Аналіз туристичного підприємства «Артекс’94»
Особливості організації спортивно-оздоровчого туризму, сутність та значення
Сама назва «спортивно-оздоровчий туризм» свідчить про поєднання активної форми здійснення подорожі з оздоровчим аспектом.
Оздоровча функція виражається у будь-якій рек¬реаційній діяльності, спрямованій на відновлення функцій організму. Тому до всіх видів і форм ту-ризму цілком застосоване визначення "оздоровчий". Різниця полягає лише в тому, яким чином відбувається оздоровлен¬ня. В даному випадку оздоровлення учасників здійснюється через зміну виду діяльності, шляхом дозованих фізичних на¬вантажень, за допомогою взаємодії з природним середови¬щем на протязі всієї подорожі, загартування і адаптації до незвичних умов, нормального, повноцінного харчування.
Спортивна складова передбачає заняття туризмом з метою вдосконалення загальної фізичної підготовки, покра¬щення спеціальної технічної і методичної підготовки, прак¬тичне застосування знань і навичок з тактики і техніки ту¬ризму. Спортивний туризм, як і інші види спорту, дозволяє в ході виконання спортивних нормативів покращити спор¬тивну підготовку учасників туристських походів, отримати спортивні розряди і спортивні звання.
Заняття туризмом займають особливе місце в системі фізичного виховання, тому що, в порівнянні з іншими вида¬ми спорту, дають ширші можливості для оволодіння знан¬нями, вміннями і навичками, необхідними в повсякденному житті кожної людини .
Специфічність спортивно-оздоровчого туризму позна¬чається і на програмно-нормативному та організаційно-керівному його аспектах.
Здійснення спортивних туристських заходів регламен¬туються нормативами і правилами, затвердженими керів¬ними туристськими організаціями Держкомтуризму.
Заняття спортивно-оздоров¬чим туризмом вимагає певних теоретичних і технічних знань і умінь. Разом з тим заняття туризмом дає можли¬вість виховувати і вдосконалювати певні особистісні якості людини.
Одна з найважливіших сторін підготовки туриста — тео¬ретична підготовка. Як і в будь-якому виді спорту, вона охоплює широке коло питань, у тому числі проблеми на¬вчання і тренування, контролю за навантаженнями, надан¬ня невідкладної медичної допомоги, основи педагогіки, пси¬хології, конфліктології тощо. Особливість теоретичної підготовки туристів полягає в тому, що вона тісно пов'язана з засвоєнням певного обсягу знань з географії, краєзнавст¬ва, топографії.
Наступною важливою складовою є географічна підготовка. Вона включає такий обсяг знань з географії, який дозволяв би туристам розуміти суть природ-них явищ, спостерігати, досліджувати навколишнє середови¬ще чи його окремі компоненти і використовувати отримані дані для розробки маршрутів і туристського освоєння тери¬торії. Значення географічної підготовки визначається мірою зв'язку людини з оточуючим середовищем під час подорожі. Вирішення тактичних і технічних завдань походу, досягнення безпеки його учасників, здійснення необхідних спостережень і досліджень пов'язані з географічними особливостями кон¬кретної території, їх вивчення вимагає залучення і аналізу ге-ографічного, краєзнавчого і картографічного матеріалу .
Особлива увага в географічній підготовці туристів приділяється вмінню здійснювати маршрутні спостереження, фотографувати чи зарисовувати об'єкти, робити карто¬графічну зйомку. Освоєння методів і навичок географічного спостереження є важливою формою теоретичної підготов¬ки туристів.
В туризмі, як і в інших видах спорту, досягнення високих результатів неможливе без постійного фізичного вдосконалення, що є основним зміс¬том тренувань і, разом з тим, нерозривно пов'язана із зміцненням і загальним підвищенням функціональних мож¬ливостей організму.
Розрізняють загальну і спеціальну фізичну підготовку. Засобами загальної фізичної підготовки досягаються різнобічний розвиток фізичних можливостей і зміцнення здоров'я людини, розширення функціональних можливос¬тей організму як основи працездатності і стимулювання процесів відновлення.
Спеціальна фізична підготовка - вид фізичного вихо¬вання, обумовлений особливостями обраного виду туризму.
Заняття туризмом допомагає виробленню таких якос¬тей, як витривалість, сила, спритність, швидкість.
Під час туристського походу доводиться долати значні відстані протягом тривалого часу із значним фізичним на¬вантаженням, що варіюється відповідно до складності рельєфу, темпу руху, метеорологічних умов, ваги рюкзака. Тому, запас міцності і особиста безпека туриста значною мірою залежать від його фізичної підготовки. При цьому фізичне навантаження характеризується такими параметрами: інтенсивність і тривалість, величина інтервалу між періодами відпочинку.
Спеціальна витривалість - це здатність витримувати ба¬гаторазове повторення навантажень без зниження її якості.
При пересуванні з вантажем заданим маршрутом, по доланні технічно складних ділянок м'язи ніг, рук, тулуба за¬знають значного навантаження протягом тривалого часу. Заняття туризмом забезпечує силову підготовку, оптималь¬ний розвиток усіх груп м'язів, сприяє утворенню міцного «м'язового корсета», зміцнює дихальну мускулатуру.
Вироблення спритності складається із здатності освою¬вати нові рухові дії і вміння перебудовувати рухову діяльність відповідно до зміни обстановки на маршруті. Туризм дозво¬ляє значно вдосконалити основні параметри спритності - координацію рухів, швидкість і точність їх виконання.
Максимальний оздоровчий ефект від тренувань, спря¬мованих на вдосконалення фізичної підготовки, може бути досягнутий, за умови, що характер і міра фізичного наван¬таження відповідатиме стану здоров'я, віковим та індивіду¬альним особливостям туриста. Фізична підготовка повинна базуватись на принципах різнобічності, систематичності, послідовності, безперервності, циклічності, спеціалізації.
Якими б не були мета і завдання походу, головною умо¬вою завжди є безпека його учасників, яка досягається вирішенням комплексу спортивно-технічних питань.
Спортивно-технічні вимоги, що обумовлюють без¬печність подолання маршруту, визначаються характером і особливостями природних перешкод, їх технічною складністю, яка диктує технічні елементи, прийоми і засоби, наявні в арсеналі учасників походу; оптимальною кількістю перешкод певної категорії складності, які в комплексі визна¬чають категорію складності всього маршруту; тривалістю походу і довжиною нитки маршруту, що залежить від гео¬графічних особливостей конкретної території і наявності природних перешкод; розробленістю комплексу фізичних навантажень для успішного подолання маршруту; вмінням орієнтуватися в різних умовах на будь-якій території.
Спортивно-оздоровчий ту¬ризм є своєрідною школою виховання і гармонійного роз¬витку особистості. Провідне місце тут належить трудовому вихованню, яке полягає в оволодінні вміннями і навичками самообслуговування і суспільно-корисної праці. Учасники ту¬ристського походу забезпечують автономну життє¬діяльність групи на весь період подорожі. Кожний учасник повинен уміти орієнтуватись на місцевості, долати пере¬шкоди, влаштовувати табір, готувати їжу, ремонтувати спо¬рядження і одяг, надавати першу медичну допомогу тощо. Все це дозволяє туристам не лише засвоїти елементарні навички побутової праці, а й вчить підтримувати свідому дисципліну, виробляє організованість, погодженість дій у спільній роботі.
Одна з важливих виховних і розвиваючих функцій ту¬ризму - формування всебічно розвиненої гармонійної осо¬бистості, свідомого громадянина, що поєднує в собі духов¬не багатство, моральну чистоту і фізичну досконалість.
Важливо й те, що в туристських подорожах народжу¬ються почуття колективізму, любов до природи, розши¬рюється кругозір учасників. Загальна мета в поході зближує людей різного віку, сприяє новим знайомствам, встанов-ленню дружніх стосунків. Такі походи є також джерелом позитивних емоцій.
Кожний подоланий кілометр шляху зміцнює впев¬неність у своїх силах, приносить велике моральне задово¬лення.
Туризм, як ніякий інший вид спортивної діяльності, сприяє розумінню прекрасного в природі і в людях, напов¬нює життя духовним змістом, робить його красивим, допо¬магає краще пізнати навколишній світ. У цьому вияв¬ляється естетична функція туризму.
Під час тренувань і в похідних умовах виховуються вольові якості людини: сміливість, рішучість, терпіння, напо¬легливість, ініціативність, дисциплінованість. Комплекс цих якостей складає найважливішу рису «спортивного характеру» -- волю до перемоги в туристських змаганнях, прагнення пройти до кінця запланований маршрут. Це досягається здатністю до граничної мобілізації сил, максимальною зосередженістю екстремальних умовах, впевненістю в перемозі, психологічною стійкістю, вмінням швидко приймати рішення.
У створенні позитивного психологічного клімату в ту¬ристській групі активна роль належить керівникові походу, за умови підтримки його всіма учас-никами. Найбільш важливими психологічними факторами в такому колективі є емоційна стабільність, цілеспрямованість, оптимістична реакція на труднощі, взаємодопомо¬га, авторитет керівника .
Підсумовуючи, можна визначити наступні складові організації спортивно-оздоровчого туризму: туристична, географічна і фізична підготовка, спортивно-технічні вимоги, виховна роль туризму. Всі вони нерозривно пов’язані один з одним, взаємодоповнюючи і розвиваючи один одного. Кожен з цих компонентів мають свої певні характеристики, котрі комплексно характеризують галузь, що аналізується.
Оздоровча функція виражається у будь-якій рек¬реаційній діяльності, спрямованій на відновлення функцій організму. Тому до всіх видів і форм ту-ризму цілком застосоване визначення "оздоровчий". Різниця полягає лише в тому, яким чином відбувається оздоровлен¬ня. В даному випадку оздоровлення учасників здійснюється через зміну виду діяльності, шляхом дозованих фізичних на¬вантажень, за допомогою взаємодії з природним середови¬щем на протязі всієї подорожі, загартування і адаптації до незвичних умов, нормального, повноцінного харчування.
Спортивна складова передбачає заняття туризмом з метою вдосконалення загальної фізичної підготовки, покра¬щення спеціальної технічної і методичної підготовки, прак¬тичне застосування знань і навичок з тактики і техніки ту¬ризму. Спортивний туризм, як і інші види спорту, дозволяє в ході виконання спортивних нормативів покращити спор¬тивну підготовку учасників туристських походів, отримати спортивні розряди і спортивні звання.
Заняття туризмом займають особливе місце в системі фізичного виховання, тому що, в порівнянні з іншими вида¬ми спорту, дають ширші можливості для оволодіння знан¬нями, вміннями і навичками, необхідними в повсякденному житті кожної людини .
Специфічність спортивно-оздоровчого туризму позна¬чається і на програмно-нормативному та організаційно-керівному його аспектах.
Здійснення спортивних туристських заходів регламен¬туються нормативами і правилами, затвердженими керів¬ними туристськими організаціями Держкомтуризму.
Заняття спортивно-оздоров¬чим туризмом вимагає певних теоретичних і технічних знань і умінь. Разом з тим заняття туризмом дає можли¬вість виховувати і вдосконалювати певні особистісні якості людини.
Одна з найважливіших сторін підготовки туриста — тео¬ретична підготовка. Як і в будь-якому виді спорту, вона охоплює широке коло питань, у тому числі проблеми на¬вчання і тренування, контролю за навантаженнями, надан¬ня невідкладної медичної допомоги, основи педагогіки, пси¬хології, конфліктології тощо. Особливість теоретичної підготовки туристів полягає в тому, що вона тісно пов'язана з засвоєнням певного обсягу знань з географії, краєзнавст¬ва, топографії.
Наступною важливою складовою є географічна підготовка. Вона включає такий обсяг знань з географії, який дозволяв би туристам розуміти суть природ-них явищ, спостерігати, досліджувати навколишнє середови¬ще чи його окремі компоненти і використовувати отримані дані для розробки маршрутів і туристського освоєння тери¬торії. Значення географічної підготовки визначається мірою зв'язку людини з оточуючим середовищем під час подорожі. Вирішення тактичних і технічних завдань походу, досягнення безпеки його учасників, здійснення необхідних спостережень і досліджень пов'язані з географічними особливостями кон¬кретної території, їх вивчення вимагає залучення і аналізу ге-ографічного, краєзнавчого і картографічного матеріалу .
Особлива увага в географічній підготовці туристів приділяється вмінню здійснювати маршрутні спостереження, фотографувати чи зарисовувати об'єкти, робити карто¬графічну зйомку. Освоєння методів і навичок географічного спостереження є важливою формою теоретичної підготов¬ки туристів.
В туризмі, як і в інших видах спорту, досягнення високих результатів неможливе без постійного фізичного вдосконалення, що є основним зміс¬том тренувань і, разом з тим, нерозривно пов'язана із зміцненням і загальним підвищенням функціональних мож¬ливостей організму.
Розрізняють загальну і спеціальну фізичну підготовку. Засобами загальної фізичної підготовки досягаються різнобічний розвиток фізичних можливостей і зміцнення здоров'я людини, розширення функціональних можливос¬тей організму як основи працездатності і стимулювання процесів відновлення.
Спеціальна фізична підготовка - вид фізичного вихо¬вання, обумовлений особливостями обраного виду туризму.
Заняття туризмом допомагає виробленню таких якос¬тей, як витривалість, сила, спритність, швидкість.
Під час туристського походу доводиться долати значні відстані протягом тривалого часу із значним фізичним на¬вантаженням, що варіюється відповідно до складності рельєфу, темпу руху, метеорологічних умов, ваги рюкзака. Тому, запас міцності і особиста безпека туриста значною мірою залежать від його фізичної підготовки. При цьому фізичне навантаження характеризується такими параметрами: інтенсивність і тривалість, величина інтервалу між періодами відпочинку.
Спеціальна витривалість - це здатність витримувати ба¬гаторазове повторення навантажень без зниження її якості.
При пересуванні з вантажем заданим маршрутом, по доланні технічно складних ділянок м'язи ніг, рук, тулуба за¬знають значного навантаження протягом тривалого часу. Заняття туризмом забезпечує силову підготовку, оптималь¬ний розвиток усіх груп м'язів, сприяє утворенню міцного «м'язового корсета», зміцнює дихальну мускулатуру.
Вироблення спритності складається із здатності освою¬вати нові рухові дії і вміння перебудовувати рухову діяльність відповідно до зміни обстановки на маршруті. Туризм дозво¬ляє значно вдосконалити основні параметри спритності - координацію рухів, швидкість і точність їх виконання.
Максимальний оздоровчий ефект від тренувань, спря¬мованих на вдосконалення фізичної підготовки, може бути досягнутий, за умови, що характер і міра фізичного наван¬таження відповідатиме стану здоров'я, віковим та індивіду¬альним особливостям туриста. Фізична підготовка повинна базуватись на принципах різнобічності, систематичності, послідовності, безперервності, циклічності, спеціалізації.
Якими б не були мета і завдання походу, головною умо¬вою завжди є безпека його учасників, яка досягається вирішенням комплексу спортивно-технічних питань.
Спортивно-технічні вимоги, що обумовлюють без¬печність подолання маршруту, визначаються характером і особливостями природних перешкод, їх технічною складністю, яка диктує технічні елементи, прийоми і засоби, наявні в арсеналі учасників походу; оптимальною кількістю перешкод певної категорії складності, які в комплексі визна¬чають категорію складності всього маршруту; тривалістю походу і довжиною нитки маршруту, що залежить від гео¬графічних особливостей конкретної території і наявності природних перешкод; розробленістю комплексу фізичних навантажень для успішного подолання маршруту; вмінням орієнтуватися в різних умовах на будь-якій території.
Спортивно-оздоровчий ту¬ризм є своєрідною школою виховання і гармонійного роз¬витку особистості. Провідне місце тут належить трудовому вихованню, яке полягає в оволодінні вміннями і навичками самообслуговування і суспільно-корисної праці. Учасники ту¬ристського походу забезпечують автономну життє¬діяльність групи на весь період подорожі. Кожний учасник повинен уміти орієнтуватись на місцевості, долати пере¬шкоди, влаштовувати табір, готувати їжу, ремонтувати спо¬рядження і одяг, надавати першу медичну допомогу тощо. Все це дозволяє туристам не лише засвоїти елементарні навички побутової праці, а й вчить підтримувати свідому дисципліну, виробляє організованість, погодженість дій у спільній роботі.
Одна з важливих виховних і розвиваючих функцій ту¬ризму - формування всебічно розвиненої гармонійної осо¬бистості, свідомого громадянина, що поєднує в собі духов¬не багатство, моральну чистоту і фізичну досконалість.
Важливо й те, що в туристських подорожах народжу¬ються почуття колективізму, любов до природи, розши¬рюється кругозір учасників. Загальна мета в поході зближує людей різного віку, сприяє новим знайомствам, встанов-ленню дружніх стосунків. Такі походи є також джерелом позитивних емоцій.
Кожний подоланий кілометр шляху зміцнює впев¬неність у своїх силах, приносить велике моральне задово¬лення.
Туризм, як ніякий інший вид спортивної діяльності, сприяє розумінню прекрасного в природі і в людях, напов¬нює життя духовним змістом, робить його красивим, допо¬магає краще пізнати навколишній світ. У цьому вияв¬ляється естетична функція туризму.
Під час тренувань і в похідних умовах виховуються вольові якості людини: сміливість, рішучість, терпіння, напо¬легливість, ініціативність, дисциплінованість. Комплекс цих якостей складає найважливішу рису «спортивного характеру» -- волю до перемоги в туристських змаганнях, прагнення пройти до кінця запланований маршрут. Це досягається здатністю до граничної мобілізації сил, максимальною зосередженістю екстремальних умовах, впевненістю в перемозі, психологічною стійкістю, вмінням швидко приймати рішення.
У створенні позитивного психологічного клімату в ту¬ристській групі активна роль належить керівникові походу, за умови підтримки його всіма учас-никами. Найбільш важливими психологічними факторами в такому колективі є емоційна стабільність, цілеспрямованість, оптимістична реакція на труднощі, взаємодопомо¬га, авторитет керівника .
Підсумовуючи, можна визначити наступні складові організації спортивно-оздоровчого туризму: туристична, географічна і фізична підготовка, спортивно-технічні вимоги, виховна роль туризму. Всі вони нерозривно пов’язані один з одним, взаємодоповнюючи і розвиваючи один одного. Кожен з цих компонентів мають свої певні характеристики, котрі комплексно характеризують галузь, що аналізується.