Туристичний бізнес: теорія та практика. Мальська М.П. 2007р.
5.4. Біологічні чинники
Біологічні чинники (патогенні мікроорганізми і продукти їхньої життєдіяльності, мікроорганізми, а також отруйні рослини, плазуни, комахи і тварини, що є переносниками інфекційних захворювань, викликають опіки, алергійні та інші токсичні реакції).
Щоб запобігти впливу цих чинників ризику, слід:
— дотримуватися встановлених санітарних норм і правил обслуговування;
— застосовувати устаткування і препарати для дезінфекції, дезінсекції, стерилізації, дератизації, автоматизації виробничих процесів;
— використовувати знаки безпеки та маркування на предметах оснащення і спорудах, що використовуються в обслуговуванні туристів (посуду, кухонного інвентаря, у т. ч. для приготування їжі у поході, місць водозабору, колодязів та ін.);
— проводити попередній та періодичний медичний огляд персоналу обслуги;
— інформувати туристів про небезпечних тварин, плазунів, риб, рослин, ареали поширення яких збігаються з туристичним маршрутом, про те, як уникнути небажаних контактів, яких невідкладних заходів слід вжити, що зробити у разі одержання травми (контакту).
У країнах тропічного поясу туристи, які прибувають з інших кліматичних зон, ще не мають належного імунітету до специфічних інфекційних захворювань. До особливо небезпечних карантинних захворювань у міжнародному масштабі належать: чума, віспа, холера, жовта лихоманка і малярія. Наведемо характерні особливості цих хвороб:
1. ЧУМА (PLAGUE) — хвороба здебільшого з летальним наслідком, спричинена чумною паличкою. Передається через бліх і повітряно-крапельним шляхом (легенева форма). Вияви хвороби: лихоманка, інтоксикація, при легеневій формі — пневмонія.
За даними Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ), зона поширення чуми охоплює такі країни:
• в Африці: Мадагаскар, Мозамбік, Танзанія, Уганда, Заїр, Зімбабве;
• в Азії: Індія і В'єтнам;
• у Південній Америці: Болівія, Бразилія, Перу.
Втім, це не означає, що в кожній з цих країн поширена чума, проте потенційно ця інфекція там присутня.
Заразитися чумою досить легко, особливо легеневою формою. Тут навіть суворе дотримання правил особистої гігієни не врятує. Якщо хворий на легеневу форму чуми проїде в автобусі чи у вагоні трамваю або метро, то виникне реальна загроза епідемії у населеному пункті і подальше її непередбачуване поширення по країні. Вакцинація від чуми ефективна приблизно на 70 відсотків, тому прищеплюють так звані «групи ризику», тобто осіб, що
працюють у зонах можливого ризику поширення хвороби. Імунітет виробляється на 10-й день після щеплення і досягає максимуму після 21 дня.
ВІСПА (SMALLPOX)— спричинена вірусом, характеризується лихоманкою і висипанням, яке залишає рубці. Передається повітряно-крапельним шляхом і через предмети.
З 1981 року ВООЗ скасувала вимогу щодо щеплень проти віспи, оскільки не існує повної гарантії щодо імунітету, хоча вважають, що людство вже позбулося віспи.
ХОЛЕРА (CHOLERA) — кишкова інфекція, симптоми — нудота, блювання, рідкі випорожнення, зневоднення організму, судоми. Зараження від хворого або вібріононосія через воду, їжу, руки тощо.
За даними ВТО, зона поширення холери у світі така (втім, це не означає, що там обов'язково будуть спалахи інфекції):
• в Африці: Ангола, Бенін, Буркіна-Фасо, Бурунді, Камерун, Кейп Верде, Чад, Кот-д-Івуар, Джібуті, Гана, Гвінея-Бісау, Гвінея, Кенія, Ліберія, Малаві, Малі, Мавританія, Мозамбік, Нігер, Нігерія, Руанда, Сан Томі і Прінсипі, Сьєрра Леоне, Сомалі, Свазіленд, Танзанія, Того, Уганда, Заїр, Замбія;
• в Азії: Афганістан, Бутан, Камбоджа, Китай, Газа, Індія, Індонезія, Іран, Ірак, Лаос, Малайзія, Майнмар, Непал, Філіппіни, Шрі-Ланка, В'єтнам;
• у Європі: Албанія, Росія, Україна й інші держави СНД;
• в Океанії: Тувалу;
• у Південній Америці: Аргентина, Беліз, Болівія, Бразилія, Колумбія, Коста-Ріка, Еквадор, Сальвадор, Французька Гайана, Гватемала, Гайана, Гондурас, Мексика, Нікарагуа, Панама, Перу, Сурінам, Венесуела.
З 1973 року ВООЗ скасувала вимогу сертифіката щодо холери, оскільки ні щеплення, ні будь-які інші препарати не гарантують повного захисту організму від цього захворювання. Окремі спалахи холери трапляються все частіше і набули вже катастрофічного характеру, забираючи тисячі людських життів.
ЖОВТА ЛИХОМАНКА (YELLOW FEVER)— вірусне захворювання, що характеризується лихоманкою, жовтухою; переноситься комарами. Від цієї хвороби на планеті щорічно вмирає кілька тисяч людей.
Існує спеціальний медичний термін — «зона жовтої лихоманки». Вона охоплює більшу частину Південної Америки, Африки і Південно-Східної Азії (у цій же зоні трапляються захворювання
випадки на холеру, малярію, вірусний гепатит та інші небезпечні інфекції, в т. ч. паразитарні).
Країни «зони жовтої лихоманки»: Ангола, Бенін, Берег Слонової Кості, Болівія, Бразилія, Бурунді, Венесуела, Верхня Вольта, Габон, Гайана, Гана, Гвінея, Гвінея-Бісау, Гамбія, Гондурас, Заїр, Камерун, Кенія, Колумбія, Конго, Коста-Ріка, Ліберія, Мавританія, Малі, Нігер, Нігерія, Нікарагуа, Панама, зона Панамського каналу, Парагвай, Перу, Руанда, Сан-Томе і Прінсипі, Сенегал, Сомалі, Судан, Сурінам, Сьєрра-Леоне, Танзанія, Того, Тринідад і Тобаго, Уганда, Французька Гвіана, Чад, Еквадор, Екваторіальна Гвінея, Ефіопія.
Для поїздки в кожну з країн цієї зони необхідно зробити щеплення. Для цього слід подати до медичного закладу довідку від лікаря про те, що не існує протипоказань, та паспорт (відповідно до вимог ВООЗ). Щеплення від жовтої лихоманки забезпечує імунітет протягом 10 років, починаючи з 10-го дня після вакцинації. Після щеплення видається сертифікат міжнародного зразка, у якому англійською та французькою мовами подають відомості про щепленого, прізвище лікаря, який його зробив, дані про вакцину та її виробника. Без такого сертифіката туриста не допустять до поїздки (рейсу). І ніхто не зважатиме на аргументи про терміновість або невідкладність візиту. У країну відвідання без сертифіката або не пустять, або, згідно з Міжнародними медико-санітарними правилами ВООЗ від 1969 року, туриста-порушника помістять у карантин-ізолятор на весь інкубаційний період. Зокрема, через ці жорсткі заходи в Україні не було жодного летального випадку від захворювання на жовту лихоманку. За наявності протипоказань до щеплення (вагітність, застудні захворювання, алергія на яєчний жовток та ін.) турпоїздка в країни «зони жовтої лихоманки» неможлива. Причому такі попередження, турфірми зобов'язані зробити на початку підготовки клієнта до поїздки.
МАЛЯРІЄЮ у зарубіжних поїздках в тропічні країни заразитися дуже легко. Захворювання передається малярійними комарами, яких існує понад 300 видів; у СНД (на Закавказзі та в Середньоазіатських республіках) їх є дев'ять видів. Самка малярійного комара (анофелеса) потребує порцію крові, щоб забезпечити дозрівання свого потомства. При укусі комара в кров людини потрапляють не мікроби, а найпростіші — малярійні плазмодії. Достатньо одного укусу, щоб людина захворіла. Для Малярії характерні приступи лихоманки, головний біль, ломота в тілі, нудота, задуха, блідість шкірного покриву, хворого кидає то в жар, то в холод.
Динаміка захворювань на малярію в СНД свідчить якщо раніше малярією заражалися переважно в країнах Екваторіальної Африки, то тепер цей «чорний список» поповнили країни Пів-денно-Східної Азії, Полінезії, Південної Америки.
З малярійними комарами та іншими комахами в туристичних районах ведуть активну боротьбу. Вранці та пізно ввечері всі чагарники поблизу готелів і місць перебування туристів обробляють хімічними препаратами.
За даними Інституту медичної паразитології і тропічної медицини імені Є. І. Марциновського (Росія), відомі чотири види малярії: тропічна, триденна, чотириденна й овале. Назви «триденна» і «чотириденна» походять від кількості днів, через які трапляються напади хвороби. Смертельно небезпечною є тільки тропічна малярія. Хоча на початковій стадії захворювання лихоманки немає, перебіг його надзвичайно важкий. Основні симптоми: підвищена температура, біль у суглобах і м'язах, розлади шлунку. Критичним днем є шостий. Якщо хворому відразу ж не надати кваліфікованої медичної допомоги, то на шостий-восьмий день він помирає.
Деякі форми малярії виявляються тільки за рік-два після укусу комара.
За даними ВООЗ, летальний результат від малярії у туристів, які подорожують тропічними країнами, спостерігається здебільшого з таких причин:
• туристи не були поінформовані або не зважали на небезпеку зараження малярією під час поїздки;
• симптоми малярії (особливо Falciparum Malaria) схожі з симптомами багатьох інших хвороб, тому що починаються як звичайна застуда, і спочатку навіть кваліфікованому лікарю важко встановити правильний діагноз;
• лікарю не повідомили, що хворий недавно побував у тропічних країнах.
Турфірми, відповідно до вимог органів Держсанепідем-нагля-ду, зобов'язані попереджати туристів про те, що у країнах маршруту існує ризик захворіти на малярію і повідомляти про загальні правила поведінки та профілактики. Захист від малярії залежить від самих туристів, тому вони повинні:
• зібрати максимально повну інформацію про захворювання і захист від нього перед поїздкою в тропічні країни;
• знати, що, незважаючи на вжиті заходи, все-таки можна захворіти, тому що жодні профілактичні заходи не дають стовідсоткової гарантії;
• подбати про захист від укусів комарів (не виходити з приміщення в темну пору доби, коли комарі особливо активні; носити одяг, що захищає від укусів; користуватися репелстрічками, мати захисні сітки на вікнах, дверях і додатково навкола ліжок, за рекомендацією лікаря вживати профілактичні протималярійні ліки за тиждень до поїздки і під час неї (делагіл, хлорохіл, мета-кельфін, фансидар).
Вкрай важливо знати, що при найменших симптомах хвороби (головний біль, жар), слід негайно звернутися до лікаря, зробити аналіз крові — тільки тоді є шанс врятуватися. Самолікування в надії, що це застуда чи грип, призводить до летального результату.
Щоб виробити імунітет до небезпечних інфекційних захворювань, туристів зобов'язують зробити щеплення й одержати медичний сертифікат. Ця вимога особливо актуальна при відвіданні країн Африки, Південної Америки і Південної Азії. У Міжнародному сертифікаті про щеплення (International Certificates of Vaccination) дати обов'язково вказують у такому порядку: день, місяць, рік, причому назва місяця має бути зазначена тільки буквами, наприклад: «Січень 5, 1990». У сертифікаті англійською і французькою мовами вказують відомості про щепленого, прізвище лікаря, що зробив щеплення, дані про вакцину та її виробника.
У табл. 5.1 представлено дані за кількістю тих, хто захворів, відвідавши країни зі спекотним кліматом.
Таблиця 5.1
ЗАХВОРЮВАННЯ ТУРИСТІВ, ЯКІ ВІДВІДАЛИ КРАЇНИ
Щоб уникнути небезпечних інфекційних захворювань у тур-поїздках, існують певні медико-санітарні правила:
• вживати питну воду і напої гарантованої якості;
• використовувати в їжу тільки продукти промислового виробництва; забороняється вживати нетрадиційні страви, у тому числі гарячі бутерброди, купувати продукти з яток у роздрібній вуличній торгівлі без сертифікаційних свідоцтв, а також із закінченим терміном придатності на упакуванні;
• мешкати в приміщеннях, забезпечених централізованим водопостачанням і каналізацією;
• ретельно мити овочі і фрукти, а також руки водою з водопроводу, користуватися тільки індивідуальним посудом;
• купаючись у водоймах, не допускати потрапляння води в ротову порожнину.
Із появою перших симптомів захворювання (зазвичай, це нудота, блювання, рідкі випорожнення, запаморочення) слід негайно звернутися до лікаря. Самолікування в таких випадках може призвести до тяжких наслідків.
Загальні рекомендації ВТО і ВООЗ з надання медичної допомоги:
• бажані угоди на двосторонній основі або багатосторонні договори з медичного страхування і медичної допомоги туристам;
• надавати невідкладну медичну допомогу всім туристам;
• при гострій формі захворювання або у разі смерті туриста негайно сповістити консульство і родичів (адреси і телефони туристів мають подбати турфірми);
• перевозити тіла чи здійснювати їх поховання (за оплату);
• швидко видавати всі потрібні у таких випадках документи.
Щоб запобігти впливу цих чинників ризику, слід:
— дотримуватися встановлених санітарних норм і правил обслуговування;
— застосовувати устаткування і препарати для дезінфекції, дезінсекції, стерилізації, дератизації, автоматизації виробничих процесів;
— використовувати знаки безпеки та маркування на предметах оснащення і спорудах, що використовуються в обслуговуванні туристів (посуду, кухонного інвентаря, у т. ч. для приготування їжі у поході, місць водозабору, колодязів та ін.);
— проводити попередній та періодичний медичний огляд персоналу обслуги;
— інформувати туристів про небезпечних тварин, плазунів, риб, рослин, ареали поширення яких збігаються з туристичним маршрутом, про те, як уникнути небажаних контактів, яких невідкладних заходів слід вжити, що зробити у разі одержання травми (контакту).
У країнах тропічного поясу туристи, які прибувають з інших кліматичних зон, ще не мають належного імунітету до специфічних інфекційних захворювань. До особливо небезпечних карантинних захворювань у міжнародному масштабі належать: чума, віспа, холера, жовта лихоманка і малярія. Наведемо характерні особливості цих хвороб:
1. ЧУМА (PLAGUE) — хвороба здебільшого з летальним наслідком, спричинена чумною паличкою. Передається через бліх і повітряно-крапельним шляхом (легенева форма). Вияви хвороби: лихоманка, інтоксикація, при легеневій формі — пневмонія.
За даними Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ), зона поширення чуми охоплює такі країни:
• в Африці: Мадагаскар, Мозамбік, Танзанія, Уганда, Заїр, Зімбабве;
• в Азії: Індія і В'єтнам;
• у Південній Америці: Болівія, Бразилія, Перу.
Втім, це не означає, що в кожній з цих країн поширена чума, проте потенційно ця інфекція там присутня.
Заразитися чумою досить легко, особливо легеневою формою. Тут навіть суворе дотримання правил особистої гігієни не врятує. Якщо хворий на легеневу форму чуми проїде в автобусі чи у вагоні трамваю або метро, то виникне реальна загроза епідемії у населеному пункті і подальше її непередбачуване поширення по країні. Вакцинація від чуми ефективна приблизно на 70 відсотків, тому прищеплюють так звані «групи ризику», тобто осіб, що
ВІСПА (SMALLPOX)— спричинена вірусом, характеризується лихоманкою і висипанням, яке залишає рубці. Передається повітряно-крапельним шляхом і через предмети.
З 1981 року ВООЗ скасувала вимогу щодо щеплень проти віспи, оскільки не існує повної гарантії щодо імунітету, хоча вважають, що людство вже позбулося віспи.
ХОЛЕРА (CHOLERA) — кишкова інфекція, симптоми — нудота, блювання, рідкі випорожнення, зневоднення організму, судоми. Зараження від хворого або вібріононосія через воду, їжу, руки тощо.
За даними ВТО, зона поширення холери у світі така (втім, це не означає, що там обов'язково будуть спалахи інфекції):
• в Африці: Ангола, Бенін, Буркіна-Фасо, Бурунді, Камерун, Кейп Верде, Чад, Кот-д-Івуар, Джібуті, Гана, Гвінея-Бісау, Гвінея, Кенія, Ліберія, Малаві, Малі, Мавританія, Мозамбік, Нігер, Нігерія, Руанда, Сан Томі і Прінсипі, Сьєрра Леоне, Сомалі, Свазіленд, Танзанія, Того, Уганда, Заїр, Замбія;
• в Азії: Афганістан, Бутан, Камбоджа, Китай, Газа, Індія, Індонезія, Іран, Ірак, Лаос, Малайзія, Майнмар, Непал, Філіппіни, Шрі-Ланка, В'єтнам;
• у Європі: Албанія, Росія, Україна й інші держави СНД;
• в Океанії: Тувалу;
• у Південній Америці: Аргентина, Беліз, Болівія, Бразилія, Колумбія, Коста-Ріка, Еквадор, Сальвадор, Французька Гайана, Гватемала, Гайана, Гондурас, Мексика, Нікарагуа, Панама, Перу, Сурінам, Венесуела.
ЖОВТА ЛИХОМАНКА (YELLOW FEVER)— вірусне захворювання, що характеризується лихоманкою, жовтухою; переноситься комарами. Від цієї хвороби на планеті щорічно вмирає кілька тисяч людей.
Існує спеціальний медичний термін — «зона жовтої лихоманки». Вона охоплює більшу частину Південної Америки, Африки і Південно-Східної Азії (у цій же зоні трапляються захворювання
випадки на холеру, малярію, вірусний гепатит та інші небезпечні інфекції, в т. ч. паразитарні).
Країни «зони жовтої лихоманки»: Ангола, Бенін, Берег Слонової Кості, Болівія, Бразилія, Бурунді, Венесуела, Верхня Вольта, Габон, Гайана, Гана, Гвінея, Гвінея-Бісау, Гамбія, Гондурас, Заїр, Камерун, Кенія, Колумбія, Конго, Коста-Ріка, Ліберія, Мавританія, Малі, Нігер, Нігерія, Нікарагуа, Панама, зона Панамського каналу, Парагвай, Перу, Руанда, Сан-Томе і Прінсипі, Сенегал, Сомалі, Судан, Сурінам, Сьєрра-Леоне, Танзанія, Того, Тринідад і Тобаго, Уганда, Французька Гвіана, Чад, Еквадор, Екваторіальна Гвінея, Ефіопія.
Для поїздки в кожну з країн цієї зони необхідно зробити щеплення. Для цього слід подати до медичного закладу довідку від лікаря про те, що не існує протипоказань, та паспорт (відповідно до вимог ВООЗ). Щеплення від жовтої лихоманки забезпечує імунітет протягом 10 років, починаючи з 10-го дня після вакцинації. Після щеплення видається сертифікат міжнародного зразка, у якому англійською та французькою мовами подають відомості про щепленого, прізвище лікаря, який його зробив, дані про вакцину та її виробника. Без такого сертифіката туриста не допустять до поїздки (рейсу). І ніхто не зважатиме на аргументи про терміновість або невідкладність візиту. У країну відвідання без сертифіката або не пустять, або, згідно з Міжнародними медико-санітарними правилами ВООЗ від 1969 року, туриста-порушника помістять у карантин-ізолятор на весь інкубаційний період. Зокрема, через ці жорсткі заходи в Україні не було жодного летального випадку від захворювання на жовту лихоманку. За наявності протипоказань до щеплення (вагітність, застудні захворювання, алергія на яєчний жовток та ін.) турпоїздка в країни «зони жовтої лихоманки» неможлива. Причому такі попередження, турфірми зобов'язані зробити на початку підготовки клієнта до поїздки.
МАЛЯРІЄЮ у зарубіжних поїздках в тропічні країни заразитися дуже легко. Захворювання передається малярійними комарами, яких існує понад 300 видів; у СНД (на Закавказзі та в Середньоазіатських республіках) їх є дев'ять видів. Самка малярійного комара (анофелеса) потребує порцію крові, щоб забезпечити дозрівання свого потомства. При укусі комара в кров людини потрапляють не мікроби, а найпростіші — малярійні плазмодії. Достатньо одного укусу, щоб людина захворіла. Для Малярії характерні приступи лихоманки, головний біль, ломота в тілі, нудота, задуха, блідість шкірного покриву, хворого кидає то в жар, то в холод.
Динаміка захворювань на малярію в СНД свідчить якщо раніше малярією заражалися переважно в країнах Екваторіальної Африки, то тепер цей «чорний список» поповнили країни Пів-денно-Східної Азії, Полінезії, Південної Америки.
З малярійними комарами та іншими комахами в туристичних районах ведуть активну боротьбу. Вранці та пізно ввечері всі чагарники поблизу готелів і місць перебування туристів обробляють хімічними препаратами.
За даними Інституту медичної паразитології і тропічної медицини імені Є. І. Марциновського (Росія), відомі чотири види малярії: тропічна, триденна, чотириденна й овале. Назви «триденна» і «чотириденна» походять від кількості днів, через які трапляються напади хвороби. Смертельно небезпечною є тільки тропічна малярія. Хоча на початковій стадії захворювання лихоманки немає, перебіг його надзвичайно важкий. Основні симптоми: підвищена температура, біль у суглобах і м'язах, розлади шлунку. Критичним днем є шостий. Якщо хворому відразу ж не надати кваліфікованої медичної допомоги, то на шостий-восьмий день він помирає.
Деякі форми малярії виявляються тільки за рік-два після укусу комара.
За даними ВООЗ, летальний результат від малярії у туристів, які подорожують тропічними країнами, спостерігається здебільшого з таких причин:
• туристи не були поінформовані або не зважали на небезпеку зараження малярією під час поїздки;
• симптоми малярії (особливо Falciparum Malaria) схожі з симптомами багатьох інших хвороб, тому що починаються як звичайна застуда, і спочатку навіть кваліфікованому лікарю важко встановити правильний діагноз;
• лікарю не повідомили, що хворий недавно побував у тропічних країнах.
Турфірми, відповідно до вимог органів Держсанепідем-нагля-ду, зобов'язані попереджати туристів про те, що у країнах маршруту існує ризик захворіти на малярію і повідомляти про загальні правила поведінки та профілактики. Захист від малярії залежить від самих туристів, тому вони повинні:
• зібрати максимально повну інформацію про захворювання і захист від нього перед поїздкою в тропічні країни;
• знати, що, незважаючи на вжиті заходи, все-таки можна захворіти, тому що жодні профілактичні заходи не дають стовідсоткової гарантії;
• подбати про захист від укусів комарів (не виходити з приміщення в темну пору доби, коли комарі особливо активні; носити одяг, що захищає від укусів; користуватися репелстрічками, мати захисні сітки на вікнах, дверях і додатково навкола ліжок, за рекомендацією лікаря вживати профілактичні протималярійні ліки за тиждень до поїздки і під час неї (делагіл, хлорохіл, мета-кельфін, фансидар).
Вкрай важливо знати, що при найменших симптомах хвороби (головний біль, жар), слід негайно звернутися до лікаря, зробити аналіз крові — тільки тоді є шанс врятуватися. Самолікування в надії, що це застуда чи грип, призводить до летального результату.
Щоб виробити імунітет до небезпечних інфекційних захворювань, туристів зобов'язують зробити щеплення й одержати медичний сертифікат. Ця вимога особливо актуальна при відвіданні країн Африки, Південної Америки і Південної Азії. У Міжнародному сертифікаті про щеплення (International Certificates of Vaccination) дати обов'язково вказують у такому порядку: день, місяць, рік, причому назва місяця має бути зазначена тільки буквами, наприклад: «Січень 5, 1990». У сертифікаті англійською і французькою мовами вказують відомості про щепленого, прізвище лікаря, що зробив щеплення, дані про вакцину та її виробника.
У табл. 5.1 представлено дані за кількістю тих, хто захворів, відвідавши країни зі спекотним кліматом.
Таблиця 5.1
ЗАХВОРЮВАННЯ ТУРИСТІВ, ЯКІ ВІДВІДАЛИ КРАЇНИ
| Країна | % тих, хто захворів | Країна | % тих, хто захворів |
| Індія | 60 | Кенія | 49 |
| Єгипет | 53 | Туреччина | 46 |
| Марокко | 52 | Індонезія | 43 |
| Гамбія | 50 | Китай | 39 |
| Туніс | 49 | Таїланд | 37 |
• вживати питну воду і напої гарантованої якості;
• використовувати в їжу тільки продукти промислового виробництва; забороняється вживати нетрадиційні страви, у тому числі гарячі бутерброди, купувати продукти з яток у роздрібній вуличній торгівлі без сертифікаційних свідоцтв, а також із закінченим терміном придатності на упакуванні;
• мешкати в приміщеннях, забезпечених централізованим водопостачанням і каналізацією;
• ретельно мити овочі і фрукти, а також руки водою з водопроводу, користуватися тільки індивідуальним посудом;
• купаючись у водоймах, не допускати потрапляння води в ротову порожнину.
Із появою перших симптомів захворювання (зазвичай, це нудота, блювання, рідкі випорожнення, запаморочення) слід негайно звернутися до лікаря. Самолікування в таких випадках може призвести до тяжких наслідків.
Загальні рекомендації ВТО і ВООЗ з надання медичної допомоги:
• бажані угоди на двосторонній основі або багатосторонні договори з медичного страхування і медичної допомоги туристам;
• надавати невідкладну медичну допомогу всім туристам;
• при гострій формі захворювання або у разі смерті туриста негайно сповістити консульство і родичів (адреси і телефони туристів мають подбати турфірми);
• перевозити тіла чи здійснювати їх поховання (за оплату);
• швидко видавати всі потрібні у таких випадках документи.