Аналіз туристичного підприємства «Артекс’94»
Вступ
Сьогодні подорожі та відпочинок стають невід’ємною частиною життя населення всіх континентів і, як наслідок, у структурі витрат середньостатистичної сім’ї, витрати на туристичні послуги - це четверта стаття після витрат на харчування, одяг та обслуговування автомобіля.
Надання туристичних послуг є вигідним для держави з точки зору використання рекреаційних ресурсів. Таким чином, іноземний турист платить за туристичні послуги, при цьому не вивозячи рекреаційні ресурси за межі країни. Країна отримує прибутки зберігаючи свої природні та культурно-історичні цінності.
Туристичні підприємства створюються заради організації комфортного та якісного забезпечення моти¬ваційних вимог туриста. Відповідність вимогам гарантує ефективність їх діяльності на ринках різного рівня. Функцією підприємств туристичної галузі є створення, реалізація та організація споживання послуг та товарів туристичного призначення, вироб¬ництво турпродукту.
У розвитку вітчизняного туристичного руху помітну роль відіграє спортивно-оздоровчий туризм. По суті він є однією з найдоступніших і масових форм активного відпочинку, пізнання та вивчення навколишнього світу.
Спортивно-оздоровчий туризм передбачає подолання маршруту активним способом, тобто без використання транспортних засобів, покладаючись лише на свої власні сили. Активний рух є визначальною рисою спортивно-оздоровчого туризму. За цією ознакою його можна назвати активним туризмом. З самої назви – "спортивно-оздоровчий туризм" – випливає його оздоровчий аспект у поєднанні з активною формою здійснення походу .
Та «спортивний» не завжди означає стрибки, біг з перешкодами і змагання, а оздоровчий – це не тільки відпочинок у санаторіях. Поєднання цих термінів дає нам активний відпочинок з метою оздоровлення. А будь-який активний відпочинок включає в себе процеси оздоровлення: чи-то фізичного, чи-то духовного. Рівень розвитку спортивно-оздоровчого туризму пропонується розглянути на діяльності діючого туристичного підприємства.
Серед фірм, що беруть участь у ринкових операціях в туризмі, у кількісному відношенні переважають малі форми бізнесу. Половина всіх зайнятих в туристичному бізнесі припадає на підприємства з чисельністю робітників менше 10 чоловік.
Водночас на 26 самих значних турагентств країни (або 1,9% загальної їхньої кількості) із чисельністю персоналу більш 100 чоловік на кожне припадає 46,3% усіх зайнятих у турагентствах, 49,2% торгового обороту і 56,6% доданої вартості. Ці цифри свідчать про помітну роль великих фірм на ринку туристичних послуг. Аналогічні тенденції стосуються і прийому та обслуговування іноземних туристів, бо малі туристичні підприємства не взмозі вкладати значні кошти на рекламу та просування національного турпродукту та відповідно, займатися без допомоги держави формування туристичної політики країни на міжнародному ринку .
Високі рівні концентрації відзначаються в туроператорському секторі. П'ять головних українських туроператоров, включаючи досліджуване підприємство – ТОВ «Артекс’94» контролюють близько половини ринку пекідж-турів на туристичному ринку.
Надання туристичних послуг є вигідним для держави з точки зору використання рекреаційних ресурсів. Таким чином, іноземний турист платить за туристичні послуги, при цьому не вивозячи рекреаційні ресурси за межі країни. Країна отримує прибутки зберігаючи свої природні та культурно-історичні цінності.
Туристичні підприємства створюються заради організації комфортного та якісного забезпечення моти¬ваційних вимог туриста. Відповідність вимогам гарантує ефективність їх діяльності на ринках різного рівня. Функцією підприємств туристичної галузі є створення, реалізація та організація споживання послуг та товарів туристичного призначення, вироб¬ництво турпродукту.
У розвитку вітчизняного туристичного руху помітну роль відіграє спортивно-оздоровчий туризм. По суті він є однією з найдоступніших і масових форм активного відпочинку, пізнання та вивчення навколишнього світу.
Спортивно-оздоровчий туризм передбачає подолання маршруту активним способом, тобто без використання транспортних засобів, покладаючись лише на свої власні сили. Активний рух є визначальною рисою спортивно-оздоровчого туризму. За цією ознакою його можна назвати активним туризмом. З самої назви – "спортивно-оздоровчий туризм" – випливає його оздоровчий аспект у поєднанні з активною формою здійснення походу .
Та «спортивний» не завжди означає стрибки, біг з перешкодами і змагання, а оздоровчий – це не тільки відпочинок у санаторіях. Поєднання цих термінів дає нам активний відпочинок з метою оздоровлення. А будь-який активний відпочинок включає в себе процеси оздоровлення: чи-то фізичного, чи-то духовного. Рівень розвитку спортивно-оздоровчого туризму пропонується розглянути на діяльності діючого туристичного підприємства.
Серед фірм, що беруть участь у ринкових операціях в туризмі, у кількісному відношенні переважають малі форми бізнесу. Половина всіх зайнятих в туристичному бізнесі припадає на підприємства з чисельністю робітників менше 10 чоловік.
Водночас на 26 самих значних турагентств країни (або 1,9% загальної їхньої кількості) із чисельністю персоналу більш 100 чоловік на кожне припадає 46,3% усіх зайнятих у турагентствах, 49,2% торгового обороту і 56,6% доданої вартості. Ці цифри свідчать про помітну роль великих фірм на ринку туристичних послуг. Аналогічні тенденції стосуються і прийому та обслуговування іноземних туристів, бо малі туристичні підприємства не взмозі вкладати значні кошти на рекламу та просування національного турпродукту та відповідно, займатися без допомоги держави формування туристичної політики країни на міжнародному ринку .
Високі рівні концентрації відзначаються в туроператорському секторі. П'ять головних українських туроператоров, включаючи досліджуване підприємство – ТОВ «Артекс’94» контролюють близько половини ринку пекідж-турів на туристичному ринку.