Дмитрук О.Ю. Екологічний туризм: Сучасні концепції менеджменту і маркетингу. Навчальний посібник.—2-е вид., перероб і доп.— К.: "Альтерпрес", 2004.— 192 с
1.1. Принципи, функції та завдання екологічного туризму
Будь-яка система - виробнича, освітня, виховна і т.д., включаючи й екологічний туризм загалом будуються на певних фундаментальних засадах - принципах, які відображають її найбільш суттєві риси. Під принципом загалом розуміють фундаментальне вихідне положення, що випливає із стійких тенденцій, закономірностей існування і розвитку певної системи. Ці тенденції і закономірності мають об'єктивний характер, тому їх порушення чи невиконання призводить до руйнування даної системи.
- Аналіз тенденцій і закономірностей прояву певної системи є необхідним для визначення вихідних положень (загальнонаукових та конкретно-наукових), які відображають найбільш суттєві причинно-наслідкові зв'язки системи та забезпечують її стабільність і розвиток.
Загальнонаукові принципи грунтуються на узагальнюючих філософських положеннях, які відображають найбільш суттєві властивості об'єктивної дійсності та свідомості на основі досвіду, що отриманий у процесі пізнавальної діяльності людини. Основними загальнонауковими принципами екологічного туризму є:
f діалектичний - дозволяє обгрунтувати взаємодію різноманітних факторів та чинників екологічного туризму, як причинно-наслідкові відносини та зв'язки, що відображають реальну дійсність;
f системний - передбачає розгляд екологічного туризму як системи, що має певну структуру, взаємозв'язки і відносини різних елементів;
f історичний - екологічний туризм розуміється, як напрямок рекреаційної діяльності, що розвивається в конкретних історичних умовах;
f пізнавальний - пізнавальна функція екологічного туризму пов'язана з загальнофілософською теорією пізнання, що загальною методологічною базою Для багатьох наук.
Конкретно-наукові принципи визначаються особливостями певної наукової області, науки. Як правило ці принципи формують методологічну базу певного Дослідження. Основними конкретно-науковими принципами екологічного туризму є:
f екологічний - визначення та гармонізація основних зв'язків в екотуристській системі (між туристами, туроператорами, природними ландшафтами, місцевою громадою). Ядром цієї системи на відміну від класичної екосистеми є саме природне середовище (ландшафти);
f геоекологічний (конструктивно-географічний) -базування на природоорієнтованому раціональному використанні, охороні та відтворенні природних ресурсів;
f екостабілізуючий - недопущення та мінімізація шкоди, завданої природному середовищу, що не порушує екологічної стійкості середовища;
f інтелектуально-освітній - спрямованість на масову екологічну освіту та виховання;
f соціально-етичний - орієнтація на формування екокультури та екоетики спілкування з природним середовищем;
f етноекологічний - повага до інтересів місцевих мешканців, шанобливе ставлення до етнокультурного середовища, збереження та відтворення етнокультурних традицій (обрядів, свят, пісень, ігор, розваг тощо), традиційних систем природокористування (етноприро-докористування) та охорони природи;
f економіко-розвиваючий - спрямування на ефективний сталий розвиток тих регіонів, де він здійснюється, інвестування в охорону та відтворення природного середовища.
Основна ідея екологічного туризму - це, насамперед, турбота про навколишнє природне середовище, що використовується у туристичних цілях. Власне, саме таке використання природи у сполученні з вихованням любові до неї, усвідомленням важливості її захисту та відтворення і є основною відмінною рисою екологічного туризму, що реалізується в його завданнях та функціях.
Основними завданнями урбокомпенсаційного екологічного туризму є:
f постійно, систематично і цілеспрямовано культивувати критерій рівноваги навколишнього природного середовища;
f гармонізувати відносини між природою, суспільством і економікою;
f орієнтувати туристичні організації на збереження, відтворення і збільшення споживчої вартості природного середовища за рахунок виділення частини прибутків від туризму на вирішення пов'язаних із цим завдань;
f підкоряти короткочасні інтереси отримання прибутку від туризму довгостроковим інтересам щодо збереження природи для прийдешніх поколінь, примноження рекреаційно-туристичних ресурсів, а також подальшого соціально-економічного розвитку місцевих громад на основі екотуризму;
f формувати в туристів почуття особистої відповідальності за стан природи та її майбутнє, стверджуючи в їх свідомості приналежність до неї як невід'ємної органічної частини.
Ці завдання екологічного туризму не варто абсолютизувати і розглядати у відриві від інших функцій -інтелектуально-освітньої, культурно-пізнавальної, естетично-художньої, дозвіллєво-розважальної та ін.
Інтелектуально-освітня функція реалізується у створенні умов для розвитку творчої, інтелектуально розвинутої, свідомої людини через сполучення туристично-екологічних, культурно-освітніх, духовно-естетичних та оздоровчих форм активної роботи, насамперед, з юнацькими та дитячими екотуристськими групами. Для педагогів шкіл, керівників дитячих груп, груп студентів-природознавців, екологів та геоекологів, громадських екологічних організацій створюється єдина науковометодична база з бібліотечним фондом екологічної літератури,
комп'ютерною інформаційною базою з проблем екоосвіти із сучасними інтерактивними комп'ютерними методами викладання.
Набувають поширення позаурочні форми цілорічної екологічної освіти та виховання - екотабори, екоприродознавчі дослідницькі експедиції, екологічні свята та акції, екотренінги, екоігри, польові екосемінари тощо.
Останній напрям має величезне інтелектуально-пізнавальне, освітнє та виховне значення, тому що жоден урок або лекція з географії, біології, екології, жодна книга не дають такого яскравого уявлення та глибокого знання, як пряме спостереження та дослідження життя у природних умовах.
З інтелектуально-освітньою функцією екотуризму щільно пов'язана культурно-пізнавальна, що спрямована на формування екологічної культури в суспільстві за рахунок культуроформуючої та виховної діяльності менеджерів екологічного туризму на екологічних стежках та маршрутах, а також естетично-художня, яка реалізується завдяки інформаційно-просвітницькій діяльності: розробка та створення марок та стендів з екологічним змістом; випуск листівок, буклетів, проспектів, часописів з екотуристичною тематикою; публікація екотуристичних наукових та науково-методичних матеріалів; екотуристичні інформаційні акції мас-медіа (аудіо- та відеорепортажі, відеоролики, кліпи, телепередачі); розробка і створення екотуристичних комп'ютерних інформаційних (інформаційно-довідкових, експертних та геоінформаційних) систем; інформаційно-екотуристична діяльність засобами ме-режних комп'ютерних технологій Інтернет.
Дозвіллєво-розважальна функція є дуже важливою для організації системи інформаційного менеджменту та технічної підтримки діяльності екологічних стежок, екомаршрутів, екотаборів, екоекспедицій, еко-
тренінгів, екосемінарів, екоігор тощо. Реалізується вона на основі організації фахової науково-педагогічної, дидактичної та методичної підтримки екологічних організацій, клубів та гуртків для роботи з дітьми в польових умовах. З групами дітей та їх керівниками мають працювати менеджери та інструктори з екологічного туризму, гіди-природознавці, крім того, їх слід забезпечувати картографічними та описовими маршрутними матеріалами, сценаріями екологічних ігрових програм тощо.
- Аналіз тенденцій і закономірностей прояву певної системи є необхідним для визначення вихідних положень (загальнонаукових та конкретно-наукових), які відображають найбільш суттєві причинно-наслідкові зв'язки системи та забезпечують її стабільність і розвиток.
Загальнонаукові принципи грунтуються на узагальнюючих філософських положеннях, які відображають найбільш суттєві властивості об'єктивної дійсності та свідомості на основі досвіду, що отриманий у процесі пізнавальної діяльності людини. Основними загальнонауковими принципами екологічного туризму є:
f діалектичний - дозволяє обгрунтувати взаємодію різноманітних факторів та чинників екологічного туризму, як причинно-наслідкові відносини та зв'язки, що відображають реальну дійсність;
f системний - передбачає розгляд екологічного туризму як системи, що має певну структуру, взаємозв'язки і відносини різних елементів;
f історичний - екологічний туризм розуміється, як напрямок рекреаційної діяльності, що розвивається в конкретних історичних умовах;
f пізнавальний - пізнавальна функція екологічного туризму пов'язана з загальнофілософською теорією пізнання, що загальною методологічною базою Для багатьох наук.
Конкретно-наукові принципи визначаються особливостями певної наукової області, науки. Як правило ці принципи формують методологічну базу певного Дослідження. Основними конкретно-науковими принципами екологічного туризму є:
f екологічний - визначення та гармонізація основних зв'язків в екотуристській системі (між туристами, туроператорами, природними ландшафтами, місцевою громадою). Ядром цієї системи на відміну від класичної екосистеми є саме природне середовище (ландшафти);
f геоекологічний (конструктивно-географічний) -базування на природоорієнтованому раціональному використанні, охороні та відтворенні природних ресурсів;
f екостабілізуючий - недопущення та мінімізація шкоди, завданої природному середовищу, що не порушує екологічної стійкості середовища;
f інтелектуально-освітній - спрямованість на масову екологічну освіту та виховання;
f соціально-етичний - орієнтація на формування екокультури та екоетики спілкування з природним середовищем;
f етноекологічний - повага до інтересів місцевих мешканців, шанобливе ставлення до етнокультурного середовища, збереження та відтворення етнокультурних традицій (обрядів, свят, пісень, ігор, розваг тощо), традиційних систем природокористування (етноприро-докористування) та охорони природи;
f економіко-розвиваючий - спрямування на ефективний сталий розвиток тих регіонів, де він здійснюється, інвестування в охорону та відтворення природного середовища.
Основними завданнями урбокомпенсаційного екологічного туризму є:
f постійно, систематично і цілеспрямовано культивувати критерій рівноваги навколишнього природного середовища;
f гармонізувати відносини між природою, суспільством і економікою;
f орієнтувати туристичні організації на збереження, відтворення і збільшення споживчої вартості природного середовища за рахунок виділення частини прибутків від туризму на вирішення пов'язаних із цим завдань;
f підкоряти короткочасні інтереси отримання прибутку від туризму довгостроковим інтересам щодо збереження природи для прийдешніх поколінь, примноження рекреаційно-туристичних ресурсів, а також подальшого соціально-економічного розвитку місцевих громад на основі екотуризму;
f формувати в туристів почуття особистої відповідальності за стан природи та її майбутнє, стверджуючи в їх свідомості приналежність до неї як невід'ємної органічної частини.
Ці завдання екологічного туризму не варто абсолютизувати і розглядати у відриві від інших функцій -інтелектуально-освітньої, культурно-пізнавальної, естетично-художньої, дозвіллєво-розважальної та ін.
Інтелектуально-освітня функція реалізується у створенні умов для розвитку творчої, інтелектуально розвинутої, свідомої людини через сполучення туристично-екологічних, культурно-освітніх, духовно-естетичних та оздоровчих форм активної роботи, насамперед, з юнацькими та дитячими екотуристськими групами. Для педагогів шкіл, керівників дитячих груп, груп студентів-природознавців, екологів та геоекологів, громадських екологічних організацій створюється єдина науковометодична база з бібліотечним фондом екологічної літератури,
комп'ютерною інформаційною базою з проблем екоосвіти із сучасними інтерактивними комп'ютерними методами викладання.
Останній напрям має величезне інтелектуально-пізнавальне, освітнє та виховне значення, тому що жоден урок або лекція з географії, біології, екології, жодна книга не дають такого яскравого уявлення та глибокого знання, як пряме спостереження та дослідження життя у природних умовах.
З інтелектуально-освітньою функцією екотуризму щільно пов'язана культурно-пізнавальна, що спрямована на формування екологічної культури в суспільстві за рахунок культуроформуючої та виховної діяльності менеджерів екологічного туризму на екологічних стежках та маршрутах, а також естетично-художня, яка реалізується завдяки інформаційно-просвітницькій діяльності: розробка та створення марок та стендів з екологічним змістом; випуск листівок, буклетів, проспектів, часописів з екотуристичною тематикою; публікація екотуристичних наукових та науково-методичних матеріалів; екотуристичні інформаційні акції мас-медіа (аудіо- та відеорепортажі, відеоролики, кліпи, телепередачі); розробка і створення екотуристичних комп'ютерних інформаційних (інформаційно-довідкових, експертних та геоінформаційних) систем; інформаційно-екотуристична діяльність засобами ме-режних комп'ютерних технологій Інтернет.
Дозвіллєво-розважальна функція є дуже важливою для організації системи інформаційного менеджменту та технічної підтримки діяльності екологічних стежок, екомаршрутів, екотаборів, екоекспедицій, еко-
тренінгів, екосемінарів, екоігор тощо. Реалізується вона на основі організації фахової науково-педагогічної, дидактичної та методичної підтримки екологічних організацій, клубів та гуртків для роботи з дітьми в польових умовах. З групами дітей та їх керівниками мають працювати менеджери та інструктори з екологічного туризму, гіди-природознавці, крім того, їх слід забезпечувати картографічними та описовими маршрутними матеріалами, сценаріями екологічних ігрових програм тощо.