Туристичний бізнес: теорія та практика. Мальська М.П. 2007р.
1.2. Становлення туристичного бізнесу
XIX століття було століттям видатних наукових відкриттів і їх застосування на практиці. Величезне значення для туризму мали революційні перетворення в сфері виробництва.
Насамперед це було пов'язано з розвитком раніше обмеженої сфери послуг. Зростання продуктивності й інтенсивності праці привело до скорочення кількості зайнятих у виробництві робітників, тобто до вивільнення значної кількості робочих рук, які можна було використати у невиробничих галузях.
Швидкими темпами розвивалася транспортна галузь. Потужні паровози дали людям можливість швидко долати відстані від міста до міста, а великі пароплави — від континенту до континенту. Для зручності пасажирів поблизу залізничних вокзалів і морських портів почали з'являтися великі готелі.
Одним із напрямів розвитку сфери послуг став туристичний бізнес. Початком другого етапу розвитку туризму можна вважати 1841 рік. Саме тоді англієць Томас Кук організував першу комерційну туристичну подорож з Лсйстера в Лафборо, в якій взяли участь 570 членів товариства тверезості. У 1847 році він створив туристичне товариство, яке розповсюджувало білети (путівки) не тільки в Англії, а й поза її межами. У 1863 році була організована велика подорож англійців до Швейцарію, а у 1868 — до Північну Америку.
Знайшовши нову перспективну ринкову нішу для застосування своїх сил, Томас Кук почав активно розвивати цей новий напрям бізнесу. Він зрозумів, що, об'єднавши перевезення пасажирів і розміщення їх у готелях, можна отримувати чималі прибутки. Томас Кук першим запропонував туристам комплекс послуг: транспорт, нічліг, побут і розваги. Він вперше створив специфічний туристичний продукт — тур, уклавши угоди із залізничниками і пароплавними компаніями, готелями та ресторанами на обслуговування туристів.
Британський політик Вільям Ґладстон писав: «Містер Кук створив систему, яка вперше дала можливість цілим соціальним класам без особливих проблем подорожувати до інших країн і знайомитися з ними. Туристичні мандрівки посприяли тому, що люди почали ставитися до чужих країв не з погордою, а навпаки, з повагою».
Слідом за Томасом Куком ідею підхопили багато підприємців з найбільш індустріально розвинених європейських країн, де в 40—50-х роках XIX ст. почали відкриватися перші туристичні
бюро. Зростанню попиту на послуги туристичних фірм у другій половині XIX ст. сприяли такі фактори, як підвищення рівня життя окремих груп населення, розвиток транспорту і зв'язку, впровадження у виробництво досягнень науково-технічного прогресу, процеси укрупнення, механізації виробництва, поглиблення спеціалізації і посилення монотонності праці, розвиток реклами і сервісного обслуговування.
До 1860 року у США вже діяло близько 30 тис. миль залізниць, будівництво нових нарощувало темпи. Тільки в 70-х роках XIX ст. було збудовано близько 70 тис. миль залізничного полотна. Інтенсивний розвиток залізничного транспорту зумовлювався величезною територією країни.
Однак і в невеликих за площею країнах цей вид транспорту розвивався не менш інтенсивно. Наприклад, в Англії довжина залізниць з 1845 по 1885 рік зросла більш як у 10 разів і становила близько ЗО тис. миль. Призначена спочатку лише для перевезення вантажів, залізниця все швидше освоювала пасажирські перевезення. Вже до середини XIX ст. кожен англієць у середньому 4— 5 разів на рік був її пасажиром. Залізничний транспорт інтенсивно розвивається у країнах Америки, Європи та деяких азійських.
Ефективність роботи туристичних бюро суттєво зросла з розвитком реклами і засобів зв'язку. Дедалі більше людей мають можливість ознайомитися з різними куточками світу — визначними пам'ятками, курортами, природними ландшафтами, історичними пам'ятниками, художніми галереями, наявним рівнем сервісу тощо. Це значно розширило можливості туристичної пропозиції.
З розвитком міжнародних курортів у Німеччині, Швейцарії, Франції, Італії ці країни нарівні з Англією стають міжнародними центрами туризму в Європі. Значну роль в розвитку туризму відіграли нові географічні відкриття, подорожі мореплавців, освоєння Американського, Африканського та Австралійського континентів, а також поява нового виду транспорту — автомобільного. Однак до Першої світової війни більшість туристів і мандрівників користувалися переважно залізничним або морським транспортом.
Насамперед це було пов'язано з розвитком раніше обмеженої сфери послуг. Зростання продуктивності й інтенсивності праці привело до скорочення кількості зайнятих у виробництві робітників, тобто до вивільнення значної кількості робочих рук, які можна було використати у невиробничих галузях.
Швидкими темпами розвивалася транспортна галузь. Потужні паровози дали людям можливість швидко долати відстані від міста до міста, а великі пароплави — від континенту до континенту. Для зручності пасажирів поблизу залізничних вокзалів і морських портів почали з'являтися великі готелі.
Одним із напрямів розвитку сфери послуг став туристичний бізнес. Початком другого етапу розвитку туризму можна вважати 1841 рік. Саме тоді англієць Томас Кук організував першу комерційну туристичну подорож з Лсйстера в Лафборо, в якій взяли участь 570 членів товариства тверезості. У 1847 році він створив туристичне товариство, яке розповсюджувало білети (путівки) не тільки в Англії, а й поза її межами. У 1863 році була організована велика подорож англійців до Швейцарію, а у 1868 — до Північну Америку.
Знайшовши нову перспективну ринкову нішу для застосування своїх сил, Томас Кук почав активно розвивати цей новий напрям бізнесу. Він зрозумів, що, об'єднавши перевезення пасажирів і розміщення їх у готелях, можна отримувати чималі прибутки. Томас Кук першим запропонував туристам комплекс послуг: транспорт, нічліг, побут і розваги. Він вперше створив специфічний туристичний продукт — тур, уклавши угоди із залізничниками і пароплавними компаніями, готелями та ресторанами на обслуговування туристів.
Британський політик Вільям Ґладстон писав: «Містер Кук створив систему, яка вперше дала можливість цілим соціальним класам без особливих проблем подорожувати до інших країн і знайомитися з ними. Туристичні мандрівки посприяли тому, що люди почали ставитися до чужих країв не з погордою, а навпаки, з повагою».
Слідом за Томасом Куком ідею підхопили багато підприємців з найбільш індустріально розвинених європейських країн, де в 40—50-х роках XIX ст. почали відкриватися перші туристичні
бюро. Зростанню попиту на послуги туристичних фірм у другій половині XIX ст. сприяли такі фактори, як підвищення рівня життя окремих груп населення, розвиток транспорту і зв'язку, впровадження у виробництво досягнень науково-технічного прогресу, процеси укрупнення, механізації виробництва, поглиблення спеціалізації і посилення монотонності праці, розвиток реклами і сервісного обслуговування.
До 1860 року у США вже діяло близько 30 тис. миль залізниць, будівництво нових нарощувало темпи. Тільки в 70-х роках XIX ст. було збудовано близько 70 тис. миль залізничного полотна. Інтенсивний розвиток залізничного транспорту зумовлювався величезною територією країни.
Однак і в невеликих за площею країнах цей вид транспорту розвивався не менш інтенсивно. Наприклад, в Англії довжина залізниць з 1845 по 1885 рік зросла більш як у 10 разів і становила близько ЗО тис. миль. Призначена спочатку лише для перевезення вантажів, залізниця все швидше освоювала пасажирські перевезення. Вже до середини XIX ст. кожен англієць у середньому 4— 5 разів на рік був її пасажиром. Залізничний транспорт інтенсивно розвивається у країнах Америки, Європи та деяких азійських.
Ефективність роботи туристичних бюро суттєво зросла з розвитком реклами і засобів зв'язку. Дедалі більше людей мають можливість ознайомитися з різними куточками світу — визначними пам'ятками, курортами, природними ландшафтами, історичними пам'ятниками, художніми галереями, наявним рівнем сервісу тощо. Це значно розширило можливості туристичної пропозиції.
З розвитком міжнародних курортів у Німеччині, Швейцарії, Франції, Італії ці країни нарівні з Англією стають міжнародними центрами туризму в Європі. Значну роль в розвитку туризму відіграли нові географічні відкриття, подорожі мореплавців, освоєння Американського, Африканського та Австралійського континентів, а також поява нового виду транспорту — автомобільного. Однак до Першої світової війни більшість туристів і мандрівників користувалися переважно залізничним або морським транспортом.