Розвиток туризму в Європі

Існують різні підходи до класифікації туризму: за значенням, характеру організації; суспільній функції та технології; за тривалістю подорожей; інтенсивності туристичних потоків; віку учасників; за соціальними групами; в залежності від способу пересування тощо.
Так, наприклад, в залежності від цілей поїздок туризм можна поділити на: 1) лікувально – оздоровчий; 2) спортивний, що включав водний, піший, гірськолижний, велосипедний, автомобільний, альпінізм тощо; 3) пізнавальний; 4) спеціалізований ― діловий, фестивальний, релігійний; 5) екотуризм; 6) сільський туризм ― рекреаційні подорожі в сільську місцевість як реакція на “екологічний тиск” у містах. Цей вид туризму набуває все більшого поширення в розвинених країнах.
Крім того, існує багато типів змішаних видів турів: пізнавально – ділові; рекреаційно – пізнавальні тощо. Розглянемо окремі види туризму, які найбільш поширені в Європі.

Автобусні подорожі на європейському туристичному ринку

Автобусні подорожі є порівняно молодим видом туризму. Початок його розвитку можна віднести до 70- х років, коли було створено першу міжнародну лінію автобусного обслуговування Лондон ― Дублін ― Голуей, організатором якої була ірландська фірма “СІЕ”.
Автобусні подорожі є одним з найдешевших видів туризму в Європі, і є доступним для широких верств населення, тому головним фактором, який впливає на продаж автобусних турів, виступає ціна, за ній йдуть якість обслуговування, імідж фірми, що пропонує тур, витрати часу тощо.
У 1986 р. було сформовано раду “Євроліній”, куди ввійшли 33 європейські партнери. Зараз вона обслуговує 250 маршрутів по всій Європі. З 1992 року “Євроліній” стали працювати і в Східній Європі. В принципі в Європі існує три види автобусного туризму: 1) подорожі на рейсових автобусах у відповідності з розкладом та по фіксованим маршрутам; 2) подорожі на “човникових” автобусах; 3) спеціальні рейси, які включають цілий спектр різноманітних послуг. Протягом всієї подорожі група використовує один і той же автобус. Після закінчення подорожі група повертається на місце відправлення.
В окрему групу виділяють внутрішній туризм та подорожі протягом дня з різними цілями (екскурсії протягом дня., обслуговування аеропортів тощо).

Ринок річкових круїзів в Європі

Річковий туризм є ідеальним засобом для ознайомлення з Європою. Даний туристичний продукт має певні труднощі у завоюванні широкого ринку, головна з яких ― висока ціна. Однак, не дивлячись на це, він досить добре просувається на європейському туристичному ринку і попит на нього зростає. Основними споживачами річкових круїзів є особи літнього віку. Основну частку клієнтів річкових круїзів становлять американці, французи, німці, швейцарці, голландці.
Річкові круїзи різноманітні за протяжністю, тривалістю маршрутів, тематиці. Як правило, пропонуються круїзи від 7 до 15 днів. Наявні пізнавальні, спортивні, гастрономічні круїзи, по місцях виноробства тощо.
Головними річками, по яких організуються круїзи в Європі, є Дунай, Рейн, Сена, Рона, Ельба, канал Майн – Дунай, по якому можна потрапити через Франкфурт – на – Майні до Вени.

Яхтінг та інші водні види відпочинку

Статистичні дані Міжнародної ради асоціацій морської індустрії показують, що щороку промисловість випускає 750 тис прогулочний судів. Половина цих судів випускається в США, Канада виробляє 100 тис., Франція ― 40 тис. одиниць. Всесвітній парк становить 20 млн. судів.
В Європі серед найбільших операторів можна виділити англійські фірми "Sunsail", "Sovereign"; ОСС (Голландія); "Одисей" та "Космос" (Греція).
Перевагою даного виду відпочинку є те, що турист самостійно може вибрати маршрут і графік руху.
Великі компанії відкривають клуб, члени яких можуть займатися віндсерфінгом, ходити під парусом тощо. При таких клубах створюються школи, де можна навчитися керувати судами або навчитися підводному плаванню. Все це приваблює все більшу та більшу кількість бажаючих займатися водними видами туризму. В Європі багато власників готелів на узбережжях організовують власні невеликі клуби для задоволення попиту клієнтів.
Інтерес також представляють фішинг – круїзи. Це прогулочне плавання на судні малого флоту з організацією рибалки та наданням відповідного спорядження.

Культурний туризм

Культурний туризм все більше й більше укріплює свої позиції на ринку туристичних послуг Європи. Події у США у вересні минулого року позитивно вплинули на розвиток цього сегменту туристичного ринку.
Вперше проект “культурний туризм” був представлений у 1995 році за підтримки ЄС та Федерації комітетів по туризму Європейських міст.
Ідея була наступна ― створити на базі відомих Європейських центрів культури та мистецтва спеціальні пропозиції для туристів, що включають постійні об’єкти для відвідувань (музеї, галереї) та різноманітні культурні події (виставки, вистави тощо).
Мета такого проекту ― розвиток міського туризму, а також більш глибоке ознайомлення з містом та його мешканцями, традиціями та культурним життям. Серед найбільш привабливих у культурному плані міст та районів Європи можна виділити наступні:

Париж, Франція.

В Парижі знаходиться більше 80 музеїв та біля 200 художніх галерей. Серед видатних у культурному та історичному планах місць лівого берега Сени ― Пантеон, базиліка Св. Северина, Люксембурзький сад, музей Родена, Hotel des Invalides (де знаходиться могила Наполеона) та Жермен – де – Пре.
На правому березі розташована група музеїв та галерей, відомих під спільною назвою Трокадеро, площа Шарля де Голля, відома своєю Тріумфальною аркою.
У 1992 році між двома міжнародними аеропортами Charles de Gaulle и Orly було відкрито “Євродисней” ― найбільший розважальний парк в Європі

Міста Італії.

Найстарішим та найбагатшим в культурному плані містом Європи та світу є Рим, розташований в центральній частині країни. До основних видатних місць Риму відносяться Форум, Колізей, Пантеон, Ватикан, Базиліка Святого Петра.
В Пізі, також розташованій у центральній частині країни, знаходяться всесвітньо відома падаюча вежа, історично будучи частиною розташованого готичного собору 11 століття. Одним з найбільш відомих міст півдня Італії є Неаполь ― третє за величиною місто Італії.

Берлін, ФРН.

Серед найбільш пам’ятних видатних архітектурних об’єктів міста можна виділити: площа Alexanderplatz, Бранденбурзькі вежі, будівля Рейхстага та парк Тіргартен.

Мадрид, Іспанія.

Мадрид широко відомий як художній центр. Розташований тут музей Прадо вважається одним з кращих музеїв світу. Ще один відомий музей ― Royal Palace (Королевський дворець). На Плаца де Торос кожної неділі з березня по жовтень проводиться бій биків.

Афіни, Греція.

Афіни являють собою безкінечний музей класичної грецької архітектури. Одним з головних архітектурних шедеврів є акрополь. Серед інших відомих архітектурних пам’яток ― Театр Діонісія, Доричний храм Хейпаістос, Римський форум.

Амстердам, Голландія.

Особливо видатним є центр квітів Аалсмеер, ринок сирів та рибацькі селища Маркен та Волендам. В Амстердамі функціонує 53 музеї, 61 художня галерея, 12 концертних зал та 20 театрів.
Широкою популярністю у туристів користуються Художній тиждень, який щорічно проводиться в місті та Голландський фольклорний фестиваль.

Агротуризм в Європі

Сільський туризм в Європі з’явився у 70 – ті роки. В ті часи гостро постало питання екології у багатьох великих містах та у людей виникла потреба у спілкуванні з природою, у чистому повітрі, природній тиші та натуральних продуктах харчування.
Сьогодні даний вид туризму в Європі розвивається швидкими темпами та в деяких країнах приваблює основну частину туристичного потоку. В якості прикладу можна привести такі країни як Італія, Франція, та Ірландія.
Італія є лідером в Європі по агротуризму, оскільки прибуток від цього в країні у 1999 році перевищив 350 млн. дол. США при існуванні 10 тис. господарств, що надають такі послуги. Показники, що характеризують розвиток агротуризму в Італії, наведені в таблиці.

За останні роки популярність агротуризму значно збільшилась. Так, якщо у 1985 році Італія приймала лише 550 тис. агротуристів, то 1999 ― більше 2 – х млн.
Частка зарубіжних туристів за цей же період зросла з 10 до 18 %. Фінансовий оборот у галузі порівняно із серединою 1980-х років збільшився більше ніж у 7 разів.
Особлива увага приділялася розвиткові агротуризму в економічно відсталих південних районах країни.
За типом туристичних послуг агрогосподарства поділяються на три категорії: “Природа та здоров’я”, “Традиційна гастрономія” та “Спорт”.
Агрогосподарства першого типу, що спеціалізуються на поєднанні сільського та екологічного туризму, переважно розташовані в районах термальних джерел та національних парків.
Географія господарств категорії “Традиційна гастрономія” більш широка ― Лігурія, Венето, Умбрія, Марке, Пулья, виноробницькі райони країни.
Об’єкти, що спеціалізуються на активних видах відпочинку, також розташовані практично у всіх італійських провінціях. Вони переважно прилаштовані для занять плаванням, велоспортом, тенісом, подорожами на конях, та, як правило, являють собою не традиційні агрогосподарства, а кемпінги.