Екскурсія по Івано-Франківську
Площа Міцкевича
Одна із мальовничих площ міста Івано-Франківськ в центрі якої стоїть пам’ятник великому польському поетові А.Міцкевич (1798 -1855). Народився на хуторі Заоссє, біля Новогрудка, нині Білорусь, в сім'ї адвоката та збіднілого білоруського шляхтича Миколи Міцкевича. Мати поета походила з сімї хрещених євреїв-франкістів . В Україні він залишався понад дев'ять місяців, постійно цікавлячись суспільним і культурним життям, фольклором та історією. Тут було написано більшість його сонетів, в тому числі «Кримських», балади: «Воєвода», «Дозор».
У 1825 р. при переїзді на роботу у Москву у Харкові познайомився з відомим письменником Петром Гулаком-Артемовським, за рахунок чого вийшла балада «Пані Твардовська» українською мовою.
За поему «Конрад Валленрод» Міцкевича знову починають переслідувати. Він врятувався виїздом за кордон у травні 1829 року. Ця подія була фатальною в його житті: після цього поет вже ніколи не міг вернутися до Литви та Польщі. У 1840—1842 читає курс слов'янської літератури в Коллеж де Франс у Парижі. Там була видана поема «Пан Тадеуш» (1834). Останні роки життя Адам Міцкевич провів у великій бідності. Тільки у 1852 році йому вдалося знайти роботу бібліотекаря бібліотеки Арсенала в Парижі. У квітні 1855 року померла його дружина, осиротивши шістьох дітей, а 26 листопада того ж року раптово помирає від холери і сам поет у далекому Константинополі. Його тіло перевезли до Парижа, а через 40 років перепоховали у Вавельських підземеллях у Кракові.
Сам поет в нашому місті ніколи не бував.Онак з наближенням століттям від дня його народження громадськість вирішила, шо пам’ятник повинен прикрасити площу, яка носить його імям. Був оголошений збір пожертв(збірали 200 золотих римських), ств комітет з будлови пам’ятника, головою якою став виклад Станіслав гімназії Павло Брила (1852-1903). У конкурсі проектів переміг Кракісткий скульптор Т. Блотницький. Ще в липні 1896 році краківська газета “Нова Реформа” писала : “В майстерні Блотницького можна побачити майже закінчений проект фігури Міцкевича, призначеної для міста Станіславова. Головне враження від побаченого – заздрість чи жаль, що Станістлавів, а не Краків матиме такий пам’ятник”. У Дембніку під Краковом Т. Блотницький працював над скульптурою. Митець зобразив А. Міцкевича з книжкою у руках, на весь зріст, відтворивши не тільки портретну схожість ( в цьому помогла посмертна маска поета) а й сповнення натхненності і мудрості як расового образа основоположника нового напряму в польській літературі – революційного романтизму. Відкриття пам’ятника відбулося 20 листопада 1898 р. – на честь 100-річчя від дня народження Адама Міцкевича. Скульптура була виконана в коррарському мармурі, привезений з далекої Італії. Висота пам’ятника 2,3 м, вага 8 тонн. Під час військових у 1918-1919 році мармурова фігура була пошкоджена. Тому у 30-х рр. скульптуру було переведено у бронзу і в такому стані вона збереглася до наших днів.
У 1825 р. при переїзді на роботу у Москву у Харкові познайомився з відомим письменником Петром Гулаком-Артемовським, за рахунок чого вийшла балада «Пані Твардовська» українською мовою.
За поему «Конрад Валленрод» Міцкевича знову починають переслідувати. Він врятувався виїздом за кордон у травні 1829 року. Ця подія була фатальною в його житті: після цього поет вже ніколи не міг вернутися до Литви та Польщі. У 1840—1842 читає курс слов'янської літератури в Коллеж де Франс у Парижі. Там була видана поема «Пан Тадеуш» (1834). Останні роки життя Адам Міцкевич провів у великій бідності. Тільки у 1852 році йому вдалося знайти роботу бібліотекаря бібліотеки Арсенала в Парижі. У квітні 1855 року померла його дружина, осиротивши шістьох дітей, а 26 листопада того ж року раптово помирає від холери і сам поет у далекому Константинополі. Його тіло перевезли до Парижа, а через 40 років перепоховали у Вавельських підземеллях у Кракові.
Сам поет в нашому місті ніколи не бував.Онак з наближенням століттям від дня його народження громадськість вирішила, шо пам’ятник повинен прикрасити площу, яка носить його імям. Був оголошений збір пожертв(збірали 200 золотих римських), ств комітет з будлови пам’ятника, головою якою став виклад Станіслав гімназії Павло Брила (1852-1903). У конкурсі проектів переміг Кракісткий скульптор Т. Блотницький. Ще в липні 1896 році краківська газета “Нова Реформа” писала : “В майстерні Блотницького можна побачити майже закінчений проект фігури Міцкевича, призначеної для міста Станіславова. Головне враження від побаченого – заздрість чи жаль, що Станістлавів, а не Краків матиме такий пам’ятник”. У Дембніку під Краковом Т. Блотницький працював над скульптурою. Митець зобразив А. Міцкевича з книжкою у руках, на весь зріст, відтворивши не тільки портретну схожість ( в цьому помогла посмертна маска поета) а й сповнення натхненності і мудрості як расового образа основоположника нового напряму в польській літературі – революційного романтизму. Відкриття пам’ятника відбулося 20 листопада 1898 р. – на честь 100-річчя від дня народження Адама Міцкевича. Скульптура була виконана в коррарському мармурі, привезений з далекої Італії. Висота пам’ятника 2,3 м, вага 8 тонн. Під час військових у 1918-1919 році мармурова фігура була пошкоджена. Тому у 30-х рр. скульптуру було переведено у бронзу і в такому стані вона збереглася до наших днів.