народного прикладного мистецтва «Карпатський вернісаж», мета якого — популяризація народних традицій та культури регіону, представлення таких ремесел, як різьба по дереву, ткацтво, вишивка, писанкарство, ковальство, гончарство, лозоплетіння, твори художнього мистецтва, ліжникарство тощо. [156, с. 232].
Як зазначає М. Лаврук, для відродження і розвитку оригінальних обрядів, ознайомлення з ними гостей краю на Верховині у 2004 р. започатковано щорічний фестиваль «Гуцульська коляда». [114, с. 173]. Серед фестивалів, що популяризують народні традиції та гармонійне співіснування людини в довкіллі, — «Свято Купала на Драгобраті» та «Івана Купала на Буковелі», започатковані у 2006 р.
Любителям екстріму в Карпатах запропонують «Мізунську /вигоду» (смт. Новий Мізунь Долинського району Івано-Франківщини), спортивно-культурний фестиваль «Планета Драгобрат» (урочище Драгобрат, смт. Ясіня Рахівського району Закарпатської області), Всеукраїнський зимовий фестиваль екстремальних видів спорту «Гуцулія. Зима» (спортбаза Заросляк, смт. Ворохта Івано-Франківської області).
Найбільш атрактивним для різних категорій туристів є щорічний Міжнародний фестиваль етнічної музики і лендарту «Шешори», що започаткований у 2003 р. в однойменному селі Косівського району Івано-Франківської області. Основною родзинкою свята є майстер-класи, що дають можливість стрибати та кружляти на танцювальному майданчику, освоюючи народні танці; побачити та навчитися ковальського ремесла, вишивки, творіння ляльки-мотанки, виготовлення народних інструментів, приготування особливих страв гуцульської (і не тільки) кухні тощо. У 2006 р. у фестивалі брало участь близько 300 музикантів з 9-ти країн, відвідало більше ніж 10 000 туристів.
Високомистецьким дійством, яке супроводжується народними танцями, співом, відзначається і по сьогоднішній день гуцульське весілля. Вперше гуцульське весілля задокументував етнограф В.Шушкевич у 1902 р. На думку фахівців, відтоді церемонія
особливо не змінилася, особливо у Верховинському районі іваио-Франківщини. Популярними стали театральні дійства, що їх туристична агенція може замовити в карпатському селі для заможних туристів. Є спроба відтворення атмосфери гуцульського весілля як дійсіва, яке увібрало в себе безліч рис культури, побуту, вірувань.
Иевною візитною карткою регіону повинно стати формування системи різних за розміром гольф-проектів поблизу замків. Як відомо, сучасний гольф намічає самий ніhрокиіі іЛісктр інфраструктури для любителів гри. При цьому слід зазначити, що деякі формати є доступними навіть для невеликого бізнесу — «грін» може дозволити v.ooi навіть невеликий пансіонат.