Печери США, Мексики та Куби
Вступ
Пече́ри (рос. пещеры, англ. caves, англ. caverns, нім. Höhlen f pl) - природні підземні порожнини, що з’єднуються з поверхнею Землі одним або декількома отворами. Печери можуть бути заповнені повітрям або іншим газом (здебільшого, радоном або метаном), водою, частково твердими відкладами.Виникають під впливом підземних вод або прибережних хвиль. Печери такого типу звичайно виникають у вапнякових породах, як, наприклад, у Кентукі або на Балканах, де гірські породи розчиняються у воді.Печери населені тваринами, яким притаманні сліпота, депігментація, гігантизм.Найбільші печери світу: Флінт-Рідж-Мамонтова (США, 596 км), Оптимістична (Україна, 226 км), Джуел Кейв (США, 223 км).
Багато печер ще з епохи палеоліту використовувалися людиною для стоянок, на стінах багатьох печер залишилися малюнки первісних людей.
За походженням печери поділяються на первинні і вторинні.
Первинні печери сингенетичні гірським породам: газові пузирі і тунелі в лавах, порожнини в рифах і вапнякових туфах, печери гідратації в гіпсо-ангідритах.
Вторинні печери – результат геол. процесів, що проявляються в породі або льодовику: печери вивітрювання, вилуговування, видування, суфозійні, абразійні процеси на берегах морів, карстові (див. карст), гідротермальні, гляціальні в льодовиках. Найбільш поширеними є карстові печери.
За положенням у просторі печери розділяють на горизонтальні, похилі та вертикальні, які в свою чергу поділяються на колодязі (до 20 метрів), шахти (від 20 до 300 метрів), та провалля (більше 300 метрів).
Понор - це природний отвір (тріщина) або порожнина будь-якої форми на поверхні карстових гірських порід, по яким стікає вглиб дощова, тала снігова та проточна вода. Понори утворюються зазвичай на дні карстових лійок чи в руслах зникаючих річок. Понор є індикатором карстування, тому завдяки понорам спелеологи знаходять можливі виходи печер на поверхню, хоча понор може бути виключно локалізованим.
У світі досліджено 26 шахт глибиною понад 1 км. У 2008 р. "підземний полюс" (найглибше досягнуте людиною місце в печерах) зафіксовано на глибині 2191 м у печері Крубера (Вороняча), що знаходиться на масиві Арабіка в Абхазії. Найглибша шахта України знаходиться в Криму, на масиві Карабі, і має назву Солдатська (-519 м).
Деякі печери являють собою поєднання шахт, горизонтальних і похилих галерей (П’єр-Сен-Мартен). У вапняках зали досягають величезних розмірів, напр., зал "Вірна" в печері Пьєр-Сен-Мартен має об’єм бл. 3,4 млн м3, зал "Грузинських спелеологів" в Новоафонській П. – 0,9 млн м3. Найдовша печера світу Флінт-Рідж-Мамонтова (США, шт. Кентуккі), довжина ходів у якій, зафіксованих спелеологами, складає 563 км (2006 р.). Друге місце – за гіпсовою печерою Оптимістична, що на Тернопільщині (Україна) (довжина, станом на 2008 р., 226 км.).
У 2007 р. на території заповідника карстових печер у межиріччі Дністра, Серета і Збруча Тернопільської області українські спелеологи відкрили унікальну карстову печеру Музейна (колишній так званий понор "Гігант"), яка теж може допомогти становленню українських печер в ряд найдовших печер у світі. У випадку подовження Музейної у напрямках до печери Оптимістичної та печери Озерна (Блакитні Озера), між якими вона знаходиться, сумарна довжина ходів Оптимістичної, Озерної (125 км) і Музейної зможе залишити позаду Флінт-Рідж-Мамонтову.
В першу чергу печери - це об'єкт досліджень спелеологів. Печери становлять інтерес для фахівців різних галузей науки: геологів, гірників, гідрогеологів, біологів, археологів, істориків, медиків і ін. Вивченням печер займається наука спелеологія.
Проте вони можуть слугувати і як як сховища, як виробничі приміщення, для відпочинку і розваг тощо. Один з популярних в даний момент видів використання печер – підземний туризм. Усього на Землі в кінці ХХ ст. було близько 900 туристських печер. Найпопулярнішими туристичними печерами в Україні є печери Мармурова та Червона (Крим), Млинки, Вертеба, Вітрова, Кришталева (Тернопільщина) та Атлантида (Хмельниччина).
Багато печер ще з епохи палеоліту використовувалися людиною для стоянок, на стінах багатьох печер залишилися малюнки первісних людей.
Класифікація
За походженням печери поділяються на первинні і вторинні.
Первинні печери сингенетичні гірським породам: газові пузирі і тунелі в лавах, порожнини в рифах і вапнякових туфах, печери гідратації в гіпсо-ангідритах.
Вторинні печери – результат геол. процесів, що проявляються в породі або льодовику: печери вивітрювання, вилуговування, видування, суфозійні, абразійні процеси на берегах морів, карстові (див. карст), гідротермальні, гляціальні в льодовиках. Найбільш поширеними є карстові печери.
За положенням у просторі печери розділяють на горизонтальні, похилі та вертикальні, які в свою чергу поділяються на колодязі (до 20 метрів), шахти (від 20 до 300 метрів), та провалля (більше 300 метрів).
Понор - це природний отвір (тріщина) або порожнина будь-якої форми на поверхні карстових гірських порід, по яким стікає вглиб дощова, тала снігова та проточна вода. Понори утворюються зазвичай на дні карстових лійок чи в руслах зникаючих річок. Понор є індикатором карстування, тому завдяки понорам спелеологи знаходять можливі виходи печер на поверхню, хоча понор може бути виключно локалізованим.
Найбільші печери світу
У світі досліджено 26 шахт глибиною понад 1 км. У 2008 р. "підземний полюс" (найглибше досягнуте людиною місце в печерах) зафіксовано на глибині 2191 м у печері Крубера (Вороняча), що знаходиться на масиві Арабіка в Абхазії. Найглибша шахта України знаходиться в Криму, на масиві Карабі, і має назву Солдатська (-519 м).
Деякі печери являють собою поєднання шахт, горизонтальних і похилих галерей (П’єр-Сен-Мартен). У вапняках зали досягають величезних розмірів, напр., зал "Вірна" в печері Пьєр-Сен-Мартен має об’єм бл. 3,4 млн м3, зал "Грузинських спелеологів" в Новоафонській П. – 0,9 млн м3. Найдовша печера світу Флінт-Рідж-Мамонтова (США, шт. Кентуккі), довжина ходів у якій, зафіксованих спелеологами, складає 563 км (2006 р.). Друге місце – за гіпсовою печерою Оптимістична, що на Тернопільщині (Україна) (довжина, станом на 2008 р., 226 км.).
У 2007 р. на території заповідника карстових печер у межиріччі Дністра, Серета і Збруча Тернопільської області українські спелеологи відкрили унікальну карстову печеру Музейна (колишній так званий понор "Гігант"), яка теж може допомогти становленню українських печер в ряд найдовших печер у світі. У випадку подовження Музейної у напрямках до печери Оптимістичної та печери Озерна (Блакитні Озера), між якими вона знаходиться, сумарна довжина ходів Оптимістичної, Озерної (125 км) і Музейної зможе залишити позаду Флінт-Рідж-Мамонтову.
Використання і дослідження печер
В першу чергу печери - це об'єкт досліджень спелеологів. Печери становлять інтерес для фахівців різних галузей науки: геологів, гірників, гідрогеологів, біологів, археологів, істориків, медиків і ін. Вивченням печер займається наука спелеологія.
Проте вони можуть слугувати і як як сховища, як виробничі приміщення, для відпочинку і розваг тощо. Один з популярних в даний момент видів використання печер – підземний туризм. Усього на Землі в кінці ХХ ст. було близько 900 туристських печер. Найпопулярнішими туристичними печерами в Україні є печери Мармурова та Червона (Крим), Млинки, Вертеба, Вітрова, Кришталева (Тернопільщина) та Атлантида (Хмельниччина).