Поняття туристичних формальностей та їх види
"Форма" з латинської – встановлений порядок. “Формальний” – виконаній по встановленому зразку. "Формальність" – встановлена законодавством умова або дія, необхідна при виконанні важливої або відповідальної справи.
Звичайно, люди, які уперше в якості туриста планують відвідати закордонну країну, вважать, що існують тільки прикордонні та митні формальності. Але, без сумнівів, не менш важливі санітарно-епідеміологічні правила, які регулюють порядок в’їзду в тропічні країни, де існують багато смертельно небезпечних хвороб, які турист може ввезти у свою країну. Знання та чітке виконання медико-санітарних норм позбавить його от багатьох неприємностей в поїздці. Велике значення для туриста має суворо регламентований порядок провозу через кордон багатьох зразків флори та фауни; правила, зв’язанні з переміщенням через кордон валюти та цінностей; питання страхування при здійсненні закордонної поїздки.
Крім цього, існує ще ціла низка інших, менш відомих широкій публіці умов і правил міжнародного туризму, які передбачені законодавством в інтересах державної та суспільної безпеки та захисту як мандруючих осіб, так і зовнішнього середовища. Слід також не забувати про необхідність впорядкування міжнародної туристичної діяльності у відповідності з загальноприйнятою світовою практикою, до якої, наприклад, відносяться: ліцензування міжнародної туристичної діяльності, сертифікації турпродукта щодо безпеки послуг, що входять у нього, квотируване відвідання екологічно незахищених територій, режим в’їзду та перебування в країні іноземних громадян.
Таким чином, туристичні формальності – це введення законодавством тієї чи іншою країни або групою країн одночасно суворо обов’язкових норм, які повинні виконуватись туристом, туристичною фірмою, та всіма іншими організаціями, які мають відношення до підготовки та проведення туристичної поїздки, тим більше якщо вона здійснюється до іншої держави.
В даному випадку не може бути і мови про те, що виконання туристичних формальностей – це рутинне виконання деяких зайвих та непотрібних процедур, які якби не мають істотного значення для справи та позбавлені будь-якого сенсу.
Деякі туристичні формальності мають безпосереднє відношення до самого туристу, наприклад, необхідність отримання закордонного паспорту, дотримання порядку проходження прикордонного контролю та митного огляду, оформлення щеплення від «жовтої лихорадки» при поїздці в тропічні країни тощо.
При здійсненні будь-якої міжнародної туристичної поїздки необхідно мати закордонний паспорт. Закордонний паспорт може бути виданий громадянинові України в місцевім відділенні міліції при подачі заяви й сплаті відповідних мит. У випадку втрати закордонний паспорта в ході поїздки громадянинові необхідно одержати в консульськім представництві України за кордоном свідчення на в'їзд на територію України. У цьому зв'язку в період поїздки крім властиво закордонний паспорта краще мати декілька ксерокопій документу.
Віза видається офіційною (консульською) владою тієї держави, куди прямує власник паспорта на підтвердження, що останньому дозволений в'їзд у дану країну. Звичайно віза являє собою наклейку зі складним захистом на одну зі сторінок паспорта. Але наявність візи - не абсолютна гарантія в'їзду. Усе більше країн вимагають від туристів, що в'їжджають, крім паспорта й візи, зворотний квиток, ваучер, наявність необхідних коштів, достатніх для цивілізованої поїздки. Остаточний розв'язок про в'їзд ухвалюється лише відповідною імміграційною владою на кордоні даної держави. У випадку перетинання кордонів декількох країн, наприклад, у випадку залізничної поїздки, крім туристичної візи в країну прямування необхідно мати транзитні візи тих країн, по яких проходить залізничний маршрут. Іноземному громадянинові, який у зв'язку з характером своєї роботи повинен часто їздити в чужу країну, може бути видана багаторазова віза. Зворотна віза видається на один в'їзд у країну. Її може одержати особа, що перебуває в країні, що має однократну візу, якщо йому потрібно з якої-небудь причини виїхати із країни й після цього повернутися назад протягом терміну дії однократної візи.
При перетинанні кордону кожний турист зобов'язаний пройти митний контроль. До проходження митного контролю заповнюється митна декларація, де необхідно вказати ті кошти й цінності, які туристом провозяться через границю. За кордоном у ряді випадків діє система " такс-фри" (tax-free) при покупці товарів у магазинах. Це магазини безподаткової торгівлі для іноземних туристів. У них можна придбати товари за цінами, що не включають податок на додану вартість. На товари, придбані в таких магазинах, можна одержати спеціальний чек " такс-фри", по якім при виїзді із країни пред'явникові чека буде виплачена сума у валюті, рівна ПДВ.
Інші формальності відносяться до туристичної фірми – це всі ті умови, які вона повинна виконувати в становленому порядку для того, щоб займатися бізнесом у сфері міжнародного туризму. Наприклад, отримати ліцензію на туристичну діяльність і сертифікат відповідності на створення тур продукту. Дотримуватись вимог з істотних умов договору між тур фірмою та туристом. Правильно оформляти туристичну путівку та додатки до неї (програму обслуговування на маршруті, ваучери на обслуговування, інформаційний лист про фактори ризику та рекомендовані правила поведінки при здійсненні поїздкі) та інше.
.
Виходячи з вище написаного, туристичні формальності – це правила, умови та дії, необхідні з точки зору закону та встановленого в державі порядку, які обов’язково дотримуються при організації, оформленні та здійсненні турпоїздки.
Слід зауважити, що туристичні формальності встановлюються тільки законною, конституційною владою держави. При їх введенні в нормативному акті обов’язково повинні бути присутні слова: «Виходячи з закріпленого в Конституції…, Згідно закону…, На основі статтіКодексу…»
Для підтвердження важливості туристичних формальностей та необхідності їх впорядкування й спрощення приведемо витримки з ряду основних міжнародних документів.
- Заключний акт Наради по безпеці й співробітництву в Європі (Гельсінки, 1975 р.): «"Держави -учасники Угоди виражають намір заохочувати розвиток туризму шляхом розгляду в позитивному дусі питань, пов'язаних з формальностями, необхідними для поїздок за кордон";
- Манільська декларація з світового туризму (Маніла, 1980 р.): «Всесвітня туристична організація включає в програму свого розвитку питання вивчення стану туристичних формальностей в світі, існуючих норм та поточної практики в даній області, а також вироблення загальних рекомендацій щодо їх впорядкування та спрощення туристичних поїздок»;
- Гаазька декларація з туризму (Нідерланди, 1989 р.): «"Одночасно зі швидким ростом обсягів подорожей уточнюється й розширюється поняття туристичних формальностей. Одні з них торкаються безпосередньо туристів, а інші стосуються туристичного бізнесу. Спрощення туристичних формальностей переросло свої вузькі первісні рамки прикордонних формальностей і митних процедур. Сьогодні мова повинна йти вже про позитивне стимулювання й заохоченні туризму, зокрема шляхом вживання заходів, що дозволяють кожній людині брати участь у внутрішньому й міжнародному туризмі, приділяючи особливу увагу розвитку туризму серед молоді, людей похилого віку й інвалідів";
- Декларація Всесвітньої конференції міністрів по туризму (Осака, Японія, 1994 р.): "Уряди відповідальні за поступальний розвиток туризму, зміцнення безпеки подорожей, захист туристів, спрощення туристичних формальностей і процедур, перетворення туризму в "індустрію гостинності" при дбайливім відношенні до туристських ресурсів і навколишньому середовищу
Комісія ООН по сталому розвиткові на своїй сесії у квітні 1999 р. у Нью-Йорку з ініціативи Всесвітньої туристської організації (ВТО) схвалила концепцію Глобального етичного кодексу туризму й запропонувала ВТО доповнити його пропозиціями із приватного сектору, неурядових і трудових організацій. Письмові коментарі до Кодексу надійшли з більш ніж 70 держав - членів ВТО і різних організацій. Підсумковий Глобальний етичний кодекс туризму, що нараховує 10 пунктів і розроблений за результатами тривалого консультаційного процесу, був одноголосно схвалений в жовтні 1999 р. на сесії Генеральної асамблеї ВТО у Сантьяго (Чилі).
Кодекс містить 9 статей, що визначають "правила гри" для урядів, туристських напрямків, туроператорів, туристичних агентств і самих мандрівників. Стаття 10 присвячена розв'язку спірних питань і вперше знаменує собою наявність у такому кодексі механізму його реалізації. Передбачається, що даний механізм буде заснований на примиренні за допомогою створення Всесвітнього комітету з етики туризму в складі представників усіх регіонів миру й усіх учасників туристського процесу - урядів, приватного сектору, трудових і неурядових організацій.
За висновком експертів ВТО, Глобальний етичний кодекс туризму повинен стати діючим документом, у тому числі в плані впорядкування туристичних формальностей. Зокрема, у ст. 8 "Свобода туристичних подорожей" передбачається, що адміністративні формальності перетинання кордонів, які введені державами або випливають із міжнародних угод, наприклад візові, санітарні й митні, потрібно в міру можливості адаптувати таким чином, щоб сприяти свободі подорожей і доступу максимальної кількості людей до міжнародного туризму; заохочувати угоди між країнами, спрямовані на гармонізацію й спрощення цих формальностей; поступово скасовувати або коректувати спеціальні податки й збори, що обтяжують туристську індустрію, що й наносять збиток її конкурентоспроможності.
Отже, туристичні формальності – це норми та дії, встановлені владою держави, які повинні бути виконані особою для організації та здійснення поїздки за кордон, а саме отримання закордонного паспорту та візи (якщо така потрібна), вивчення епідеміко-сантітарних норм тієї чи іншою країни, проходження прикордонного та митного контролю на кордоні. Якщо говорити про туристичні формальності, які стосуються туристичних агентств, то це - отримання ліцензії на туристичну діяльність і сертифікат відповідності на створення тур продукту, дотримання вимог з істотних умов договору між тур фірмою та туристом, правильне оформлення туристичної путівки та додатків до неї.
Список використаної літератури:
1. Закон України «Про туризм» від 18 листопада 2003.
2. Александрова А.Ю. Международный туризм: Учебник. – М.: Аспект Пресс, 2002. – 470 с.
3. Алейнікова Г. М. Організація та управління турбізнесом: Учб. посібник. – Х.: Олді-Плюс, 2005. – 184 с.
Бгатов А.П., Бойко Т.В., Зубрева М.В. Туристские формальности. – М.: Академия, 2004. - 297 с.
5. Гуляев В. Г. Организация туристской деятельности: Учебное пособие. - М., 1996.
6. Энциклопедия туризма: Справочник. – М.: Финансы и статистика, 2003. – 368 с.
7. Ильина Е.Н. Туроперейтинг: организация деятельности: Учебник. – М.: Финансы и статистика, 2000. – 256 с.
8. Мальська М.П., Худо В.В., Цибух В.І. Основи туристичного бізнесу: Навчальний посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2004. – 272 с.
Звичайно, люди, які уперше в якості туриста планують відвідати закордонну країну, вважать, що існують тільки прикордонні та митні формальності. Але, без сумнівів, не менш важливі санітарно-епідеміологічні правила, які регулюють порядок в’їзду в тропічні країни, де існують багато смертельно небезпечних хвороб, які турист може ввезти у свою країну. Знання та чітке виконання медико-санітарних норм позбавить його от багатьох неприємностей в поїздці. Велике значення для туриста має суворо регламентований порядок провозу через кордон багатьох зразків флори та фауни; правила, зв’язанні з переміщенням через кордон валюти та цінностей; питання страхування при здійсненні закордонної поїздки.
Крім цього, існує ще ціла низка інших, менш відомих широкій публіці умов і правил міжнародного туризму, які передбачені законодавством в інтересах державної та суспільної безпеки та захисту як мандруючих осіб, так і зовнішнього середовища. Слід також не забувати про необхідність впорядкування міжнародної туристичної діяльності у відповідності з загальноприйнятою світовою практикою, до якої, наприклад, відносяться: ліцензування міжнародної туристичної діяльності, сертифікації турпродукта щодо безпеки послуг, що входять у нього, квотируване відвідання екологічно незахищених територій, режим в’їзду та перебування в країні іноземних громадян.
Таким чином, туристичні формальності – це введення законодавством тієї чи іншою країни або групою країн одночасно суворо обов’язкових норм, які повинні виконуватись туристом, туристичною фірмою, та всіма іншими організаціями, які мають відношення до підготовки та проведення туристичної поїздки, тим більше якщо вона здійснюється до іншої держави.
В даному випадку не може бути і мови про те, що виконання туристичних формальностей – це рутинне виконання деяких зайвих та непотрібних процедур, які якби не мають істотного значення для справи та позбавлені будь-якого сенсу.
Деякі туристичні формальності мають безпосереднє відношення до самого туристу, наприклад, необхідність отримання закордонного паспорту, дотримання порядку проходження прикордонного контролю та митного огляду, оформлення щеплення від «жовтої лихорадки» при поїздці в тропічні країни тощо.
При здійсненні будь-якої міжнародної туристичної поїздки необхідно мати закордонний паспорт. Закордонний паспорт може бути виданий громадянинові України в місцевім відділенні міліції при подачі заяви й сплаті відповідних мит. У випадку втрати закордонний паспорта в ході поїздки громадянинові необхідно одержати в консульськім представництві України за кордоном свідчення на в'їзд на територію України. У цьому зв'язку в період поїздки крім властиво закордонний паспорта краще мати декілька ксерокопій документу.
Віза видається офіційною (консульською) владою тієї держави, куди прямує власник паспорта на підтвердження, що останньому дозволений в'їзд у дану країну. Звичайно віза являє собою наклейку зі складним захистом на одну зі сторінок паспорта. Але наявність візи - не абсолютна гарантія в'їзду. Усе більше країн вимагають від туристів, що в'їжджають, крім паспорта й візи, зворотний квиток, ваучер, наявність необхідних коштів, достатніх для цивілізованої поїздки. Остаточний розв'язок про в'їзд ухвалюється лише відповідною імміграційною владою на кордоні даної держави. У випадку перетинання кордонів декількох країн, наприклад, у випадку залізничної поїздки, крім туристичної візи в країну прямування необхідно мати транзитні візи тих країн, по яких проходить залізничний маршрут. Іноземному громадянинові, який у зв'язку з характером своєї роботи повинен часто їздити в чужу країну, може бути видана багаторазова віза. Зворотна віза видається на один в'їзд у країну. Її може одержати особа, що перебуває в країні, що має однократну візу, якщо йому потрібно з якої-небудь причини виїхати із країни й після цього повернутися назад протягом терміну дії однократної візи.
При перетинанні кордону кожний турист зобов'язаний пройти митний контроль. До проходження митного контролю заповнюється митна декларація, де необхідно вказати ті кошти й цінності, які туристом провозяться через границю. За кордоном у ряді випадків діє система " такс-фри" (tax-free) при покупці товарів у магазинах. Це магазини безподаткової торгівлі для іноземних туристів. У них можна придбати товари за цінами, що не включають податок на додану вартість. На товари, придбані в таких магазинах, можна одержати спеціальний чек " такс-фри", по якім при виїзді із країни пред'явникові чека буде виплачена сума у валюті, рівна ПДВ.
Інші формальності відносяться до туристичної фірми – це всі ті умови, які вона повинна виконувати в становленому порядку для того, щоб займатися бізнесом у сфері міжнародного туризму. Наприклад, отримати ліцензію на туристичну діяльність і сертифікат відповідності на створення тур продукту. Дотримуватись вимог з істотних умов договору між тур фірмою та туристом. Правильно оформляти туристичну путівку та додатки до неї (програму обслуговування на маршруті, ваучери на обслуговування, інформаційний лист про фактори ризику та рекомендовані правила поведінки при здійсненні поїздкі) та інше.
.
Виходячи з вище написаного, туристичні формальності – це правила, умови та дії, необхідні з точки зору закону та встановленого в державі порядку, які обов’язково дотримуються при організації, оформленні та здійсненні турпоїздки.
Слід зауважити, що туристичні формальності встановлюються тільки законною, конституційною владою держави. При їх введенні в нормативному акті обов’язково повинні бути присутні слова: «Виходячи з закріпленого в Конституції…, Згідно закону…, На основі статтіКодексу…»
Для підтвердження важливості туристичних формальностей та необхідності їх впорядкування й спрощення приведемо витримки з ряду основних міжнародних документів.
- Заключний акт Наради по безпеці й співробітництву в Європі (Гельсінки, 1975 р.): «"Держави -учасники Угоди виражають намір заохочувати розвиток туризму шляхом розгляду в позитивному дусі питань, пов'язаних з формальностями, необхідними для поїздок за кордон";
- Манільська декларація з світового туризму (Маніла, 1980 р.): «Всесвітня туристична організація включає в програму свого розвитку питання вивчення стану туристичних формальностей в світі, існуючих норм та поточної практики в даній області, а також вироблення загальних рекомендацій щодо їх впорядкування та спрощення туристичних поїздок»;
- Гаазька декларація з туризму (Нідерланди, 1989 р.): «"Одночасно зі швидким ростом обсягів подорожей уточнюється й розширюється поняття туристичних формальностей. Одні з них торкаються безпосередньо туристів, а інші стосуються туристичного бізнесу. Спрощення туристичних формальностей переросло свої вузькі первісні рамки прикордонних формальностей і митних процедур. Сьогодні мова повинна йти вже про позитивне стимулювання й заохоченні туризму, зокрема шляхом вживання заходів, що дозволяють кожній людині брати участь у внутрішньому й міжнародному туризмі, приділяючи особливу увагу розвитку туризму серед молоді, людей похилого віку й інвалідів";
- Декларація Всесвітньої конференції міністрів по туризму (Осака, Японія, 1994 р.): "Уряди відповідальні за поступальний розвиток туризму, зміцнення безпеки подорожей, захист туристів, спрощення туристичних формальностей і процедур, перетворення туризму в "індустрію гостинності" при дбайливім відношенні до туристських ресурсів і навколишньому середовищу
Комісія ООН по сталому розвиткові на своїй сесії у квітні 1999 р. у Нью-Йорку з ініціативи Всесвітньої туристської організації (ВТО) схвалила концепцію Глобального етичного кодексу туризму й запропонувала ВТО доповнити його пропозиціями із приватного сектору, неурядових і трудових організацій. Письмові коментарі до Кодексу надійшли з більш ніж 70 держав - членів ВТО і різних організацій. Підсумковий Глобальний етичний кодекс туризму, що нараховує 10 пунктів і розроблений за результатами тривалого консультаційного процесу, був одноголосно схвалений в жовтні 1999 р. на сесії Генеральної асамблеї ВТО у Сантьяго (Чилі).
Кодекс містить 9 статей, що визначають "правила гри" для урядів, туристських напрямків, туроператорів, туристичних агентств і самих мандрівників. Стаття 10 присвячена розв'язку спірних питань і вперше знаменує собою наявність у такому кодексі механізму його реалізації. Передбачається, що даний механізм буде заснований на примиренні за допомогою створення Всесвітнього комітету з етики туризму в складі представників усіх регіонів миру й усіх учасників туристського процесу - урядів, приватного сектору, трудових і неурядових організацій.
За висновком експертів ВТО, Глобальний етичний кодекс туризму повинен стати діючим документом, у тому числі в плані впорядкування туристичних формальностей. Зокрема, у ст. 8 "Свобода туристичних подорожей" передбачається, що адміністративні формальності перетинання кордонів, які введені державами або випливають із міжнародних угод, наприклад візові, санітарні й митні, потрібно в міру можливості адаптувати таким чином, щоб сприяти свободі подорожей і доступу максимальної кількості людей до міжнародного туризму; заохочувати угоди між країнами, спрямовані на гармонізацію й спрощення цих формальностей; поступово скасовувати або коректувати спеціальні податки й збори, що обтяжують туристську індустрію, що й наносять збиток її конкурентоспроможності.
Отже, туристичні формальності – це норми та дії, встановлені владою держави, які повинні бути виконані особою для організації та здійснення поїздки за кордон, а саме отримання закордонного паспорту та візи (якщо така потрібна), вивчення епідеміко-сантітарних норм тієї чи іншою країни, проходження прикордонного та митного контролю на кордоні. Якщо говорити про туристичні формальності, які стосуються туристичних агентств, то це - отримання ліцензії на туристичну діяльність і сертифікат відповідності на створення тур продукту, дотримання вимог з істотних умов договору між тур фірмою та туристом, правильне оформлення туристичної путівки та додатків до неї.
Список використаної літератури:
1. Закон України «Про туризм» від 18 листопада 2003.
3. Алейнікова Г. М. Організація та управління турбізнесом: Учб. посібник. – Х.: Олді-Плюс, 2005. – 184 с.
Бгатов А.П., Бойко Т.В., Зубрева М.В. Туристские формальности. – М.: Академия, 2004. - 297 с.
5. Гуляев В. Г. Организация туристской деятельности: Учебное пособие. - М., 1996.
6. Энциклопедия туризма: Справочник. – М.: Финансы и статистика, 2003. – 368 с.
7. Ильина Е.Н. Туроперейтинг: организация деятельности: Учебник. – М.: Финансы и статистика, 2000. – 256 с.
8. Мальська М.П., Худо В.В., Цибух В.І. Основи туристичного бізнесу: Навчальний посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2004. – 272 с.