Туристичний бізнес: теорія та практика. Мальська М.П. 2007р.
Сутність та класифікація управлінських рішень
Будь-які зміни в процесі управління (передбачені чи непередбачені) вимагають їх координування, тобто реакції суб'єкта управління на зміну кількісних та якісних параметрів об'єкта управління. Таке координування здійснюється шляхом прийняття відповідних рішень. Рішення — це результат творчого процесу обдумування конкретних ситуацій, проблем, які виникають в об'єктах управління, з метою реалізації цілей управління. Рішення — це акт вироблення якого-небудь судження або вибір конкретного напряму дій із можливих альтернатив.
За формою вираження рішення— це вольовий акт суб'єкта управління, спрямований на вирішення певних проблем з урахуванням відповідних можливостей. Управлінське рішення є також соціальним актом, який організовує та спрямовує в певне русло діяльність трудового колективу. Рішення вимагають відповідальності, організованості, систематизації дій тощо. їх можна класифікувати за рядом ознак.
За особистим вкладом керівника в прийняття рішення:
— ініціативні;
— вироблені вищестоящою організацією. За способом прийняття:
— одноособові;
— колегіальні (колективні).
Перевагою одноособових рішень є їх оперативність, безпосередній зв'язок з персональною відповідальністю керівника. Однак такі рішення залишають нереалізованою самостійність рядових керівників. Перевагою колегіальних рішень є підвищення ідентифікації працівників з цілями й завданнями колективу, а недоліком є зменшення особистої відповідальності за їх прийняття.
За рівнем обґрунтування:
— інтуїтивні, які базуються на здоровому глузді менеджера (досвіді, стажі, кваліфікації);
— професіональні, тобто науково обґрунтовані. За сферою прийняття:
— загальні (стосуються всієї організації);
— часткові (стосуються конкретних підрозділів, проблем тощо). За тривалістю дії:
— перспективні;
— поточні.
Для того щоб управлінське рішення досягло своєї мети, воно повинно відповідати вимогам, до яких належать об'єктивність, наукова обґрунтованість, цілеспрямованість, кількісна та якісна визначеність, правомірність, оптимальність, своєчасність, комплексність, гнучкість.
За формою вираження рішення— це вольовий акт суб'єкта управління, спрямований на вирішення певних проблем з урахуванням відповідних можливостей. Управлінське рішення є також соціальним актом, який організовує та спрямовує в певне русло діяльність трудового колективу. Рішення вимагають відповідальності, організованості, систематизації дій тощо. їх можна класифікувати за рядом ознак.
За особистим вкладом керівника в прийняття рішення:
— ініціативні;
— вироблені вищестоящою організацією. За способом прийняття:
— одноособові;
— колегіальні (колективні).
Перевагою одноособових рішень є їх оперативність, безпосередній зв'язок з персональною відповідальністю керівника. Однак такі рішення залишають нереалізованою самостійність рядових керівників. Перевагою колегіальних рішень є підвищення ідентифікації працівників з цілями й завданнями колективу, а недоліком є зменшення особистої відповідальності за їх прийняття.
За рівнем обґрунтування:
— інтуїтивні, які базуються на здоровому глузді менеджера (досвіді, стажі, кваліфікації);
— професіональні, тобто науково обґрунтовані. За сферою прийняття:
— загальні (стосуються всієї організації);
— часткові (стосуються конкретних підрозділів, проблем тощо). За тривалістю дії:
— перспективні;
— поточні.