Туристична діяльність як поняття може трактуватися з різних точок зору. Широкі верстви населення найчастіше розуміють її як заняття туризмом, відпочинком, екскурсії, дозвілля. В контексті господарських взаємовідносин туристичну діяльність визначають як виробничо-обслуговуючу
діяльність з надання різноманітних туристичних послуг або діяльність з організації подорожей з туристичною метою. Більш широко туристична діяльність може визначатися як прояв соціальної прлітики держави, профспілок, підприємств з метою реалізації прав громадян на відпочинок, свободу пересування та інших.
Грунтуючись на діяльнісному підході, туристична діяльність може бути визначена як відношення, які пов'язують суб'єкт діяльності з середовищем та ілюструються нескладною схемою:
В будь-якому аспекті туристична діяльність передбачає активізацію людського фактора. В ній беруть участь індивідуальні особи, трудові, спортивні колективи, туристичні секції і клуби, профспілкові, молодіжні і неформальні організації, заклади, об'єднання і окремі підприємства. В сучасних суспільних умовах важливу роль в розвитку туризму відіграють спільна участь у \ виробничо-обслуговуючій діяльності і співробітництво і організацій, асоціацій і союзів міжгалузевого і галузевого, соціального і економічного, державного недержавного характеру.
Туризм є відкритою системою, на яку значний вплив мають природні фактори, кліматичні, економічні і соціальні катаклізми, національні і регіональні конфлікти тощо. Деякі з таких зовнішніх впливів на систему проявляються регулярно, прояви інших передбачити неможливо. Ситуація ускладнюється і тим, що в багатьох випадках окремі види комерційної діяльності, наприклад, організація розміщення і харчування, надання транспортних послуг спрямовані на обслуговування не тільки туристів, але й інших категорій відвідувачів, подорожуючих, місцеве населення. Крім того, не всі туристи користуються послугами, які реалізуються туристичними підприємствами, що пропонують до споживання комплексний турпродукт (туроператорами або турагентами), віддаючи перевагу діяльності напряму, самостійно зв'язувались з транспортними компаніями і готелями, ресторанами, бюро екскурсійного обслуговування тощо. Інші споживачі туристичних послуг віддають перевагу роботі не з турагентствами, а безпосередньо з операторами турів. В сучасних умовах глобалізації суспільних процесів середовище реалізації туристичної діяльності, з одного боку, характеризується значною уніфікацією вимог, а з іншого — значною територіальною дифференціацією реальних можливостей задовольняти туристичні потреби і поляризацією конкретного стану ключових елементів як прямого, так і непрямого впливу: технології; закономірності функціонування економіки, що мають відмінні прояви на різних таксономічних рівнях (світовому, регіональному, національному, локальному); науково-технічний прогрес; групові інтереси; суттєві Події; соціально-культурні, екологічні, політичні умови.
Безпосереднє здійснення туристичної діяльності на національному рівні відбувається під впливом елементів середовища державного регулювання туристичної діяльності. Його складовими є: нормативно-правові акти; сприяння просуванню туристичного продукту на внутрішньому та світовому
туристичних ринках; захист прав і інтересів туристів та забезпечення їх безпеки; ліцензування і стандартизація в туристичній індустрії; сертифікація туристичного продукту; правила в'їзду та виїзду туристів з урахуванням інтересів розвитку туризму; виділення прямих бюджетних асигнувань; створення сприятливих умов для інвестицій; податкове регулювання; митне регулювання; надання пільгових кредитів; встановлення митних та податкових пільг суб'єктам туристичної діяльності; кадрове забезпечення; розвиток наукових досліджень; забезпечення картографічною продукцією тощо.
Відчутний вплив на конкретний стан господарського середовища реалізації туристичної діяльності мають процеси спеціалізації, диверсифікації, кооперації, концентрації виробництва.
Виразом спеціалізації туристичної діяльності є функціонування різноманітних і спеціалізованих засобів розміщення (готелі, кемпінги, мотелі тощо), реалізація різних форм обслуговування в закладах гостинності і розваг у відповідності до зростаючого набору видів туристичних послуг і подорожей. Процес спеціалізації приводить до ускладнення господарських зв'язків між підприємствами, які беруть участь в обслуговуванні туристів, з огляду на що, виникає необхідність в кооперуванні спеціалізованих виробництв.
Кооперування в індустрії туризму є формою організації постійних економічних зв'язків між спеціалізованими, але самостійними підприємствами по виробництву і реалізації туристичних послуг і товарів.
В практиці функціонування туристичної індустрії кооперування відбувається у формі довгострокового договірного співробітництва на предметній, функціональній, регіональній, міжгалузевій, національній, міжнародній основі. Найчастіше ініціаторами кооперування виступають безпосередньо суб'єкти туристичної діяльності, оскільки саме вони створюють, пропонують і реалізують туристичний продукт. Фактично, кооперація — не самоціль, а засіб підвищення якісних показників туристичного сервісу, економії часу, сил і коштів.
Бурхливий розвиток туризму в 70-ті pp. спричинив активний процес Концентрації виробництв туристичної індустрії. Перш 'за все, концентрація призводить до збільшення середнього розміру підприємств. Вона відбувається як шляхом збільшення окремих виробничих одиниць, так і шляхом об'єднання широкого кола спеціалізованих підприємств і Пов'язана з диверсифікацією туристичної діяльності окремих суб'єктів. В економіці диверсифікація розуміється як розширення сфери виробництва торгівлі виробником торговцем за рахунок включення до неї нових продуктів. Вона може відбуватися шляхом придбання фірм, які вже діють на тих ринках, куди збирається проникнути компанія, або через розширення власних потужностей. Диверсифікація дозволяє зменшити ризик підприємницької діяльності шляхом перерозподілу інвестицій та інших ресурсів між декількома напрямами діяльності, а саме шляхом виробництва різних товарів і послуг. В туризмі диверсифікація дозволяє вирішити проблеми залежності від одного ринку, ємність якого починає скорочуватися (наприклад, скорочення ринку в'їзного туризму в Грецію відбувалося паралельно з розвитком ринків Туреччини, Кіпру, Єгипту, Туніса); врівноваження сезонних коливань попиту; забезпечення простору для росту фірми (особливо при освоєнні нових напрямів та відкритті нових туристичних ринків). 3 огляду на споживчо-значимі ознаки в туристичній діяльності прийнято розрізняти спеціалізований і соціальний туризм, таймер, а також альтернативний туризм. Спеціалізований туризм — термін, що використовується для позначення туристів, які купують спеціалізований тур і виїжджають з метою вивчення специфічних особливостей тієї чи іншої місцевості, для отримання особистого досвіду, виконання спортивних нормативів, активного відпочинку тощо. В рамках спеціалізованого туру особлива увага приділяється широкому діапазону питань, що пов'язані з вивченням культури, природи місця відвідування, а також з професійними і різного виду спортивно-туристичними інтересами подорожуючих, з обов'язковим дотриманням правил
безпеки, що особливо важливе для самодіяльного, спортивного туризму. В міжнародній практиці виділяють наступні види спеціалізованого туризму: пригодницький («м'який» та «жорсткий»), екотуризм, етнічний (ностальгічний), сільський, фермерський, спортивний, дитячо-юнацький та ін.
Сьогодні дуже поширена практика володіння правом проведення відпочинку в засобах розміщення, що належать клубу відпочинку. Клубний відпочинок може здійснюватися:
1) в режимі реального часу, коли його тривалість і якість залежать від кількості приналежних покупцеві умовних одиниць виміру, що використовуються клубом (наприклад, балів або кредитних очок);
2) в режимі поділеного часу (таймшер) і здійснення подорожі кожного року в певний період тривалістю не менше одного тижня.
Широке розуміння соціального туризму охоплює такі види туристичної діяльності — загальнодоступних подорожей, екскурсій, відпочинку — які задовольняють пізнавальні інтереси, духовні та інші потреби людей, включаючи оздоровлення, відновлення сил за рахунок різних джерел фінансування, в т.ч. коштів, що виділяються державою на соціальні потреби.
Останнім часом, у зв'язку з розвитком інформаційних мереж, отримує поширення альтернативний туризм, де в якості організатора подорожі виступає не спеціалізоване підприємство, а сам турист, подорожуючий, використовуючи рекламні матеріали виконавців окремих туристичних послуг і замовляє такі послуги самостійно за допомогою інформаційних мереж.
Конкретними формами прояву туристичної діяльності вважають:
Стратегічну туристичну діяльність, яка полягає в підготовці цільових документів; зборі інформації; поясненні процесів і ситуацій; формуванні щорічних планів дій; моніторингу результатів діяльності.
Турагенстську діяльністьу яка здійснюється юридичними особами і індивідуальними підприємцями на відповідних засадах (ліцензування) як діяльність з просування і реалізації туристичного продукту.
Туроператорську діяльність, яка передбачає діяльність, на основі ліцензії, юридичних або фізичних осіб з формування, просування і реалізації туристичного продукту
Експедиційну діяльність, яка охоплює будь-які експедиційні дослідження, що здійснюються (самостійно або паралельно з іншою діяльністю, в тому числі з туризмом) з метою вирішення фундаментальних або прикладних завдань.
Суб'єкти туристичної діяльності
Згідно з Законом України «Про туризм» суб'єктами туристичної діяльності є підприємства, установи, організації, незалежно від форм власності, фізичні особи, що зареєстровані у встановленому чинним законодавством України
порядку і мають ліцензію на здійснення діяльності, пов'язаної з наданням туристичних послуг. В такому контексті туристичні послуги визначаються як кінцевий продукт діяльності туристичного підприємства по задоволенню відповідних потреб та реалізації діяльності людей у вільний: час: відпочинок, екскурсії, подорожі.
Задоволення потреб і попиту на туризм передбачає необхідність забезпечення великої кількості
туристичних послуг. З точки зору господарської діяльності інтерес являють матеріальні та нематеріальні туристичні послуги. Іноді матеріальні послуги виступають у формі товару, їх головною характеристикою є те, що вони не обмежені кількісно. Споживання нематеріальних послуг туризму відбувається виключно в місці, де вони виробляються. Вони не можуть бути транспортованими до споживача і використовуються туристами тільки після міграції в район локалізації послуг. Такими послугами є, наприклад, послуги розміщення, які локалізовані в певному місці для приваблення туристів, послуги харчування, які передбачають конкретні ресторани, послуги розваг, які задовольняють оперні, драматичні театри, казино і т.ін. в туристичних центрах.
Отже, реалізацію туристичної діяльності в широкому контексті гоподарювання здійснюють різні підприємства — економічні агенти світового туристичного ринку (Табл. 2)
Суб'єктами ринкових відносин в контексті туристичної діяльності виступають організатори і продавці (туроператори і турагенти) туристичного продукту, їх контрагенти — виконавці послуг (готелі, ресторани, компанії-перевізники, екскурсійні бюро) і покупці (споживачі) як комплексного турпродукту, так і окремих туристичних послуг (Рис. 3).
Рис.З. Схема взаємодії суб'єктів туристичного ринку
В міжнародній практиці відомі і широко використовуються угоди і контракти, які регулюють взаємовідношення контрагентів з турагентами і туроператорами. Наприклад, взаємовідносини з контрагентами — транспортними підприємствами, зокрема з авіаперевізниками, можуть бути оформлені договорами фрахтування (чартер, субчартер), які визначають орендні зобов'язання по відношенню до всієї або частини місткості транспортного засобу, який здійснює чартерний рейс, або договорами на придбання блоку місць в транспортному засобі (блок-чартер), які визначають відно-
Рис.З. Схема взаємодії суб'єктів туристичного ринку
В міжнародній практиці відомі і широко використовуються угоди і контракти, які регулюють взаємовідношення контрагентів з турагентами і туроператорами. Наприклад, взаємовідносини з контрагентами — транспортними підприємствами, зокрема з авіаперевізниками, можуть бути оформлені договорами фрахтування (чартер, субчартер), які визначають орендні зобов'язання по відношенню до всієї або частини місткості транспортного засобу, який здійснює чартерний рейс, або договорами на придбання блоку місць в транспортному засобі (блок-чартер), які визначають відношення купівлі-продажу прав на послуги з перевезення пасажирів, їх багажу чартерним або регулярним рейсом.
Таким чином, ключовими суб'єктами туристичної діяльності, які взаємодіють-в процесі розробки і реалізації турпро-Дукту, надання і споживання туристичних послуг є:
f виробник (організатор) і гуртовий продавець тура — ту- роператор;
f виконавці туристичних послуг (контрагенти) — підприємства і компанії, які надають окремі послуги з розміщення, харчування, транспортні, екскурсійні, страхові, послуги, які пов'язані з оформленням закордонних паспортів і віз, бронюванням і купівлею квитків, та ін., що входять до складу турпакету, туру — це готелі, ресторани, транспортні компанії (компанії-перевізники), підприємства культури (музеї, театри), спорту (клуби, стадіони), лікувально-оздоровчі заклади, екскурсійні підприємства тощо. Вони виступають в якості національних або іноземних контрагентів, які постачають туроператорам послуги, що входять в тур;
роздрібний продавець — турагент;
турист (споживач) — будь-яка фізична особа, яка використовує, купує або має намір придбати туристичні послуги (турпродукт) для особистих потреб.
Допускається поєднання деяких з перерахованих функцій окремими суб'єктами.
Функції та схеми діяльності організаторів обслуговування та продавців турпродукту
Організація, або підприємець, які на засаді ліцензії Здійснюють діяльність по формуванню, просуванню та реалізації турпродукту, відносяться до myponepamopie.
Організацію або підприємця, які на засадах ліцензії Здійснюють діяльність по просуванню і реалізації туристичного продукту називають шурагентом.
Такі визначення дозволяють чітко встановити спільність і відмінність функціональної сутності виробничо-обслуговуючої діяльності двох ключових суб'єктів туристичної діяльності. Ні туроператори, ні турагенти не надають власне турпослуг, а здійснюють лише функції посередників між безпосередніми виробниками турпослуг і споживачами. В свою чергу, їх діяльність — також є тур послугою. Відмінність полягає в тому, що туроператори, крім діяльності по просуванню і реалізації туристичного продукту, ще й формують такий продукт.
Формування турпродукту включає кропітку роботу з пошуку закордонних партнерів, вибору готелів, підбору екскурсій, переговорів з авіакомпаніями, участь у виставках та ярмарках, точний розрахунок кількості місць в готелі та на авіарейсах, що бронюються, випуск каталогів, робота з пошуку та відбору агентств тощо.
Турагентство — це фірма-посередник між туроперато-ром і клієнтом. Однак, останнім часом крім посередницьких функцій вони часто виробляють власні послуги, додаючи їх до основної програми туроператора. Рекомендації ЄС «Положення до закону, що регулює контрактні організації подорожей та посередницький контракт подорожі» конкретизують, що турагент — це роздрібне підприємство, а туроператор -гуртове. Тим не менш, слід враховувати, що на практиці досить важко чітко розмежувати чисто роздрібні і гуртові фірми. Гуртові фірми часто мають відділення або філіали для роздрібних операцій, а роздрібні фірми за будь-якої зручної нагоди готові взятися за невеликі гуртові операції.
В практиці туристичної діяльності розрізняють туропе-раторів і турагентів, які працюють на прийом туристів — рецептивні (inbound, incoming) або їх відправку — ініціативні генеруючі (outbound). Прийом і відправка можуть здійснюватися по відношенню як до внутрішніх, так і міжнародних туристів.
Функціонально виробничо-обслуговуюча діяльність ту-роператорів передбачає:
f формування (комплектацію) турів;
f просування турів;
f гуртову реалізацію турів;
f забезпечення обслуговування туристів в межах програми
туру;
f контроль і оперативний супровід турів;
f відповідальність за виконання робіт.
До основних функцій туроператорів відносять:
1) вивчення потреб потенційних туристів на тури та туристичні програми;
2) складання маршрутів та перспективних програм обслуговування туристів;
3) взаємодія з постачальниками послуг;
4) розрахунок вартості туру та визначення ціни;
5) реалізація турів;
6) методичне забезпечення турів;
7) забезпечення4 туристів необхідним та спеціальним упорядженням, сувенірною та рекламно-інформаційною продукцією;
8) підготовка, підбір та призначення спеціалістів на маршрути подорожей (екскурсоводи, інструктори, гіди-перекладачі тощо);
9) рекламно-інформаційна робота по просуванню туристичного продукту до споживачів;
10) контроль за якістю, надійністю та безпекою туристичного обслуговування.
За специфікою функціонування на ринку туристичних послуг вирізняють чотири основних типи туроператорів: 1. Оператор масового ринку — найбільш відомий тип операторів. Сутність діяльності для даного типу полягає у формуванні, купівлі і продажу турпакетів у добре відомі туристичні центри і курорти, перевезення. Клієнтів до яких здійснюється приватними авіакомпаніми або чартерними рейсами.
2. Туроператори, які спеціалізуються на певному сегменті (напрямі) туристичного ринку, — найбільш поширений тип туроператорів, який може бути поділений на декілька категорій:
а) туроператори, які пропонують пакети для певної категорії споживачів (наприклад, для молоді, вчених, бізнесменів, сімейних пар тощо);
б) туроператори, які пропонують пакети на певні напрямки дестинації (наприклад, в Англію, Францію, Угорщину, Швейцарію, Австрію і т.д.);
в) туроператори, які пропонують пакет турпослуг в певних туристичних центрах (наприклад, Майорка, курорт Коста Дель-Соль, Анталья тощо);
г) туроператори, які пропонують турпродукт, пов'язаний з перевезеннями клієнтури на. певному виді транспорту (наприклад, пароплави, потяги, літаки);
д) туроператори, які пропонують специфічні тури (са-фарі, рафтінг, дайвінг тощо).
3. Туроператори внутрішнього ринку (domectic), які продають турпакети в межах країни проживання, тобто турпродукт реалізується на національному рівні.
4. Туроператори зовнішнього ринку (international) створюють пакети і продають їх в різні країни. Найчастіше їх діяльність пов'язується з тими країнами, з яких приїздить більша кількість туристів. Як і з попереднім типом, тут вирізняють декілька категорій. Деякі організовують для зарубіжних туристів різноманітні послуги і виступають в ролі менеджерів сервісного забезпечення турпродукту. Інші — спеціалізуються виключно на зустрічі і перевезенні (трансфері) туристів у готелі, а також пропонують послуги ескорту. Окремі туроператори пропонують різноманітний набір послуг, який включає переговори з партнерами, які мають автобуси і готелі, організацію освітніх турів, організацію харчування і розваг з метою мінімізації цін, що закріплені в контрактах. Ряд туроператорів спеціалізується на обслуговуванні окремих етнічних груп тощо.
Підприємства-туроператори найчастіше організовують в'язок зі споживачами через турагентів. Останні на договірній основі отримують від туроператорів права на реалізацію сформованого турпродукту. Набір функцій тураген-та залежить від угоди з туроператором. В деяких випадках [агентське підприємство може виконувати більшість функцій туроператора. Фактично, виконуючи роль посередників, ту-агенти — невеликі фірми з незначним капіталом і обмеженим ринком, залежать від діяльності крупних туроператорів транспортних компаній. Однак, вони відіграють важливу толь на ринку, оскільки саме через них продається, доводиться до кінцевого споживача переважна більшість турів — туропродукту, що формується туроператором. Серед підприємств в галузі туризму туроператорів не більше 5%, тургентів - 95%. Отже, активно діючий турагент - це вирішальний елемент агентської мережі туроператора.
З огляду на це, основними якостями туроператора важаються:
- комунікабельність персоналу;
- надійність і чесність;
- вміння використовувати різні ефективні методи продажу.
За формами організації турагентства можуть бути:
а) самостійними підприємствами, які співпрацюють з однією або декількома фірмами-туроператорами на основі взаємних угод;
б) частиною збутової сітки великої фірми туроператора;
в) турбюро — турагентства, які забезпечують переважно екскурсійне обслуговування і за попередніми формами взаємодіють з туроперторами і турагентствами інших видів.
Процес взаємодії між туроператором і турагентом має вигляд:
f публічної оферти туроператора;
f укладання договору між туроператором і турагентом;
f розсилка туроператором пропозиції у вигляді прайс-листів та рекламних матеріалів;
f замовлення турагентства на бронювання туристичного продукту;
f підтвердження замовлення туроператором і виставлення рахунку;
f оплата рахунку турагентом і передача туроператору документів туриста ( в разі оформлення в'їзних віз до країни подорожі).
Слід відзначити,' що робота в якості турагента без організації власних турів доцільна лише на початковому етапі діяльності турфірми. В процесі розширення напрямків роботи турфірмам стає більш економічно вигідно поєднувати агентську та операторську діяльність .
Згідно з окремими даними в Україні зареєстровано вже понад 5 тисяч турфірм. З них, майже всі декларують, що формують туристичний продукт. Однак, лише одиниці з них займаються операторською діяльністю в класичному розумінні цього слова. Більшість фірм на практиці виконує роль гуртовиків, які купують у зарубіжних операторів туристичний продукт і додають частку послуг, насамперед транспортну складову.
Така ситуація цілком закономірна. Вихід вітчизняних туроператорів на світовий ринок ускладнюється тим фактом, що їх конкуренти — давно утворені компанії, які мають значний досвід, напрацьовані масштабні та стабільні партнерські зв'язки, оборот капіталу в сотні мільйонів доларів. Наприклад, серед туроператорів Німеччини наприкінці XX ст. провідні місця займали TUI та LTU. Перший з них надає щороку послуги понад 8,5 млн клієнтів на майже 10 млрд. євро, другий — відповідно, 6 та 7.
В процесі формування і реалізації турпродукту, коли задіяно багато суб'єктів підприємницької діяльності, використовуються різні схеми організації діяльності туристичної фірми:
Виробнича — полягає в тому, що турфірма купує у різних організацій права (гарантії) на отримання різних послуг (послуги в місцях перебування, транспортні послуги тощо) і, виходячи з вартості придбаних, гарантій, формує вартість власного продукту (туру) та продає його або безпосередньо туристам, або заключає договори-комісії та агентські угоди на реалізацію турів.
Торговельна — визначається тим, що турфірма купує готовий турпродукт (тур, путівку) у іншої турфірми і перепродає її. В такому випадку заключається договір купівлі-продажу.
Посередницька — даний варіант відрізняється від двох попередніх тим, що не передбачає придбання турфірмою у власність ані прав на отримання послуг, ані путівок чи турів. Предметом такої діяльності є надання іншій турфірмі послуг по реалізації її путівок (турів) туристам за певну винагороду відповідно до договору. Така діяльність оформлюється агентськими угодами та договорами-комісії.
Схема інформаційних послуг реалізується без укладання договору комісії. Турфірма може надавати туристам інформацію про ціни, якість обслуговування, екскурсійну та розважальну програму того чи іншого туроператора без фактичного перерахування грошей туриста туроператору. Турист сплачує турфірмі вартість інформаційних послуг і подорожує за обраним маршрутом, а послуги туроператора оплачує на місці.
Консалтинг в сфері імміграції . Ця діяльність полягає в наданні послуг по оформленню документів на виїзд за кордон на постійне місце проживання, а також представлення інтересів клієнта в посольстві іноземної держави, моніторинг його справи і, так званий, адаптаційний сервіс. Відносини української та іноземної сторони можуть бути оформлені в таких варіантах: українська сторона працює як офіційне представництво іноземної фірми; спільне підприємство української та іноземної фірми; укладається договір між українською та іноземною фірмою або приватним адвокатом на представлення інтересів останніх на території України;
в крайньому випадку може бути довіреність від іноземної фірми або адвоката на представлення їх інтересів на території України місцевою фірмою або фізичною особою.
Туроперейтинг
Туроператори виконують провідну роль в туризмі, оскільки вони формують пакети туристичних послуг, тури, турпродукт і продають їх різним користувачам (агентам) для реалізації туристам (Рис. 4). Коли туроператор продає послуги поокремо іншим операторам, які формують свої індивідуальні пакети, він стає оптовим ділером туристичних послуг.
Туроператори з'явилися на ринку туристичних послуг в середині XIX ст. Бурхливий розвиток їх діяльності почався у 60-х роках XX ст., коли зросла активність авіакомпаній і місткість літаків, знизилась вартість авіаперевезень. Пропозиція недорогих подорожей стимулювала попит, а туроператори стали тим елементом туристичного ринку, який сприяв задоволенню зростаючого попиту, створюючи комплексний турпродукт масового споживання.
і Туроператори комплектують пакети туристичних послуг, домовляючись про спеціальні тарифи в авіакомпаніях, бронюючи блоки номерів в готелях, укладаючи угоди з наземними службами і працюючи з іншими місцевими постачальниками туристичних послуг. Завдяки такій діяльності створюється продукт, який є предметом ринкових відносин туроператора з іншими суб'єктами туристичної діяльності: гуртового та роздрібного продажу.
Туроператори продають основні компоненти своїх турів великій кількості туристів за фіксованими цінами напряму або через турагентів. Як оптовики, вони мають можливість обумовити з постачальниками туристичних послуг зниження вартості певного туру до максимально можливого рівня, оскільки отримують значні знижки. В той же час, готелі і
транспортні компанії використовують туроператорів, щоб продати свої вільні номери і місця в літаках, і тим самим здобути вищі показники ефективності функціонування.
Рис. 4. Схема формування і продажу комплексної туристичної послуги - тура
Майстерність туроператора виявляється в його здатності страхуватися від зниження розцінок купівлею туристичних послуг у великих кількостях, які конче необхідні для формування туристичних пакетів, економічно доступних для туриста. З іншого боку, туроператори дуже ризикують, закуповуючи місця у авіакомпаній і номери в готелях за встановленими цінами в різних місцях приблизно за 12-18 місяців до того, як їх викупить турист. Ризики, як показали війни на Близькому Сході, в Перській затоці, іракська війна, теракт 11 вересня 2001 р. та інші, можуть бути величезними.
Після того, як туроператор організував закупку місць на авіатранспорті і номерів в готелях, купуються інші компоненти — харчування, музеї, екскурсії, необхідні для остаточної комплектації пакету турпослуг для відпочинку. На цьому етапі вони готові видавати і розсилати у великих кількостях дорогі, кольорові брошури. Такі інформаційно-рекламні брошури мають форму каталога і містять детальну характеристику турів, що організовуються, інформацію про строки проведення турів (виїзд та приїзд); клас обслуговування, готелі, екскурсії, соціальні і культурні заходи, додаткові послуги та їх вартість, додаткові знижки з боку туроператора (групова, сезонна, чартерна тощо). Змістовними складовими характеристики турпродукту, який пропонується і включається до каталога туроператора є:
f місце перебування, тип і категорія транспортних засобів;
f тип розміщення (готель чи інший заклад розміщення), місцезнаходження, категорії та основні характеристики проживання;
f тип харчування, включений в турпакет;
f маршрут подорожі;
f сума і відповідна доля в процентах від загальної вартості турпакета, яку необхідно внести в якості задатку, а також
строки оплати всього турпакета;
f мінімальний розмір групи, необхідний для організації подорожі, строки повідомлення споживачів про можливу ануляцію;
інформація загального характеру про туристичні формальності, а також специфічні традиції і звичаї країни подорожі, порушувати які туристам не рекомендується.
Кожен тур, представлений в такій брошурі, самі каталоги є реально витраченими коштами. Очікується, що кожний тур, включений до брошури має бути проданий в достатній Кількості, принаймні такій, щоб покрити основні витрати ту-роператора. В цілому, витрати на рекламу і просування туристичного продукту на ринок, які передбачають комплекс заходів: участь в туристичних виставках, ярмарках та біржах, організацію інформаційних послуг, видання каталогів, буклетів, путівників і т.ін. — є суттєвою складовою бюджету туроператора, як і будь-якого іншого суб'єкта туристичної діяльності. Наприклад, для фірми, що займається прийомом і обслуговуванням туристів вони сягають приблизно 10-15% отриманого прибутку. З метою підвищення ефективності таких витрат, туроператори повинні постійно працювати зі своїми, турагентами: проводити з ними навчальні семінари по вивченню умов туристичних подорожей, методів ведення фінансових справ, нормативів правового забезпечення оформлення операцій; організовувати ознайомлюючі рекламні тури (FAM- familiarization-tour) тощо. Після врахування власного прибутку туроператори виставляють ціну пакета послуг для покупців за вартістю, яка за їх сподіваннями буде привабливою і конкурентною. Тураген-ти, авіакомпанії та інші контрагенти продають такі пакети турів своїм клієнтам, отримуючи фіксовані комісійні, які вже включено до ціни кожного з пакетів послуг, що реалізуються. Окремі туроператори надають додаткові премії (бонуси) за збільшення обсягу продажу і за реалізацію більш дорогих варіантів турів та послуг.
Отже, ключовим елементом діяльності туроператора будь-якого типу є пакетування різноманітних послуг. Діяльність туроператора по комплектації послуг, які ним самим не виробляються (послуг готелів, транспортних компаній, Дозвіллєво-розважальних закладів і т. ін.) у туристичний пакет, тур, турпродукт - називається туроперейтингом.
В більш широкому розумінні виробничо-обслуговуючої діяльності з організації і продажу турпродукту туроперейтинг передбачає:
— маршрутизацію та сервісно-анімаційне;
— нормативно-правове, документальне;
— фінансово-комерційне та
— інформаційно-маркетингове забезпечення турпродукту.
Туроперейтинг покликаний визначити змістовне наповнення турпродукту у відповідності до спеціалізованих групових/індивідуальних запитів і інтересів туристів (споживачів) завдяки сформованій туроператором програмі обслуговування за певним маршрутом подорожі.
Під груповою (колективною) подорожжю розуміють спільну мандрівку декількох осіб за єдиним маршрутом на однакових для всіх умовах обслуговування. Об'єднання мандрівників в одну групу обумовлюється спільністю інтересів і цілей подорожі, а також порівняно більш низькими цінами на тури у порівнянні з індивідуальними подорожами в зв'язку з наданням групових знижок. За міжнародними нормами груповою подорожжю вважається спільна поїздка 15 осіб і більше В тих випадках, коли вартість групового туру включає витрати подорожуючих, пов'язані з проїздом від місця формування групи до першого на маршруті засобу розміщення, а також від останнього на маршруті засобу розміщення назад, тур іноді називають транстуром. Індивідуальна подорож являє собою незалежну подорож однієї або декількох осіб і пов'язана з обслуговуванням, яке носить персональний характер, як правило, за більш високими цінами. В міжнародній практиці індивідуальними подорожами вважаються мандрівки з чисельністю групи менше 15 осіб.
В будь-якому випадку подорожі (пребування, поїздка, тур) організовуються і проводяться за завчасно розробленими маршрутами, програми обслуговування на яких мають певну тривалість і мету, забезпечуються туроперейтинговою діяльністю з маршрутизації та розробки анімаційно-сервісного забезпечення турпродукту.
Туристичний маршрут — це завчасно спланована траса послідовного пересування туристів між географічними пунктами, які відвідуються протягом певного періоду часу з метою отримання послуг, як передбачених програмою обслуговування, так і додаткових: розміщення, харчування, екскурсійне обслуговування, спортивні, видовищні, соціальні заходи тощо. Вихідною і кінцевою точками маршруту служать пункти початку і закінчення подорожі. Початок маршруту - це місце надання туристу першої туристичної послуги, обумовленої договором. Кінець маршруту — місце надання останньої туристичної послуги. З метою уніфікації методів організації і менеджменту туроперейтингу туристичні маршрути класифікуються за різними ознаками (Табл.З).
Табл. 3. Класифікація туристичних маршрутів
Маршрутизація — розробка і впровадження нового туристичного маршруту, що є складовою туристичного продукту, туру — є однією з важливих функціональних складових туроперейтингової діяльності. Крім формування траси туристичної подорожі в просторовому аспекті, визначення географічних точок перебування з урахуванням наявних в певній місцевості туристичних ресурсів і умов туристичної
До туристичних ресурсів
відносять природні, історичні, соціально-культурні об'єкти (природні парки, заповідники, архітектурні споруди та ансамблі, пам'ятки історії та культури, театри, музеї, спортивні заклади тощо), які здатні задовольнити духовні потреби туристів, сприяти відновленню і зміцненню їх фізичних сил.
діяльності, вона передбачає зведення окремих рейсових операцій певних транспортних засобів в маршрутні.
Маршрути вихідного дня — невеликі за протяжністю (5-25 км) та незначні за складністю туристичні походи і екскурсії протягом вихідних днів кінця робочого тижня (свят), які покликані дати туристу або екскурсанту уявлення про туризм і екскурсії, навики, необхідні кожному для успішного просування і орієнтування на місцевості, про організацію відпочинку і харчування в похідних умовах.
Маршрут похідний — тур з обов'язковою участю в багато добових туристичних походах з різними активними способами пересування, тривалість яких становить не менше 25% від тривалості тура.
Маршрут тематичний — тур з переважанням в програмі екскурсійного обслуговування, занять пізнавальної спрямованості (оглядові і тематичні екскурсії, відвідування музеїв, фольклорних свят, вивчення мови і т.ін.)
Маршрут туристичний самодіяльний — шлях слідування групи туристів, мандрівників, який розробляється і організовується туристами самостійно:1 Туристи самі забезпечують його матеріальну базу, добровільно і самостійно здійснюють господарсько-побутове і туристичне обслуговування. Методичну допомогу при цьому надають туристичні клуби і секції при колективах фізкультури, туристичні самодіяльні маршрути узгоджуються з клубом туристів, туристичною секцією або маршрутно-кваліфікаційною комісією.
Маршрут замкнений — шлях слідування з транспортуванням туристів до місця призначення і назад тим самим видом транспорту.
Маршрут річковий — рейси з використанням суден річкових пароплавств, які поділяються на підвиди:
туристично-екскурсійні рейси (подорожі на орендованих річкових суднах тривалістю більше 1 доби) та
екскурсійно-прогулянкові рейси (подорожі екскурсантів з метою ознайомлення з пам'ятками і місцями і тривалістю відпочинку не більше 24 годин)
Маршрут теплохідний — тур, організований на теплоході річкових і морських пароплавств, що поділяються на морські і прогулянкові.
Морські — круїзні подорожі тривалістю більше 1 доби на орендованих морських суднах. Можуть бути як з відвідуванням портів, так і без.
Прогулянкові маршрути — екскурсії в межах акваторії порту тривалістю не більше 24 годин.
Машрут кільцевий — шлях подорожі, який починається і закінчується в тому самому географічному пункті перебування.
Маршрут лінійний — шлях слідування, початок і закінчення якого припадають на різні географічні пункти перебування.
Маршрут радіальний —
шлях слідування, під час якого турист знаходиться на туристичній базі (готелі), реалізуючи програму походів та екскурсій з одного туристичного центру (бази). Радіальний маршрут звичайно визначається туристичною путівкою і передбачає комплексне обслуговування туристів. Також — шлях слідування, початок і кінець якого припадають на той самий географічний пункт перебування, розташовуючись в якому турист здійснює подорожі в інші пункти перебування, відвідування, повертаючись в пункт початку подорожі.
Маршрут комбінований — турі який поєднує в програмі обслуговування елементи тематичного, похідного і фізкультурно-оздоровчого маршрутів. Також — траса туристичної подорожі, яка включає в себе елементи лінійного, кільцевого і радіального маршрутів в тій чи іншій комбінації, або поєднання різних транспортних засобів, відмінної за окремими ділянками категорії надання транспортних послуг.
Рис. 5. Види маршрутів за конфігурацією траси
П — початок маршруту;
К — кінець маршруту;
ШІ1, ПП2..., ПП4 — пункти перебування
Рейсом називають переміщення транспортного засобу в один кінець. Здійснення пасажирських перевезень транспортним засобом в один кінець визначають як пасажирський рейс. Якщо транспортний засіб реалізує перевезення в один кінець без проміжних зупинок в транзитних пунктах — це прямий рейс. Крім того, розрізняють регулярні рейси — маршрут руху транспортного засобу, який включено до регулярного розкладу та чартерні — маршрут, який не включено до регулярного розкладу.
Під час руху на маршруті можуть використовуватися різні внутрімаршрутні траснспортні засоби. їх вибір і включення в транспортне забезпечення маршруту, крім інших факторів, має враховувати різноманітні перешкоди — складні відрізки території, які викликають природні або інфраструктурні труднощі при прокладанні туристичного маршруту: круті схили, зарості, завали, заболочені ділянки, осипи, морени, складні схили, льодовики.
Взаємодоповнюючим до і взаємозалежним від маршрутизації елементом туроперейтингу є формування програми туристичної подорожі, яке визначає сервісно-анімаційне (комплекс обслуговування, розваг та відпочинкової діяльності) забезпечення турпродукту і дозволяє остаточно визначити точний час знаходження туриста або групи на маршруті — тривалість подорожі.
В міжнародному туризмі тривалість подорожі вимірюється кількістю часу (годин або ночівель),
Тривалість подорожі
(або перебування) є важливим статистичним показником, який відіграє головну роль у визначенні максимальної границі, після якої відвідування вже не вважається туристичним. За міжнародними правилами максимальний строк — 1 рік. Мінімальна тривалість пребування або подорожі (24 години) використовується також для розрізнення між туристами і одноденними відвдідувачами (ті що не ночують), екскурсантами. Тривалість відвідування (перебування або подорожі) може використовуватися для непрямої оцінки туристичних витрат, особливо, якщо середня тривалість визначається для
групових подорожей.
проведеного в країні перебування (виїзний туризм), або кількістю часу, проведеного поза місцем постійного місця проживання (внутрішній туризм). ВТО рекомендує класифікацію тривалості відвідування за Табл.4.
Табл. 4. Класифікація тривалості подорожей за ВТО
Програма туристичної подорожі — план заходів із зазначенням днів (дат) і часу перебування в пунктах зупинки на маршруті в готелі, режиму харчування, порядку відвідування місць туристичного інтересу з метою їх огляду (екскурсії), проведення розважальних, спортивних заходів, який супроводжується характеристикою пересування на маршруті за допомогою вказаних в програмі внутрішньо-маршрутних транспортних засобів. її слід відрізняти від програми перебування — плану (типового або індивідуального) реалізації проданих подорожуючому (мандрівнику) туристичних послуг, обумовлених в договорі. Додаткові послуги можуть бути надані туристам безпосередньо в місцях перебування за окрему плату під відповідальність подорожуючого (якщо інше не обумовлено в договорі).
Сервісне забезпечення турпродукту формується з урахуванням видів туристичного обслуговування, серед яких виділяють:
f розміщення (готельне, мотельне тощо обслуговування за різною категорією);
f харчування (ресторанне обслуговування — повне обслуговування, самообслуговування, тематичне меню, шведський . стіл (буфет), національна кухня, банкет та буфетне забезпечення клієнтів напоями під музичний супровід, приготування яких, за звичай, відбувається в присутності гостей);
f екскурсійне обслуговування;
f анімаційне обслуговування (соціально-культурна, спортивна, ділова програми);
f послуги гідів-перекладачів;
f транспортні послуги;
f зустрічі та проводи;
f трансфер;
f послуги носія тощо.
Крім того, вирізняють узбережне обслуговування —
сукупність послуг (екскурсії, харчування, відвідування театрів), які надаються учаснику круїза, водної подорожі в період стоянки в портах. Окреме значення має туристичне обслуговування місцевого населення — надання комплексу туристичних послуг в межах місцевості постійного проживання населення. За звичай, такий вид обслуговування виконують малі та середні туристичні підприємства, спеціально орієнтовані на місцевий ринок. Туристичне обслуговування місцевого населення має орієнтуватися на ініціативу туристичних підприємств і приватних осіб у таких напрямах:
