Правик Ю.М. Маркетинг туризму : підручник / Ю.М. Правик. — К. : Знання, 2008. — 303 с. — (Вища освіта XXI століття). Частина 2

10.4. Розрахунок ціни туристичного пакета

Ціна турпакета з розрахунку на одного туриста визначається за формулою



де Z — ціна туристичного пакета з розрахунку на одного туриста, дол. США;

Bt — вартість послуг, які входять до пакета послуг, складений туроператором, дол. США;

H. — непрямі податки на окремі види послуг, дол. СИТА;

Вп — умовно-постійні витрати туроператора, дол. США;

Р — прибуток туроператора, дол. США;

Да — комісійна винагорода туроператорові або іншому посередникові, який реалізує туристичні пакети (без урахування ПДВ);

Bg — вартість послуг осіб, які супроводжували групу туристів, дол. США;

Zn(k) — комерційні знижки для окремих туристів або туристичних груп;

Kt — кількість туристів у групі, осіб;

I,2 — коефіцієнт, який враховує податок на додану вартість з маржинального доходу.

Примітка. Проаналізовано процес розрахунків витрат згідно з міжнародною комп’ютерною програмою “Galileo”, яка використовується у більшості великих туристичних компаній.

Усі складові вартості туру визначаються в іноземній грошовій одиниці (дол. США), а у рекламних засобах можуть бути перерахованими в інші грошові одиниці (євро).

До рекламної ціни туру, який оголошується на ринку, вони включаються повністю або частково залежно від виду туру. Від величини вартості туру та якісних параметрів запропонованих послуг залежить, наскільки ціна туру буде конкурентоспроможною. Комплексна ціна туру має змінні елементи — так звані прямі змінні витрати (ціна нетто) і умовно-постійні витрати туристичної фірми (ціни брутто).

У міжнародній практиці використовують такі варіанти формування цін:

• ціна пакета на одного туриста;

• ціна пакета на групу туристів;

• диференційовані ціни, які встановлюються залежно від кількості туристів у групі і є певним компромісом в угоді між організаторами туру.

Середня ціна однієї туристичної доби визначається як частка від ділення загального обсягу доходів від реалізації турів на кількість наданих туристичних діб.

На практиці ціна туру найчастіше визначається на основі його обмеженої собівартості й нормативної надбавки (“маржі”, або “додаткового прибутку”). Додатковий прибуток (маржа) встановлюється фірмою у процентах до ціни нетто. Розмір маржі на туристичні продукти коливається в межах 15—ЗО % від ціни нетто туру і залежить від багатьох чинників, але перш за все від кількості посередників, які беруть участь в реалізації туру. Щодо великих туристичних підприємств, то вони мають багато дочірніх підприємств і посередників у різних містах певної країни і водночас більше можливостей стосовно зменшення умовно-постійних витрат і здешевлення турів за рахунок значного обсягу операцій.