Розвиток туризму в Європі

На мій погляд, успішний розвиток економіки будь-якої країни передбачає наявність в ній конкурентноздатних на світовому ринку товарів та послуг, в тому числі й туристичних. Тому даний розділ роботи буде присвячений вивченню рекреаційного потенціалу, проблем та перспектив розвитку туристичної сфери України, а саме двох найважливіших з точки зору розвитку туризму регіонів: Українських Карпат та Криму.

Українські Карпати

У формуванні та функціонуванні територіально-рекреаційної системи суттєву роль відіграють природні фактори. Поряд із використанням природних ресурсів людиною безпосередньо, для споживання, велике значення мають також природні фактори, які впливають на естетичне сприйняття людини або необхідні для зміцнення його здоров’я, підвищення працездатності тощо. Певними рекреаційними властивостями характеризуються ландшафти, клімат, рослинний світ, а також такі ресурси, як тиша, шум водоспаду. Особливо важливим є такий фактор як рівень різноманіття природних комплексів, їх комфортність. Для Українських Карпат характерним є різноманіття форм рельєфу. Так пологі спокійні схили гір та порівняно широкі між гірські долини ― зручні місця для будівництва курортно-туристичних комплексів; наявність крутих та відвісних схилів та скелі ― сприяють здійсненню рекреаційно-спортивних функцій. У високогірній частині Карпат також сприятливі умови для лижного туризму та спорту. Різноманіття форму рельєфу дає можливість виділити ряд великих географічних областей.
Прикарпатська височина багата на унікальні пам’ятки природи. Ландшафти поступово переходять в гірські. Тут багато скель та печер. Наявні запаси солі, озокериту, є мінеральні джерела. Південніше знаходяться Зовнішні Карпати. Їх міжгірські долини найбільш придатні для будівництва рекреаційних об’єктів. Ліси багаті на подові дерева та ягоди. Для туризму цікавими є гірські вершини, скелі та печери.
Для Центральних Карпат в цілому характерне низкогір’я. Тут наявні зручні перевали, проходять відомі туристичні маршрути. Для будівництва курортних і туристичних об’єктів особливо сприятливими є верхів’я долин річок Стрий, прут, Черемош, а також Ясинська котловина. Полонинські Карпати ― найвища частина території ― відомі як район спортивно-туристичної та оздоровчої (з лижним варіантом) рекреації. Вершини Вулканічних Карпат ― кратери згаслих вулканів. Закарпатська низина найбільш вивчена та об лаштована у сільськогосподарському плані. Тут поширеним є досить рідке природне явище ― соляний карст.

Бальнеологічні ресурси.

Одним з найважливіших факторів лікувальної рекреації є наявність мінеральних вод. В карпатському регіоні налічується близько 800 водних пунктів мінеральних вод. Найбільша кількість джерел та свердловин знаходиться в Закарпатті (51 % від загальної чисельності). За фізико-хімічними особливостями мінеральні води поділяються на вісім основних бальнеологічних груп. Мінеральні води Передкарпаття відносяться до двох основних зон: на перетині гір та передгір’я (Трускавець, Мор шин, Спаське, Суходіл, Перечинське, Петренка, Делятин, Шашори) та в зоні контакту Руської платформи та Передкарпатського прогину (Немирів, Шкло, Розділ, Коршевка, Городенка). Особливу групу складають слабо мінералізовані води з високим вмістом органічних речовин. До них відноситься унікальна вода “Нафтуся”, яка традиційно пов’язана з Трускавецьким курортом, а також мінеральні води деяких джерел: Шкло, Мор шин та ін. У Передкарпатті поширені сульфідні води (Немирів, Либонь Великий та інші).
Більшість мінеральних вод Передкарпаття містять сірководень. Це води курортів Либонь Великий, Немирів, Шкло та Трускавець, де кількість сірководню складає 50 – 160 мг/л.
Однак найбільш унікальними джерелами, в яких спостерігається найбільш широкий спектр видів мінеральних вод, які до того ж оцінюються великими запасами, є курорти Мор шин і Трускавець. Сьогодні на території Передкарпаття вивчено та відкрито біля 100 джерел мінеральних вод.
Найбільш багатими на мінеральні води є гірські райони Закарпаття (Великоберезнянський, Воловецький, Свалявський, Міжгір’я та Рухівський райони), в яких зосереджено 51,4 % джерел Закарпаття; трохи менше у перед гірській зоні Закарпаття ― 21,4 %, низовинна зона відносно небагата на мінеральні води.
Більшість мінеральних вод відноситься до холодних “+200 С”, виявлені також й термальні води, які можна використовувати для лікування: селище Нижній росток “+380С”, а на території санаторію “Шаян” ― “+470 С”, біля м. Ужгород ― “+600 С”.
Також у регіоні наявні ресурси лікувальних грязей. Специфікою санаторно - курортного лікування Карпат є можливість широкого використання озокериту для лікування цілого ряду захворювань.

Фітолікувальні ресурси.

Україна належить до найменш лісистих країн Європи (14,2 %), однак ліси Карпат мають виключне значення. Тут налічується близько 70 видів дерев та 110 порід чагарників.
Для рекреаційних потреб дуже важливе значення має здатність лісів виділяти кисень та поглинати вуглекислий газ.
Доцільною формою збільшення всього розмаїття природи є створення системи дільниць – резерваторів та пам’яток природи. В Карпатах знаходиться багато ботанічних садів і парків, де ростуть рідкісні екзоти, такі як магнолія, рябина амурська, лавровишня тощо. Особливо багатим є рослинний світ Закарпаття, де зустрічаються рослини північноамериканські, середземноморські, східно – азіатські. В регіоні також створено Карпатський національний парк площею 430 тис. га. Національний парк включає такі функціональні зони як заповідну у науково-дослідних цілях та рекреаційну, яка покликана прийняти основну масу відпочиваючих.

Кліматичні та ландшафтні ресурси.

Карпати є регіоном з помірно континентальним кліматом. Він формується при взаємодії ряду факторів, основними з яких є ― особливості атмосферної циркуляції, географічного положення, рельєфу місцевості, величиною сонячної радіації. Різноманітний тепловий режим на території Карпатського регіону створює сприятливі умови для акліматизації рекреантів.
Регіон унікальний для організації та розвитку гірськолижного спорту, що не поступається світовим масштабам. В українських Карпатах починаються річки Тиса, Дністер, Прут, Серет. Вони не су доходні, але містять великий запас водної енергії. Озера та штучні водоймища не отримали широкого розповсюдження, тут налічується біля 1200 прудів та невелика кількість незначних за площею гірських озер.
Різноманітний ландшафт, рельєф, кліматичні умови створюють чудову базу для організації відпочинку, а також різноманітні погодні умови за сезонами в різних частинах Карпатського регіону створюють сприятливі передумови для розвитку різноманітних функціональних видів туризму та рекреаційних систем.

Історико – культурні ресурси.

Карпатський регіон містить чи не найгустішу мережу історико-культурних пам’яток по всій Україні. На території даного регіону налічується близько 125 тис пам’яток археології. Архітектури, історії.. тут знаходиться ряд пам’яток міжнародного значення: стародавніх трипільських поселень на Дністрі, старослов’янські міста тощо. Відомо, що до високо атрактивних відносяться історико-культурні ресурси Закарпаття, Мукачево, Ужгорода. В Прикарпатті ― Львів, Дрогобич, Трускавець, Івано - Франківськ. Багатовікова історія наклала свій відбиток та визначила характер пам’яток культури. Карпатські області багаті на унікальні пам’ятки мистецтва. Практично всі вони доступні для показу туристам. Також налічується багато цінних пам’яток архітектури. Це кам’яні вежі, старовинні замки тощо. Мають історико – культурне навантаження практично всі курорти Карпатського краю, особливо Прикарпаття.

Транспортна доступність.

Транспорт відіграє значну роль у розвитку туризму. Сучасна мережа культурно-туристичних установ Карпат склалася в основному так, де проходять шосейні та залізні дороги. Для цілей туризму, крім того, можуть використовуватися й лісні, підвісні дороги, річки. Довжина лісових доріг регіону досить значна. Вони включають в себе вузколінійні. Автомобільні й ґрунтові лісові дороги. Вузколінійні використовуються в основному у Закарпатській та Івано – Франківській областях.
Головними є транспортні шляхи загального користування. Загальна експлуатаційна довжина залізничних доріг становить 2919 км. Основні залізні дороги перетинають Карпати у трьох місцях, поєднані вони між собою прикарпатською та закарпатською залізними дорогами. Про важливу роль залізничного транспорту свідчить факт зростання кількості туристів. Що приїжджають у регіон спеціальними туристичними поїздами.
Велике значення отримує також автомобільний транспорт. Загальна довжина автомобільних доріг складає по карпатським областям більше 20 тис. км. Найбільше автодоріг у передгір’ях, а найменше ― в горах.
Недоліком мереж є відсутність у гірській частині повздовжньої магістралі, яка б поєднувала всі можливі та важливі з точки зору туризму шляхи.

Структура рекреаційного комплексу Карпатського регіону.

Природно-ресурсний потенціал Українських Карпат створює всі можливості для ефективного використання рекреаційного комплексу. Рекреаційний попит на регіон оцінюється більше ніж у 4 млн чол. у рік тільки для потреб відпочинку і туризму (без врахування короткочасного). Разом з потребами у санаторно - курортному лікуванні на базі мінеральних вод попит на рекреаційні послуги оцінюється як мінімум в 6 млн чол. в рік. Однак в цілому, внаслідок низького рівня інфраструктурного забезпечення рекреаційний потенціал регіону використовується на 10 – 12 %.
Становлення деяких галузевих елементів рекреаційної системи Карпат відбувалося ще в період кінця ХІХ – початку ХХ століття, однак процес формування системи відбувся повністю у радянський період. На початку ХХ століття вже склалися та отримали популярність такі широко відомі нині бальнеологічні центри як Трускавець, Моршень, Любень Великий, Немирів, Шкло та ніші. Відомими були також лікувально-оздоровчі місця в долинах річок Прута, Дністра та інших, невеличкі водолікувальні заклади починають функціонувати у Закарпатті: Ужгороді, Поляні, Квасах.
Приблизно в той же період починає розвиватися в Карпатах туризм, створюються туристичні спілки, клуби, вперше було видано путівник. В цілому туристичне господарство почало розвиватися у повоєнні роки.
Сьогодні структура рекреаційного комплексу складається із санаторно – курортного лікування (39 %), туризму (38 %), та оздоровчого відпочинку (23 %).
Враховуючи нерівномірність природно-ресурсних баз, в регіоні можна виділити три райони: Прикарпатський та Закарпатський курортно-оздоровчі районі та Гірсько – Карпатський туристично – оздоровчий район.
За нинішніми даними, в регіоні існує 62 санаторії, 17 лікувальних пансіонатів, в яких налічується біля 25 тис. місць.
В регіоні також розміщено 53 туристичні бази, готелі, кемпінги. Можна виділити такі як “Буковина”, “Черемош”, “Чернівці” та інші.

В Карпатському регіоні існує 10 гірськолижних територій, в яких діє декілька десятків підйомників. До них відносяться: Ясеня, Рахів, Славське, Ворохта та інші.
В регіоні утворилось декілька найважливіших туристично – екскурсійних вузлів. Це такі міста як: Львів, Ужгород, Мукачево, Яремча та інші. Через регіон проходить декілька міжнародних туристичних маршрутів. 2/3 туристичних об’єктів припадає на Закарпаття.

Крим

Кримський півострів займає відносно невелику територію ― за площею він у 20 разів менше Піренейського та Балканського півостровів. Однак відомим Крим став завдяки особливостям своєї природи і, перш за все, своєрідному географічному положенню.
Ця південна територія розміщується між 44 та 46 градусами північної широти так же, як і південь Франції. На цих же широтах проходить межа двох кліматичних поясів, тому на такому маленькому півострові спостерігаються атмосферні процеси та явища, характерні як для півдня помірного географічного поясу, так і для субтропіків.
За природними умовами Крим відноситься до унікальних регіонів для створення рекреаційної зони, оскільки в даному регіоні існує унікальне поєднання таких курортологічних ресурсів як мінеральні води та грязі, унікальний клімат, тепле море.
В Криму можна виділити три типи клімату: степовий помірно-континентальний, гірсько-лісовий слабо континентальний та субсередземноморський слабо континентальний.
Найбільший інтерес у кліматичному відношенні представляє Південне узбережжя. Це єдине в Україні місце з субсередземноморським, іншими словами ― майже середземноморським кліматом. Зима тут мяка, з плюсовими температурами.
Знаходження Криму в межах території з морським варіантом клімату Східного Середземномор’я робить його кліматичні умови достатньо комфортними. Навіть у Сімферополі, що розташований не на узбережжі, а в центральній частині півострова, клімат набагато комфортніший для людини порівняно з тими ж широтами Східної півкулі ( з більш холодною зимою та контрастним за порами року кліматом) і Західного (де порівняно прохолодніше влітку).
Характеризуючи гідромінеральні ресурси, слід відмітити, що Крим займає одне з перших місць в країнах СНД за багатством та різноманіттям курортних факторів, серед яких суттєва роль належить мінеральним водам, грязям та рапі.
Крим має багаті рослинні ресурси, особливо хвойні ліси, що виділяють велику кількість фітонцидів. В розподілі рослинності Кримські гори визначають наявність висотної полярності на півдні півострова.
Унікальність флорістичного різноманіття Криму ― умова пізнавально-рекреаційної діяльності. флора Криму налічує біля 2600 видів вищих рослин, серед них більш як 220 видів рослин є ендерміками.
Із загальної протяжності узбережної лінії кримського півострову (приблизно 1000 км) пляжі становлять 517 км, в тому числі більше 100 км ― тягнуться штучні.
На східному та західному узбережжях Криму пляжі природні та тягнуться суцільною смугою, а на Південному березі Криму ― в основному пляжі штучні. Нормативний показник навантаження на пляж становить 20 см узбережної лінії на одного рекреанта (або 5 кв. м / чол.). у використанні пляжних ресурсів визначальним фактором є температура води.
Ресурси для пізнавально – курортної рекреаційної діяльності Криму представлені пам’ятками історії та культури, які дозволяють занчно розширити систему рекреаційних занять.
Наявні природні рекреаційні ресурси Криму є визначальними умовами для рекреаційної спеціалізації території, а також для формування регіонального рекреаційно-економічного комплексу.
Матеріально-технічна база рекреаційної сфери Криму (економічний фактор) поєднує діючі санаторії, пансіонати, будинки відпочинку, готелі, кемпінги, туристичні бази, архітектурні пам’ятки, пізнавальні та розважальні об’єкти. Тут зосереджена майже половина місць рекреаційно курортних підприємств чорноморського узбережжя та й серед курортів СНД. Крим займає перше місце за ємністю санаторіїв, будинків відпочинку та пансіонатів в розрахунку на 1000 чоловік місцевого населення.
Санаторно-курортний та туристичний комплекс Криму включає зараз 646 санаторно-курортних та туристичних установ (у 2002 році), що на 23 установи більше, ніж у попередньому році. причому, 14 установ комплексу є нерезидентами, втому числі: у власності Узбекистану знаходиться 1 підприємство; Беларусі ― 2; США ― 1, Російської Федерації ― 10. крім того, можуть бути віднесені до власності Росії 46 підприємств.
Із 646 підприємств комплексу тільки 229 призначені для постійного функціонування протягом року, 417 є сезонними.
У курортно – туристичній галузі останніми роками намітилась стійка тенденція збільшення кількості відпочиваючих. Так, якщо на курорти Криму у 2000 році прибуло 4,5 млн. чол., в 2001 році ― 4,6 млн, то лише за дев’ять місяців поточного року кількість осіб, що прибули на лікування та відпочинок склала 4,2 млн., в тому числі за путівками відпочивало 886,2 тис осіб, що на 10,2 тис. осіб більше, ніж у 2001 році.
Аналіз наведених даних свідчить про збільшення кількості приїжджих на 0,3 млн чол., або на 7,7 %.
Найбільша питома вага тих осіб, які прибули в Крим залізничним транспортом. У 2001 році вона склала 89,8 %, у 2002 ― 88,1 %.

За період, що аналізується, відбулося збільшення деяких показників, а саме: кількість закладів відпочинку збільшилось на 14 одиниць; середньоспискова чисельність працюючих збільшилась на 1,7 тис. чол., число організованих туристів збільшилось на 10,2 тис. чол..
Трохи змінилася й структура туристів: відбулося зниження кількості туристів, що прибули з країн СНД на 3,7 %, збільшилось кількість громадян України на 2,1 % та збільшення числа громадян, що прибули з далекого зарубіжжя, на 17,8 %.
Одночасно зменшилась на 1 койко – день тривалість перебування туриста на курорті і становила 13 днів. В результаті знизилась загальна кількість відвіданих койко – днів на 0,7 %. Це, в свою чергу, вплинуло на середній коефіцієнт наповненості, який знизився у звітному періоді на 3,5 % та становив 47,7 %. Найбільш високим він був у Бахчисарайському районі ― 58,6 %.
Станом на 01.10.2002 року в Криму право на здійснення туристичної діяльності отримало 978 суб’єктів.
Аналіз зведених показників свідчить про те, що за 9 місяців 2002 року порівняно з відповідним періодом 2001 року обсяг реалізації туристичних послуг збільшився в 1,3 рази, а кількість наданих туроднів та кількість туристів ― лише в 1,2 рази.
Як і раніше, в загальному обсязі реалізації туристичних послуг в Криму найбільший відсоток займає внутрішній туризм ― 65,3 %, на другому місці іноземний ― 34,3 %, на третьому ― зарубіжний ― 0,4 %.
Основними цілями туристів для відвідування Криму є відпочинок ― 62 %; з метою лікування ― 13,1 %, спортивно – оздоровчий ― 9,2 %, службовий ― 7,5 %, інші ― 8,2 %.
Структура в’їздного та виїзного туризму в Криму має позитивне сальдо 144,9 тис. осіб, що на 10 % вище порівняно з попереднім періодом.
Порівняльний аналіз основних показників туристичної галузі свідчить про те, що значна частка реалізації туристичних послуг зберігається за туристичними підприємствами, які мають власну базу розташування ― близько 64 %.
Слід відмітити особливості інфраструктури Кримського регіону, діяльність якої спрямована, в тому числі на створення рекреаційних послуг. Так, транспортна система включає наступні види: залізничний, автомобільний, авіаційний, морський, тролейбусний та трамвайний, має технічні можливості з доставки в регіон та перевезенню всередині нього рекреантів.
Агропромисловий комплекс виробляє всі основні продукти харчування, включаючи їх переробку. Торгівельна мережа Криму об’єднує близько 7 тис підприємств різних форм власності. Будівельний комплекс Криму має достатньо розвинену матеріально – технічну базу та кадровий потенціал та здатний виконувати необхідний обсяг робіт по зведенню рекреаційних об’єктів різних видів, забезпечуючи високу якість, використовуючи місцеві матеріали. Місцева промисловість Криму випускає широкий спектр товарів широкого вжитку та рекреаційного значення (меблі, товари для відпочинку. Туризму, спортивних занять, одяг тощо).
Аналіз наведених характеристик Криму дозволяє зробити висновок про наявність усього комплексу умов, що визначають пріоритетність рекреаційної сфери в економіці регіону.
Таким чином, можна зробити висновок про те, що ринок туристичних послуг в Україні розвивається і в подальшому Україна, з її унікальними природними ресурсами зможе претендувати на заняття чільного місця в туристичному ринку Східної Європи.