Екскурсія по Івано-Франківську
Площа Ринок
Цікавим для історії є будинок під номером 6. Тут на другому поверсі 9 листопада 1844 року було відкрито Українську читальню. ЇЇ головою було обрано укр. мовознавця, автора “Малоруського-німецького словаря” Є.Желехівського. Український письменник С. Кониський у вітальній телеграмі з Києва писав: “Вітаю Станіславських робітників на ниві освіти і розвою руського народа. Щасти, Боже, Вашій Читальній”
Через місяць в цьому будинку українська письменниця, організатор жіночого руху в Галичині Н. Кобринська провела установчі збори, на яких заснувала “Товариство руських женчшин” (7.12.1884 р.). На зібранні виступив Іван Франко. Він привітав учасниць віршем “Женщина”, в якому виразив радість, що жінка “ по стежці життєвій іде з ним (чоловіком – авт.) спільно, думає і вчиться - учасниця всіх трудів, втіх, надій”. Про цю подію Іван Франко згадує в статтях: “Перші загальні збори руського жіночого товариства в Станіславові., що друкувалось 7 та 11 грудня 1884 року в у газеті “Діло” І як найбільший його здобуток товариства - альманах “Перший вінок” (1887) за редакцією Кобринської та Олени Пілки. Із публікаціями тут, крім упорядниць, виступили Г.Барвінок, О.Грицай, Дніпрова Чайка, У.Кравченко, С.Окуневська, А.Павлик, К.Попович, М.Рошкевич, Леся Українка, О.Франко та ін. Альманах увійшов в історію української літератури як перша письменницька жіноча антологія.
У “Першому вінку” вміщено п’ять публіцистичних статей Н.Кобринської (”Про рух жіночий в новіших часах”, “Українське жіноцтво в Галичині в наших часах”, “Про первісну ціль Товариства руських жінок у Станіславові” та ін.), в яких вона виклала своє розуміння жіночого руху, висвітлила його історію і теорію на фактах, узятих з життя європейських країн. Першочерговим завданням на шляху емансипації української жінки, відповідно, повинна стати зміна її власного світогляду, усвідомлення свого становища в суспільстві і сім’ї, тобто зміна психології.
Наталя Кобринська є прикладом становлення світогляду української жінки на грунті літератури, що згодом стала її основним знаряддям у здійсненні найголовнішої справи життя, полем її діяльності, яке, за її твердим переконанням, повинно дати свої плоди - допомогти українській жінці побачити і зрозуміти своє підпорядковане становище До 100 –ї річниці х дня народження жіночого руху в Україні вдячні нащадки на будинок номер 6 відкрили меморіальну дошку славетній землячці Н.Кобринській.
А цього року святкували 155-ої річниці від дня народження Наталії Кобринської як «Засновниця жіночого руху в Галичині», На виставці будуть представлені твори письменниці та літературознавчі розвідки про її творчість. Виставку відвідають науковці і студенти міста, користувачі читальногозалу
Кобринська Наталія Іванівна (дівоче прізвище Озаркевич) (8 червня 1855 – 1920) – письменниця. Народилася в с. Белелуя Снятинського повіту на Станіславщині (нині Івано-Франківщині) у родині священика з поважними національно-культурними традиціями. Дід Кобринської відомий як перший популяризатор творів письменників України в Галичині, Озаркевич І. І. (1795-1854), ініціатор українського театрального аматорства, автор і постановник п'єс І. Котляревського, Г. Квітки-Основ'яненка, С. Писаревського та ін. Батько письменниці І. Озаркевич (1826-1903) був депутатом галицького сейму та австрійського парламенту, громадським діячем, писав вірші.
Наталія Кобринська стояла біля витоків українського фемінізму, позитивно націленого не на руйнування, а на будівництво і творчість. Вона стала ініціатором першої української жіночої організації. «Перший вінок» заклав основи розвитку жіночих часописів, які редагували і видавали самі жінки. Він з'явився 1889 р. у Львові за редакцією Олени Пчілки та Наталії Кобринської. При створенні альманаху до праці були залучені кращі творчі жіночі сили як Наддніпрянської України, так і Галичини: Олена Пчілка, Леся Українка, Дніпрова Чайка, Людмила Старицька, Уляна Кравченко, Анна Павлик, Олеся Бажанська та інші. Видання «Першого вінка» було здійснено завдяки приватним пожертвам та фінансовій підтримці Олени Пчілки.
Через місяць в цьому будинку українська письменниця, організатор жіночого руху в Галичині Н. Кобринська провела установчі збори, на яких заснувала “Товариство руських женчшин” (7.12.1884 р.). На зібранні виступив Іван Франко. Він привітав учасниць віршем “Женщина”, в якому виразив радість, що жінка “ по стежці життєвій іде з ним (чоловіком – авт.) спільно, думає і вчиться - учасниця всіх трудів, втіх, надій”. Про цю подію Іван Франко згадує в статтях: “Перші загальні збори руського жіночого товариства в Станіславові., що друкувалось 7 та 11 грудня 1884 року в у газеті “Діло” І як найбільший його здобуток товариства - альманах “Перший вінок” (1887) за редакцією Кобринської та Олени Пілки. Із публікаціями тут, крім упорядниць, виступили Г.Барвінок, О.Грицай, Дніпрова Чайка, У.Кравченко, С.Окуневська, А.Павлик, К.Попович, М.Рошкевич, Леся Українка, О.Франко та ін. Альманах увійшов в історію української літератури як перша письменницька жіноча антологія.
У “Першому вінку” вміщено п’ять публіцистичних статей Н.Кобринської (”Про рух жіночий в новіших часах”, “Українське жіноцтво в Галичині в наших часах”, “Про первісну ціль Товариства руських жінок у Станіславові” та ін.), в яких вона виклала своє розуміння жіночого руху, висвітлила його історію і теорію на фактах, узятих з життя європейських країн. Першочерговим завданням на шляху емансипації української жінки, відповідно, повинна стати зміна її власного світогляду, усвідомлення свого становища в суспільстві і сім’ї, тобто зміна психології.
Наталя Кобринська є прикладом становлення світогляду української жінки на грунті літератури, що згодом стала її основним знаряддям у здійсненні найголовнішої справи життя, полем її діяльності, яке, за її твердим переконанням, повинно дати свої плоди - допомогти українській жінці побачити і зрозуміти своє підпорядковане становище До 100 –ї річниці х дня народження жіночого руху в Україні вдячні нащадки на будинок номер 6 відкрили меморіальну дошку славетній землячці Н.Кобринській.
А цього року святкували 155-ої річниці від дня народження Наталії Кобринської як «Засновниця жіночого руху в Галичині», На виставці будуть представлені твори письменниці та літературознавчі розвідки про її творчість. Виставку відвідають науковці і студенти міста, користувачі читальногозалу
Кобринська Наталія Іванівна (дівоче прізвище Озаркевич) (8 червня 1855 – 1920) – письменниця. Народилася в с. Белелуя Снятинського повіту на Станіславщині (нині Івано-Франківщині) у родині священика з поважними національно-культурними традиціями. Дід Кобринської відомий як перший популяризатор творів письменників України в Галичині, Озаркевич І. І. (1795-1854), ініціатор українського театрального аматорства, автор і постановник п'єс І. Котляревського, Г. Квітки-Основ'яненка, С. Писаревського та ін. Батько письменниці І. Озаркевич (1826-1903) був депутатом галицького сейму та австрійського парламенту, громадським діячем, писав вірші.
Наталія Кобринська стояла біля витоків українського фемінізму, позитивно націленого не на руйнування, а на будівництво і творчість. Вона стала ініціатором першої української жіночої організації. «Перший вінок» заклав основи розвитку жіночих часописів, які редагували і видавали самі жінки. Він з'явився 1889 р. у Львові за редакцією Олени Пчілки та Наталії Кобринської. При створенні альманаху до праці були залучені кращі творчі жіночі сили як Наддніпрянської України, так і Галичини: Олена Пчілка, Леся Українка, Дніпрова Чайка, Людмила Старицька, Уляна Кравченко, Анна Павлик, Олеся Бажанська та інші. Видання «Першого вінка» було здійснено завдяки приватним пожертвам та фінансовій підтримці Олени Пчілки.