Водопостачання — сукупність заходів щодо забезпечення водою різних її споживачів. Коротко про історію водопостачання. Вона нараховує декілька тисяч років. Ще в Стародавньому Єгипті для одержання підземних вод будувалися дуже глибокі колодязі, обладнані найпростішими механізмами для підйому води, використовувалися гончарні, дерев'яні і навіть металеві (мідні та свинцеві труби).
В античному Римі малися вже досить великі централізовані системи водопостачання, збереглися акведуки, що служили для переходу самопливних водопровідних каналів через яри і долини.
При розкопках у Новгороді був виявлений водопровід з дерев'яних труб, час будівлі якого відноситься до кінця XI — початку XII століття.
Є відомості про самопливний водопровід з гончарних труб, побудований у Грузії в XIII столітті.
У XIV столітті був споруджений джерельний водопровід для московського Кремля.
У першій половині XVIII століття були побудовані водопровідні споруди в Петербурзі, Петергофі, Царському селі.
У 1804 році закінчено спорудження першого московського (митищинського) водопроводу, а в 1861 році — петербурзького міського водопроводу.
Водопостачання туристського комплексу який знаходиться біля відкритого водоймища може здійснюватись з використанням наступних засобів та споруд:
— насосна станція;
— очисні споруди;
— магістральний водовід;
— роздаточна мережа трубопроводу;
— сантехнична арматура (вентилі, задвижки тощо);
— лічильники витрат води;
— водогрійні котли.
При виконанні водопостачання та каналізування об'єкту (туристичного комплексу) необхідно враховувати до забезпечення такі потреби:
— потрібне загальне водопостачання (куб.м / добу), а також, в тому числі враховувати — господарчо-побутові потреби, виробничі потреби, полив території, потреби на пожежегасіння.
Слід прийняти до уваги, що вся вода після її використання має бути віведена у прийомний стічних вод, який відповідатиме санітарно-гігієнічним нормам. Це може бути зроблено у вигляді зворотних систем, чи з використанням септиків.
При вирішенні питання щодо реалізації проектного рішення, необхідно мати технічні умови на виконання водопостачання від компетентної установи на місці будівництва.
Роботи слід прийняти з перевіркою наявності належного напору подачі води, особливо для пожежного гідранту.
Для проведення будівельних робіт слід виготовити проектно-кошторисну документацію (тобто технічну документацію на впровадження фактичних намірів «Замовника»). Як саме її треба виготовляти розглядається далі. Системою водопостачання називають сукупність різних пристроїв для прийому води з рік, озер чи водоймищ, підземних джерел, а також її підготовки на господарські чи виробничі потреби. При збиранні поверхневих вод необхідно ретельно робити очищення цієї води, що йде як на господарські так і на питні потреби. Вода повинна відповідати ряду санітарно-гігієнічних вимог. Якщо вода забирається зі шпар (тобто підземна вода) — у цьому випадку не виникає гострої необхідності очищення цієї води. Приклад — артезіанські свердловини.
Оборотною системою водопостачання називається багаторазово використовувана кількість води в основному на великих промислових підприємствах. Система подачі і очищення води значно складніша, ніж будь-яка інша система водопостачання.
Сукупність інженерних пристроїв, що забезпечують подачу води з зовнішнього водопроводу будинку до водорозбірних приладів з необхідним напором, називають системою внутрішнього водопостачання будинку. По призначенню розрізняють господарсько-питні, виробничі і протипожежні системні водопостачання.
В залежності від способу створення напору у водорозбірні пристрої, системи водопостачання поділяються на декілька видів.
Система водопостачання, що діє напором у зовнішньому водопроводі
Якщо в зовнішньому водопроводі гарантійний напір недостатній у години найбільшого використання води, то застосовують системи водопостачання з водонапірним баком. У випадку, коли режим водоспоживання рівномірний, а напір у зовнішній мережі постійно чи періодично нижче необхідного, то будинки обладнають системою водопостачання з підвищуючою насосною установкою без водонанорного бака.
У багатоповерхових будинках застосовують зонні системи зовнішнього водопроводу, а для верхніх зон влаштовують підвищувальні установки. Водопровідне введення в будинок як правило, виконують з чавунних труб.
Через нерівномірне осідання грунту, ґрунтової корозії або з інших причин часто виникають аварійні ситуації з чавунними водопроводами, порушення зварювальних з'єднань тощо.
До заходів технічної експлуатації введень, що попереджають передчасний вихід з ладу трубопроводів, відносяться: сучасний ремонт асфальтованих двірських покрить і організація водовідводу, яка виключає перезволоження й осідання грунтів, а також заміна трубопроводів, у яких минув нормативний термін служби. Для контролю за витратою води установлюють водомір (рис. 4.1).
Різке збільшення витрат води проти встановлених норм водоспоживання свідчить про несправності устаткування, витікання води або нераціональне її використання. Останнім часом для контролю за рацінальним водоспоживанням застосовують автоматизовані пристрої з дистанційною передачею даних на диспетчерський пульт про наявність великих витрат водоспоживання.
Як зазначалося раніше, при сильних коливаннях напорів у міській мережі для подачі води на верхні поверхи будинків установлюють насосні станції. Включатися в роботу насоси повинні автоматично при зниженні напорів у міській мережі, а також при відмовленні одного з працюючих насосів. Для звукоізоляції працюючі насоси відділяють від будівельних конструкцій шляхом установки на них амортизуючих прокладок.
Два рази на рік у період підготовки будинків до весняно-літнього і зимового періоду експлуатації роблять налагодження елементів систем внутрішнього водопроводу.
