Дмитрук О.Ю. Екологічний туризм: Сучасні концепції менеджменту і маркетингу. Навчальний посібник.—2-е вид., перероб і доп.— К.: "Альтерпрес", 2004.— 192 с
3.3. Концепція геомаркетингу екологічного туризму як базової основи сталого рекреаційного природокористування
Ґрунтовні дослідження в галузі туристичного маркетингу визначають його специфіку - вивчення та характеристика об'єктів продажу, що реалізуються як дії, вигоди та задоволення, або як маркетинг туристських послуг - невідчутних та нематеріальних, невіддільних у виробництві та споживанні, нездатних до зберігання, з постійно змінною якістю3'1.
Звідси маркетинг у туризмі35 визначається як система безперервного узгодження запропонованих послуг з послугами, що мають попит на ринку і які туристична організація може економічно вигідно запропонувати споживачам (з прибутком для себе та ефективніше за конкурентів). Залежно від мети, змісту та специфіки маркетингової діяльності різних туристичних та обслуговуючих організацій, підприємств та закладів індустрії туризму виділяють такі рівні маркетингу в туризмі:36
f маркетинг туристичних підприємств, основним завданням якого є узгодження можливостей підприємницької діяльності та потреб споживачів для надання туристських послуг, які повністю задовольняють їх вимоги, та одержання прибутку для розвитку і кращого задоволення потреб споживачів у майбутньому;
f маркетинг виробників туристських послуг, орієнтований на комплексне вивчення потреб та попиту з метою організації та надання туристських послуг, які
щонайкраще задовольняють вимоги конкретних споживачів, та забезпечення нових ефективних можливостей, методів та форм їх обслуговування;
f маркетинг туристичних організацій як форма некомерційного маркетингу, спрямований на створення, підтримку та коригування прихильної та доброзичливої громадської думки щодо певної туристичної діяльності;
f маркетинг територій та регіонів, спрямований на формування, підтримку та регулювання поведінки туристів стосовно конкретних просторово-географічних об'єктів (населених пунктів, регіонів та загалом
країни).
Потенційна й актуальна спеціалізація урбокомпенсаційного природокористування на природо-орієнтованому екологічному туризмі, насамперед, на пізнавальному, освітньо-виховному та рекреаційному відпочинково-оздоровчому, зокрема на агротуризмі (дачному та зеленому сільському), значною мірою визначає географічну специфіку маркетингу цих туристських послуг, що можна визначити як урбоекологічний геомаркетинг екотуристських послуг, які можуть пропонувати природогосподарські (парки, лісопарки, гідропарки тощо) та природоохоронні (національні парки, заповідники, заказники тощо) організації як природно-географічні матеріальні носії засобів виробництва цих послуг та туристичні організації як їх виробники.
Сучасну систему індустрії екологічного туризму складають досить різноманітні спеціалізовані підприємства, організації та заклади37:
f наукові, науково-дослідні, освітні та туристичні організації (турагенти та туроператори), що створюють, розроблюють і реалізують екотуристський продукт та забезпечують умови для розвитку екологічного туризму;
f природоохоронні (національні парки, заповідники, заказники тощо) та природогосподарські (парки, лісопарки, гідропарки тощо) організації - природно-географічні носії засобів виробництва екотуристських послуг;
f заклади, що надають послуги розміщення (готелі, мотелі, кемпінги, пансіонати, будинки відпочинку, організовані наметові містечка та бівачні стоянки тощо);
f заклади харчування (ресторани, кав'ярні, бари, їдальні, організовані бівачні кухні тощо);
f транспортні підприємства (автопідприємства, авіаційні підприємства, управління та відомства залізниці, підприємства річкового та морського транспорту, спеціалізовані транспортно-гужові підприємства -кінні заводи, стайні, ферми та ін.);
f рекламно-інформаційні туристичні заклади (рекламні агентства, рекламні бюро, інформаційно-туристичні центри тощо);
f торгівельні заклади та підприємства;
f заклади та підприємства сфери дозвілля в туризмі (кіноконцертні зали, сцени, майданчики тощо);
f громадські екологічні та туристські об'єднання, організації, центри тощо;
f державні органи координації та регулювання в туризмі місцевого, муніципального, регіонального та національного рівнів.
За змістом своєї діяльності більшість комерційних туристичних та екотуристичних організацій є своєрідними посередниками між туристом (споживачем) та виробником екотуристських послуг (природоохоронною та природогосподарською організацією). Так, туроператор екологічного туризму здійснює планування і створення екотуристських маршрутів, розробку програм та пакетів послуг для індивідуальної або групової реалізації.
Комерційні операції туроператорів кваліфікуються як оптові, тому що екотуристський продукт, який вони
створюють, як правило, перепродається турагентам. Турагент діє на основі угод з туроператорами та є основним роздрібним продавцем екотуристського продукту безпосередньо кінцевому споживачу - туристу.
Специфічною особливістю екологічного туризму є те, що серед організацій та закладів, що створюють та розроблюють екотуристичний продукт, значна роль належить природоохоронним та екоосвітнім організаціям, що не є турагентами та туроператорами.
Як і будь-яке суспільно-економічне явище, геомаркетинг екологічного туризму для успішного та ефективного застосування передбачає наявність певних суспільно-економічних умов на туристичному ринку38, насамперед:
f значне насичення ринку послугами, тобто існування ринку споживача;
f гостра конкурентна боротьба туристичних фірм за споживачів;
f вільні ринкові відносини, передусім, можливість без адміністративних обмежень обирати ринки збуту, ділових партнерів, встановлювати ціни, провадити комерційну діяльність тощо;
f вільна діяльність адміністрації в межах туристичної організації або підприємства у визначенні мети, стратегій, керівних структур, розподілу коштів та засобів тощо.
Ці умови визначають можливість та доцільність застосування концепції геомаркетингу та її елементів загалом та на певному конкретному туристичному підприємстві, що є основною ланкою успішної та сталої підприємницької діяльності в галузі екологічного туризму.
Підсумовуючи вищенаведене, підкреслимо, що економічний і соціальний розвиток урбанізованого суспільства особливо тісно межує з охороною природи і навколишнього середовища. Саме екологічний туризм є
місцем стикування між економікою та екологією. Як одна з найбільш суспільно важливих галузей існуючий і майбутній екологічний туризм орієнтується на потреби людини і природи та покликаний привести їх у відповідну рівновагу.
Виходячи з цього, можна визначити провідну тезу концепції геомаркетингу екологічного туризму. Як базова основа сталого урбокомпенсаційного природокористування екологічний туризм є одним з провідних чинників соціально-економічних відносин суспільного виробництва в режимі дбайливого раціонального природокористування та охорони природи міста і міського довкілля.
Звідси маркетинг у туризмі35 визначається як система безперервного узгодження запропонованих послуг з послугами, що мають попит на ринку і які туристична організація може економічно вигідно запропонувати споживачам (з прибутком для себе та ефективніше за конкурентів). Залежно від мети, змісту та специфіки маркетингової діяльності різних туристичних та обслуговуючих організацій, підприємств та закладів індустрії туризму виділяють такі рівні маркетингу в туризмі:36
f маркетинг туристичних підприємств, основним завданням якого є узгодження можливостей підприємницької діяльності та потреб споживачів для надання туристських послуг, які повністю задовольняють їх вимоги, та одержання прибутку для розвитку і кращого задоволення потреб споживачів у майбутньому;
f маркетинг виробників туристських послуг, орієнтований на комплексне вивчення потреб та попиту з метою організації та надання туристських послуг, які
щонайкраще задовольняють вимоги конкретних споживачів, та забезпечення нових ефективних можливостей, методів та форм їх обслуговування;
f маркетинг туристичних організацій як форма некомерційного маркетингу, спрямований на створення, підтримку та коригування прихильної та доброзичливої громадської думки щодо певної туристичної діяльності;
f маркетинг територій та регіонів, спрямований на формування, підтримку та регулювання поведінки туристів стосовно конкретних просторово-географічних об'єктів (населених пунктів, регіонів та загалом
країни).
Потенційна й актуальна спеціалізація урбокомпенсаційного природокористування на природо-орієнтованому екологічному туризмі, насамперед, на пізнавальному, освітньо-виховному та рекреаційному відпочинково-оздоровчому, зокрема на агротуризмі (дачному та зеленому сільському), значною мірою визначає географічну специфіку маркетингу цих туристських послуг, що можна визначити як урбоекологічний геомаркетинг екотуристських послуг, які можуть пропонувати природогосподарські (парки, лісопарки, гідропарки тощо) та природоохоронні (національні парки, заповідники, заказники тощо) організації як природно-географічні матеріальні носії засобів виробництва цих послуг та туристичні організації як їх виробники.
Сучасну систему індустрії екологічного туризму складають досить різноманітні спеціалізовані підприємства, організації та заклади37:
f наукові, науково-дослідні, освітні та туристичні організації (турагенти та туроператори), що створюють, розроблюють і реалізують екотуристський продукт та забезпечують умови для розвитку екологічного туризму;
f природоохоронні (національні парки, заповідники, заказники тощо) та природогосподарські (парки, лісопарки, гідропарки тощо) організації - природно-географічні носії засобів виробництва екотуристських послуг;
f заклади, що надають послуги розміщення (готелі, мотелі, кемпінги, пансіонати, будинки відпочинку, організовані наметові містечка та бівачні стоянки тощо);
f заклади харчування (ресторани, кав'ярні, бари, їдальні, організовані бівачні кухні тощо);
f транспортні підприємства (автопідприємства, авіаційні підприємства, управління та відомства залізниці, підприємства річкового та морського транспорту, спеціалізовані транспортно-гужові підприємства -кінні заводи, стайні, ферми та ін.);
f торгівельні заклади та підприємства;
f заклади та підприємства сфери дозвілля в туризмі (кіноконцертні зали, сцени, майданчики тощо);
f громадські екологічні та туристські об'єднання, організації, центри тощо;
f державні органи координації та регулювання в туризмі місцевого, муніципального, регіонального та національного рівнів.
За змістом своєї діяльності більшість комерційних туристичних та екотуристичних організацій є своєрідними посередниками між туристом (споживачем) та виробником екотуристських послуг (природоохоронною та природогосподарською організацією). Так, туроператор екологічного туризму здійснює планування і створення екотуристських маршрутів, розробку програм та пакетів послуг для індивідуальної або групової реалізації.
Комерційні операції туроператорів кваліфікуються як оптові, тому що екотуристський продукт, який вони
створюють, як правило, перепродається турагентам. Турагент діє на основі угод з туроператорами та є основним роздрібним продавцем екотуристського продукту безпосередньо кінцевому споживачу - туристу.
Специфічною особливістю екологічного туризму є те, що серед організацій та закладів, що створюють та розроблюють екотуристичний продукт, значна роль належить природоохоронним та екоосвітнім організаціям, що не є турагентами та туроператорами.
Як і будь-яке суспільно-економічне явище, геомаркетинг екологічного туризму для успішного та ефективного застосування передбачає наявність певних суспільно-економічних умов на туристичному ринку38, насамперед:
f гостра конкурентна боротьба туристичних фірм за споживачів;
f вільні ринкові відносини, передусім, можливість без адміністративних обмежень обирати ринки збуту, ділових партнерів, встановлювати ціни, провадити комерційну діяльність тощо;
f вільна діяльність адміністрації в межах туристичної організації або підприємства у визначенні мети, стратегій, керівних структур, розподілу коштів та засобів тощо.
Ці умови визначають можливість та доцільність застосування концепції геомаркетингу та її елементів загалом та на певному конкретному туристичному підприємстві, що є основною ланкою успішної та сталої підприємницької діяльності в галузі екологічного туризму.
Підсумовуючи вищенаведене, підкреслимо, що економічний і соціальний розвиток урбанізованого суспільства особливо тісно межує з охороною природи і навколишнього середовища. Саме екологічний туризм є
місцем стикування між економікою та екологією. Як одна з найбільш суспільно важливих галузей існуючий і майбутній екологічний туризм орієнтується на потреби людини і природи та покликаний привести їх у відповідну рівновагу.
Виходячи з цього, можна визначити провідну тезу концепції геомаркетингу екологічного туризму. Як базова основа сталого урбокомпенсаційного природокористування екологічний туризм є одним з провідних чинників соціально-економічних відносин суспільного виробництва в режимі дбайливого раціонального природокористування та охорони природи міста і міського довкілля.