Розвиток туризму в Європі
Проблеми розвитку туристичного ринку в Україні
Не дивлячись на той факт, що Україна має значні можливості для розвитку туристичної та рекреаційної галузі, розширення співробітництва у даній сфері, даний (туристичний) потенціал в країні реалізується недостатньо. В України донині немає повноцінної, адаптованої до ринкових умов державної політики розвитку вітчизняного туризму, підвищення його економічної ефективності та пізнавальної цінності.
Бракує кваліфікованих кадрів для роботи в цій новій для нас сфері, держава, по суті, втратила контроль за її розвитком та регулюванням діяльності.
Наступне десятиріччя має стати періодом рішучого перелому в ставленні до туристично – рекреаційної галузі, переходу у веденні цього господарства на ринкові рейки з урахуванням досвіду держав ― лідерів у цій сфері.
В України нині гострими проблемами залишаються:
1. Недостатній розвиток агротуристичного продукту та його повільне просування на національному та міжнародному туристичному ринку. Збагачення та урізноманітнення відпочинкових пропозицій на селі, підвищення рівня комфорту агроосель, посилення інформаційно-рекламної діяльності у галузі сільського туризму є сьогодні пріоритетними напрямками його розвитку.
Становлення сільського туризму на ринку послуг України стримується відсутністю господарських механізмів залучення клієнтів на відпочинок у сільську місцевість. Цікавими у цьому плані є напрацювання щодо створення кооперативів з сільського туризму у Криму та інформаційно-маркетингової агенції у Львівській області, які можуть виступити посередницькими структурами для залучення гостей у агрооселі.
В умовах дефіциту бюджетних та власних коштів туристичних організацій на розвиток, перспективним є розвиток агротуризму, основаного на використанні житлового сектору сільських мешканців. Цей вид туризму добре зарекомендував себе в країнах Східної та Центральної Європи, має добре організовані структури та користується підтримкою уряду та місцевих органів влади.
Розвиток сільського туризму дасть можливість значно збільшити приток туристів в країну без державних капітальних вкладень та буде стимулювати підтримку, а потім ― і розвиток соціальної сфери села та підприємництва та, в певному ступені, ― розвиток суспільного сільськогосподарського та переробного виробництва.
2. Неконкурентоспроможність на світовому ринку туристичних послуг рекреаційного комплексу, що склався в Криму.
Гірський та передгірський Крим та його узбережжя мають сприятливі умови для розвитку всіх форм рекреаційної діяльності, і, перш за все, туризму. Однак нині дана сфера знаходиться у стані стагнації. Це пояснюється вкрай високими цінами на рекреаційні послуги та низькою заробітною платою потенційних туристів.
Рекреація, поряд із сільським господарством, повинна стати стрижневою галуззю республіки. В перспективі першочерговому інвестуванню повинна підлягати саме дана галузь економіки.
Територіальна та функціональна форми організації рекреаційної діяльності, що склалися в Криму, зовсім неконкуп-рентноспроможні на світовому ринку. Іноземні туристи високорозвинених країн надають епервагу відвідувати дорогі високо комфортабельні курорти середземноморських країн, залишаючи в цих країнах значну частину своєї готівки. Лише незначна частина її ― біля 0,3 % ― сідає в Криму. Ці надходження можна значно збільшити, якщо організувати систему туризму на рівні світових стандартів.
3. Нерозвиненість інфраструктури туристичного ринку Криму, необхідної для розвитку активних видів туризму;
4. Нерозвиненість водного туризму в Криму внаслідок недостатньої кількості та якості туристичних об’єктів на воді;
5. Для іноземних туристів Україна поки що залишається досить дорогою країною. Якщо порахувати, що вартість проживання в готелі та харчування становлять біля 40 дол США в день для групового туризму, а віза ― 120 дол США (тобто дорівнює вартості 3 днів проживання). Саме висока вартість візи найчастіше зумовлює рішення потенційного іноземного туриста відмовитися від подорожі в Україну.
До того ж рівень обслуговування у готелях не відповідає прийнятому у світі рівню. Наприклад, незадовільний стан номерів у готелях, відсутність кондиціонерів тощо за умови високої вартості ― на рівні цін у Парижі. Процеси вдосконалення у готелях протікають досить повільно.
За даними асоціації готелів України, нині з існуючих у 1990 році 2120 готелів функціонує 1341. при цьому, 50 % бувши радянських готелів є нерентабельними, багато з них “виживають” за допомогою нецільової здачі в оренду своїх приміщень.
До причин, що зумовили такий стан справ у готельному бізнесі, спеціалісти називають:
По – перше, скорочення доході населення, що негативно вплинуло на внутрішній туризм в Україні.
По –друге, незначні потоки іноземних туристів.
В’їздний туризм є одним з перспективних напрямків розвитку ринку туристичних послуг практично в кожній країні. Більше того, розвитком даного виду туризму повинна займатися, в першу чергу, держава.
Це пояснюється наступними принциповими моментами: окрім оплати вартості свого харчування та проживання у готелях, середньостатистичний іноземний турист залишає в країні грошових коштів, сума яких як мінімум у два рази перевищує вартість його туристичного пакету.
Отже, в’їздний туризм ― інструмент для збільшення зовнішніх надходжень країни, а не тільки операторів туристичного ринку.
До того ж прибуття іноземних туристів та особливо бізнесменів важко переоцінити в контексті формування позитивного іміджу України як європейської держави.
Ще однією тенденцією в готельній сфері України є прихід на даний ринок іноземних суб’єктів підприємницької діяльності.
Такий прихід має як позитивні. Так і негативні наслідки.
Серед позитивних слід виділити їх вплив на посилення конкуренції у даній сфері та, як наслідок, підвищення якості послуг та збільшенні припливу іноземних туристів в Україну.
Однак, з іншого боку, іноземні хотельєри мають ряд переваг порівняно з українськими хотельєрами:
― відоме ім’я, що гарантує комплекс послуг;
― міжнародні контракти, які пов’язують готельні мережі з певними міжнародними корпораціями;
― грамотно побудована маркетингова політика, що дозволяє продемонструвати перевагу іноземних готелів на локальному ринку.
Тому ряд вітчизняних готелів можуть не витримати конкурентної боротьби.
Дія всіх цих факторів зумовлює певні складнощі у стійкому розвитку туризму в Україні. Стійкий туризм ― такий напрямок розвитку туризму, який дозволяє задовольняти потреби туристів зараз, враховуючи інтереси приймаючого регіону та дозволяю чого зберегти цю можливість у майбутньому. При цьому передбачається управління всіма ресурсами таким чином, щоб економічні, соціальні та естетичні потреби задовольнялися з підтриманням культурної та екологічної цілісності, без завдання шкоди біологічному різноманіттю та системам життєзабезпечення. Тому виникає питання про те, що зараз по своїй суті більшість видів туризму не відповідають критеріям стійкого розвитку, і необхідний перехід на нові принципи.
Необхідність стійкого розвитку туризму з кожним роком стає все більш помітніше, оскільки все більш помітними є негативні сторони впливу сфери туризму, а позитивні ефекти не такі значні, як були раніше.
Бракує кваліфікованих кадрів для роботи в цій новій для нас сфері, держава, по суті, втратила контроль за її розвитком та регулюванням діяльності.
Наступне десятиріччя має стати періодом рішучого перелому в ставленні до туристично – рекреаційної галузі, переходу у веденні цього господарства на ринкові рейки з урахуванням досвіду держав ― лідерів у цій сфері.
В України нині гострими проблемами залишаються:
1. Недостатній розвиток агротуристичного продукту та його повільне просування на національному та міжнародному туристичному ринку. Збагачення та урізноманітнення відпочинкових пропозицій на селі, підвищення рівня комфорту агроосель, посилення інформаційно-рекламної діяльності у галузі сільського туризму є сьогодні пріоритетними напрямками його розвитку.
Становлення сільського туризму на ринку послуг України стримується відсутністю господарських механізмів залучення клієнтів на відпочинок у сільську місцевість. Цікавими у цьому плані є напрацювання щодо створення кооперативів з сільського туризму у Криму та інформаційно-маркетингової агенції у Львівській області, які можуть виступити посередницькими структурами для залучення гостей у агрооселі.
В умовах дефіциту бюджетних та власних коштів туристичних організацій на розвиток, перспективним є розвиток агротуризму, основаного на використанні житлового сектору сільських мешканців. Цей вид туризму добре зарекомендував себе в країнах Східної та Центральної Європи, має добре організовані структури та користується підтримкою уряду та місцевих органів влади.
Розвиток сільського туризму дасть можливість значно збільшити приток туристів в країну без державних капітальних вкладень та буде стимулювати підтримку, а потім ― і розвиток соціальної сфери села та підприємництва та, в певному ступені, ― розвиток суспільного сільськогосподарського та переробного виробництва.
2. Неконкурентоспроможність на світовому ринку туристичних послуг рекреаційного комплексу, що склався в Криму.
Гірський та передгірський Крим та його узбережжя мають сприятливі умови для розвитку всіх форм рекреаційної діяльності, і, перш за все, туризму. Однак нині дана сфера знаходиться у стані стагнації. Це пояснюється вкрай високими цінами на рекреаційні послуги та низькою заробітною платою потенційних туристів.
Рекреація, поряд із сільським господарством, повинна стати стрижневою галуззю республіки. В перспективі першочерговому інвестуванню повинна підлягати саме дана галузь економіки.
Територіальна та функціональна форми організації рекреаційної діяльності, що склалися в Криму, зовсім неконкуп-рентноспроможні на світовому ринку. Іноземні туристи високорозвинених країн надають епервагу відвідувати дорогі високо комфортабельні курорти середземноморських країн, залишаючи в цих країнах значну частину своєї готівки. Лише незначна частина її ― біля 0,3 % ― сідає в Криму. Ці надходження можна значно збільшити, якщо організувати систему туризму на рівні світових стандартів.
3. Нерозвиненість інфраструктури туристичного ринку Криму, необхідної для розвитку активних видів туризму;
4. Нерозвиненість водного туризму в Криму внаслідок недостатньої кількості та якості туристичних об’єктів на воді;
5. Для іноземних туристів Україна поки що залишається досить дорогою країною. Якщо порахувати, що вартість проживання в готелі та харчування становлять біля 40 дол США в день для групового туризму, а віза ― 120 дол США (тобто дорівнює вартості 3 днів проживання). Саме висока вартість візи найчастіше зумовлює рішення потенційного іноземного туриста відмовитися від подорожі в Україну.
До того ж рівень обслуговування у готелях не відповідає прийнятому у світі рівню. Наприклад, незадовільний стан номерів у готелях, відсутність кондиціонерів тощо за умови високої вартості ― на рівні цін у Парижі. Процеси вдосконалення у готелях протікають досить повільно.
За даними асоціації готелів України, нині з існуючих у 1990 році 2120 готелів функціонує 1341. при цьому, 50 % бувши радянських готелів є нерентабельними, багато з них “виживають” за допомогою нецільової здачі в оренду своїх приміщень.
До причин, що зумовили такий стан справ у готельному бізнесі, спеціалісти називають:
По – перше, скорочення доході населення, що негативно вплинуло на внутрішній туризм в Україні.
По –друге, незначні потоки іноземних туристів.
В’їздний туризм є одним з перспективних напрямків розвитку ринку туристичних послуг практично в кожній країні. Більше того, розвитком даного виду туризму повинна займатися, в першу чергу, держава.
Це пояснюється наступними принциповими моментами: окрім оплати вартості свого харчування та проживання у готелях, середньостатистичний іноземний турист залишає в країні грошових коштів, сума яких як мінімум у два рази перевищує вартість його туристичного пакету.
Отже, в’їздний туризм ― інструмент для збільшення зовнішніх надходжень країни, а не тільки операторів туристичного ринку.
До того ж прибуття іноземних туристів та особливо бізнесменів важко переоцінити в контексті формування позитивного іміджу України як європейської держави.
Ще однією тенденцією в готельній сфері України є прихід на даний ринок іноземних суб’єктів підприємницької діяльності.
Такий прихід має як позитивні. Так і негативні наслідки.
Серед позитивних слід виділити їх вплив на посилення конкуренції у даній сфері та, як наслідок, підвищення якості послуг та збільшенні припливу іноземних туристів в Україну.
Однак, з іншого боку, іноземні хотельєри мають ряд переваг порівняно з українськими хотельєрами:
― відоме ім’я, що гарантує комплекс послуг;
― міжнародні контракти, які пов’язують готельні мережі з певними міжнародними корпораціями;
Тому ряд вітчизняних готелів можуть не витримати конкурентної боротьби.
Дія всіх цих факторів зумовлює певні складнощі у стійкому розвитку туризму в Україні. Стійкий туризм ― такий напрямок розвитку туризму, який дозволяє задовольняти потреби туристів зараз, враховуючи інтереси приймаючого регіону та дозволяю чого зберегти цю можливість у майбутньому. При цьому передбачається управління всіма ресурсами таким чином, щоб економічні, соціальні та естетичні потреби задовольнялися з підтриманням культурної та екологічної цілісності, без завдання шкоди біологічному різноманіттю та системам життєзабезпечення. Тому виникає питання про те, що зараз по своїй суті більшість видів туризму не відповідають критеріям стійкого розвитку, і необхідний перехід на нові принципи.
Необхідність стійкого розвитку туризму з кожним роком стає все більш помітніше, оскільки все більш помітними є негативні сторони впливу сфери туризму, а позитивні ефекти не такі значні, як були раніше.